Постанова 4805 № 296/2386/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/2386/22 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О.С. Категорія 57 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі справу №296/2386/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист конституційних прав, порушених незаконною відмовою розглядати звернення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 07 червня 2022 року, яка постановлена під головуванням судді Рожкової О.С. у м.Житомирі, в с т а н о в и в: У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 . Просить відшкодувати моральну шкоду, заподіяну порушеннями законодавства при розгляді її звернень, у розмірі 42 500 грн, прийняти виклад десяти порушень законодавства, якими порушені її конституційні права, та прийняти пояснення стосовно розміру відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_2 незаконною відмовою розглянути її заяву від 29 липня 2019 року №25/Д-8325 (здійснено вісім порушень законодавства) та скаргу від 08 жовтня 2019 року, подану нею на особистому прийомі (вчинено два порушення законодавства), що причинило погіршення її здоров`я та завдало їй душевних страждань. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 подавалися звернення про численні протиправні діяння виконкому Житомирської міської ради, які він незаконно відмовився розглядати. Такими діями порушені її конституційні права. Зокрема, всупереч вимогам ст.7 Закону України «Про звернення громадян» ОСОБА_2 незаконно передав її заяву від 29 липня 2019 року №8325, в якій оскаржуються дії виконкому Житомирської міської ради, заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Ольшевській С.Г. Також відповідач відмовив у розгляді вимог, зазначених нею у цій заяві. Записавшись на особистий прийом до міського голови з питання корупційних дій виконавчого комітету відповідної ради щодо виділення земельної ділянки, подала на особистому прийомі 08 жовтня 2019 року скаргу на протиправні діяння постійного діючого органу місцевого самоврядування, але усних роз`яснень ОСОБА_2 за її скаргою на особистому прийому не було, оскільки письмову скаргу неможливо розглядати усно та службова перевірка з її обов`язковою участю діянь виконкому щодо розгляду її звернень не проведена. Спричинення моральної шкоди аргументує погіршенням здоров`я та душевними стражданнями. Вона була позбавлена можливості реалізації звичок та побажань, що сприяло погіршенню відносин із оточуючими людьми та настанню інших наслідків негативного характеру. Порушення її конституційних прав під час розгляду її звернень призвело до погіршення її життєвих зв`язків та вимагало від неї додаткових зусиль для організації її життя. Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 07 червня 2022 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди повернута позивачу. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, скасувати та направити справу для продовження розгляду до Корольовського районного суду м.Житомира. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що подана нею позовна заява про захист її конституційних прав, порушених незаконною відмовою розглядати її звернення, повернута їй незаконно. Суд першої інстанції безпідставно не розглянув її заяву про усунення недоліків від 02 червня 2022 року, у якій вона надає оцінку доводам ухвали, якою її позов про відшкодування моральної шкоди був залишений без руху. Так, у позовній заяві, зокрема, вона послалася на те, що на підставі п.13 частини другої ст.3 Закону України «Про судовий збір» не сплачує судовий збір за подання позовної заяви, але суд першої інстанції на таку обставину уваги не звернув. Суд першої інстанції незаконно відмовився розглянути її доводи, що є істотним порушенням норм процесуального права. Окрім того, нею до позовної заяви додано докази, які підтверджують порушення її конституційних прав. Згідно з положеннями частини другої ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалою Житомирського апеляційного суду від 04 липня 2022 року відкрито апеляційне провадження, а ухвалою від 06 липня 2022 року справа призначена до розгляду без повідомлення учасників справи в межах строку, передбаченого нормами ЦПК України, що відповідає вимогам частини другої ст.369 ЦПК України. Обставини справи не свідчать про необхідність проведення розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до положень ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя ст.185 ЦПК України). Із матеріалів справи слідує та судом установлено, що ОСОБА_1 фактично звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , який є міським головою, про відшкодування моральної шкоди в розмірі 42 500 грн., заподіяної незаконним, на погляд позивача, розглядом її звернень органом місцевого самоврядування або його посадовими особами. Так, зокрема, наполягає на тому, що подавала звернення про численні протиправні діяння виконкому Житомирської міської ради, які відповідач відмовився розглядати. Переконана, що такими діями порушені її конституційні права. Всупереч вимогам ст.7 Закону України «Про звернення громадян» ОСОБА_2 незаконно передав її заяву від 29 липня 2019 року №8325, в якій оскаржуються дії виконкому Житомирської міської ради, заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Ольшевській С.Г. Також ОСОБА_2 відмовив у розгляді вимог, зазначених нею у цій заяві. Записавшись на особистий прийом до міського голови з питання корупційних дій виконкому відповідної ради щодо виділення земельної ділянки, подала на особистому прийомі 08 жовтня 2019 року скаргу на протиправні діяння постійного діючого органу місцевого самоврядування. Упевнена, що усних роз`яснень ОСОБА_2 за її скаргою на особистому прийому не було, оскільки письмову скаргу неможливо розглядати усно. Також із її участю не відбулося й службової перевірки виконкому щодо розгляду її звернень. Незаконною відмовою розглянути її заяву від 29 липня 2019 року №25/Д-8325 та скаргу, подану нею на особистому прийомі 08 жовтня 2019 року, спричинено душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Відповідач незаконними діями порушив її конституційні права, чим спричинив моральну шкоду, яку вона просить відшкодувати. Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 23 травня 2022 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху з наданням останній строку для усунення недоліків - протягом 5 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Мотиви залишення позовної заяви без руху полягали у тому, що вона не відповідає вимогам п.2,3,5,8 частини третьої ст.175 ЦПК України, п.4 частини третьої ст.177 УПК України, а саме, не зазначено місце проживання чи перебування відповідача, поштовий індекс, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти; не зазначено ціни позову, а позов підлягає грошовій оцінці; не додано документів, що підтверджують сплату судового збору або підстави звільнення від сплати судового збору. Також залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив із того, що посилання позивача на положення пункту 13 частини другої ст.3 Закону України "Про судовий збір", як правову підставу звільнення від сплати судового збору, є необґрунтованими, оскільки у позовній заяві позивачем не заявлено вимогу про визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, його посадової або службової особи, а також до позовної заяви не додано доказів на підтвердження правової підстави звернення до суду з вказаним позовом, що є підставою звільнення від сплати судового збору, зокрема, рішення суду, яке вступило в законну силу, яким визнано незаконним рішення органу місцевого самоврядування, його посадової або службової особи або визнано протиправними їх дії або бездіяльність. Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі та є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (постанова Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі №761/11472/15-ц). Вищевказана ухвала про усунення недоліків ОСОБА_1 вручена 01 червня 2022 року. На виконання вимог ухвали Корольовського районного суду м.Житомира про залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_1 своєчасно 02 червня 2022 року подала до суду заяву про усунення недоліків із зазначенням спростувань відносно визначених судом недоліків її позовної заяви. Суддя Корольовського районного суду м.Житомира ухвалою від 07 червня 2022 року позовну заяву повернула позивачеві, з посиланням на те, що остання усунула недоліки не у повному обсязі, зокрема, не подала до суду належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням ціни позову, оскільки позовна заява, зокрема, вимога 5 «відшкодувати моральну шкоди» має грошовий характер, а також позивачем не подано документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 992,40 грн або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору згідно з законом. Посилання позивача на положення пункту 13 частини другої ст.3 Закону України «Про судовий збір», як підставу звільнення від сплати судового збору, є необґрунтованими, оскільки у позовній заяві позивачем не заявлено вимогу про визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, його посадової або службової особи, а також до позовної заяви не додано доказів на підтвердження правової підстави звернення до суду з вказаним позовом та підстави звільнення від сплати судового збору, а саме, рішення суду, яке вступило в законну силу, яким визнано незаконним рішення органу місцевого самоврядування, його посадової чи службової особи або визнано протиправними їх дії чи бездіяльність. Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися з висновком про визнання позовної заяви неподаною та її поверненням ОСОБА_1 , оскільки такий висновок не відповідає обставинам справи, а недодержання норм процесуального права призвело до постановлення помилкової ухвали. Так, згідно з п.3 частини третьої ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. У позовній заяві ОСОБА_1 просить відшкодувати їй моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 42 500 грн., про що зазначає в самому тексті заяви із посиланням на розрахунок суми, яку просить стягнути. Відтак, суд першої інстанції формально вважав, що ОСОБА_1 не зазначила ціни позову, враховуючи, що сума відшкодування, яку ОСОБА_1 просить стягнути як моральну шкоду, зазначена в самому тексті позовної заяви. Відповідно до п.13 частини другої ст.3 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Отже, позивачі при зверненні до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, звільненні Законом від сплати судового збору та при зверненні до суду за розглядом такого спору не зобов`язані сплачувати судовий збір. ОСОБА_1 при зверненні з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди обґрунтовує заподіяння їй моральної шкоди діями ОСОБА_2 при виконанні ним обов`язків міського голови, які виразилися у дорученні заступнику розглядати її заяву та відмовах у розгляді її звернень від 29 липня 2019 року та від 08 жовтня 2019 року, дії якого позивач вважає незаконними. Саме на такі випадки поширюються положення п.13 частини другої ст.3 Закону України «Про судовий збір», а тому ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору Законом. Посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року в справі №761/11472/15-ц, є недоречним, оскільки Верховний Суд висловився лише з приводу того, що відшкодування моральної шкоди є вимогою немайнового характеру, врахуючи, що відшкодування моральної шкоди визначено сумою грошових коштів. Питання необхідності одночасного заявлення вимоги про визнання дій незаконними або надання судового рішення з цього приводу Верховним Судом у тій постанові не обговорювалося. У цій справі ОСОБА_1 взагалі не слід сплачувати будь-який судовий збір, а мотивація про те, що заявлена вимога лише про відшкодування моральної шкоди без визнання незаконними рішень чи бездіяльності органу місцевого самоврядування або його посадової особи та не приєднання рішення з відповідного приводу до позовної заяви є передчасною з огляду на те що, обставини, на які посилається позивач у підтвердження заподіяння їй моральної шкоди, підлягають доведенню під час розгляду справи по суті у зальному порядку. Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції не врахував змісту позовних вимог та обставин, якими позивач обґрунтовує спричинення їй моральної шкоди, а тому безпідставно залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху, пославшись на необхідність сплати нею судового збору, оскільки відповідно до п.13 частини другої ст.3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви судовий збір не справляється у разі, якщо заподіяння шкоди особі обґрунтовується незаконними діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування або його посадової особи. Тобто, ОСОБА_1 не слід оплачувати будь-яким судовим збором позов, з яким вона звернулася до суду, а тому підстави для залишення позову без руху в зв`язку з несплатою судового збору не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а відтак суд першої інстанції не мав законних підстав визнавати позов неподаним та його повертати ОСОБА_1 із вказаних підстав. Із приводу не додання до позовної заяви доказів на підтвердження правової підстави звернення до суду з позовом, необхідно зазначити, що у заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 вказала, що подала докази разом із поданням позовної заяви. За таких обставин, суду належить розглянути спір на підстав доказів, які надані або будуть надані сторонами у встановленому ЦПК порядку. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на судовий захист. У статті 6 Конвенції, яка в силу положень статті 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя. Обмеження не можуть зменшувати право доступу до суду таким чином або до такого ступеню, щоб порушувалася сама сутність права. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявника права звернутися до суду. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізовуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, враховуючи, що доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Приймаючи до уваги вищевикладене, оскаржена в апеляційному порядку ухвала підлягає відповідно до положень ст.379 ЦПК України скасуванню, а справа направленню для продовженню розгляду до Корольовського районного суду м.Житомира, оскільки судом проявлений надмірний формалізм і відносно ціни позову та зазначення місця перебування відповідача. Сума, яку просить стягнути ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, нею зазначена, як і місце перебування відповідача, який є міським головою, та може бути повідомленим за місцем роботи, що передбачено частиною шостою ст.130 ЦПК України. Керуючись ст.ст.367,368,374,379,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 07 червня 2022 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуюча Судді: