Постанова 4855 № 640/9891/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9891/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 серпня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Бєлової Л.В. Мєзєнцева Є.І При секретарі Шепель О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просив суд: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не складання подання до ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, який було сплачено позивачем у сумі 4751,07 грн., що підтверджується квитанцією № 0004822 від 15 серпня 2020 року; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у в місті Києві сформувати подання до ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, який було сплачено позивачем у сумі 4751,07 грн., що підтверджується квитанцією № 0004822 від 15 серпня 2020 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при придбанні квартири позивачем сплачено збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становить 4751,07 грн. При цьому, оскільки позивач придбавав житло вперше, то в силу приписів п.9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» він не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне, а тому сплачений ним збір підлягає поверненню. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2022 року даний позов задоволено в повному обсязі. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування доводів позивача щодо первинного придбання ним житла та не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували право позивача на пільгу у вигляді звільнення від сплати вказаного збору у зв`язку з придбанням житла вперше. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що документи, які свідчать про те, що житло придбавалось вперше, не можуть бути наявні в Управління, оскільки ані реєстрацію договорів, ані реєстрацію права власності управління не здійснює. Вважає, що покладання на Управління обов`язку доведення факту щодо придбання житла громадянином не вперше є неможливим, оскільки останній не є суб`єктом владних повноважень, що здійснює реєстрацію договорів та права власності. Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 15 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Кірюховою Н.С. та зареєстровано за № 1585 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно якого позивач придбав 1/3 квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При нотаріальному посвідченні Договору позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % вартості нерухомого майна, що становить 4751,07 грн., що підтверджується копією квитанції № 0004822 від 15 серпня 2020 року. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 4751,07 грн., що становить 1% збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Однак, листом № 2600-0603-8/174040 від 08 грудня 2020 року Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило у вчиненні дій по поверненню суми збору, рекомендувавши позивачу звернутися до суду. Вважаючи дії відповідача щодо не формування подання задля повернення позивачу надміру сплачених коштів протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно п.8 ч.1 статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, у тому числі, якщо особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням. Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" (із змінами та доповненнями, далі - Закон №400/97-ВР). Згідно п. 9 ч.1 статті 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Пунктом 8 ч.1 статті 2 вказаного Закону встановлено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна. За змістом пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Відповідно до п.15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. З аналізу наведених норм вбачається, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. У зверненні позивача щодо повернення йому безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування зазначено, що при укладанні договору купівлі-продажу квартири, житло ним придбавалось вперше, а тому у розумінні п.9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в даному випадку, внаслідок чого просив повернути сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно квитанції № 0004822 від 15 серпня 2020 року на суму 4751,07 грн. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомо мого майна щодо об`єкта нерухомо мого майна від 15 липня 2020 року № 220431935, копія якої міститься в матеріалах справи, у власності ОСОБА_1 станом на день формування довідки перебуває квартира АДРЕСА_2 за договором від 15 серпня 2020 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. та зареєстрований за № 1585. Відомості про будь-який інший об`єкт нерухомого майна, що перебував у власності позивача до 2020 року, тобто до придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, у даній довідці відсутні. Відповідачем всупереч статті 77 КАС України правомірність відмови ОСОБА_1 в поверненні помилково сплачених коштів з наведених у листі № 2600-0603-8/174040 від 08 грудня 2020 року підстав не доведено, належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано. Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок № 787). Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Згідно п. 18 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740, облік сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій ведеться відповідно до законодавства. Відповідно до ч.2 статті 45 Бюджетного кодексу України, Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Відповідно до пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету», контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна» покладений на Пенсійний фонд України. Одночасно суд зазначає, що згідно з чинним законодавством, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачується на рахунки органів Державної казначейської служби України, тому і повертатися ці кошти мають в порядку, визначеному для повернення бюджетних коштів. Таким чином, оскільки повернення коштів, безпідставно або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на органи Пенсійного фонду покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у Постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 813/1126/17. Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте, всупереч вищевикладеному, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано жодних доказів на спростування того, що житло позивачем придбавалося вперше. Також необхідно зазначити, що в Україні взагалі відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, з огляду на що позивач позбавлений можливості надати такі докази. Таке питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у п. 9 ч. 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше. Однак, ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні. За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Відтак, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами. Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях по справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 20 лютого 2018 року по справі №819/1730/17, від 30 січня 2018 року по справі №819/1498/17 та від 31 січня 2018 року по справі №819/1667/17. З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. З наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 09 серпня 2022 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Л.В. Бєлова Є.І. Мєзєнцев