Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/1325/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/1325/22 пров. № А/857/9275/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А., за участю секретаря судових засідань Михальської М.Р., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Тенопільської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року (головуючий суддя: Подлісна І.М., місце ухвалення - м. Тернопіль, дата складення повного тексту судового рішення 19.05.2022) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Лотос» до Тенопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, встановив: Приватне підприємство «Приватне мале підприємство «Лотос», 22.02.2022 звернулося до суду з позовом, в якому, просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA403020/2022/000020/2 від 04.02.2022. Обґрунтовує позов тим, що з метою митного оформлення ввезеної на територію України рибної продукції, а саме: морожена мойва ціла 25/35шт/кг, упакування 2*14кг (Mallotus villosus), уповноваженим представником Приватного підприємства Приватного малого підприємства «Лотос» було подано електронну митну декларацію № UA403020/2022/001540 від 04.02.2022 з вартістю товару згідно рахунку в сумі: 0,800 дол. США/кг. Для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару позивачем додані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а відтак у митного органу були відсутні підстави для відмови в митному оформленні товару за основним методом і переходу до другорядного методу визначення митої вартості за ціною договору щодо подібних товарів. За таких підстав, позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів UA403020/2022/000020/2 від 04.02.2022 протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року позов задоволено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, посилається на те, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що декларантом документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та не подано до митного оформлення повного пакету документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: банківського платіжного документа, що стосуються оцінюваного товару, як це передбачено п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України, або інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, як це передбачено п. 5 ч. 2 ст. 53 МК України. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів UA403020/2022/000020/2 від 04.02.2022, є необґрунтованим, винесеним без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, з порушенням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до пункту 1.2. Договору № 2020-3 продажу і поставки товару від 26.08.2020 декларантом було надано наступні документи: CMR б/н від 01.02.2022; проформу № AS036030 від 26.01.2022 та переклад до неї; інвойс № SR038349 від 26.01.2022 та переклад до нього; прайс-лист б/н від 26.01.2022; пакувальний лист від 26.01.2022 року; сертифікат якості від 26.01.2022; декларація виробника від 26.01.2022; сертифікат походження IS-046508-1 від 26.01.2022; міжнародний сертифікат для ввезення (пересилання) на митну територію України рибних продуктів, призначених для споживання людиною №LT0288144/L2-2083 від 01.02.2022; експортний сертифікат № РХ21634 від 06.12.2021; митна декларація країни відправлення № 22LTLC0100ЕК0384А2 від 01.02.2022; договір на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 30-2020 від 03.01.2020; довідка про транспортні витрати б/н від 01.02.2022; рахунок-фактура №ТР-0000023 від 01.02.2022; договір № 2020-3 продажу і поставки товару від 26.08.2020; додаткова угода № 1 до Договору № 2020-3 від 22.02.2021; додаткова угода № 2 до Договору № 2020-3 від 21.07.2021. З метою митного оформлення ввезеної на територію України рибної продукції, а саме: морожена мойва ціла 25/35шт/кг, упакування 2*14кг (Mallotus villosus), 04 лютого 2022 року уповноваженим представником Приватного підприємства «Приватне мале підприємство «Лотос» було подано електронну митну декларацію № UA403020/2022/001540 від 04.02.2022 з вартістю товару згідно рахунку в сумі: 0,800 дол. США/кг. Відповідач прийняв спірне рішення № UA403020/2022/000020/2 від 04.02.2022, яким скоригував митну вартість товару за резервним методом визначення вартості згідно із статтею 64 Митного кодексу України до суми 1,10 дол. США/кг. Не погоджуючись із вказаним рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся з цим позовом до суду за захистом своїх порушених прав. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України). Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України). Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Крім цього, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17. Суд апеляційної інстанції, оцінивши документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів, вважає, що такі не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості. Суд апеляційної інстанції вважає, помилковим висновок суду першої інстанції, що фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом. Оскільки, рахунок-фактура (інвойс), підтверджує лише договірну ціну товару, яку узгодили сторони між собою, а не її фактичну сплату. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 5.2 договору № 2020-3 від 26 серпня 2020 року, після оплата здійснюється протягом 14 днів з моменту отримання товару на склад покупця. Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з моменту поставки товару вже минуло 14 днів, однак жодних платіжних документів, які б підтверджували оплату за товар, ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції подано не було. Натомість, суд апеляційної інстанції не бере до уваги покликання позивача, що підприємством здійснено оплату за товар у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 15.02.2022 (а. с. 80), оскільки такий не є перекладеним на українську мову. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що статтею 254 МК України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Так, згідно ч. 8 ст. 94 КАС України, іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 74 КАС України). Суд апеляційної інстанції зазначає, що в суді першої та апеляційної інстанції позивач не забезпечив, відповідно до ст. 254 МК України, перекладу документу про оплату товару на українську мову, що у свою чергу унеможливлює надати йому, а отже такі не можна вважати належними та допустимим доказами у цій справі. Аналогічна позиція щодо встановлення дійсних обставин справи у зв`язку з відсутністю перекладу документів викладена в постанові Верховного Суду від 05.05.2018 № 809/1275/17. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач з дотриманням вимог ст. 58 МК України здійснив визначення митної вартості товарів не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, за достатніх на те підстав, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийняте правомірно і підстави для його скасування відсутні. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 313, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Тенопільської митниці задовольнити. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року у справі № 500/1325/22 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: О.М. Гінда Судді: В.В. Ніколін М.А. Пліш Повне судове рішення складено 19.08.2022