Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/1326/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/1326/22 пров. № А/857/10655/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. з участю секретаря судового засідання Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці Держмитслужби на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року, ухвалене суддею Бабюком П.М. у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 500/1326/22 за адміністративним позовом приватного підприємства «Приватне мале підприємство «Лотос» до Тернопільської митниці Держмитслужби про скасування рішення про коригування митної вартості, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості від 11 лютого 2022 року № UA403020/2022/000026/2. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 11 лютого 2022 року № UA403020/2022/000026/2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь приватного підприємства «Приватне мале підприємство «Лотос» сплачений судовий збір у розмірі 2481,00 грн. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, при цьому, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються, виключно, на його припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Суд вважав, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували, товар, що оцінювався та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, натомість, відповідач не довів правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару. Зважаючи на те, що рішення про коригування митної вартості є протиправним, суд скасував картку відмови, яка є похідним актом індивідуальної дії від цього рішення. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову. Таку позицію обґрунтовує тим, що, при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган встановив розбіжності у поданих до митного оформлення документах та відсутність у документах інформації про складові митної вартості товару. У зв`язку із цим та внаслідок того, що декларант не надав документів, які витребовував відповідач, митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості товарів, скоригувавши митну вартість, на підставі даних, раніше визнаної митним органом митної вартості. З цих підстав, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняв в порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень митного органу, які визначені чинним законодавством України. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 26.08.2020 року позивач уклав з компанією "Iceland Seafood ehf" (Ісландія) зовнішньоекономічний договір продажу і поставки товару № 2020-3. На виконання цього договору позивач 11.02.2022 року на митну територію України ввіз товар: Риба морожена: мойва (Mallotus villosus), ціла, непатрана, 25-35 шт/кг, - 19600,00 кг, запаковано у 700 картонних коробок. Тепловій кулінарній обробці не піддавалася, приправи та вміст складових сумішей відсутні. Не містить ГМО. Дата виробництва: 02/2021 року. Термін придатності: 24 місяці від дати виробництва. Температура зберігання: - 18 град. С. Виробник: А351 Eskia ht, торговельна марка: «Eskja». Цього ж дня позивач подав до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA403020/2022/001933. До даної митної декларації, позивач додав наступні документи: - сертифікат якості № б/н від 03.02.2022 року; - пакувальний лист № б/н від 03.02.2022 року; - рахунок-фактуру (інвойс) № SR038464 від 03.02.2022 року; - автотранспортну накладну - CMR № б/н від 09.02.2022 року; - сертифікат про походження товару № IS-046638-1 від 03.02.2022 року; - рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № СФ-0000052 від 11.02.2022 року; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 2020-3 від 26.08.2020 року; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 22.02.2021 року; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 21.07.2021 року; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 5 від 03.02.2022 року; - договір про надання послуг митного брокера № 33 від 05.05.2015 року; - договір (контракт) про перевезення №35-2020 від 09.01.2020 року; - заяву декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів № б/н від 11.02.2022 року; - інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом "єдиного вікна" з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 8209339 від 10.02.2022 року; - копію митної декларації країни відправлення № 22LTLC0100EK0487С1 від 09.02.2022 року. За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів відповідач 11.02.2022 року прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA403020/2022/000026/2, та обчислив митну вартість експортованого позивачем товару, на підставі раніше визнаної митної вартості за митною декларацією від 20.12.2021 року № UA101020/2021/28868 на рівні 1,10 дол. США/кг. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до частини 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Як визначено у частині 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Під час проведення консультацій з декларантом, митний орган зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант має подати такі документи: - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - виписку з бухгалтерської документації; - висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Витребування відповідачем вказаних вище документів було зумовлено тим, що: - позивач не надав банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів; - в митній декларації зазначена дата виробництва товару - 02/2021, а у рахунку-фактурі від 03.02.2022 року № SR038464, пакувальному листі, прайс-листі та рахунку-проформі не зазначена; - вартість товару, зазначена в митній декларації країни відправлення від 08.02.2022 року № 22LTLC0100EK0487С1, є відмінною від тої, яка вказана у рахунку-фактурі від 03.02.2022 року № SR038464 року. Що стосується того, що відповідач витребовував банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару або, за наявності, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, а позивач їх не надав, то апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до п.п. 4.4 договору товар має бути відправлений протягом 10 календарних днів з моменту здійснення передоплати. Далі, у пункті 5.2 договору, зазначено, що умови оплати будуть змінюватися від продажу до продажу, згідно з інвойсом. Зазвичай купівля-продаж здійснюватимуться таким чином: післяоплата протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару або передоплата в розмірі 100%. У інвойсі (рахунку-фактурі) на товар зазначено про перший варіант оплати, тому, цілком логічно, що позивач не зміг надати відповідачу платіжні документи про оплату вартості товару, оскільки термін оплати ще не настав. Таким чином, апеляційний суд вважає, що витребування у позивача платіжних документів про оплату товару є необґрунтованим. Що стосується сумнівів митного органу з приводу того, що в митній декларації зазначено дату виробництва товару - 02/2021, а у рахунку-фактурі від 03.02.2022 року № SR038464, пакувальному листі, прайс-листі та рахунку-проформі її не зазначено, то апеляційний суд зазначає, що наявність чи відсутність цих даних жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару, оскільки позивач придбав товар 03.02.2022 року за актуальними цінами, які вказані у прайс-листі на цей вид товару. Тому апеляційний суд вважає ці сумніви відповідача необґрунтованими і таким, що не дають йому права на витребовування додаткових документів від позивача. Що стосується розбіжностей щодо вартості товару, яка зазначена в митній декларації країни відправлення від 08.02.2022 року № 22LTLC0100EK0487С1 і рахунку-фактурі від 03.02.2022 року № SR038464 року, то апеляційний суд зазначає, що у митній декларації країни відправлення вартість товару вказана у євро, а у рахунку-фактурі в доларах США. Водночас у перерахунку на долар США, вартість товару, яка вказана у євро, буде така сама. Отже, апеляційний суд вважає ці сумніви відповідача необґрунтованими і таким, що не дають йому права на витребовування додаткових документів від позивача. Підводячи підсумок наведеного, апеляційний суд вважає, що відповідач не мав обґрунтованих сумнівів щодо митної вартості товару, яку визначив позивач, внаслідок цього не мав права витребовувати у позивача додаткові документи для її підтвердження. Крім цього, апеляційний суд зазначає, що для визначення митної вартості експортованого позивачем товару, відповідач обрав резервний метод визначення митної вартості товару. Відповідно до частини 1 та 2 статті 93 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідач у рішенні про коригування митної вартості ввезеного позивачем товару зазначив, що визначив митну вартість цього товару, зважаючи на раніше визнану (визначену) митним органом митну вартість, та послався на митну декларацію № UА101020/2021/28868 від 20.12.2021 року. Разом з тим, відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Однак, апеляційний суд встановив, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Крім цього, відповідач не надав суду митну декларацію на підставі якої скоригував митну вартість товару. Тому, враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товару є необґрунтованим та прийнятим з порушенням статей 53-55 МК України, а тому його необхідно скасувати. Отже, адміністративний позов необхідно задовольнити. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Тернопільської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року в справі № 500/1326/22 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повний текст постанови складений 11.08.2022 року