Постанова 4805 № 278/4151/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/4151/21 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М. Категорія 63 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого - судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Кузьменко А.О. з участю представника позивача розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 березня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Дубовік О.М., у цивільній справі №278/4151/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії, - в с т а н о в и в: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив скасувати рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 20.05.2020 року та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 поновити старшого лейтенанта ОСОБА_1 на квартирному обліку військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби, та членів їх сімей для отримання житла за рахунок житлового фонду при Військовій частині НОМЕР_1 , вирішити питання судових витрат. В обґрунтування поданого позову зазначав, що він перебував на квартирному обліку при військовій частині. Однак рішенням житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 від 20.05.2020 року його протиправно знято з квартирного обліку у зв`язку з поліпшенням житлових умов. Проте, на думку позивача, поліпшення його житлових умов не відбулося. У зв`язку з наведеним, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 15 березня 2022 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №22 від 20.05.2020 року в частині зняття старшого лейтенанта ОСОБА_1 з квартирного обліку Військової частини НОМЕР_1 , що звільнений в запас у зв`язку з закінченням терміну дії контракту. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 в особі її житлової комісії поновити старшого лейтенанта ОСОБА_1 на квартирному обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей для отримання житла за рахунок житлового фонду при військовій частині НОМЕР_1 . Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 908,00 грн судового збору. У поданій апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що оскільки позивач звільнений з військової служби у запас за підпунктом «к» пункту 2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не виявив бажання укласти новий контракт на продовження служби в Збройних Силах України, а використав своє право на звільнення з військової служби по закінченню контракту, то не мав права залишатися на квартирному обліку відповідно до норм ч.9 ст.12 Закону. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Так, з матеріалів задоволенню справи вбачається, що Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 26.03.2020 року № 11 позивача звільнено у запас у зв`язку із закінченням строку контракту; виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.4). На засіданні житлової комісії військової частини НОМЕР_1 20.05.2020 року було ухвалено рішення про зняття позивача з квартирного обліку при військовій частині НОМЕР_1 (а.с.7). Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначене рішення є протиправним. Проте, вирішуючи спір судом не враховано наступне. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин. Відповідно до пункту першого частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України закріплено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Одним із критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб`єктний критерій. За змістом пункту 2 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. У пункті 17 частини першої статті 4 КАС України закріплено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №362/643/2, провадження № 14-32цс22, (пункт 51) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15, провадження № 14-169цс18, де позов пред`явлено звільненим у запас військовослужбовцем про визнання протиправним і скасування рішення житлово-побутової комісії про зняття з квартирного обліку та поновлення на квартирному обліку для отримання житла позачергово, так як вказаний спір підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства. Зокрема, Верховним Судом зазначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України у чинній редакції). За змістом пункту 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, військова служба теж була віднесена до служби публічної. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів. В даному випадку позивач, мотивуючи позов приписами Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , оскаржив діяння відповідача, житлова комісія якого зняла його з квартирного обліку як військовослужбовця. Соціальна гарантія, якої, як він вважав, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, котрі проходять військову, тобто публічну службу. Інакше кажучи, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби. Тому спір військовослужбовця з військовою частиною щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори, з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов`язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців). Тому спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів. Вказане має наслідком необхідність закриття провадження у справі відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Відповідно до статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Згідно частини четвертої ст. 377 ЦПК України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. З урахуванням зазначеного, апеляційний суд роз`яснює позивачу ОСОБА_1 його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Житомирського апеляційного суду із заявою про направлення справи до Житомирського окружного адміністративного суду. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 березня 2022 року скасувати. Закрити провадження у цивільній справі №278/4151/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії. Роз`яснити ОСОБА_1 , що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: Повний текст постанови складений 19.08.2022 року.