Постанова 4808 № 346/1103/22

Справа № 346/1103/22 Провадження № 33/4808/401/22 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Махно Н. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2022 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Бежук С.М. розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2022 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.,- встановив: Судом першої інстанції встановлено, що водій ОСОБА_2 10.03.2022 року о 19 год. 25 хв. у смт. Отинія по вул. Галицька, Коломийського району, Івано-Франківської області, керував транспортним засобом марки RENAUT MEGANE, державний номерний знак « НОМЕР_1 » в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер 6810». Результат тесту 1,62 ‰ (проміле). Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова судді є необґрунтованою, винесена без дотримання вимог КУпАП та з`ясування всіх обставин справи. Апелянт зазначає, що в його діях відсутній склад правопорушення, так як 10.03.2022 року він не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння і в матеріалах справи немає доказів, які об`єктивно підтверджують його вину у вчиненні правопорушення. ОСОБА_2 звертає увагу на те, що в судовому засіданні він не визнав вини, оскільки не керував транспортним засобом, а тільки в ньому знаходився як пасажир. За кермом автомобіля перебував ОСОБА_3 , який припаркував автомобіль в центрі смт. Отинія з порушенням ПДР і пішов до знайомого дещо забрати, а він залишився чекати в автомобілі. В цей час до нього підійшли працівники поліції по причині неправильної зупинки, а згодом склали протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Апелянт зазначає, що свідок ОСОБА_3 підтвердив даний факт в судовому засіданні суду першої інстанції. Однак, суд не надав жодної оцінки його поясненням та поясненням свідка, не навів жодних мотивів чому відхилив докази надані апелянтом. Вказує, що він не керував транспортним засобом, а тільки перебував в ньому, а тому не може бути притягнутий до відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. В той же час, апелянт зазначає, що обов`язковою вимогою з підстав притягнення для відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Вважає, що працівник поліції повинен встановити факт керування особою транспортним засобом особою, в якої наявні ознаки сп`яніння і в подальшому дотримуватись встановленого порядку проведення огляду на стан сп`яніння. Вважає, що долучений відео файл, який немає вказівки на дату та час, знятий на камеру мобільного телефону, сам пособі не підтверджує факт керування ним транспортним засобом та не зроблено його у відповідності до вимог КУпАП. Вказує на те, що свідки вчинення ним правопорушення відсутні, а відеозаписом зафіксовано, що він заперечував факт вживання алкогольних напоїв. Судом не було взято до уваги, що працівниками поліції було порушено вимоги ст.266 КУпАП при проведенні огляду на стан сп`яніння. Звертає увагу на те, що перевірка та обслуговування приладів за допомогою яких проводиться огляд на стан сп`яніння, повинні проходити перевірку та обслуговування кожних 6 місяців. Вказує на те, що згідно роздруківки приладу Драгер Алкотест 6810 ARBL-0966 та копії свідоцтва про повірку даного засобу вимірювальної техніки даний засіб пройшов калібрування 30.06.2021 року та повірку 01.07.2021 року, а огляд на визначення стану сп`яніння він проходив 10.03.2022 року, а значить даний прилад був непридатний до використання більше двох місяців. Тому результати даного огляду не можуть братись до уваги як доказ його вини у вчиненні правопорушення. Окрім того, працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на визначення стану сп`яніння у медичному закладі, хоча він неодноразово наголошував, що не погоджується із результатом огляду і хотів пройти відповідний огляд в медичному закладі, на що поліцейські не реагували і почали складати протокол про адміністративне правопорушення на місці події. ОСОБА_2 також наголошує на тому, що йому не було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення, що є істотним порушенням його права на захист та процесуальною перешкодою для притягнення його до відповідальності. Також при складанні протоколу у нього не було взяті від нього пояснення та не роз`яснено права і обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП. Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що він керував транспортним засобом, а вищевказані порушення виявлені в матеріалах справи поза розумним сумнівом ставить під сумнів щодо доведеності його вини у вчиненні правопорушення. Просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу правопорушення. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його захисник Бежук С.М. повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи ОСОБА_2 та його захисника адвоката Бежука С.М., апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що судова практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Гурепка проти України"). При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.» Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні правопорушення, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення і в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують винуватість у вчиненні правопорушення. Звертає увагу на те, що працівником поліції порушено процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення, йому не було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення, не роз`яснено його права та обов`язки, фіксація події відбулась в порушення вимог закону та за відсутності свідків, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Так, згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_2 та призначив справедливе стягнення в розмірі, який відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, врахувавши особу правопорушниці та характер вчиненого нею правопорушення. Перевіряючи доводи ОСОБА_2 та його захисника адвоката Бежука С.М. щодо невинуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному, та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Постанова суду відповідає вимогам ст. 283 КУпАП і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Суд першої інстанції, проаналізувавши сукупність досліджених доказів, прийшов до обґрунтованого висновку, про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 110513 від 10.03.2022 року ( а.с. 1), водій ОСОБА_2 10.03.2022 року о 19 год. 25 хв. у смт. Отинія по вул. Галицька Коломийського району керував транспортним засобом марки RENAUT MEGANE, державний номерний знак « НОМЕР_1 » перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер 6810». Результат тесту 1,62 ‰ (проміле). Тест №04107. Зазначено, що від керування ОСОБА_2 був відсторонений шляхом евакуації транспортного засобу. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього рухуУкраїни, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 . Особу водія було встановлено на підставі посвідчення водія ОСОБА_2 . Зазначено, що свідки не залучались. ОСОБА_2 було роз`яснено його права та обов`язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Коломийському міськрайонному суді, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_2 у відповідній графі протоколу, що спростовує доводи апелянта про те, що його не було ознайомлено з правами та обов`язками у відповідності до вимог закону. До протоколу про адміністративне правопорушення додано акт огляду, направлення, рапорт, чек драгера та відеодиск. Працівниками поліції у ОСОБА_2 вилучено посвідчення водія та видано тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом під власноручний підпис ОСОБА_2 . У вказаному протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що особа від дачі пояснень відмовився згідно ст.63 Конституції України. Зі змістом протоколу ОСОБА_2 ознайомлено правниками поліції під підпис та вручено йому копію протоколу, що повністю спростовує доводи правопорушника про те, що він не був обізнаний щодо висунутого обвинувачення. Відповідно до приписів статей 254, 255, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог статей 254, 255, 256 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється, як основне джерело доказів. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та порушенні вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху України. Апеляційний суд звертає увагу на те, що право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень. Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов`язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи» Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»): Апеляційний суд вважає, що гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності її вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом. Апеляційний суд вважає, що ситуація, відповідно до ОСОБА_2 притягався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, вимагала від нього надати детальні пояснення. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчать про те, що під час проведення огляду на стан сп`яніння та складання матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 повідомляв про те, що він не є водієм транспортного засобу і транспортним засобом керувала інша особа. Відповідно до вимог ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 був ознайомлений під підпис зі змістом протоколу, що свідчить про те, що йому було відомо про зміст висунутого проти нього обвинувачення, що дозволяло йому організувати ефективний захист своїх інтересів в суді. В матеріалах справи відсутня копія протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про виконання працівником поліції своїх обов`язків щодо її вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. При вирішанні цього питання суд виходить із сукупності досліджених доказів, які дозволяють встановити порядок вчинення процесуальних дій та свідчать про обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про зміст висунутого обвинувачення та наявність реальної можливості організувати ефективний захист своїх інтересів. Зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право на участь у судовому засіданні, право на захист своїх інтересів за допомогою професійного захисника, право на надання доказів та пояснень щодо висунутого обвинувачення, оскарження судових рішень. Зі змісту матеріалів справи та постанови суду, ОСОБА_2 скористався таким правом та уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Бежук С.М. (а.с.15-16), який здійснював захист інтересів ОСОБА_2 під час розгляду справи про притягнення останнього за ч.1 ст.130 КУпАП в суді першої інстанції, а також під час розгляду справи в апеляційній інстанції. Ухвалення рішення у справі відбувся за участю ОСОБА_2 та його захисника адвоката Бежука С.М. в судовому засіданні 08.06.2022 року. Так, в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його адвокат Бежук С.М. повністю підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати постанову суду і закрити провадження по справі за відсутності події і складу правопорушення. Зокрема, ОСОБА_2 надав в судовому засідання показання , відповідно до яких, він заперечує перебування в стані алкогольного сп`яніння та керування транспортним засобомв у стані алкогольного сп`яніння, однак він не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а автомобіль був припаркований та не здійснював рух. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 наголошував на тому, що він не керував транспортним засобом, а тільки перебував в ньому, а тому притягнення його до відповідальності вважає безпідставним. Огляд на стан сп`яніння пройшов, тому що це була вимога працівника поліції правоохоронного органу, яку він повинен був виконати. Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, які доводять факт керування ним транспортним засобом. Зі змісту мотивувальної частини судового рішення вбачається, що в судовому засіданні суду першої інстанції за клопотанням ОСОБА_2 та його захисника Бежук С.М. було допитано свідка ОСОБА_3 , який пояснив, що 10.03.2022 року він , керуючи транспортним засобом, разом із ОСОБА_2 їхали автомобілем. В смт. Отинія він залишив автомобіль і пішов до знайомого, а ОСОБА_2 залишився в автомобілі. Після повернення ОСОБА_2 повідомив, що відносно нього працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що вищевказані пояснення свідка надані суду через тривалий час після вчинення правопорушення та викликають сумнів в їх правдивості і повністю спростовуються сукупністю інших доказів, які наведені судом першої інстанції в мотивувальній частині судового рішення. Апеляційний суд вважає, що доводи захисника Бежук С.М. та ОСОБА_2 стосовно того, що останній не керував транспортним засобом, не був водієм транспортного засобу і не може бути визнаний суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є неспроможними та повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. Апеляційний суд звертає увагу на те, що доводи про те, що ОСОБА_2 не керував транспортним засобом наведені особою, яка притягається до відповідальності тільки після складання відповідних матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення та направлення матеріалів до суду першої інстанції, що свідчить про непослідовність та суперечливість пояснень ОСОБА_2 щодо висунутого обвинувачення. Зокрема, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та даних відеозапису вбачається, що під час складання відповідних матеріалів щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, останній повністю визнавав факт керування транспортним засобом, не висловлював ніяких заперечень з цього приводу, добровільно, як водій транспортного засобу, пройшов відповідний огляд на стан сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та погодився із позитивним результатом такого огляду. Доводи про те, що ОСОБА_2 не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння не відповідають фактичним обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю доказів по справі. Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП повністю доведена, що підтверджується матеріалами справи, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 110513 від 10.03.2022 року, актом огляду з результатом 1,62 ‰ (проміле), роздруківкою тесту «Драгер 6810» з результатом 1,62 ‰, копією свідоцтва про повірку, відеоматеріалами та в цілому матеріалами справи. Суд прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та відсутність правових підстав для закриття провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Так, зі змісту доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 та його пояснень в судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, що він заперечує факт керування транспортним засобом марки RENAUT MEGANE, державний номерний знак « НОМЕР_1 » та вважає, що не може бути суб`єктом правопорушення. Апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням приходить до висновку, що вищевказані доводи апелянта є безпідставними, оскільки спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 110513 від 10.03.2022 року ( а.с. 1), водій ОСОБА_2 10.03.2022 року о 19 год. 25 хв. у смт. Отинія по вул. Галицька Коломийського району керував транспортним засобом марки RENAUT MEGANE, державний номерний знак « НОМЕР_1 » перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер 6810». Результат тесту 1,62 ‰ (проміле). Тест №04107. Зазначено, що від керування ОСОБА_2 був відсторонений шляхом евакуації транспортного засобу. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. При вирішанні питання про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає, що обставини за яких було складено протокол про адміністративні правопорушення серії № 110513 від 10.03.2022 року за ч.1 ст.130 КУпАП свідчать про те, що саме ОСОБА_2 керував транспортним засобом та як водій добровільно пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер, результат якого показав 1.62 % проміле. Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 ознайомився під підпис, якому було роз`яснено його права та обов`язки про що свідчать його власноручні підписи у відповідних графах протоколу. Однак, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що ОСОБА_2 заперечував факт керування транспортним засобом під час проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та складання щодо нього протоколу про притягнення його до адміністративної відповідальності ч.1 ст.130 КУпАП, та не вказував, що інша особа здійснювала керування автомобілем Зі змісту доводів ОСОБА_2 вбачається, що внаслідок психологічного тиску з боку працівників поліції, він був змушений погодитися на проходження огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, оскільки працівники поліції погрожували йому тим що конфіскують транспортний засіб для потреб ВСУ. Перевіряючи вищевказані доводи ОСОБА_2 з метою визнати його факт керування транспортним засобом та зобов`язати пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння поліцейським із застосуванням спеціального засобу, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Так, відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку" Апеляційний суд враховуючи, що презумпція невинуватості є одним з основоположних конституційних принципів судочинства, вважає, що доводи апелянта про застосування психологічного насильства працівниками поліції, можуть бути належним чином перевірені в межах відповідного кримінального провадження, оскільки свідчать про перевищення посадовими особами своїх повноважень та вчинення кримінального правопорушення. Апеляційний суд приймає до уваги, що матеріали адміністративного провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння. При вирішанні питання про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд приймає до уваги, що обставини за яких було виявлено транспортний засіб,і свідчать про те, що саме ОСОБА_2 керував транспортним засобом. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Досліджений судом відеозапис має надзвичайно високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що свідчить про його особливе значення та вимагає ретельного і уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Зі вищевказаних відеозаписів, які були досліджені апеляційним судом під час розгляду справи, вбачається, що ОСОБА_2 під час спілкування із працівниками поліції не заперечував факт керування транспортним засобом та перебував в автомобілі один, без сторонніх осіб, автомобіль знаходився на проїзній частині дороги із включеним мотором та габаритними вогнями . Разом з тим, зі змісту відеозапису вбачається, що саме ОСОБА_2 перебував на місці водія, на прохання працівника поліції надав посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль, а на пропозицію працівника поліції погодився пройти огляд на визначення стану сп`яніння, при цьому вказавши, що не вживав алкогольні напої. Працівником поліції Василіва Н.Т. було повідомлено про відео фіксацію. Слів зауважити, що на запитання працівника поліції чи він місцевий і куди він їде, ОСОБА_2 відповів, що з смт. Отинії їде до Івано-Франківська, вказав свої місце проживання у АДРЕСА_1 . Апеляційний суд наголошує на тому, що процесуальна поведінка ОСОБА_2 під час спілкування із працівниками поліції та проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу та складання матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення свідчила про те, що він повністю визнає факт керування транспортним засобом. Зокрема, він активно спілкувався з працівниками поліції з приводу місця свого проживання, надав посвідчення водія для перевірки та технічний паспорт на транспортний засіб, зазначив що спиртні засоби не вживає і згідний пройти огляд на визначення стану сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що на момент перевірки документів водій ОСОБА_2 знаходився на місці водія в автомобілі RENAUT MEGANE, державний номерний знак « НОМЕР_1 », мотор якого був в заведеному стані, і після погодження на проходження огляду на стан сп`яніння, працівник поліції попросив ОСОБА_2 вийти з автомобіля. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що під керуванням транспортним засобом необхідно розуміти умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.(ВС/ККС № 751/11193/16 від 20.06.2019). Таким чином, дії спрямовані на використання транспортного засобу з метою його цільового призначення (включення запалення транспортного засобу, заведення двигуна автомобіля та інше ) необхідно вважати такими, що безпосередньо пов`язані із керуванням транспортним засобом. Відеозаписи містять дані відповідно до яких ОСОБА_2 було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Алкотест Драгер, на що останній погодився, власноручно розпакував муштук за допомогою якого продув прилад Драгер. На відеозапису чітко зафіксовано, що ОСОБА_2 особисто та добровільно пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер, а після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер, ОСОБА_2 був ознайомлений із результатом проходження огляду 1.62 % проміле та повідомлено, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння . Жодних зауважень на дії працівників поліції чи щодо неправомірності проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 не висловлював. Після повідомлення працівником поліції ОСОБА_2 про результат проходження огляду 1.62% та його перебування в стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_2 не висловлював заперечень та незгоди із вказаним результатом. При повідомленні працівником поліції про складання відносно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та здійснення евакуації транспортного засобу з місця зупинки, ОСОБА_2 не висловлював свою незгоду із результатом огляду та не висловлював бажання спростувати вказаний результат шляхом проходження відповідного огляду у медичному закладі, натомість висловлював свою незгоду щодо евакуації транспортного засобу. Слід зауважити, що працівником поліції було роз`яснено ОСОБА_2 його права та обов`язки відповідно до вимог закону та роз`яснено його право не давати свідчення у відповідності до ст.63 Конституції України. На відеозаписі зафіксовано згоду ОСОБА_2 щодо складання протоколу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП, однак останній просив не евакуйовувати транспортний засіб RENAUT MEGANE, державний номерний знак « НОМЕР_1 », який не належить йому на праві власності. Вказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_2 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено інспекторами патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази Зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 розумів, що проходить огляд на стан алкогольного сп`яніння саме як водій транспортного засобу у зв`язку з тим, що поліцейський підозрює його в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. При цьому, ОСОБА_2 не заперечував факт керування транспортним засобом та повністю погодився із позитивним результатом огляду на стан сп`яніння, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу. Матеріали справи про адміністративне правопорушення містять роздруківку приладу Drager Alcotest 6810 (а.с.3а) тест №4107, в результаті огляду ОСОБА_2 поліцейським за допомогою технічного засобу 10.03.2022 року о 19 год. 29 хв. було встановлено, що останній перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки результат тесту показав 1.62 %. Вказаний результат складений із заповненням всіх необхідних реквізитів, не містить довільних висловлювань або помилок, підписаний ОСОБА_2 без жодних зауважень. В роздруківці приладу зазначено, що прилад пройшов калібрування 30.06.2021 року. До матеріалів справи долучено свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/4171 чинне до 01.07.2022 року відповідно до якого газоаналізатор Алкотест 6810 ARDL-0966 відповідає вимогам МПУ 066/05-2013 і за допомогою якого було проведено огляд ОСОБА_2 на визначення стану алкогольного сп`яніння (а.