Постанова 4805 № 296/856/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/856/22 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О. С. Категорія 57 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі справу №296/856/22 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 27 травня 2022 року, яка постановлена під головуванням судді Рожкової О.С. у м.Житомирі, в с т а н о в и в: У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконкому Житомирської міської ради. Просить: відшкодувати моральну шкоду в розмірі 46 750 грн, заподіяну незаконними діями; прийняти виклад одинадцяти порушень законодавства незаконними діями при розгляді її клопотання; прийняти пояснення стосовно розміру відшкодування моральної шкоди. Вимоги позову обґрунтовує тим, що її клопотання від 27 листопада 2015 року про надання дозволу на отримання у власність земельної ділянки відповідно до норм Земельного Кодексу України розглянуто 20 червня 2019 року, тобто через 44 місяці після її звернення. Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища та Управління регулювання земельних відносин підпорядковані виконкому Житомирської міської ради, незаконними діями яких порушені її конституційні права. Спричинення моральної шкоди аргументує погіршенням здоров`я та душевними стражданнями. Вона була позбавили можливості реалізації звичок та побажань, що сприяло погіршенню відносин із оточуючими людьми та настанню інших наслідки негативного характеру. Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 27 травня 2022 року позовна заява ОСОБА_1 до виконкому Житомирської міської ради про відшкодування моральної шкоди повернута позивачу. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до Корольовського районного суду м.Житомира. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що нею подана позовна заява про захист порушених конституційних прав та заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями. Суд першої інстанції безпідставно відмовився розглядати її заяву про усунення недоліків від 24 травня 2022 року, у якій вона надає оцінку кожному доводу ухвали, якою її позов залишений без руху. Так, у позовній заяві, зокрема, вона наголошувала на тому, що на підставі п.13 частини другої ст.3 Закону України «Про судовий збір» не сплачує судовий збір за подання позовної заяви, але суд першої інстанції на таку обставину уваги не звернув. Суд першої інстанції незаконно відмовився розглянути її доводи, що є істотним порушенням норм процесуального права. Окрім того, нею до позовної заяви додано 21 аркуш доказів на підтвердження правової підстави звернення до суду з цим позовом, оскільки після кожного описаного порушення її конституційних прав зазначалися докази такого порушення. Згідно з частиною другою ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалою Житомирського апеляційного суду від 16 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження, а ухвалою від 17 червня 2022 року справа призначена до розгляду без повідомлення учасників справи в межах строку, передбаченого нормами ЦПК України, що узгоджується з приписами частини другої ст.369 ЦПК України. Обставини справи не свідчать про необхідність проведення розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. У відзиві на апеляційну скаргу виконком Житомирської міської ради просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира - без змін. Зазначає, що ОСОБА_1 сама допустила, що позовна заява була їй повернута, оскільки оформила її із порушеннями чинного законодавства. Суд першої інстанції правомірно повернув позовну заяву ОСОБА_1 та при цьому не порушив її право на справедливий суд. Також зазначено, що спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до положень ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя ст.185 ЦПК України). Із матеріалів справи слідує та судом установлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконкому Житомирської міської ради про стягнення моральної шкоди в розмірі 46 750 грн., заподіяної незаконними діями при розгляді її клопотання від 27 листопада 2015 року. Свої вимоги аргументує тим, що її клопотання від 27 листопада 2015 року про надання дозволу на отримання у власність земельної ділянки відповідно до норм Земельного Кодексу України розглянуто лише 20 червня 2019 року, тобто через 44 місяці після звернення з таким. Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища та Управління регулювання земельних відносин, які підпорядковані виконкому Житомирської міської ради, незаконними діями порушили її конституційні права, чим спричинили моральної шкоди, яку вона просить відшкодувати. Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 22 квітня 2022 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху із посиланням на те, що вона не відповідає вимогам п.2,3,5,8 частини третьої ст.175 ЦПК України, п.4 частини третьої ст.177 УПК України, а саме не містить: ідентифікаційний код відповідача згідно Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси відповідача; зазначення ціни позову, оскільки позов підлягає грошовій оцінці; зазначення доказів, що підтверджують вказані у позовній заяві обставини; зазначення про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви; документ, що підтверджує сплату судового збору у порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. При цьому посилання позивача на положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" як підставу звільнення від сплати судового збору є необґрунтованими, оскільки у позовній заяві позивачем не заявлено вимогу про визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, його посадової або службової особи, а також до позовної заяви не додано доказів на підтвердження правової підстави звернення до суду з вказаним позовом, що є підставою звільнення від сплати судового збору, зокрема, рішення суду, яке вступило в законну силу, яким визнано незаконним рішення органу місцевого самоврядування, його посадової або службової особи або визнано протиправними їх дії або бездіяльність. Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (постанова Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі №761/11472/15-ц). Додані до позовної заяви копії документів не засвідчені позивачем у встановленому порядку. Вищевказана ухвала про усунення недоліків вручена ОСОБА_1 23 травня 2022 року. На виконання вимог ухвали Корольовського районного суду м.Житомира про залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_1 своєчасно 24 травня 2022 року подала до суду заяву про усунення недоліків із зазначенням спростувань щодо визначених судом недоліків її позовної заяви. Суддя Корольовського районного суду м.Житомира ухвалою від 27 травня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 повернула позивачеві, з посиланням на те, що остання, частково усуваючи недоліки позовної заяви, не подала до суду належним чином оформленої позовної заяви із зазначення ціни позову, оскільки позовна заява, зокрема, вимога 5 «відшкодувати моральну шкоди» має грошовий характер, а також позивачем не подано документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 992,40 грн або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору згідно закону. Посилання позивача на положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», як підставу звільнення від сплати судового збору, є необґрунтованими, оскільки у позовній заяві позивачем не заявлено вимогу про визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, його посадової або службової особи, а також до позовної заяви не додано доказів на підтвердження правової підстави звернення до суду з вказаним позовом та підстави звільнення від сплати судового збору, а саме, рішення суду, яке вступило в законну силу, яким визнано незаконним рішення органу місцевого самоврядування, його посадової чи службової особи або визнано протиправними їх дії чи бездіяльність. Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися з висновком про визнання позовної заяви неподаною та її поверненням ОСОБА_1 , оскільки такий висновок не відповідає обставинам справи, а недодержання норм процесуального права призвело до постановлення помилкової ухвали. Так, згідно з п.3 частини третьої ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. У позовній заяві ОСОБА_1 просить відшкодувати їй моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 46 750 грн., про що зазначає в самому тексті заяви із посиланням на розрахунок суми, яку просить стягнути. Відтак, суд першої інстанції формально вважав, що ОСОБА_1 не зазначила ціну позову, враховуючи, що сума відшкодування, яку ОСОБА_1 просить стягнути як моральну шкоду, зазначена в тексті заяви. Відповідно до п.13 частини другої ст.3 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон)судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Отже, позивачі при зверненні до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, звільненні Законом від сплати судового збору та при зверненні до суду за розглядом такого спору не зобов`язані сплачувати судовий збір. ОСОБА_1 при зверненні з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди обґрунтовує заподіяння їй моральної шкоди неправомірними діями чи бездіяльністю виконкому відповідної ради, які виразилися у невиправдано тривалому розгляді її клопотання. Саме на такі випадки поширюються положення п.13 частини другої ст.3 Закону України «Про судовий збір», а тому вона Законом звільнена від сплати судового збору. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру. Разом із тим, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції не врахував змісту позовних вимог та обставин, якими позивач обґрунтовує спричинення їй моральної шкоди, а тому безпідставно залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху, пославшись на необхідність сплати судового збору, оскільки відповідно до п.13 частини другої ст.3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви судовий збір не справляється у разі, якщо заподіяння шкоди особі обґрунтовується незаконними діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування або її службовою особою. Тобто, ОСОБА_1 не слід оплачувати будь-яким судовим збором позов, з яким вона звернулася до суду, а тому підстави для залишення позову без руху в зв`язку з несплатою судового збору не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а відтак суд першої інстанції не мав законних підстав визнавати позов неподаним та його повертати ОСОБА_1 із вказаних підстав. Із приводу не додання до позовної заяви доказів на підтвердження правової підстави звернення до суду з позовом, необхідно зазначити, що у заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 чітко вказала, що подала докази разом із поданням позовної заяви. За таких обставин, суду належить розглядати спір на підстав доказів, які наявні в матеріалах справи. Приймаючи до уваги вищевикладене, оскаржена в апеляційному порядку ухвала підлягає відповідно до положень ст.379 ЦПК України скасуванню, а справа направленню для продовженню розгляду до Корольовського районного суду м.Житомира, оскільки судом проявлений надмірний формалізм. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на судовий захист. У статті 6 Конвенції, яка в силу положень статті 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя. Обмеження не можуть зменшувати право доступу до суду таким чином або до такого ступеню, щоб порушувалася сама сутність права. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявника права звернутися до суду. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізовуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, враховуючи, що доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Керуючись ст.ст.367,368,374,379,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 27 травня 2022 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуюча Судді: