Постанова Київський апеляційний суд № 757/61269/17-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 757/61269/17-ц Головуючий у суді першої інстанції: Підпалий В.В. Номер провадження: 22-ц/824/1549/2022 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коцюрби О.П., суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А., при секретарі Качалабі О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання правовідносин припиненими та припинення обтяження транспортного засобу, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась в Печерський районний суд міста Києва із вказаним позовом в якому просила визнати припиненими правовідносини за кредитно-заставним договором № KIN0AE00005800 від 23.03.2008 року, який укладений між нею та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ «КБ «ПриватБанк», відповідач, Банк); зобов`язати ПАТ «КБ «ПриватБанк» припинити обтяження рухомого майна та вчинити дії щодо внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про припинення обтяжень на рухоме майно - автомобіль марки Mersedes-Benz, модель С-200, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , належний їй на праві власності. Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що 21.03.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитно-заставний договір № КІN0AE000058001, за умовами якого Банк зобов`язався надати їй кредит у розмірі 21 896, 90 доларів США на термін до 20.03.2013 року, а вона зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та порядку, встановлених в кредитному договорі. В подальшому, ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернулось до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до неї, про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10.11.2015 року в задоволенні позову ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Відповідно до рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23.02.2016 року, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10.11.2015 року, за апеляційною скаргою ПАТ «КБ «ПриватБанк» було скасовано та ухвалено нове рішення, яким, позовні вимоги Банку задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 4 878, 74 доларів США. Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконала в повному обсязі, так як 22.08.2017 року сплатила заборгованість за кредитом та процентами. Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 07.09.2017 року про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження з примусового виконання рішення про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» у сумі 104 709, 95 грн. закінчено. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Листом від 26.09.2017 року, ПАТ «КБ «ПриватБанк» відмовив ОСОБА_1 у задоволенні її заяви щодо припинення обтяження рухомого майна та підтвердження припинення зобов`язання за кредитно-заставним договором № КІN0AE000058001 від 21.03.2008 року. За вказаних обставин, позивач вважає правовідносини припиненими, а поведінка відповідача по невчиненню дій щодо внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про припинення обтяжень на рухоме майно незаконними. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14.09.2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про визнання правовідносин припиненими та припинення обтяження транспортного засобу відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила рішення Печерського районного суду міста Києва від 14.09.2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким, її позовні вимоги задовольнити. В доводах апеляційної скарги звертає увагу апеляційного суду на неправильність висновку суду першої інстанції щодо невірно обраного позивачем способу захисту порушеного права, оскільки за приписами ч. 1 п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено спосіб захисту цивільних прав - припинення правовідношення. Також звертає увагу на припинення кредитно-заставних зобов`язань між нею і ПАТ «КБ «ПриватБанк» в зв`язку із зверненням Банку в суд про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором та відповідним рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23.02.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 103 673,22 грн., яка була погашена позивачем 22.08.2017 року, шляхом сплати заборгованості в повному обсязі у виконавчому провадженні ВП № 51548507, що підтверджує виконання нею зобов`язань перед Банком, а відтак, відсутності підстав для нарахування додаткових платежів на користь відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач, який змінив назву ПАТ «КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк» доводи апеляційної скарги вважає необгрунтованими та безпідставними, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 14.09.2020 року законним. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 21.03.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «ПриватБанк» було укладено кредитно-заставний договір № КІN0AE000058001, за умовами якого, Банк зобов`язався надати їй кредит у розмірі 21 896, 90 доларів США на термін до 20.03.2013 року, а позивач зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та порядку, встановлених в кредитному договорі. На забезпечення виконання кредитних зобов`язань, ОСОБА_1 надала в заставу рухоме майно, яке належить їй на праві власності, а саме: автомобіль Mersedes-Benz, модель С-200, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 . В червні 2015 року, у зв`язку із несвоєчасною сплатою ОСОБА_1 кредитної заборгованості, ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернувся із позовом до Шевченківського районного суду міста Києва про стягнення з боржника заборгованості за кредитом. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10.11.2015 року відмовлено ПАТ «КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із спливом строку позовної давності та недоведеністю вимог (а.с. 25). Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23.02.2016 року, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10.11.2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 4 878, 74 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на дату розрахунку становить суму 103 673, 22 грн., з яких: 4 596, 22 доларів США - заборгованість за кредитом; 282, 52 доларів США - заборгованості за процентами. (а.