Постанова 4874 № 903/96/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА 09 серпня 2022 року Справа № 903/96/22 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р. секретар судового засідання Приступлюк Т.В. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" на рішення Господарського суду Волинської області від 13.04.2022 (ухвалене о 11:08 год. у м. Луцьку, повний текст складено 18.04.2022) у справі №903/96/22 (суддя Якушева І.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" про стягнення 244 300 грн Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" звернулося до Господарського суду Волинської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" про стягнення з 244 300 грн відшкодування доходів від використання майна, яке набуто без правової підстави. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, будучи усвідомлений, що володіє майном безпідставно, за 10 місяців 2021 року отримав дохід від передачі в оренду цього майна в розмірі 244 300 грн. Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.04.2022 у справі №903/96/22 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" 244 300 грн. в рахунок відшкодування доходів від використання майна, яке набуто без правової підстави; 3 664 грн. 50 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, 7 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу. При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 31.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (продавець) та Ковельською оптово-торговою базою Волинської облспоживспілки (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ") (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу складу, відповідно до якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець зобов`язався прийняти нерухоме майно і сплатити за нього обумовлену грошову суму, а саме: - нежитлове приміщення, склад Д-1 загальною площею 1205,9 кв. м. та склад 0-1 загальною площею 1047 кв.м., що знаходяться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, провулок Володимира Кияна, 9, який був посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С.В., зареєстрований в реєстрі за № 1677. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 31.08.2020 задоволено позов ОСОБА_1 , яким визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 31.07.2018, укладений .між ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" та Ковельською оптово-торгової базою Волинської облспоживспілки". Постановою Волинського апеляційного суду від 02.12.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін. В подальшому постановою Верховного Суду від 24.03.2021 вищевказані судові рішення були скасовані, а справа направлена до господарського суду Волинської області для розгляду за правилами господарського судочинства. Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.07.2021 у справі №159/2106/19 задоволено позовні вимоги та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 31.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" та Ковельською оптово-торговою базою Волинської облспоживспілки. Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 у справі №159/2106/19 рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2021 у справі №159/2106/19 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу залишено без змін. 12.10.2021 державним реєстратором Копачівської сільської ради, Волинської області Данилевич І.Є. поновлено право власності на склад Д-" 1 та склад 0-1, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, провулок Володимира Кияна, 9 за ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.10.2021. За наведених обставин, суд підсумував, що відповідачу з 02.12.2020 стало відомо про те, що він зобов`язаний повернути це майно ТОВ "Ковельській оптово -торговій базі", а також, що відповідач з 01.11.2021 перестав використовувати безпідставно набуте майно у господарській діяльності. Також, суд зазначив, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.12.2021 у справі № 918/938/21 задоволено позов про стягнення на користь ТОВ "Ковельська ОТБ" з ТОВ "Ковельська оптово торгова база" коштів в розмірі 137 595 грн 28 коп., які були сплачені за придбання об`єктів нерухомості за адресою: Волинська обл., м. Ковель, провулок Володимира Кияна, 9 зокрема - склад 0-1, площею 1 047 кв. м,, реєстраційний номер: 92898207221, - нежитлове приміщення, склад Д-1 площею 1 205, 91 кв.м. реєстраційний номер 9065170.7221 згідно договору купівлі -продажу від 31.07.2018, який визнано недійсним 13.07.2021 рішенням Господарського суду Волинської області. Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, судом було встановлено, що від передачі в оренду складу О-1 та складу Д-1 за період з 01.01.2021 по 31.10.2021 року ТОВ "Ковельська ОТБ" отримала дохід в розмірі 244 300 грн, а тому застосувавши до спірних правовідносин положення ст. ст. 11, 215, 216, 236, 525, 526, 530, 1212, 1214 ЦК України дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Також, з огляду на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу в сумі 7 500 грн, суд стягнув такі витрати із відповідача на користь позивача. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ", звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій рішення Господарського суду Волинської області від 13.04.2022 у справі №903/96/22 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує таке. Відповідно до ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи. Оскільки лише у жовтні 2021 року відповідач дізнався про володіння спірними приміщеннями без достатньої правової підстави склади, коли вони повернулися у користування позивача, то правових підстав для стягнення доходів за період володіння майном з січня по жовтень 2021 року немає. Також, позивач не повернув кошти в сумі 137 595 грн 28 коп., сплачені відповідачем за договором купівлі-продажу та відповідно продовжує безпідставно їх використовувати. Крім того, за період користування вищевказаними приміщеннями складів відповідач з доходів отриманих від орендної плати сплачував єдиний податок, податок на нерухоме майно, земельний податок та здійснював обслуговування нерухомості. З огляду на викладене, ТОВ "Ковельська ОТБ" не погоджується із зазначеним рішенням суду, вважає його необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" подало суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого вважає, що остання є необґрунтованою та безпідставною, а доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанцій, виходячи з такого. Під час розгляду справи в суді першої належними та допустимими доказами було підтверджено отримання відповідачем доходів за 2021 рік в сумі 244 300 грн, а відтак з врахуванням ст. 1214 ЦК останній зобов`язаний у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли він дізнався або міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави. Відповідач в апеляційній скарзі помилково зазначає, що доходи необхідно стягувати лише після 12.10.2021 - реєстрації права власності за ТОВ "Ковельською оптово-торговою базою". З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 вказує, що якщо незаконне заволодіння майном відбулося внаслідок порушення вимог закону, то відповідач вважається таким, що знав або мав знати про володіння ним майном без достатньої правової підстави з моменту заволодіння майном. Оскільки у цьому випадку майно вибуло із власності ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", внаслідок порушення закону, що встановлено судами під час розгляду справи №№159/2106/19, відтак відповідач вважається таким що знав про володіння ним майном без достатньої правової підстави з моменту заволодіння майном, а саме з 31.07.2018. Довідкою від 04.06.2021 ТОВ "Ковельська ОТБ" підтверджує що з моменту укладення договору купівлі продажу відповідач використовував нерухоме майно в господарській діяльності, зокрема передавала в оренду. Відповідач збільшив вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (доходи від орендної плати), зокрема за період з 01.01.2021 по 31.10.2021. За наведеного позивач просить рішення Господарського суду Волинської області від 13.04.2022 у справі № 903/96/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Ковельська ОТБ" - без задоволення. Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого. Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 31.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (надалі - продавець, відповідач) та Ковельською оптово-торговою базою Волинської облспоживспілки (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ") (надалі - покупець, позивач) було укладено договір купівлі-продажу складу, відповідно до якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець зобов`язався прийняти нерухоме майно і сплатити за нього обумовлену грошову суму, а саме: - нежитлове приміщення, склад Д-1 загальною площею 1 205,9 кв. м. та склад 0-1 загальною площею 1 047 кв. м., що знаходяться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, провулок Володимира Кияна, 9, який був посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С.В., зареєстрований в реєстрі за № 1677 (а. с. 80-83). Відповідно до Акту приймання-передачі майна від 31.07.2018 продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, склад Д-1 загальною площею 1205,9 кв. м. та склад 0-1 загальною площею 1 047 кв. м. (а. с. 84). В подальшому, рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 31.08.2020 у справі № 159/2106/19, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 02.12.2020, було задоволено позов ОСОБА_1 , визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 31.07.2018, укладений .між ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" та Ковельською оптово-торгової базою Волинської облспоживспілки" (а. с. 29-38). Згідно із інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 159/2106/19 вищевказані судові рішення були скасовані, а справа направлена до Господарського суду Волинської області для розгляду за правилами господарського судочинства. Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.08.2021 у справі №159/2106/19 задоволено позовні вимоги та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 31.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" та Ковельською оптово-торговою базою Волинської облспоживспілки. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 у справі №159/2106/19 рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2021 у справі №159/2106/19 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу залишено без змін (а. с. 39-58). Ухвалою Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 159/2106/19 закрито касаційне провадження за касаційними скаргами ТОВ "Ковельська ОТБ" і ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 у справі №159/2106/19 (а. с. 89-93). Також, 12.10.2021 державним реєстратором Копачівської сільської ради, Волинської області Данилевич І.Є. поновлено право власності на склад Д-1 та склад О-1, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, провулок Володимира Кияна, 9 за ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.10.2021 (а. с. 94-96). Таким чином, вищевказані об`єкти нерухомості повернулися у власність позивача, а відповідач з 01.11.2021 перестав використовувати безпідставно набуте майно у господарській діяльності та звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення коштів, сплачених за об`єкти нерухомості. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.12.2021 у справі № 918/938/21 задоволено позов про стягнення на користь ТОВ "Ковельська ОТБ" з ТОВ "Ковельська оптово торгова база" коштів в сумі 137 595 грн 28 коп., які були сплачені за придбання об`єктів нерухомості за адресою: Волинська обл., м. Ковель, провулок Володимира Кияна,9 зокрема - склад 0-1, площею 1 047 кв. м,, реєстраційний номер: 92898207221, - нежитлове приміщення, склад Д-1 площею 1 205,91 кв. м. реєстраційний номер 90651707221 згідно договору купівлі -продажу від 31.07.2018, який визнано недійсним 13.07.2021 рішенням Господарського суду Волинської області (а. с. 59-65). Господарський суд Рівненської області застосував до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті ж самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Позивач вказує, що за 10 місяців 2021 року відповідач, будучи усвідомлений, що володіє майном безпідставно, отримав дохід від передачі майна в оренду в розмірі 244 300 грн, у зв`язку із чим позивач надіслав відповідачу досудову вимогу від 23.12.2021 № 7 про повернення отриманого доходу (а. с. 26). Однак, враховуючи, що відповідач залишив без реагування вказану вимогу, позивач звернувся до суду із цим позовом. Також, матеріали справи містять копії договорів оренди: №2/21 від 31.12.2020, №1/20 від 31.12.2019, №3/21 від 31.12.2020, №4/21 від 31.12.2020, №5/21 від 31.12.2020, №6/21 від 31.12.2020, за змістом яких відповдіач передав в оренду ПП "Агро-В", ФОП Ігнатюку І.В., ФОП Яценко В.В., ФОП Пармухіній М.В., ФОП Коцюрі Р.І., ФОП Масло В.В. обєкти нерухомості, а саме: склад 0-1, площею 1 047 кв. м,, нежитлове приміщення, склад Д-1 площею 1 205.91 кв. м. у період з 01.01.2020 по 31.12.2021 (а. с. 9-10, 12-13, 15, 17, 19, 21). Факт передачі майна в оренду підтверджується копіями актів приймання - передачі від 01.01.2021, 01.01.2020 (а. с. 11, 14, 16, 18, 20, 22). Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи. Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. За приписами ст. ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним (ч. 1 ст. 390 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Частиною першою статті 1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Крім того, суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (ст. 1213 ЦК України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли він дізнався або міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави (ст. 1214 ЦК України). Судом було вище встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2018 відчужило Ковельській оптово-торговою базою Волинської облспоживспілки (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ") нежитлове приміщення, склад Д-1 загальною площею 1 205,9 кв. м. та склад 0-1 загальною площею 1 047 кв. м., що знаходяться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, провулок Володимира Кияна,

9. В подальшому, такий правочин рішенням Господарського суду Волинської області від 13.08.2021 у справі №159/2106/19 був визнаний недійсним. Згідно з довідкою №4 від 25.05.2021 ТОВ "Ковельська ОТБ" використовує у своїй господарській діяльності об`єкти нерухомості: склад О-1 площею 1 047 кв. м. та склад Д-1 площею 1 205,9 кв. м. (а. с. 24). Вище вказано, що відповідач укладав договори за якими передавав вказані об`єкти нерухомості в оренду третім особам, зокрема, договори оренди: №2/21 від 31.12.2020, №1/20 від 31.12.2019, №3/21 від 31.12.2020, №4/21 від 31.12.2020, №5/21 від 31.12.2020, №6/21 від 31.12.2020, передання майна за якими також підтверджується актами приймання - передачі від 01.01.2021, 01.01.2020. Згідно з п.4.1. копії договору оренди №2/21 від 31.12.2020 орендна плата складає 3 780 грн на місяць, згідно з п.4.1. договору №1/20 від 31.12.2019 - 3 630 грн, згідно з п.4.1. договору №3/21 від 31.12.2020 - 4 235 грн, згідно з п.4.1. договору №4/21 від 31.12.2020 - 3 780 грн, згідно з п.4.1. договору №5/21 від 31.12.2020 - 4 200 грн, згідно з п.4.1. договору №6/21 від 31.12.2020 - 4 200 грн. Також, в матеріалах справи наявні копії платежів, виготовлених з системи інтернет-банкінгу "Приват24", щодо сплати ФОП Ігнатюком І.