Постанова 4801 № 127/11941/22

Справа № 127/11941/22 Провадження № 22-ц/801/1476/2022 Категорія: 19 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2022 рокуСправа № 127/11941/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Берегового О.Ю., Стадника І.М., за участю секретаря судового засідання Михайленко А.В., за участю сторін: представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/11941/22 за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Проценко Юлії Леонідівнина ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2022 року про забезпечення позову, яка постановлена суддею Бойко В.М. в Вінницькому міському суді Вінницької області, повний текст складено 10 червня 2022 року, в с т а н о в и в : В червні 2022 року Вінницька міська рада звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності. Разом з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що виконавчими органами Вінницької міської ради, а саме департаментом архітектури та містобудування, а також департаментом земельних ресурсів під час здійснення моніторингу містобудівної ситуації, обстеження земель Вінницької міської територіальної громади встановлено факти, які свідчать про порушення прав та інтересів Вінницької міської територіальної громади під час формування та передачі у власність земельної ділянки площею 0,3600 га (кадастровий номер: 0520655900:07:017:0131), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , (колишня територія Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області) за межами населеного пункту). Вказана земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» № 2-234/15-15-СГ від 26 січня 2015 року. Однак, розробником документації - ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс» та органом, який приймав рішення про передачу земельної ділянки у власність - Головним у правлінням Держземагентства у Вінницькій області не враховано положення містобудівної документації міста Вінниці - Генерального плану міста Вінниці, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 23 листопада 2007 року № 1498, зі змінами з актуалізацією за результатами його моніторингу, затверджений рішенням Вінницької міської ради від 01 лютого 2013 року № 1140 та План зонування міста Вінниці, затверджений рішенням Вінницької міської ради від 04 липня 2008 року №2012. Територія на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:07:017:0131 площею 0,3600 га, увійшла в межі міста Вінниці на підставі Постанови Верховної Ради України від 13 травня 2015 року № 401-VIII «Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області». Відповідно до витягу з Плану зонування з нанесеними містобудівними обмеженнями - земельна ділянка площею 0,3600 га (кадастровий номер: 0520655900:07:017:0131), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на момент передачі її у приватну власність перебувала, а також на даний час знаходиться в зоні транспортної інфраструктури (ТР-3, вулична мережа) та рекреаційній зоні (P-З, озеленення території загального користування). Крім того, згідно інформації Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, проектними рішеннями діючої містобудівної документації (Генеральним планом міста Вінниці) використання вказаної вище земельної ділянки за містобудівними регламентами для ведення особистого селянського господарства - не передбачено. Враховуючи дані обставини, вищевказана земельна ділянка, відповідно до містобудівної документації повинна використовуватись для розвитку інфраструктури Вінницької міської територіальної громади, а саме як землі загального користування. Беручи до уваги вищевикладене, відведення земельної ділянки площею 0,3600 га із кадастровим номером 0520655900:07:015:0131, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03) не відповідає діючим нормам містобудівної документації, а тому є протиправним. На даний час існує спір про право власності щодо вищевказаної земельної ділянки, в процесі якого виникає ризик відчуження об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,3600 га (кадастровий номер: 0520655900:07:017:0131) цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У разі відчуження нерухомого майна та переоформлення права власності на земельну ділянку, на інших осіб, поновлення порушених прав заявника (позивача) істотно ускладниться. Таким чином, Вінницька міська рада просила суд вжити заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,3600 га, кадастровим номером 0520655900:07:017:0131, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2022 року заяву задоволено. Вжито заходи для забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,3600 га, кадастровим номером 0520655900:07:017:0131, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Проценко Ю.Л.подала апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушено норми процесуального права. Просила ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені заяви про забезпечення позову. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат. У відзиві на апеляційну скаргу Вінницька міська рада просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, міський суд виходив з того, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову за запропонованими позовними вимогами може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Виходячи з аналізу змісту норм глави 10 ЦПК України «Забезпечення позову» та правової природи заходів забезпечення позову, вони мають такі основні ознаки: 1) заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер захисту прав; 2) судове рішення про забезпечення позову не є остаточним рішенням по суті справи; 3) заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до Принципів попередніх і забезпечувальних (охоронних) заходів у міжнародному цивільному процесі Міжнародної Асоціації процесуального права, «попередні і забезпечувальні заходи мають дві принципові цілі у цивільних спорах: а) збереження існуючого status quo до вирішення спору по суті; б) збереження активів, за рахунок яких остаточне судове рішення може бути виконано. Відповідно до Правила 17.1 «Попередні заходи та охоронні заходи», що закріплено у Правилах міжнародного цивільного процесу ALI/UNIDROIT, суд може вжити попередній захід для того, щоб обмежити поведінку сторони чи іншої особи або змусити її до поведінки у випадках, коли необхідно зберегти можливість надання ефективного засобу судового захисту до ухвалення остаточного судового рішення або ж для того, щоб підтримати або іншим чином врегулювати існуючу ситуацію (status quo). Консультативна рада європейських суддів у своєму Висновку від 24 листопада 2004 року № 6 «Про справедливий судовий розгляд у розумні строки і роль судді у судовому процесі з урахуванням альтернативних способів вирішення спорів» визначила, залежно від мети, два види попередніх заходів, які можуть бути застосовані судом: 1) заходи, спрямовані на забезпечення виконання рішення (наприклад, накладення арешту або «замороження активів»); 2) засоби тимчасового врегулювання ситуації (наприклад, у сімейних спорах). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України). Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпеченн позову. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». У позовній заяві позивач заявляє вимоги про: визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Вінницькій області №2-234/15-15-СГ від 26 січня 2015 року «про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку 0,3600 га з кадастровим номером 0520655900:07:017:0131, для ведення особистого селянського господарства. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:07:017:0131, припинивши право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку (а.с.9). У заяві про забезпечення позову позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_1 . Враховуючи предмет спору, очевидним є те, що даний час існує спір про право власності щодо вищевказаної земельної ділянки, в процесі якого виникає ризик її відчуження. Таким чином, зібрані докази достовірно та достатньо підтверджують те, що між сторонами дійсно виник спір щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:07:017:0131 та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Також має місце достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких звернулася Вінницька міська рада до суду. Отже, суд першої інстанції правомірно керувався тим, що мають місце підстави для забезпечення позову. Посилання апелянта на необґрунтованість заяви про забезпечення позову не відповідають фактичним обставинам справи. При застосуванні виду забезпечення позову судом першої інстанції враховано: предмет позову та межі заявлених вимог; відповідність вжитого заходу вимогам закону, співвідношення права, про захист якого просить заявниця, із майновими наслідками обтяження; співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів. Судом першої інстанції дотримано порядок розгляду заяви про забезпечення позову та постановлено мотивовану ухвалу з цього питання. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права при розгляді заяви Вінницької міської ради про забезпечення позову не ґрунтуються на законі. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Одночасно, колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Проценко Юлії Леонідівнизалишити без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2022 року про забезпечення позову залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 10 серпня 2022 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Береговий О.Ю. Стадник І.М.