Постанова КЦС ВС № 741/317/20

Постанова Іменем України 10 серпня 2022 року м. Київ справа № 741/317/20 провадження № 61-20599св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - державний виконавець Носівського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), стягувач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця Носівського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - Носівський РВ ДВС Північно-Східного МУМЮ (м. Суми)). Заявлені вимоги мотивовані тим, що заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 березня 2015 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнено аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 11 лютого 2015 року. У подальшому рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2018 року збільшено розмір аліментів, визначених рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 березня 2015 року, а саме: стягнено 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи стягнення з дня вступу рішення в законну силу. До Васильківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Васильківський ВДВС ГТУЮ у Київській області) надіслано виконавчий лист, на підставі якого державний виконавець 29 квітня 2015 року відкрив виконавче провадження № 47407566 про примусове виконання заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 березня 2015 року. 11 вересня 2018 року державний виконавець Васильківського ВДВС ГТУЮ у Київській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2/742/422/18, виданого 14 червня 2018 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області на виконання рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2018 року. Він систематично в добровільному порядку з травня 2015 року переказував на картковий рахунок ОСОБА_2 відповідні суми на утримання дочки, постанов про відкриття виконавчого провадження не отримував. Неправомірні дії державного виконавця призвели до створення штучного боргу зі сплати аліментів, щодо нього були незаконно складені протоколи про адміністративне правопорушення, йому заподіяні збитки та завдано моральну шкоду. З урахуванням наведеного та заяви від 06 серпня 2020 року просив: 1) визнати дії державного виконавця протиправними і неправомірними; 2) визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень за виконавчими листами у справі № 2/742/341/15 від 24 березня 2015 року та у справі № 2/742/422/18 від 14 червня 2018 року, виданими Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області; 3) скасувати протоколи від 22 листопада 2019 року № 30 та від 10 березня 2020 року № 33 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183-1 КУпАП; 4) зобов`язати державного виконавця звернутись до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області із запитом про надання роз`яснення щодо визначення соціального статусу особи ОСОБА_3 , 1979 року народження, з метою з`ясування розміру прожиткового мінімуму для розрахунку виплат; 5) звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами в сумі 45 323,08 грн; 6) скасувати борг в сумі 45 323,08 грн; 7) закрити виконавче провадження № 57194500; 8) відшкодувати матеріальні збитки в сумі 6 742,91 грн, завдані неправомірним виконанням рішення суду державним виконавцем Носівського РВДВС Північно-Східного МУМЮ (м. Суми) Чубом О. О.; 9) відшкодувати моральні збитки в сумі 45 323,08 грн, завдані неправомірним виконанням рішення суду державним виконавцем Носівського РВДВС Північно-Східного МУМЮ (м. Суми) Чубом О. О. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 липня 2021 року у задоволенні скарги щодо скасування постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень за виконавчими листами у цивільних справах № 2/742/341/15 від 24 березня 2015 року та № 2/742/422/18 від 14 червня 2018 року, виданими Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області, зобов`язання державного виконавця звернутися із запитом щодо визначення соціального статусу ОСОБА_3 відмовлено. Провадження у справі за скаргою в частині скасування заборгованості за аліментами в розмірі 45 323,08 грн, відшкодування матеріальних збитків в розмірі 6 742,91 грн та моральних збитків в розмірі 45 323,08 грн, завданих неправомірними рішеннями державного виконавця Чуба О. О. закрито. Провадження у справі за скаргою в частині скасування протоколів № 30, 33 про адміністративне правопорушення, складених державним виконавцем Чубом О. О. за статтею 183-1 КУпАП, закрито. Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи заявника в цій частині зводяться лише до невиконання боржником судового рішення. Закриваючи провадження у справі в частині вимог про скасування заборгованості за аліментами в розмірі 45 323,08 грн, відшкодування заподіяних матеріальних та моральних збитків, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані вимоги мають розглядатися в позовному провадженні. Закриваючи провадження у справі в частині вимог про скасування протоколів № 30 від 22 листопада 2019 року та № 33 від 10 березня 2020 року про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані вимоги мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року ухвалу суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі в частині вимог про скасування заборгованості за аліментами в розмірі 45 323,08 грн, відшкодування матеріальних збитків у розмірі 6 742,981 грн та моральних збитків у розмірі 45 323,08 грн змінено, залишено зазначені вимоги без розгляду. Ухвалу суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі щодо вимог про скасування протоколів № 30, 33 про адміністративне правопорушення, змінено в частині мотивів закриття провадження у справі. У решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що вимоги про скасування заборгованості за аліментами в розмірі 45 323,08 грн, відшкодування заподіяних матеріальних та моральних збитків мають розглядатися в позовному провадженні, але зазначив, що районний суд помилково закрив провадження у справі в цій частині, хоча з урахуванням статей 10, 294 ЦПК України мав залишити ці вимоги без розгляду. Закриваючи провадження у справі в частині вимог про скасування протоколів про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані вимоги мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства, але рух протоколів про адміністративне правопорушення та прийняття відповідних рішень врегульовані нормами КУпАП, а тому провадження у справі в цій частині слід закрити, оскільки такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Узагальнені доводи касаційної скарги У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та скаргу задовольнити. Касаційна скарга мотивована тим, що він не ухилявся від сплати аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної доньки та систематично починаючи з травня 2015 року переказував визначену рішенням суду суму на картковий рахунок, який повідомила йому ОСОБА_2 . Крім того, предметом доказування у цій справі є факт неправомірних дій (бездіяльністю) державного виконавця при виконанні виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди, а тому без визнання судом неправомірності дій державного виконавця виключається можливість відшкодування збитків. Доводи інших учасників справи У лютому 2022 