Ухвала КАС ВС № 826/4805/17

УХВАЛА 10 серпня 2022 року м. Київ справа №826/4805/17 адміністративне провадження № К/990/15994/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мацедонської В.Е., суддів - Данилевич Н.А., Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі №826/4805/17 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України №238ц від 06 березня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління матеріально-технічного забезпечення Генеральної прокуратури України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України); - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління матеріально-технічного забезпечення Генеральної прокуратури України; - стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі середньомісячної нарахованої заробітної плати; - допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління матеріально-технічного забезпечення Генеральної прокуратури України; - встановити судовий контроль за виконанням відповідачем постанови суду. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України №238ц від 06 березня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління матеріально-технічного забезпечення Генеральної прокуратури України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на рівнозначній посаді заступника начальника управління матеріально-технічного забезпечення Генеральної прокуратури України з 07 березня 2017 року. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 532 223, 36 (один мільйон п`ятсот тридцять дві тисячі двісті двадцять три гривні 36 копійок). Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління матеріально-технічного забезпечення Генеральної прокуратури України та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 28 832 (двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять дві гривні 16 копійок) допущено до негайного виконання. У встановленні судового контролю за виконанням рішення суду, відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 13 грудня 2021 року змінено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення наступного змісту: Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління матеріально-технічного забезпечення Генеральної прокуратури України з 07 березня 2017 року. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року, залишено без змін. Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою. Ухвалами Верховного Суду від 15 лютого 2022 року та від 07 червня 2022 року касаційні скарги Офісу Генерального прокурора повернуто скаржнику. 24 червня 2022 року скаржник повторно звернувся до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом надання обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, у випадку наявності підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного звернення до касаційного суду із повторною касаційною скаргою у строк, визначений законом; касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням; документу про сплату судового збору в розмірі 14720 грн.Належним чином завірену копію указаної ухвали скаржником отримано 19 липня 2022 року, що підтверджується зворотнім повідомленням, яке надійшло на адресу Суду. 27 липня 2022 року від скаржника до Верховного Суду надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження, уточнена касаційна скарга, до якої долучено платіжні доручення про сплату судового збору. Заява про поновлення процесуального строку обґрунтована тим, що повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції виготовлено 20 грудня 2021 року, та отримано Офісом Генерального прокурора 30 грудня 2021 року. 19 січня 2022 року відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, проте ухвалою від 15 лютого 2022 року касаційну скаргу повернуто скаржнику, яка надійшла до Офісу Генерального прокурора 21 лютого 2022 року, за 3 дні до початку повномасштабної військової агресії російської федерації проти України. 17 травня 2022 року відповідачем повторно подано касаційну скаргу, яку ухвалою від 07 червня 2022 року касаційну скаргу знову повернуто скаржнику, та яку отримано 10 червня 2022 року. Втретє скаржник звернувся до суду 24 травня 2022 року.Також скаржник посилається, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Законом України №2263-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 року №341 продовжено воєнний стан строком до 25.08.2022 року. При цьому, скаржник зазначає, що в умовах воєнного стану учасники справи через вступ до лав Збройних Сил України, територіальної оборони та інших форм протидії збройної агресії проти України, або у зв`язку із небезпекою для життя, відсутністю організаційних та технічних умов, необхідних для виконання роботи, та інших чинників, спричинених введенням воєнного стану, не завжди мають можливість для швидкої підготовки процесуальних документів у судових справах. Також, Офіс Генерального прокурора у період з 24 лютого 2022 року до 20 червня 2022 року був позбавлений можливості використання ЄДРСР. За вищенаведених обставин, скаржник просить визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження. Розглянувши подану заяву, Суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Інших підстав для поновлення строку касаційного оскарження скаржником не наведено. Перевіряючи наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та відхиляючи їх, Верховний Суд повторно зазначає, що неодноразове повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Крім того, обставини, за яких суд касаційної інстанції вже повертав попередні касаційні скарги, були безпосередньо пов`язані з організаційною діяльністю заявника (неналежне оформлення). Водночас, організація роботи діловодства Офісу Генерального прокурора є суб`єктивними чинниками та, за відсутності об`єктивних підстав, що підтверджені належними та допустимими доказами, не є поважною підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки тривалість процедури оформлення документів безпосередньо залежить від ефективної роботи працівників і не свідчить про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Так, згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу суду Офіс Генерального прокурора вже неодноразово звертався до суду касаційної інстанції із касаційними скаргами, і ці скарги йому повернуто через те, що їхній зміст не відповідав вимогам статті 330 КАС України. Такі дії заявника свідчать про їхню формальність під час реалізації заявником права оскаржити судові рішення у касаційному порядку. Верховний Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини стосується осіб, яким держава зобов`язана забезпечити дотримання певних гарантій. Так, положення Конвенції з прав людини та основоположних свобод спрямовані саме на захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб від протиправних дій з боку держави, а тому не поширюються на державні органи влади, що саме і діють від імені держави і чий статус є превалюючим у правовідносинах із іншими особами. Верховний Суд також відхиляє доводи заявника, з посиланням на перешкоди, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану, а також обмеження доступу до ЄДРСР, оскільки Офіс Генерального прокурора обмежився лише загальними посиланнями, однак не конкретизував, як вищезазначене вплинуло на роботу працівників відповідача та не надав відповідних доказів на підтвердження цього. Крім цього, за інформацією автоматизованої системи документообігу суду з березня 2022 року Офісом Генерального прокурора було подано більше 200 касаційних скарг в інших справах, тому лише посилання на запровадження воєнного стану та відсутність доступу до ЄДРСР за відсутності належних та допустимих доказів не є поважними підставами для поновлення строку на касаційне оскарження. Також в ухвалі Верховного Суду від 14 липня 2022 року зазначалось, що посилання на запровадження в Україні воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення строку, а також не підтверджено належними доказами відсутність працівників на робочому місці у період з 24 лютого 2022 року до 17 травня 2022 року (повторне подання касаційної скарги). Натомість, скаржник у заяві про поновлення строку не наводить жодних обґрунтувань (крім вищезазначених в ухвалі) щодо неможливості подання касаційної скарги до 17 травня 2022 року. Інших поважних та об`єктивних причин для поновлення строку на касаційне оскарження заявником не зазначено, тому Верховний Суд дійшов висновку про неповажність наведених відповідачем підстав для поновлення строку касаційного оскарження, внаслідок чого у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити. Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання повторної касаційної скарги пройшло 6 місяців, у зв`язку із визнанням судом неповажними підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, та у силу положень пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. З огляду на викладене, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки наведені скаржником підстави визнані судом неповажними. На підставі викладеного, керуючись статтями 329, 333, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити Офісу Генерального прокурора у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі №826/4805/17 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді Н. А. Данилевич Н. В. Шевцова