Постанова Вінницький апеляційний суд № 126/600/22

Справа № 126/600/22 Провадження № 33/801/622/2022 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Губко В. І. Доповідач: Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2022 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Денишенко Т. О., за участі особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника ад-воката Пригузи С. Д., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Пригузи Сергія Дмит-ровича на постанову судді Бершадського районного суду Вінницької області від 14 червня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянина України, місце роботи не повідомлене, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 130, статтею 185 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 11 квітня 2022 року серії ВАБ № 770628, увечері 11 квітня 2022 о 19.30 годині в с. Михайлівка Гайсинського району Вінницької області по вул. Вишневій ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння керував автомобілем миарки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_2 . Після його зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 намагався втекти з місця події у подвір`я свого будинку, на законне розпорядження працівників поліці залишитися на місці події не реагував, продовжив втікати та під час затримання шарпав руками працівників поліції за форменний одяг, чинив опір, вів себе агресивно, намагався втекти, знову ж таки на вимогу заспокоїтись та припинити протиправні дії не реагував, чим вчинив злісну непокору законному розпорядженню працівників поліції. Своїми діями ОСОБА_1 допустив вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 11 квітня 2022 року серії ААД № 326745, складеного у м. Бершадь Вінницької області по вул. Буд-левича, у цей же день 11 квітня 2022 року о 18.45 годині у с. Михайлівка Гайсинсь-кого району Вінницької області по вул. Вишневій водій ОСОБА_1 керував транс-портним засобом марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився лікарем у встановленому законом порядку у приміщенні Комунального некомерційного підприємства «Бер-шадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради» ( далі - Бершадська ОЛІЛ ). Результат огляду позитивний - 0,98‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП. Постановою судді Бершадського районного суду Вінницької області від 14 черв-ня 2022 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопору-шень, передбачених частиною першою статті 130, статтею 185 КУпАП, з урахуван-ням положень частини другої статті 36 КУпАП на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 496,20 гривень судового збору. Не погоджуючись з постановою судді суду першої інстанції від 14 червня 2022 року, адвокат Пригуза С. Д. оскаржує її в апеляційному порядку, просить дану поста-нову скасувати, а провадження у справі - закрити у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень. Порушуючи в апеляційній скарзі питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, захисник зазначає, що у межах строку на апеляційне оскарження ним уже подавалася апеляційна скарга, од-нак, постановою Вінницького апеляційного суду від 04 липня 2022 року вона була йо-му повернута у зв`язку з відсутністю як додатку до скарги договору або витягу з ньо-го про надання правничої допомоги підзахисному. В апеляційній скарзі скаржник по-силається на незаконність, необґрунтованість оскаржуваної постанови, винесення її за неповного встановлення обставин справи, неналежного дослідження доказів, з пору-шенням норм матеріального та процесуального права. Описуючи відеозапис з нагруд-ної камери поліцейського, ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_1 не порушувалися Правила дорожнього руху, а працівники поліції самостійно під`їхали до його авто-мобіля. При цьому у порушення вимог закону даний відеозапис не є безперервним, з його змісту неможливо встановити хронологію події, що призвела до притягнення підзахисного до адміністративної відповідальності. Адвокат звертає увагу на пору-шення порядку проведення огляду на стан сп`яніння та оформлення результатів ог-ляду, оскільки ОСОБА_1 не бачив як розпаковувався прилад «Драгер». Крім цього, до протоколу не долучені копія свідоцтва про повірку газоаналізатора, чек цього приладу, а інформація про газоаналізатор у медичному висновку узагалі відсутня. Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, були залучені двоє свідків, яких не убачається на відеозаписі. Щодо порушення ОСОБА_1 вимог статті 185 КУпАП, то захисник вказує на відсутність складу даного правопорушення через неправильне розуміння дій ОСОБА_1 як непокори працівникам поліції, які пропонували йому пройти до службового автомобіля. Відповідно до норм статті 289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адмі-ністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за зая-вою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомоч-ним розглядати скаргу. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 як особи, яка притягнута до адміністра-тивної відповідальності, його захисника адвоката Пригузи С. Д., дослідивши мате-ріали цієї справи, проаналізувавши наявні в ній докази у їх сукупності, суд апеля-ційної інстанції дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляцій-не оскарження постанови судді Бершадського районного суду Вінницької області від 14 червня 2022 року слід задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження да-ної постанови. Апеляційна скарга захисника Пригузи С. Д. підлягає частковому задо-воленню з огляду на наступне. Згідно з частиною сьомою статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апе-ляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне засто-сування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апе-ляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Статтею 245 КУпАП визначені завдання провадження у справах про адміністра-тивні правопорушення. Це своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування об-ставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, вихован-ня громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до норм статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом по-рядку орган ( посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжу-ють відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З матеріалів справи, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення від 11 квітня 2022 року серії ААД № 326745, складеного у м. Бершадь по вул. Буд-левича, увечері 11 квітня 2022 року о 18.45 годині у с. Михайлівка Гайсинського ра-йону Вінницької області по вул. Вишневій водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився лікарем у встановленому законом по-рядку у приміщенні Бершадської ОЛІЛ. Результат огляду позитивний - 0,98‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху. До про-токолу про адміністративне правопорушення доданий акт огляду на стан алкоголь-ного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у ОСОБА_2 виявлені ознаки сп`яніння, а саме: почервоніння обличчя, різкий запах ал-коголю з ротової порожнини. Крім цього, до протоколу додане також направлення від 11 квітня 2022 року ОСОБА_1 як водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану сп`яніння або заперечення такого до Бершадської ОЛІЛ у зв`язку з виявленими зазначеними вище ознаками сп`яніння. Освідування ОСОБА_1 проводилося у КНП «Бершадська ОЛІЛ Бершадської міської ради», де зроблений висновок від 11 квітня 2022 року № 40, доданий до протоколу про адміністративне правопорушення, результат якого виявився позитив-ним та свідчить про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння: 0,98‰. Також у матеріалах справи наявний відеозапис з нагрудної камери поліцейського, яким зафіксована хронологія події 11 квітня 2022 року за участі ОСОБА_1 . Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення цілком доведена матеріалами справи, а саме вищезазначеними доказами. За викладених фактичних та об`єктивних обставин з висновком судді суду першої інстанції належить погодитися; у діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, його вірно та обґрунтовано визнано винним за частиною першою статті 130 КУпАП. Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транс-портним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом нарко-тичних чи токсичних речовин. Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП особа несе відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швид-кість реакції. Відповідно до пунктів другого, четвертого, шостого розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижу-ють увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/ 27858, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є під-стави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; вира жене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; пове дінка, що не відповідає обстановці. Відповідно до пункту восьмого розділу І цієї Інструкції у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди ( далі - ДТП ), унаслідок якої є особи, що загинули або трав-мовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я. Як слідує з матеріалів цієї адміністративної справи медичний огляд ОСОБА_1 проводився КНП «Бершадська ОЛІЛ Бершадської міської ради», про що за висновком від 11 квітня 2022 року № 40 водій ОСОБА_1 за результатами огляду та проведених лабораторних досліджень перебував у стані алкогольного сп`яніння. За таких обста-вин об`єктивно неможливо спростувати належним чином зафіксований факт перебу-вання ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та належним чином зафіксованих результатів проведення огляду на стан сп`яніння, що вказує на наявність у його діях складу адміністративного правопо-рушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 Правил дорож-нього руху не порушував, а поліцейські самостійно під`їхали до його обійстя, на увагу не заслуговують, адже цілком спростовуються долученим до справи відеозаписом, з якого слідує, що поліцейськими здійснювалося переслідування ОСОБА_1 до місця його проживання. Неможливо також заперечити, що долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери поліцейського складається із окремих фрагментів. Факт ненадання суду повного відеозапису не змінює зафіксованих відомостей та даних у тих частинах, які були надані суду для дослідження та які узгоджуються з іншими доказами у справі у їх сукупності. Відсутність повного, безперервного відеозапису обставин події не спростовує факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного пра-вопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП внаслідок керу-вання ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що цілком дово-диться наявними у справі неспростовуваними доказами. Суд враховує пояснення захисника щодо неспівпадіння у зазначенні часу події на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського та часу події, вказаному у протоколі про адміністративне правопорушення. Однак, незважаючи на таке неспівпадіння, належить зауважити, що у матеріалах справи наявний відеозапис з відеореєстратора поліцейського автомобіля, де час події, починаючи від виявлення автомобіля під ке-руванням ОСОБА_1 , відповідає решті матеріалів справи, а відеозапис з нагрудної камери поліцейського з моменту початку спілкування правоохоронців з водієм є його логічним продовженням. Оскаржуючи постанову суду першої інстанції, адвокат Пригуза С. Д. вказує на неналежність як доказу висновку медичного огляду через недолучення до протоколу про адміністративне правопорушення сертифікату повірки спеціального технічного засобу, а також незазначення у висновку інформації про те, яким приладом здійсню-вався огляд підзахисного. Проте з такими доводами скарги погодитися не можна. Так, розділом ІІІ Інс-трукції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, нар-котичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внут-рішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/ 27858, встановлений порядок проведення огляду на стан сп`я-ніння у закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів. Аналізуючи поло-ження вказано розділу Інструкції, слід зазначити, що, дійсно, використання в закладах охорони здоров`я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених Міністерством охорони здоров`я України, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Разом з тим, долучення цих документів до протоколу про адміністративне правопорушення не є необхідним, законодавство цього не вимагає. Крім того, форма медичного висновку затверджена цією ж Інструкцією та не встановлює обов`язку зазначення у ньому виду спеціального технічного засобу, яким здійснювався огляд водія на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння. Щодо не долучення, згідно доводів скарги, до протоколу чеку газоаналізатора, як підстави для визнання результатів огляду недійсними, то належить зауважити, що вищезазначеною Інструкцією встановлено наступне. За результатами медичного огляду у закладі охорони здоров`я видається саме висновок медичного огляду, а роз-друкування на папері показників спеціального технічного засобу, передбачається за можливості лише у разі проведення огляду поліцейським на місці зупинки транс-портного засобу, що у даному випадку місця не мало. Слід зазначити, що в установленому законом порядку висновок медичного огля-ду ОСОБА_1 не оскаржувався. З огляду на це підстав для визнання даного вис-новку недійним, як того вимагає скаржник, не убачається . Апеляційний суд окремо звертає увагу на одночасне залучення поліцейськими двох свідків та допит одного з них судом першої інстанції. Відповідно повторний вик-лик свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до апеляційного суду для надання пояс-нень не є необхідним. У судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_5 , зокрема, пояснив про свою присутність лише під час проведення огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп`яніння. Хоча скаржник заперечує правильність за-значення судом в оскаржуваній постанові пояснень ОСОБА_5 як свідка, проте відеозапис з нагрудної камери поліцейського, медичний висновок про стан сп`яніння ОСОБА_1 не дають підстав для спростування висновку про керування ним транспортним засобом у стані сп`яніння. За викладеного мотиви апеляційної скарги не спростовують правильності вис-новків суду першої інстанції, наведених у постанові суду від 14 червня 2022 року, ос-кільки вина правопорушника у вчиненні адміністративного правопорушення, перед-баченого частиною першою статті 130 КУпАП, цілком доведена матеріалами справи та зібраними у ній доказами. У апеляційній скарзі адвокат стверджує про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП. Відповідальність за статтею 185 КУпАП настає за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також за вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони гро-мадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх учас-тю в охороні громадського порядку. Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню пред-ставниками влади своїх службових обов`язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки. Дане правопорушення виражається у злісній від-мові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов`язків, тобто виражається у відмові від обов`язкового виконання напо-легливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж у непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок та діють від імені держави. Від-мова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами жестами, мовчан-ням, невиконанням вимог, намаганням втекти, іншими діями чи бездіяльністю. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 року № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників право-охоронних органів» відповідальність за статтею 185 КУпАП настає лише за дії, вчи-нені винним у зв`язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов`язків. Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні службових обов`язків, оскільки вимога або розпорядження поліцейського це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі та має бути законодавчо обґрунтованим. Ураховуючи диспозицію вказаної статті, для наявності у діях особи складу зазначеного правопорушення необхідна сукупність обов`язкових елементів, таких як перебування працівникам поліції при виконанні службових обов`язків, законність розпорядження або вимоги поліцейського, злісна непокора. Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 11 квітня 2022 року серії ВАБ № 770628, увечері 11 квітня 2022 о 19.30 годині в с. Михайлівка по вул. Вишневій, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння керував автомобілем «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_2 , та після його зупинки правоохоронцями намагався втекти з місця події у подвір`я будинку. На законне розпорядження працівників поліції залишитися на місці події ОСОБА_1 не реагував, продовжував втікати, під час затримання шарпав руками працівників поліції за форменний одяг, чинив опір, вів себе агресивно, намагався втекти; знову ж таки на вимогу заспокоїтись та припинити протиправні дії не реагував, чим вчинив злісну непокору законному розпорядженню працівників поліції. На підтвердження даних обставин до протоколу про адміністративне правопору-шення доданий відеозапис з нагрудної камери поліцейського. Однак, даним відеоза-писом, зважаючи на його частковість, зафіксовані обставини встановлення особи ОСОБА_2 , пропозиції йому пройти огляд на стан сп`яніння. Лише потім, внаслідок переривання відеозапису та його відновлення, одразу зафіксована процедура адміністративного затримання особи, застосування спеціальних засобів обмеження рухомості ( кайданок ). З наявного відеозапису не убачається чинення ОСОБА_1 будь-яких протиправних дій, що містять ознаки правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення від 11 квітня 2022 року серії ВАБ № 770628 зазначено про залучення двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Проте, як встановлено судом, свідків вчинення ОСОБА_1 право-порушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, не було, відеозапис іншого не дово-дить, а свідок ОСОБА_5 був залучений лише під час медичного огляду щодо встановлення у ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння, що виключає можливість його присутності під час вчинення ОСОБА_1 злісної непокори законним розпоря-дженням працівників поліції. З незрозумілих причин у матеріалах цієї адміністра-тивної справи відсутні, як належить, письмово викладені пояснення залучених свід-ків. Інших доказів протиправної поведінки ОСОБА_1 , які би свідчили про вчинен-ня ним злісної непокори працівникам поліції, суду надано не було. Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність належних, достатніх та допустимих доказів щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП. Апеляційний суд вважає за доцільне підкреслити, що частиною другою статті 251 КпАП визначене покладання обов`язку щодо збирання доказів в адміністративній справі на осіб, уповноважених на складання протоколів про передбачені статтею 255 цього Кодексу правопорушення. Також суд ураховує рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 у справі № 1-34/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху ), відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конс-титуційних принципах і правовій презумпції, у тому числі й закріпленій у статті 62 Конституції України. Європейським судом з прав людини у рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначено, що сфера застосування принципу не-винуватості значно ширша, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов-язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але й для всіх інших суспільних відносин. Отже, здійснюючи аналіз наданих суду доказів у їх сукупності, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності сукупності зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного про-цесуального рішення, суд дійшов висновку, що об`єктивними даними не підтвер-джена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КпАП, а тому відповідно до пункту першого частини першої статті 247 КпАП провадження у справі у цій частині підлягає закриттю. Згідно з частиною восьмою статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеля-ційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін; скасувати постанову та за-крити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змі-нити постанову. Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене в статті 6 цієї Конвенції, згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права. Вимога пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і осно-воположних свобод щодо обґрунтування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року; Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року ). Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного за-конодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав люди-ни оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови у прий-нятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформу-льовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. Ураховуючи вищевикладене, апеляційний суд не знаходить підстав для задово-лення апеляційної скарги та скасування об`єктивної, законної постанови судді Бер-шадського районного суду Вінницької області від 14 червня 2022 року про притяг-нення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП. Проте в іншій частині щодо притягнення ОСОБА_1 до адмініс-тративної відповідальності за статтею 185 КУпАП постанову суду першої інстанції належить скасувати, а провадження закрити у зв`язку з відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення. Керуючись нормами статті 294 КУпАП, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Поновити захиснику ОСОБА_1 адвокату Пригузі Сергію Дмит-ровичу процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Бершадсь-кого районного суду Вінницької області від 14 червня 2022 року в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідаль-ності за частиною першою статті 130, статтею 185 КУпАП. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Пригузи Сергія Дмитровича задовольнити частково. Постанову судді Бершадського районного суду Вінницької області від 14 червня 2022 року в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 185 КУпАП скасувати, провадження у справі про адмі-ністративне правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного пра-вопорушення. У решті постанову судді Бершадського районного суду Вінницької області від 14 червня 2022 року у цій адміністративній справі залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя апеляційного суду Т. О. Денишенко