Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/11795/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/11795/21 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2022 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М., за участю секретаря Кірієнко Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т. - Прилуки" до Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Чернігівської митниці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року та на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року, В С Т А Н О В И Л А: Приватне акціонерне товариство "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки звернулося до суду з позовом до Чернігівської митниці, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів UA102170/2021/000021/1 від 19.03.2021; - визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102170/2021/00030, оформлену Чернігівською митницею; - визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA102170/2021/000056/2 від 24.06.2021; - визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102170/2021/00084, оформлену Чернігівською митницею. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано: рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів UA102170/2021/000021/1 від 19.03.2021; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102170/2021/00030; рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA102170/2021/000056/2 від 24.06.2021; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102170/2021/00084. Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь приватного акціонерного товариства «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» 20000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірні рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апелянта аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та стосуються того, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та не дають можливості відповідно до вимог частини 9 статті 58 Митного кодексу України здійснити розрахунки на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, вказано на безпідставне стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, які на переконання апелянта, є суттєво завищеними. Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати спірні рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник позивача в судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, вказавши на їх обґрунтованість та відповідність положенням чинного законодавства. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 10.12.2015 позивач уклав з резидентом Великобританії Бритіш Американ Тобакко (Джі Ел Пі) Лімітед (British American Tobacco (GLP) Limited), далі - "Продавець", Контракт № T01/16-U (далі - "Контракт"). У подальшому до Контракту були укладені Додаткові договори №№ 7, 10, 11, 14, які стосуються предмета даного спору, та Додаток №

156. За Контрактом позивач купує у Продавця тютюн в кількості та асортименті, що зазначається у Додатку № 156 до Контракту. Всі поставки за Контрактом здійснюються на умовах DDU ("поставлено, податки не сплачені", Інкотермс-2000) склад позивача в Україні, м. Прилуки, вул. Незалежності,

21. Відповідно до зазначених умов, всі витрати, пов`язані з доставкою товарів до складу позивача, здійснює Продавець. У свою чергу, позивач за Контрактом не несе ніяких інших витрат, окрім сплати контрактної ціни за товари. Також, позивач зобов`язаний сплатити бюджетні платежі в Україні, пов`язані з імпортом товарів за Контрактом. У березні та червні 2021 року позивач імпортував товари за Контрактом і Додатком № 156 до нього (далі ця господарська операція іменується "Поставка"). Предметом Поставки є "необроблений тютюн типу Вірджинія, трубовогневої сушки, з відділеною середньою жилкою, для виробництва сигарет", "необроблений тютюн, темний, тіньової повітряної сушки (ферментований) з відділеною середньою жилкою, для виробництва сигарет" та "необроблений тютюн типу Берлей, світлий, тіньового сушіння, з відділеною середньою жилкою, для виробництва сигарет". Для митного оформлення Поставки позивач подав до митниці такі митні декларації та декларації митної вартості: А) Митна декларація № UA102170/2021/045400 від 16.03.2021; Декларація митної вартості № UA102170/2021/045400 від 16.03.2021; Б) Митна декларація № UA102170/2021/046115 від 24.06.2021; Декларація митної вартості № UA102170/2021/046115 від 24.06.2021; Митна вартість Поставки була визначена позивачем за основним (першим) методом, згідно положень ст.ст. 57 та 58 Митного кодексу України (далі - "МК"), а саме за ціною Контракту. Відповідно до умов Контракту, до ціни, яка підлягає сплаті Продавцю у межах Поставки, не підлягають додаванню ніякі інші витрати. Отже, будь-які складові митної вартості, окрім- ціни товарів за Контрактом, відсутні. Разом з митними деклараціями, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК, позивач надав митниці основні документи, а також, відповідно до ч. 6 ст. 53 МК додаткові документи. Декларації митної вартості містили нульові значення складових митної вартості відповідно до умов Контракту та Поставки. Відповідач стосовно Поставки прийняв такі оскаржувані рішення: щодо товарів за митною декларацією № UA102170/2021/045400: 1) рішення про коригування митної вартості товарів № UA102170/2021/000021/1 від 19.03.2021; Б) картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102170/2021/00030; щодо товарів за митною декларацією № UA102170/2021/046115: А) рішення про коригування митної вартості товарів № UA102170/2021/000056/2 від 24.06.2021; Б) картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102170/2021/00084. Вважаючи оскаржувані рішення відповідача та картки відмов протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що визначення відповідачем митної вартості товарів та її коригування із застосуванням резервного методу здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів. Аналізуючи обставини справи, доводи апелянта та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення, з огляду на таке. Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до частин першої, третьої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частинами першою та другою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. В силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частин першої та другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Так, частинами першою - третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. Таким чином, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим, саме припущення митного органу щодо подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є беззаперечною підставою для незастосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, у зв`язку з чим вимагає від суду в кожному випадку здійснювати аналіз поданих декларантом документів. Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Аналіз положень статей 53, 54, 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України. Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України. Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є не підтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідач, вказуючи на неможливість прийняття заявленої позивачем митної вартості товару, посилався на аналіз цінової пропозиції щодо рівня цін на подібні товари - "Необроблений тютюн типу Вірджинія партія 1023945 V-0FІ3RWS IN 2020" (країна походження Індія) - 5,46 USD/кг (митна декларація від 15.01.2021 № UA102170/2021/045034); "Необроблений тютюн типу Берлей партія 1021539 B-2FL5RMS BR 2019" (країна походження Бразилія) - 6,99 USD/кг (митна декларація від 11.01.2021 № UA102170/2021/045011). Колегія суддів враховує, що після прибуття товарів за поставкою на митну територію України, позивач звернувся до відповідача для здійснення митного оформлення імпорту. Митна вартість товарів визначена позивачем за основним методом - за ціною контракту (вартістю операції). Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, одночасно з митною декларацією позивачем були подані наступні документи: декларація митної вартості; контракт № T01/16-U від 10.12.2015 з додатковими договорами №№ 7, 10, 11 та 14 та додатком № 156; рахунки-фактури (інвойси); повідомлення щодо відсутності на момент митного оформлення оприбуткування товару та оплати за нього та надання інформації щодо оплати за подібні товари; ліцензію на виробництво тютюнових виробів; інші документи, що супроводжували поставку товару: акти про проведення огляду товарів, міжнародні товарно-транспортні накладні, морські накладні, сертифікати про походження товару, екологічні декларації, документи фітосанітарного та радіологічного контролю, які зазначені самим відповідачем у Картках відмови № UA102170/2021/00030 та №UA102170/2021/00084. Позивачем додатково до основних документів, вказаних в ч. 2 ст. 53 МК України, керуючись ч. 6 ст. 53 МК України, було подано прайс-листи від 23.02.2021 та експертні висновки Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ЧК-120 від 16.03.2021, № ЧК- 126 від 18.03.2021, № ПК-16 від 15.02.2021. Поряд з цим, відповідно до статті 6 Закону України від 16.04.1991 № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Згідно зі статтею 6 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини. Відповідно до положень статей 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. При цьому, інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України, оскільки база даних митних органів не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Колегія суддів зазначає, що відповідач не підтвердив належними доказами та доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, а відтак у відповідача не було підстав для витребування у декларанта додаткових документів, оскільки сумніви з підстав, викладених у оскаржуваному рішенні, не обґрунтовані у розумінні статті 53 МК України, а отже відповідач не спростував такими сумнівами числові значення складових митної вартості товарів. Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача у оскаржуваних рішеннях та картках відмови на той факт, що вказані експертні висновки ґрунтуються виключно на даних прайс-листа, а тому не дає змоги в повній мірі проаналізувати ціноутворення товарів, що імпортуються на митну територію України щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та перевірити достовірність заявленої митної вартості товарів, оскільки висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, у зв`язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача та здійснюються кожним суб`єктом господарювання на власний розсуд. Таким чином, суд попередньої інстанції дійшов вірного висновку, що митна вартість була підтверджена достовірними документами, які містять відомості про складові вартості, визначені на підставі об`єктивних даних, що піддаються обчисленню, а тому в межах спірних правовідносин неправомірними є висновки відповідача при митному оформленні товарів, відтак правові підстави для задоволення вимог апеляційної скарги - відсутні. В частині тверджень апелянта про безпідставне стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, які на переконання відповідача, є суттєво завищеними, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Також, за змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору. У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268). На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правової допомоги № 7/05-2014/2021 від 21.04.2021; рахунок-фактура № 7/05-2014/2021/30 від 30.12.2021; рахунок-фактура № 7/05-2014/2021/13 від 30.09.2021; рахунок-фактура № 7/05-2014/2021/22 від 29.10.2021; платіжне доручення №8077 від 14.12.2021; додаток до рахунку-фактури № 7/05-2014/2021/13 від 30.09.2021, деталізація за період з 01.09.2021 по 30.09.2021; додаток до рахунку-фактури № 7/05-2014/2021/30 від 30.12.2021, деталізація за період з 01.12.2021 по 30.12.2021; додаток до рахунку-фактури №7/05-2014/2021/22 від 29.10.2021, деталізація за період з 01.10.2021 по 29.10.2021; акт №7/05-2014/2021/13 виконаних робіт від 30.09.2021; акт № 7/05-2014/2021/22 виконаних робіт від 29.10.202; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 03.12.2021 серії АА №1162542. Так, Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 803/1032/18 підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`ємом наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, оцінюючи правомірність відшкодування витрат на професійну правничу допомогу зазначає, не вбачає обґрунтованими доводи апелянта щодо їх завищеності, оскільки стягнута сума витрат співмірна зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Чернігівської митниці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року та на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т. - Прилуки" до Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року та додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко Повний текст постанови складено 15.08.2022.