Ухвала КГС ВС № 346/33/18

УХВАЛА 22 серпня 2022 року м. Київ cправа № 346/33/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Суховий В.Г. (головуючий), Берднік І.С., Зуєв В.А., розглянувши матеріали касаційної скарги Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (далі - позивач, скаржник) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 у справі № 346/33/18 за позовом Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури села Поляниця, ВСТАНОВИВ: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області 29.07.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 у справі № 346/33/18; ухвалити нове рішення, яким визнати укладеним договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури села. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2022 для розгляду касаційної скарги у справі № 346/33/18 визначено колегію суддів у складі: Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Зуєв В.А. Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статей 288, 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке. Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувану постанову Західного апеляційного господарського суду у справі № 346/33/18 ухвалено - 16.05.2022, повний текст її складено - 25.05.2022, а, отже, останній день оскарження постанови за приписами частини першої статті 288 ГПК України припадає на 14.06.2022. Водночас, касаційна скарга як зазначено вище, надіслана на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - 29.07.2022, що підтверджується відміткою органу поштового зв`язку на поштовому конверті. Отже, касаційна скарга подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження. В тексті касаційної скарги міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що оскаржувану постанову апеляційного господарського суду Поляницька сільська рада отримала 27.05.2022. При цьому, скаржник в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження посилається на ведення на території України воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та зазначає, що введення такого правового режиму, призвело до порушення діяльності державних підприємств, установ та організацій, в тому числі в частині ведення електронного документообігу, а також враховуючи загрозу життю, здоров`ю людей, чисельні повітряні тривоги, наявність внутрішньо переміщених осіб на території громади і залучення працівників сільської ради до прийняття заяв та видачу довідок внутрішньо переміщеним особам, консультування їх з правових питань, унеможливила подання касаційної скарги у встановлені статтею 288 ГПК України строки. Окрім того, скаржник вказує, що в червні 2022 року працівниця юридичного відділу Поляницької сільської ради Мірус А.П., яка відповідальна за проведення претензійно-позовної роботи, перебувала у відпустці без збереження заробітної плати та у щорічній відпустці, а з 15 по 19 липня 2022 року - в періоді тимчасової непрацездатності (на лікарняному). На підтвердження вказаних доводів, скаржником до матеріалів касаційної скарги додано копії розпоряджень Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області № 41-к/тр від 26.05.2022 та № 31-к/тр від 07.06.2022. Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні не можуть вважитися поважними з огляду на таке. Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Скаржник зазначає, що копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції отримав 27.05.2022. Тобто, скаржник міг подати касаційну скаргу протягом двадцятиденного строку, з дня отримання копії оскаржуваної постанови (з 27.05.2022 включно до 16.06.2022), встановленого частиною другою статті 288 ГПК України, з можливістю поновлення строку на касаційне оскарження, при цьому, враховуючи, що представник сільської ради Мірус А.П. з 01.06.2022 по 03.06.2022 згідно з розпорядження № 41-к/тр від 26.05.2022 перебувала у відпустці. Однак, касаційна скарга була подана скаржником лише 29.07.2022. Відтак, звернення до суду касаційної інстанції поза межами встановленого строку, не підтверджує неможливість звернутися з касаційною скаргою раніше, а зазначені скаржником доводи, зокрема перебування представника у відпустці (з 01.06.2022 по 03.06.2022) не можуть бути взяті до уваги для поновлення відповідного строку, оскільки скаржник не навів будь-яких обґрунтованих доводів або об`єктивних причин неможливості подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії оскаржуваної постанови (з 27.05.2022 по 16.06.2022). Відповідно до частини третьої статті 288 ГПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. У рішенні Європейського суду з прав людини від 13.03.2018 у справі "Кузнецов та інші проти Росії" суд підкреслив, що особи, які оскаржують рішення поза межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом. Додана до матеріалів касаційної скарги копія розпорядження № 31-к/тр від 07.06.2022 про надання представнику Мірус А.П. відпустки з 20.06.2022 по 03.07.2022 також не підтверджує наявності особливих та непереборних обставин неможливості звернутися до суду з касаційною скаргою з достатнім поспіхом, оскільки касаційну скаргу подано 29.07.2022, тобто через 26 днів після виходу представника з відпустки. Отже, додані до матеріалів касаційної скарги копії розпоряджень Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області № 41-к/тр від 26.05.2022 та № 31-к/тр від 07.06.2022 про перебування представника Мірус А.П. у відпустці з 01.06.2022 по 03.06.2022 та з 20.06.2022 по 03.07.2022 не можуть вважатися поважною причиною та об`єктивно непереборною обставиною, яка перешкоджала скаржнику вчасному зверненню до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, оскільки перебування представника у відпустці не звільняє учасника справи від обов`язку дотримання загального порядку подання касаційної скарги у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, а лише зводяться до внутрішньої організації роботи самого скаржника, які також не може бути розцінено судом як поважні причини для поновлення строку на касаційне оскарження. Доводи скаржника щодо перебування представника Мірус А.П. на лікарняному з 15 по 19 липня 2022 року не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, а тому не беруться судом до уваги. Крім того, Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області не була позбавлена можливості відповідно до статті 56 ГПК України здійснювати процесуальне представництво юридичної особи в порядку самопредставництва через інших осіб, перелік яких зазначено в доданій до матеріалів касаційної скарги виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань. Саме лише посилання скаржника на введення на території України воєнного стану не є безумовним доказом наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження. У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 у справі "Устименко проти України", суд зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на викладене, колегія суддів визнає неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 у справі № 346/33/18. Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 у справі № 346/33/18 з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів. Окрім цього, статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах першої, третьої статті 310 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Цитування скаржником у касаційній скарзі приписів всіх пунктів 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України без зазначення конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, та без визначення передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстав (підстави) не є належним виконанням приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України. Окремі посилання скаржника, викладені в касаційній скарзі, на постанови Верховного Суду не формують чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України, а Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті або самостійно визначати підставу касаційного оскарження судового рішення. Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам ГПК України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу враховуючи вищевикладені недоліки. Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та усунути недоліки касаційної скарги, а саме протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду касаційну скаргу в новій редакції. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. З огляду на викладене, касаційна скарга Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання: 1) клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів; 2) касаційної скарги в новій редакції з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України; Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи. Суд звертає увагу скаржника на те, що неусунення недоліків касаційної скарги в частині надання документа на підтвердження сплати судового збору матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України. Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 у справі № 346/33/18 - залишити без руху.

2. Надати Поляницькій сільській раді Надвірнянського району Івано-Франківської області строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Поляницькій сільській раді Надвірнянського району Івано-Франківської області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, судом буде повернуто касаційну скаргу на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя В. Суховий Суддя І. Берднік Суддя В. Зуєв