Постанова 4816 № 587/235/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2022 року м.Суми Справа №587/235/20 Номер провадження 22-ц/816/725/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С. сторони: позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», представника ОСОБА_1 адвоката Климова Костянтина Валерійовича на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 травня 2022 року в складі судді Сидоренко А.П., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складено 26 травня 2022 року, В С Т А Н О В И В: 10 лютого 2020 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 21 липня 2014 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 13000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов`язань із своєчасного їх повернення ОСОБА_1 не виконав, тому станом на 10 грудня 2019 року утворився борг на загальну суму 50414 грн 42 коп., з яких: 36219 грн 86 коп. - заборгованість за тілом кредиту; в тому числі: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 36219 грн 86 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 2657 грн 94 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 8659 грн 74 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії, а також штрафи: 500 грн - штраф (фіксована частина), 2376 грн 88 коп. - штраф (процентна складова). Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 19 травня 2022 року, з урахуванням ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 26 травня 2022 року про виправлення описки, позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 36219 грн 86 коп. та судовий збір в сумі 1510 грн 07 коп. В іншій частині позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» відмовлено. Вказане рішення суду АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» та представник ОСОБА_1 адвокат Климов К.В. оскаржили в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на те, що рішення суду ухвалено без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови в стягненні заборгованості за простроченими відсотками, відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, штрафами та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. В апеляційній скарзі зазначає, що 05 січня 2018 року ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту, в якому визначені умови кредитування. Вказує, що при підписанні Паспорту споживчого кредиту сторони досягли домовленості щодо всіх істотних умов договору позики (кредиту): погодили строк дії, умови повернення кредиту, процентну ставку, відповідальність за порушення виконання зобов`язань, тощо. Відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідач ОСОБА_1 до апеляційного суду не направив. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Климов К.В., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. В апеляційній скарзі відповідач не спростовує отримання ним кредитних коштів у межах кредитного ліміту та визнає наявність підстав для стягнення з нього на користь банку частини тіла кредиту в розмірі 10635 грн 69 коп. в межах кредитного ліміту, встановленого на його банківську картку (13000 грн) за мінусом повернутої відповідачем суми за тілом кредиту в розмірі 2364 грн 31 коп. згідно з розрахунку заборгованості, наданого позивачем. Відзиву на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Климова К.В. позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до апеляційного суду не направив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2022 року: 2481 * 100 = 248100 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Климова К.В. підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не в повній мірі. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 21 липня 2014 року (а.с. 13). До позовної заяви банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, з яких не вбачається, що вони були підписані відповідачем (а.с. 14, 15-31). З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитну картку № НОМЕР_1 з датою відкриття 20.10.2017 і з терміном дії до 10/21. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 10 грудня 2019 року становить 50414 грн 42 коп., з яких: 36219 грн 86 коп. - заборгованість за тілом кредиту; в тому числі: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 36219 грн 86 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 2657 грн 94 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 8659 грн 74 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії, а також штрафи: 500 грн - штраф (фіксована частина), 2376 грн 88 коп. - штраф (процентна складова). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК», суд першої інстанції зазначив, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, а тому прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами та неустойки. При цьому, суд першої інстанції вказав про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 36219 грн 86 коп. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами та неустойки узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону з огляду на слідуюче. Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Зокрема, встановивши обставини того, що в анкеті-заяві позичальника від 21 липня 2014 року процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язань у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки позивач не довів, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, на які послався банк як на підставу для задоволення позову, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Таким чином, враховуючи, що Витяг з Умов, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, суд дійшов правильного висновку, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21 липня 2014 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Стосовно стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити наступне. При зверненні до суду з даним позовом в частині нарахування вказаних відсотків, банк посилається на те, що їх нарахування передбачено п. 