с.4). Так, до матеріалів справи додано акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.2), у відповідності до якого було проведено огляд водія ОСОБА_2 у результаті із виявленими у нього ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови, результат огляду на стан сп`яніння був позитивний 1.62 % проміле. Слід зауважити, що в акті огляду в графі щодо згоди із результатом обстежуваної особи наявний власноручний підпис ОСОБА_2 , який повністю підтверджує те, що останній повністю погодився із позитивним результатом огляду на визначення стану сп`яніння. До матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в КНП «Коломийська ЦРЛ» КНР (а.с.3), складеного о 19.37 год. 10.03.20221 року у зв`язку з виявленими поліцейським у ОСОБА_2 ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та порушення вимови. Зазначено, що особу встановлено на підставі посвідчення водія НОМЕР_2 . Огляд ОСОБА_2 було проведено за допомогою приладу Драгер Алкотест 6810, результат позитивний та становив 1.62 % проміле, в результаті чого було складено протокол про адміністративне правопорушення ААД №110513. У відповідності до рапорту поліцейського СРПП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області сержанта поліції В.Білейчука (а.с.5) про те, що 10.03.2022 року о 19.25 год. було зупинено транспортний засіб RENAUT MEGANE, державний номерний знак « НОМЕР_1 » під керування ОСОБА_2 . Під час перевірки документів у водія було відчутно різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та почервоніння обличчя. Водію було запропоновано пройти тест на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер 6810, на що останній погодився, результат якого становив 1.62 % проміле. Водія було ознайомлено із його правами у відповідності до ст.63 Конституції України та ст..268 КУпАП. На водія складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначено, що транспортний засіб поміщено на майданчик тимчасового тримання м. Коломиї. Також в матеріалах справи наявний рапорт поліцейського СРПП Колормийського РВП ГУНП І.Угринчука (а.с.6),, в якому зазначені відомості аналогічні поясненням в рапорті поліцейського СРПП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області сержанта поліції В.Білейчука (а.с.5). Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказані рапорти працівників поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейські інформують начальника про законність своїх дій. Разом з тим, дані вищевказаних рапортів працівників поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення. ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначив, що огляд на визначення стану сп`яніння проведено працівником поліції за відсутності свідків, дані яких також не вказано в протоколі про адміністративне правопорушення, що є порушенням вимог КУпАП. Перевіряючи вищевказані доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Так, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, огляд водія на визначення стану сп`яніння за наявності використання працівниками поліції технічних засобів не вимагає присутності свідків. В результаті перевірки доводів апеляційної скарги не було встановлено порушень, передбаченого ст.266 КУпАП порядку проведення огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп`яніння та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103. Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що незгода водія з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу свідчить про недопустимість використання вказаних результатів як доказів доведеності вини у вчиненні адміністративного правопорушення і є правовою підставою для направлення водія на відповідний огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичний заклад. При цьому, незгода водія з результатами огляду, який було проведено працівником поліції за допомогою спеціального технічного засобу може бути здійснена різними способами та встановлюється на підставі доказів, які досліджені в судового засіданні. Незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння повинна бути здійснена безпосередньо після проведення такого огляду, шляхом активних дій самого водія та висловлена в категоричній чіткій формі. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що водій транспортного засобу не погоджувався із результатами огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, а його процесуальна поведінка після проходження огляду свідчить про те, що він не заперечував результати огляду та погоджувався з ними. Апеляційний суд вважає доведеним те, що водій ОСОБА_2 10.03.2022 року о 19 год. 25 хв. у смт. Отинія по вул. Галицька Коломийського району керував транспортним засобом марки RENAUT MEGANE, державний номерний знак « НОМЕР_1 » перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер 6810». Результат тесту 1,62 ‰ (проміле). Тест №04107. Зазначено, що від керування ОСОБА_2 був відсторонений шляхом евакуації транспортного засобу. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Такими чином, перевіривши сукупність доказів по справі, апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених доказів поза всяким розумним сумнівом доводить факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність. Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. При накладенні стягнення було враховано судом першої інстанції характер вчиненого правопорушення, особу порушника та обставини, вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_2 в мінімальних межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2022 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв