Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/5639/21

Дата документу 09.08.2022 Справа № 333/5639/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/5639/21 Провадження №22-ц/807/1658/22 Головуючий в 1-й інстанції Холод Р.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 серпня 2022 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., секретарКамалова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2022 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 17 червня 2022 року) у справі за заявою Запорізької міської ради, заінтересована особа Шоста Запорізька державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2021 року Запорізька міська рада звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з заявою про визнання відумерлою спадщину у вигляді квартири, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій на праві власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 . В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя на розгляді перебувала цивільна справа №333/907/20 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2021 року по справі №333/907/20 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 з січня 2013 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Постановою Запорізького апеляційного суду від 27.07.2021 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2021 року по справі №333/907/20 скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом відмовлено. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.03.2020 року №204476467, відомості щодо права власності на нерухоме майно квартири за адресою: АДРЕСА_1 відсутні. З`ясувати наявність/відсутність можливих спадкоємців після померлої ОСОБА_2 , їх коло та місце знаходження не є можливим через відсутність даних про них. Нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_1 має ознака відумерлої спадщини. З цих підстав, Запорізька міська рада просила суд визнати відумерлою спадщину у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2022 року, заяву Запорізької міської ради (місце знаходження: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915), заінтересована особа 1: Шоста запорізька державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (місце знаходження: 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 25Б), заінтересована особа 2: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про визнання спадщини відумерлою задоволено. Визнано відумерлою спадщину у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Передано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у власність територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (місце знаходження: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915). Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що заінтересована особа ОСОБА_1 вважає себе спадкоємцем четвертої черги після померлої ОСОБА_2 , тому між сторонами у справі є спір про право цивільне і суд першої інстанції у порушення норм процесуального права розглянув справу в окремому провадженні. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Запорізька міська рада, зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 03.11.2000 року № НОМЕР_2 , ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6). Зазначена обставина також підтверджується технічним паспортом від 31.10.2000 року (а.с. 8-9). Згідно даних свідоцтва про смерть від 02.02.2019 року серії НОМЕР_3 , актового запису №881 та довідки про причину сперті від 02.02.2019 року №65, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7). З матеріалів справи вбачається, що 10.07.2019 року ОСОБА_1 , як спадкоємець четвертої черги спадкування за законом, звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коновалової Л.С. з заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , склад спадкового майна: квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31). На підставі зазначеної заяви ОСОБА_1 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Коноваловою Л.С. заведено спадкову справу №114/2019. 19.02.2020 року ОСОБА_1 , як спадкоємець четвертої черги спадкування за законом, звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коновалової Л.С. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 65). Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коновалової Л.С. від 20.02.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з не наданням нотаріусу доказів, що ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги. 27.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Запорізької міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом (а.с. 67-72). Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2021 року по справі №333/907/20 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 з січня 2013 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 10-12). Постановою Запорізького апеляційного суду від 27.07.2021 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2021 року по справі №333/907/20 скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом відмовлено (а.с. 90-93). Постановою Запорізького апеляційного суду від 27.07.2021 року встановлено, що ОСОБА_1 не довела факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем - ОСОБА_2 протягом строку, достатнього для набуття права на спадщину, не надала доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем про те, що вона мала зі спадкодавцем спільний бюджет, спільні витрати та харчування, користування майном. Та обставина, що ОСОБА_1 можливо і надавала допомогу спадкодавцеві, в тому числі, медичну, особливо в період хвороби останньої, не свідчить про створення спільного побуту, сімейних відносин та факт тривалого спільного проживання, який надав би право на спадкування. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.03.2020 року №204476467, відомості щодо права власності на нерухоме майно квартири за адресою: АДРЕСА_1 відсутні (а.с. 17). Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, враховуючи, що інших спадкоємців ОСОБА_2 не має, а також обставини, встановлені Запорізьким апеляційним судом у постанові від 27.07.2021 року по суті позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність спору та вважає за можливе задовольнити заяву Запорізької міської ради про визнання спадщини відумерлою, визнати відумерлою спадщину у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передати вказане нерухоме майно у власність територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду. Частинами 1, 2, 3 ст. 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Згідно з ч. 1 ст. 338 ЦПК України, суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону. Згідно п.8 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема про визнання спадщини відумерлою. 10.07.2019 року ОСОБА_1 , як спадкоємець четвертої черги спадкування за законом, звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коновалової Л.С. з заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , склад спадкового майна: квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31). На підставі зазначеної заяви ОСОБА_1 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Коноваловою Л.С. заведено спадкову справу №114/2019. 19.02.2020 року ОСОБА_1 , як спадкоємець четвертої черги спадкування за законом, звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коновалової Л.С. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 65). Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коновалової Л.С. від 20.02.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з не наданням нотаріусу доказів, що ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги. Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_2 відсутні. Частиною 1 ст. 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Прав на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч. 1 ст. 1258 ЦК України). У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1264 ЦК України). Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї. Таким чином, для підтвердження прийняття спадщини в цьому випадку має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права па спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутись в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2021 року по справі №333/907/20 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 з січня 2013 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 10-12). Постановою Запорізького апеляційного суду від 27.07.2021 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2021 року по справі №333/907/20 скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом відмовлено (а.с. 90-93). Постанова Запорізького апеляційного суду набрала законної сили. І станом на день подання заяви про визнання спадщини відумерлою у цій справі встановлено, що після померлої ОСОБА_2 подано заяву про прийняття спадщини лише від ОСОБА_1 , інші спадкоємці померлої відсутні, при цьому ОСОБА_1 не прийняла спадщину від померлою в силу недоведеності факту постійного проживання зі спадкодавцем. Справа розглянута у відповідності до вимог Глави 9 Розділу ІV ЦПК України. Враховуючи наявність в матеріалах спадкової справи після померлої ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 , остання залучена до участі у справі в якості заінтересованої особи. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги з приводу наявності спору про право цивільне і порушення норм процесуального права в частині розгляду заяви в порядку окремого провадження, є необґрунтованими і недоведеними, оскільки на час подання заяви про визнання спадщини відумерлою, питання щодо права ОСОБА_1 на спадкування вже було вирішено, відповідно був відсутній спір про право і заява обґрунтовано розглянута в порядку окремого провадження. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що вимоги заяви підлягають задоволенню. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2022 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 10 серпня 2022 року. Судді: С. В. Кухар О. В. Крилова О. З. Поляков