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг, а саме в розмірі 86,4 % - для картки «Універсальна», 84 % - для картки «Універсальна голд», проте оскільки Витяг з умов та правил не містить підпису відповідача, то відсутні підстави вважати, що сторони погодили вказаний розмір процентів за прострочення виконання основного зобов`язання. Згідно ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відтак, позивач не довів свої вимоги в частині стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України в заявленому розмірі та порядку нарахування. Що стосується Паспорту споживчого кредиту, долученого банком до апеляційної скарги, який не був наданий до суду першої інстанції, то колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи наведені норми процесуального права, доводи позивача в апеляційній скарзі про наявність підстав для стягнення процентів, суми неустойки, на підтвердження яких до апеляційної скарги був долучений новий доказ, а саме: Паспорт споживчого кредиту на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України не можуть бути прийняті під час апеляційного перегляду справи, оскільки надані апеляційному суду без додержання порядку та строків їх подання та без посилання на обставини неможливості подання вказаного доказу суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками, відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та штрафами, оскільки позивач не довів наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом саме в тих розмірах та порядку, що заявлені в позові, а тому апеляційна скарга банку задоволенню не підлягає і оскаржуване рішення в цій частині необхідно залишити без змін. Щодо доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Климова К.В. з приводу неправомірного стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту в розмірі 36219 грн 86 коп. з перевищенням встановленого кредитного ліміту, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Таким чином, оскільки укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), позивач, в силу ч. 2 ст. 530 ЦК України вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Разом з тим, із розрахунків заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що позивач нараховував відповідачу відсотки за користування кредитними коштами, а також пеню та штрафи за прострочення сплати кредиту, які не були обумовлені умовами укладеного між сторонами договору. Крім того, починаючи з 01 лютого 2018 року, позивач неодноразово нараховані відповідачу відсотки самостійно автоматично погашав за рахунок кредиту, фактично переводячи таким чином, нараховані відсотки у тіло кредиту та повторно нараховуючи на них нові відсотки. Вказане, зокрема, підтверджується колонкою «Відсотки погашені за рахунок кредита» розрахунку заборгованості. Зазначені дії жодним чином не відповідають умовам укладеного між сторонами кредитного договору та суперечать суті кредитних правовідносин, оскільки проценти є платою за використання кредитних коштів. За наведеного, колегія суддів вважає, що розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту слід розраховувати лише беручи до уваги суми фактично використаних останнім кредитних коштів та суми сплачених ним коштів на погашення заборгованості. Як вбачається з наданого банком розрахунку, відповідач фактично використав 13477 грн 93 коп. кредитних коштів наданих банком (колонка 3 розрахунку «Витрати клієнтом кредитних коштів»), в той час як в рахунок погашення боргу ним сплачено суму 2364 грн 31 коп. (колонка 21 розрахунку «Сума погашення за наданим кредитом»), тобто заборгованість за тілом кредиту становить 11113 грн 62 коп. (13477 грн 93 коп. 2364 грн 31 коп.), а не 36219 грн 86 коп., як стягнув суд першої інстанції. Отже, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині визначення розміру суми заборгованості за тілом кредиту, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 36219 грн 86 коп. грн до 11113 грн 62 коп. Таким чином, рішення суду першої інстанції на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині розміру суми заборгованості за тілом кредиту та в частині вирішення питання розподілу судових витрат. Отже, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» необхідно стягнути 11113 грн 62 коп. заборгованості за тілом кредиту. В іншій частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Враховуючи, що позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволені на 22,04 %, тому з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню судовий збір в сумі 463 грн 28 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції. Так як апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Климова К.В. задоволена на 30,68 %, тому з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за апеляційний перегляд справи в розмірі 967 грн 34 коп. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Климова Костянтина Валерійовича задовольнити частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 травня 2022 року в частині вирішення вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 липня 2014 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 11113 грн 62 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 463 грн 28 коп. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК`на користь ОСОБА_1 відшкодування судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи в розмірі 967 грн 34 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: О. Ю. Кононенко С. С. Ткачук