року ОСОБА_2 надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначала, що твердження скаржника є безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 741/317/20, витребувано її з Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області. Фактичні обставини справи, встановлені судом Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 березня 2015 року з ОСОБА_1 стягнено аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 11 лютого 2015 року, на користь матері дитини, ОСОБА_2 29 квітня 2015 року старший державний виконавець відділу ДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 47407566 з виконання виконавчого листа № 2/743/341, виданого 22 квітня 2015 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на утримання повнолітньої працездатної дитини задоволено, збільшено розмір аліментів, визначених рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 березня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої непрацездатної дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи стягнення із дня вступу рішення в законну силу. Виконавчий лист, виданий на підставі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 березня 2015 року, провадження № 2/742/341/2015, єдиний унікальний номер 742/586/15-ц відкликано. 11 вересня 2018 року державний виконавець Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 57194500 з виконання виконавчого листа № 2/742/422/18, виданого 14 червня 2018 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів. Постановою державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області від 11 вересня 2018 року виконавчий лист № 2/742/422/18 було передано до Носівського РВ ДВС ГТУЮ у Чернігівській області. Постановою головного державного виконавця Носівського РВ ДВС ГТУЮ у Чернігівській області від 13 лютого 2019 року прийнято виконавче провадження № 57194500 з примусового виконання виконавчого листа від 14 червня 2018 року № 2/742/422/18. Згідно з розрахунком заборгованості за аліментами, складеним головним державним виконавцем Носівського РВ ДВС ГТУЮ у Чернігівській області, станом на 01 березня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів за виконавчим листом від 14 червня 2018 року № 2/742/422/18 становить 45 323,08 грн. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 183-1 КУпАП скасовано. Провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 КУпАП. 10 березня 2020 року головний державний виконавець Носівського РВДВС Північно-Східного МУМЮ (м. Суми) в межах примусового виконання виконавчого листа від 14 червня 2018 року № 2/742/422/18 склав протокол № 33 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 КУпАП. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 17 січня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені статтею 389 ЦПК України. Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. За правилом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Суди, встановивши, що набрало законної сили рішення суду про стягнення аліментів, на виконання якого державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень за виконавчими листами у справі № 2/742/341/15 від 24 березня 2015 року та у справі № 2/742/422/18 від 14 червня 2018 року, виданими Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області, дійшли обґрунтованого висновку, що державний виконавець вчинив передбачені законом виконавчі дії, спрямовані на своєчасне і повне виконання рішення суду. Щодо закриття провадження в частині позовних вимог про скасування протоколів № 30 від 22 листопада 2019 року та № 33 від 10 березня 2020 року Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що не відповідає завданням адміністративного судочинства. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що скасування протоколів № 30 від 22 листопада 2019 року та № 33 від 10 березня 2020 року вирішується в межах адміністративно-деліктної відповідальності за адміністративне правопорушення, і в даному конкретному випадку відсутні підстави для перетворення адміністративно-деліктних правовідносин у цивільні. Суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині вимог про скасування протоколів № 30, 33 про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд фактично погодився з такими висновками суду першої інстанції з огляду на те, що виник спір про цивільне право. У зв`язку з наведеним Верховний Суд погоджується із висновком апеляційного суду про закриття провадження у справі в частині вимог про скасування протоколів про адміністративне правопорушення, оскільки такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Щодо закриття провадження в частині позовних вимог про скасування заборгованості за аліментами У частин третій статті 195 СК України встановлено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Відповідно до статті 448 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців. Частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Як визначення розміру належних до сплати сум аліментів, так і визначення розміру заборгованості за аліментами є обов`язком виконавця. Отже, такі дії державного виконавця можуть бути предметом судового контролю за скаргою учасників виконавчого провадження відповідно до статті 448 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на те, що заявник звернувся до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця, оскільки не згідний з розрахунком заборгованості за аліментами, у порядку контролю за виконанням судового рішення, то такий спір може вирішуватись у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, що передбачено розділом VII ЦПК України. До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 29 серпня 2018 року у справі № 201/10328/16-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц. Тобто у вказаній категорії справ стягувач (боржник) вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або пред`являти позов на загальних підставах. З урахуванням наведеного суди дійшли помилкових висновків про те, що спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів підлягають вирішенню судом лише у порядку позовного провадження. Питання правомірності визначення державним виконавцем як суми аліментів, так і заборгованості за аліментами може вирішуватись в порядку судового контролю за виконання судових рішень за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавця. Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у частині вимог про скасування заборгованості за аліментами і направлення справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі. Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Відповідно до частини третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки щодо судових витрат Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що справа частково направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційний суд не здійснює розподілу судових витрат. Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 липня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року в частині вирішення вимог про скасування заборгованості за аліментами скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року в іншій частині вимог скарги ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун