Постанова 4811 № 461/422/21

Справа № 461/422/21 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р. Провадження № 22-ц/811/3057/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2022 року м.Львів Справа № 461/422/21 Провадження № 22ц/811/3057/21 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. з участю: прокурора Яворського Я.Т., Мицика О.В. розглянув апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Галицького районного суду м. Львова, ухвалене у м.Львові 14 липня 2021 року у складі судді Волоско І.Р., у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Львівської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, - встановив: 20 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 12 червня 2015 року слідчим СВ Бродівського РВ ГУМВС України у Львівській області їй (позивачу) в межах кримінального провадження №12014140160001032 оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191 та ч. 1 ст.366 КК України. 26 червня 2015 року СВ Бродівського РВ ГУМВС України у Львівській області їй ( ОСОБА_1 ) повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч. 1 ст.366, ч. 2 ст.382 КК України у цьому кримінальному провадженні. 27 червня 2015 року Прокуратурою Бродівського району Львівської області у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014140160001032 від 17 грудня 2014 року затверджено обвинувальний акт. Даний обвинувальний акт надійшов до Бродівського районного суду Львівської області 1 липня 2015 року. Вироком Бродівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 4 лютого 2020 року її ( ОСОБА_1 ) виправдано за відсутністю в її діях складу злочину. Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду України вирок Бродівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 4 лютого 2020 року залишено без змін. Вказує, що в результаті незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури вона (позивач) з 12 червня 2015 року по 4 лютого 2020 року незаконно перебувала під судом і слідством, що в загальному становить 55 місяців та 23 дні. Зазначає, що такими діями їй (позивачу) завдано майнової шкоди, яка полягає у витратах на правову допомогу, за якою вона зверталася під час перебування під судом і слідством, а також моральної шкоди. Просить позов задовольнити. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану бездіяльністю органу досудового розслідування, у розмірі 752 128 грн.; 48 941, 33 грн. сплачених позивачем у зв`язку з наданням юридичної допомоги; витрати за проведення експертизи - 22 320 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн. Рішення суду оскаржує Львівська обласна прокуратура. Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує, що ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 12 вересня 2013 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям за внесення завідомо недостовірних відомостей про кількість відпрацьованих годин працівником Народного дому м. Броди до анологічним чином заповнених табелів обліку робочого часу. Зазначає, що наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41, пунктом 6 якого встановлено, що суд, одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили, направляє громадянинові повідомлення, в якому роз`яснює куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які цей громадянин має право претендувати. Згідно з пунктами 11, 12 Положення для визначення розміру заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу як суд першій інстанції. Вказує, що у місячний термін з дня звернення громадянина суд витребовує від відповідних державних та громадських організацій усі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди. Чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Внаслідок незаконного засудження, ухвалення судом виправдувального вироку, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди. Обов`язок роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі ухвалення виправдувального вироку покладається на суд, який повинен здійснити це шляхом направлення громадянинові повідомлення одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили. При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Відсутність такого роз`яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом. Стверджує, що визначення розміру відшкодування шкоди, якої зазнав громадянин внаслідок незаконних дій, у разі ухвалення виправдувального вироку здійснює суд, про що постановляє відповідну ухвалу. Таким судом у справі, що розглядається, є Бродівський районний суд Львівської області, а не Галицький районний суд м.Львова. Вважає необґрунтованою суму, яка підлягає до стягнення на користь ОСОБА_1 . Строк перебування ОСОБА_1 під судом і слідством закінчився в день набрання законної сили ухвалою Львівського апеляційного суду області від 4 лютого 2020 року. Розмір моральної шкоди є завищений, необґрунтованим і безпідставним, зокрема в частині застосування для розрахунку не одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом, як цього вимагає закон, а збільшено у кілька разів. Згідно із ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік » розмір мінімальної заробітної плати установлено у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 грн. Зазначає, що висновок судово-психологічної експертизи від 5 травня 2021 року не може бути допустимим доказом у справі. 24 лютого 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, у якій зазначає, що вважає її необґрунтованою, а доводи, викладені в ній,- безпідставними. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що 12 червня 2015 року слідчим СВ Бродівського РВ ГУМВС України у Львівській області Сосновській Т.В. в межах кримінального провадження №12014140160001032 було оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191 та ч. 1 ст.366 КК України. 26 червня 2015 року начальником СВ Бродівського РВ ГУМВС України у Львівській області Гуляйгродським А.В. ОСОБА_1 було повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч. 1 ст.366, ч. 2 ст.382 КК України у даному кримінальному провадженні. 27 червня 2015 року прокурором Прокуратури Бродівського району Львівської області Лук`янчуком В.М. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014140160001032 від 17 грудня 2014 року, затверджено обвинувальний акт. Згідно обвинувачення, ОСОБА_1 , працюючи у відповідності до рішення Бродівської районної ради №474 від 11 грудня 2013 року «Про призначення директора комунальної установи «Бродівський районний Народний дім» та контракту найму керівника комунальної установи «Бродівський районний Народний дім» від 31 січня 2014 року на посаді директора Бродівського районного Народного дому, будучи наділеною адміністративно-господарськими і організаційно-розпорядчими функціями, в період листопада-грудня 2014 року, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах керівника Народного аматорського художньо-просвітницького колективу «Благовіст» Бродівського районного Народного дому ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що остання в період 22-28 листопада 2014 року та з 1-44 грудня 2014 року, 30-31 грудня 2014 року не виконувала обов`язки керівника колективу, внесла в табелі обліку використання робочого часу працівників Бродівського районного народного дому завідомо неправдиві відомості про кількість відпрацьованих годин ОСОБА_3 у вказані періоди часу та подала їх в бухгалтерію установи для нарахування і виплати заробітної плати. На підставі поданих ОСОБА_1 завідомо неправдивих офіційних документів (табелів обліку використання робочого часу) з бюджету незаконно використано на виплату заробітної плати ОСОБА_3 грошові кошти в загальній сумі 2 470 гривень. Окрім цього, ОСОБА_1 працюючи на посаді директора Бродівського районного Народного дому, будучи наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, в період січня-листопада 2014 року, умисно,знаючи, що керівник Народного аматорського художньо-просвітницького колективу «Благовіст» Бродівського районного народного дому ОСОБА_3 працювала у вихідні та святкові дні, зокрема 5 січня 2014 року, 8 березня 2014 року, 9 березня 2014 року, 6 квітня 2014 року, 18 травня 2014 року, 23 серпня 2014 року, 24 серпня 2014 року, 7 вересня 2014 року, 14 вересня 2014 року, 5 жовтня 2014 року, 12 жовтня 2014 року, 19 жовтня 2014 року, 2 листопада 2004 року, 9 листопада 2014 року, внесла в табелі обліку робочого часу завідомо неправдиві відомості про те, що у вказані дні ОСОБА_3 не працювала, була вихідна, а 25 травня і 27 червня 2014 року перебувала у черговій відпустці. Табелі обліку використання робочого часу ОСОБА_1 подала в бухгалтерію установи для нарахування і виплати заробітної плати. Також, у період з листопада-грудня 2014 року, ОСОБА_1 , умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах керівника Народного аматорського художньо-просвітницького колективу «Благовіст» Бродівського районного Народного дому ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що остання в період з 22-28 листопада 2014 року та 1-4 грудня 2014 року, 30-31 грудня 2014 року не виконувала обов`язки керівника колективу, внесла у табелі обліку використання робочого часу працівниками Бродівського районного Народного дому завідомо неправдиві відомості про кількість відпрацьованих годин ОСОБА_3 , зазначивши, що остання працювала у ці періоди часу та подала їх в бухгалтерію установи для нарахування і виплати заробітної плати. На підставі поданих ОСОБА_1 завідомо неправдивих офіційних документів (табелів обліку використання робочого часу) з бюджету незаконно використано на виплату заробітної плати ОСОБА_3 грошових коштів в загальній сумі 2 470 грн. Крім того, ОСОБА_1 , працюючи на посаді директора Бродівського районного Народного дому, будучи наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, будучи зобов`язаною дотримуватись Закону України, інших нормативно-правових актів та рішень судів, 13 січня 2015 року отримала для виконання ухвалу слідчого судді Бродівського районного суду Бунди А.О. від 6 січня 2015 року «про тимчасовий доступ до речей і документів» в межах кримінального провадження №12014140160001032 від 17 грудня 2014 року, згідно якої ОСОБА_1 зобов`язана надати тимчасовий доступ до речей і документів, згідно визначеного в ухвалі переліку. ОСОБА_4 , маючи реальну можливість виконати вказану ухвалу суду, відмовилась від її виконання і на вимогу працівників міліції не надала доступу з можливістю вилучення оригіналів документів, зокрема: книг наказів, наказів про відпустки працівників, особових справ працівників ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . Обвинувальний акт надійшов до Бродівського районного суду Львівської області 1 липня 2015 року (справа №439/946/15-к). Вироком Бродівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 року ОСОБА_1 у пред`явлених обвинуваченнях за ч.2 ст.191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.382 КК України визнано невинною та виправдано за відсутністю в її діях складу злочину. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 4 лютого 2020 року вирок Бродівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін, ухвала набрала законної сили 4 лютого 2020 року. 2 вересня 2020 року постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду України вирок Бродівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 4 лютого 2020 року залишено без змін. На підставі аналізу наявних у справі доказів та встановлених обставин суд прийшов до висновку, що в результаті незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури позивач незаконно перебувала під слідством та судом, починаючи з 12 червня 2015 року, по 4 лютого 2020 року (по день набрання законної сили ухвалою Львівського апеляційного суду), що в загальному становить 55 місяців та 23 дні. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода. Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»). Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 (частина перша статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»). Колегія суддів враховує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини у справі «STANKOV v. BULGARIA». Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати. Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування. Визначений районним судом розмір відшкодування моральної шкоди за встановлених фактичних обставин справи відповідає положенням Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди. Під час перебування під судом і слідством ОСОБА_1 необхідною була юридична допомога, у зв`язку з наданням якої вона понесла обґрунтовані витрати. Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом 55 місяців та 23 дні, починаючи з 12 червня 2015 року, по 4 лютого 2020 року, тобто по день набрання законної сили ухвалою Львівського апеляційного суду, і знаходилася у цей період часу в пригніченому стані, була позбавлена можливості підтримувати нормальні життєві зв`язки через порушення стосунків з оточуючими людьми. Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, з урахуванням встановлених обставин, вимог розумності та справедливості, порушення прав ОСОБА_1 характеру і обсягу її страждань, обґрунтовано визначив компенсацію моральної шкоди у розмірі 752 128 грн. та необхідність стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Разом з тим, колегія суддів не погоджується із формулюванням в резолютивній частині оскаржуваного рішення, що дані кошти підлягають стягненню шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, що належить виключити з резолютивної частини рішення. Апеляційний суд звертає увагу, що відшкодування шкоди має здійснюватися не за рахунок коштів Державної казначейської служби України, а через органи казначейства з Державного бюджету України, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) та висновкам які містяться у постановах Верховного Суду від 2 вересня 2020 року у справі № 556/896/18 (провадження № 61-8182св19) та від 18 листопада 2020 року у справі № 554/5980/18 (провадження № 61-7636св19). Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є Держава Україна, яка відповідає коштами Державного бюджету України. Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)). Суд першої інстанції на це уваги не звернув та зробив помилковий висновок про стягнення коштів шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. У зв`язку з наведеним, оскаржіване рішення відповідно до ст.376 ЦПК України належить змінити, виключивши із тексту абзаців 2-5 резолютивної частини рішення після слів: «з Державного бюджету України» слова «шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України». Керуючись: ст. 367, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 376, 381-384, 388-391, ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури задовольнити частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2021 рокузмінити та виключити із тексту абзаців 2-5 резолютивної частини рішення після слів: «з Державного бюджету України» слова «шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України». В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 26 липня 2022 року. Головуючий Судді