Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/6037/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Головенко О.Д. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2022 року Справа № 320/6037/20 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Безименної Н.В., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - Відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2018 № Ф-15054-17. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що станом на час нарахування Відповідачем спірної заборгованості він проходив військову службу за контрактом, а отже був звільненим від сплати єдиного внеску. Крім того, Позивач звернув увагу на те, що у зв`язку з проходження ним військової служби за контрактом єдиний внесок за нього сплачувався роботодавцем. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 12.06.2018 № Ф-15054-17 в частині нарахування Позивачу заборгованості за період з 18.06.2016 по IV квартал 2017 року. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що нарахована Позивачу недоїмка зі сплати єдиного внеску включає період з І кварталу 2016 року (граничний термін сплати 19.04.2016) по IV квартал 2017 року (граничний термін сплати - 19.01.2018), тобто частково період, в якому Позивач проходив військову службу по контракту, що вказує на протиправність нарахування йому єдиного внеску за період з моменту укладення контракту, а саме з 18.06.2016 до моменту демобілізації. Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині задоволення позовних вимог, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та відмовити в задоволенні відповідних позовних вимог, стверджуючи, що Позивач повинен був сплачувати єдиний внесок, незалежно від здійснення ним підприємницької діяльності. При цьому, у своїй скарзі Апелянт зазначає, що фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування повинні сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за відповідним кварталом. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2022 та від 05.07.2022 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження з 14.09.2021. У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 30.05.2012, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ від 30.05.2012 серії НОМЕР_1 . Відповідно до повідомлення від 01.06.2012 № 328 Позивача взято на облік як платник єдиного внеску. Згідно із Свідоцтвом платника єдиного податку від 05.06.2012 серії НОМЕР_2, Позивач з 01.07.2012 здійснив перехід на спрощену систему оподаткування. 18.06.2016 між Позивачем та Міністерством оборони України в особі командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 полковника ОСОБА_2 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу. Відповідно до п. 3 Контракту цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на час дії особливого періоду до оголошення демобілізації. Довідкою від 22.05.2018 № 523 підтверджується, що Позивач у період з 20.10.2016 по 31.10.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. У Позивача виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску за наступні періоди: І квартал 2016 року у розмірі 56,69 грн; ІІ квартал 2016 року у розмірі 941,16 грн; ІІІ квартал 2016 року 9 у розмірі 57,00 грн; ІV квартал 2016 року у розмірі 990,00 грн; І квартал 2017 року у розмірі 2 112,00 грн; ІІ квартал 2017 року у розмірі 2 112,00 грн; ІІІ квартал 2017 року у розмірі 2 112,00 грн; ІV квартал 2017 року у розмірі 2 112, 00 грн. Відповідачем направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2018 № Ф-15054-17, в якій зазначається, що станом на 31.01.2018 у Позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 11 392,85 грн. Позивач, вважаючи вищевказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, а свої права - порушеними, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 № 1275-VII (далі - Закон № 1275-VII), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469 (далі - Інструкція № 449). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. 08.06.2014 набрав чинності Закон № 1275-VII, яким розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-2, відповідно до якого під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених п. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, якщо вони не є роботодавцями. Підставою для такого звільнення є заява особи, яка бере добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів такою особою протягом 10 днів після її демобілізації або після закінчення лікування (реабілітації). Законом № 1275-VII установлено, що цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17.03.2014 № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», та протягом усього особливого періоду. Аналогічні норми містяться також в Інструкції № 449, зокрема, пунктом 7 розділу ІV вказаної Інструкції передбачено, що протягом особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники, визначені пп. 3 та 4 п. 1 розділу II цієї Інструкції, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, якщо вони не є роботодавцями. Приписами пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Згідно з частиною першою статті 59 ПК України в разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Відповідно до вимог п.п. 59.3, 59.5 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією №

449. Згідно із Законом № 2464-VI та Інструкцією № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що платники єдиного внеску - фізичні особи-підприємці, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, звільняються від нарахування та сплати єдиного внеску під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк їх військової служби. Отже, сплата єдиного внеску роботодавцем Позивача за контрактом (Міністерство оброни України в особі командира військової частини) виключає стягнення єдиного внеску за цей період з Позивача як підприємця. Аналогічна правова позиція відповідає викладена а постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 260/117/19. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивач проходив військову службу по контракту з 18.06.2016 по 22.05.2018, а тому нарахування йому недоїмка зі сплати єдиного внеску за відповідний період (з 18.06.2016 по IV квартал 2017 року) є протиправним. Доводів, які б спростували такі висновки Апелянтом не наведено. Доводи Апелянта про те, що Позивач повинен був сплачувати єдиний внесок, незалежно від здійснення ним підприємницької діяльності, судова колегія відхиляє з підстав, наведених вище. Твердження Апелянта про те, що фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування повинні сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за відповідним кварталом, судова колегія до уваги не приймає, з огляду на наведене раніше. Таким чином, Апелянтом не доведено правомірності прийняття спірної податкової вимоги в частині нарахування Позивачу єдиного внеску за період з 18.06.2016 по IV квартал 2017 року. Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України). У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України). Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи. Аналізуючи всі доводи учасників справи, судова колегія також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, згідно з частиною першою статті 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року - без змін. Розподіл судових витрат. Судові витрати, які були понесені позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України, відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 10 серпня 2022 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Н.В. Безименна О.В. Карпушова