В. Товариству з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" орендної плати, а саме: 09.02.2021 на суму 4 235 грн; 14.03.2021 на суму 4 290 грн; 05.04.2021 на суму 4 333 грн; 21.04.2021 на суму 4 407 грн; 26.05.2021 на суму 4 438 грн; 26.06.2021 на суму 4 496 грн; 22.07.2021 на суму 4 496 грн; 30.08.2021 на суму 4 508 грн; 05.10.2021 на суму 4 509 грн; 04.11.2021 на суму 4 563 грн. Всього на суму 44 275 грн (а. с. 157-166). Відповідач не заперечує та не спростовує отримання коштів від орендарів, згідно зазначених вище договорів оренди. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про підтвердження матеріалами справи отримання відповідачем доходу від передачі в оренду складу О-1 та складу Д-1 за період з 01.01.2021 по 31.10.2021 в розмірі 244 300 грн. Щодо посилання відповідача на те, що він лише у жовтні 2021 року дізнався про володіння спірними приміщеннями без достатньої правової підстави склади, коли вони повернулися у користування позивача, то правових підстав для стягнення доходів за період володіння майном з січня по жовтень 2021 року немає, суд зазначає таке. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. (ч. 1 ст. 1214 ЦК України). Якщо незаконне заволодіння майном відбулося внаслідок порушення вимог закону, то відповідач вважається таким, що знав або мав знати про володіння ним майном без достатньої правової підстави з моменту заволодіння майном. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18. Як було встановлено вище, майно (склад О-1 площею 1 047 кв. м. та склад Д-1 площею 1 205,9 кв. м.) вибули з права власності позивача на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2018, який в подальшому був визнаний недійсним в судовому порядку (справа №159/2106/19). Зокрема, ухвалюючи постанову від 02.09.2021 у справі №159/2106/19 Північно-західний апеляційний господарський суд вказав, що: "оскаржуваний договір купівлі-продажу від 31 липня 2018 року є фраудаторним, був укладений на шкоду ОСОБА_1 , порушує його майнові права як кредитора, направлений на не проведення з ним повного розрахунку вартості частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі, а його сторони "вживали право на зло", оскільки використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню. ... Таким чином, сукупність встановлених у цій справі обставин дає підстави для висновку про те, що зміст оспорюваного договору не відповідає критеріям розумності та добросовісності, а сам договір не був направлений на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, що суперечить вимогам частина п`ятої статті 203 ЦК України, яка містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину та є підставою для визнання цього договору недійсним згідно з положеннями статей 215, 234 ЦК України.". Отже, враховуючи, що об`єкти нерухомості перейшли у власність відповідача з порушенням вимог закону, то відповідач є таким, що знав або мав знати про володіння ним майном без достатньої правової підстави з моменту заволодіння майном, а тому протилежні доводи апеляційної скарги не беруться судом до уваги. Щодо посилання відповідача на те, що за період користування вищевказаними приміщеннями складів відповідач з доходів отриманих від орендної плати сплачував єдиний податок, податок на нерухоме майно, земельний податок та здійснював обслуговування нерухомості, суд вважає за необхідне вказати таке. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Однак, посилаючись на вищевказані обставини, скаржник не надає докази на їх підтвердження, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає для надання їм оцінки. Відтак, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову про стягнення з відповідача з 244 300 грн. Щодо рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь 7 500 грн витрат на професійну правничу допомогу, то суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу ч. ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, скаржник не вказує підстави своєї незгоди із рішенням в цій частині. При цьому, вище встановлено правомірність задоволення судом першої інстанції позовної вимоги про стягнення 244 300 грн. В свою чергу, висновки суду першої інстанції про стягнення витрат на професійну правничу допомогу ґрунтуються на положеннях ст. ст. 16, 129, 129 ГПК України, ст. ст. 26, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги. Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Волинської області від 13.04.2022 у справі №903/96/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" - без задоволення. З огляду на те, що апеляційна скарга залишається судом апеляційної інстанції без задоволення, а в ухвалі про відкриття апеляційного провадження суд на підставі ч. 5 ст. 262 ГПК України зупинив дію оскаржуваного рішення, то суд дійшов висновку про поновлення дії рішення Господарського суду Волинської області від 13.04.2022 у справі №903/96/22. Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 13.04.2022 у справі №903/96/22 - без змін.

2. Поновити дію рішення Господарського суду Волинської області від 13.04.2022 у справі №903/96/22.

3. Справу № 903/96/22 надіслати Господарському суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Петухов М.Г. Суддя Бучинська Г.Б. Суддя Василишин А.Р.