с.24-30). Згідно копії квитанції позивача № 144 від 22.08.2017 року, ОСОБА_1 сплатила заборгованість за кредитним договором в сумі 104 709, 95 грн. на рахунок отримувача - Відділу виконавчої служби Шевченківського району (а.с. 32). За таких обставин, 07.09.2017 року державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецька В.С. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження № 51548507, в рамках якого розглядалося питання про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» у сумі 104 709, 95 грн., у зв`язку із сплатою боржником боргу в повному обсязі та постановлено, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 761/16261/15-ц від 09.06.2016 року, виданого Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення боргу з ОСОБА_1 - закінчити. Припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового характеру (а.с. 34). Також, 01.09.2017 року ОСОБА_1 звернулася із листом до ПАТ «КБ «ПриватБанк», в якому просила надати довідку щодо сплати нею суми кредиту, процентів, пені, згідно рішення Апеляційного суду м. Києва від 23.02.2016 року в розмірі 103 673, 22 грн. (а.с. 35). На вказаний лист, 06.09.2017 року позивачу було надано відповідь, з якої вбачається, що отримати інформацію про стан фактичної заборгованості заявник має можливість в обслуговуючому відділенні Банку або «Приват24» (а.с. 36). Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 13.10.2017 року, містилася інформація про обтяження стосовно автомобіля, який був об`єктом застави (а.с. 37-42). З довідки ПАТ «КБ «ПриватБанк», за підписом керівника відділу правового забезпечення Яндульського Д.В. про стан заборгованості ОСОБА_1 за договором № КІN0AE000058001 від 21.03.2008 року, вбачається, що розрахунок заборгованості за вказаним договором станом на 04.07.2019 року складає: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) в т.ч. залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом - 143 202, 05 дол. США; загальний залишок заборгованості за тілом кредиту - 23 050, 92 дол. США; загальний залишок заборгованості за процентами - в т.ч. залишок заборгованості за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом - 1 140, 65 дол. США; загальна сума нарахованої пені - 119 010, 48 дол. США., також надано розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 18.03.2018 року (а.с.93-96). Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач обрав невірний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки постановою державного виконавця припинено чинність арешту його майна та скасовано інші заходи примусового характеру, в тому числі і щодо автомобіля марки Mersedes-Benz, модель С-200, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , проте, у позивача наразі існують перешкоди у користуванні майном, яке належить йому на праві приватної власності і відповідно як власник майна, він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, що прямо передбачено ст. 391 ЦК України. Зазначив, що невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови у задоволенні пред`явлених особою вимог. Колегія суддів не може погодитись із вказаними висновками, так як вони не в повній мірі відповідають обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Викладене, кореспондується з ст.16 ЦК України в якій вказано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно ст. 3 Закону України «Про заставу», заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання. Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначає Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов`язки, встановлені законом та/або договором. Вимоги до правочину, на підставі якого виникає обтяження, встановлюються законом. Статтею 593 ЦК України передбачено, що право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою. Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У ст. 28 Закону України «Про заставу» також зазначено, що застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; За правилами ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження. За кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України). Як вбачається із матеріалів справи, кредитно-заставний договір № КІN0AE000058001 укладений між сторонами 21.03.2008 року строком до 20.03.2013 року (а.с.21). В п.15.1 Договору вказано, що Договір діє в обсязі виданих Позичальнику коштів до повного виконання зобов`язань за Договором. (а.с.19). У червні 2015 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вказаним кредитно-заставним договором. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23.02.2016 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 4 878,74 доларів США, що становить 103 673,22 грн. за період з 15.06.2012 року по 20.03.2013 року включно в межах строку кредитного договору. В іншій частині вимог відмовлено (а.с.28). Відповідно до ст. 319 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення) вказане рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення. В судовому засіданні апеляційного суду від 03.02.2022 року, за клопотанням представника відповідача, оголошено перерву для надання письмових пояснень, проте в період до 02.06.2022 року відповідач письмових пояснень апеляційному суду не надав. Враховуючи, що 22.08.2017 року ОСОБА_1 сплатила у відділ виконавчої служби Шевченківського району м. Києва суму заборгованості за кредитно-заставним договором 104 709,95 грн. (а.с.32), тобто виконала своє зобов`язання перед позичальником ПАТ «КБ «ПриватБанк», який у свою чергу стверджує, що ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним кредитно-заставним договором, в зв`язку з чим, Банк відмовляється зняти обмеження у вигляді застави рухомого майна із забороною його відчуження, тому, з врахуванням вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, п.7 ч. 2 ст.16 ЦК України обраний позивачем спосіб захисту про визнання припиненим правовідносин за кредитно-заставним договором відповідає вимогам закону. Також є обгрунтованими доводи апеляційної скарги щодо припинення зобов`язальних правовідносин між сторонами. Оскільки строк виконання зобов`язання за кредитно-заставним договором № КІN0AE000058001 від 21.03.2008 року настав і кредитор скористався своїм правом на стягнення кредиту, про що, 23.02.2016 року ухвалено рішення Апеляційного суду м. Києва про стягнення із ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитно-заставним договором, яке в установленому законом порядку набрало законної сили і є виконаним ОСОБА_1 , тому, відсутні правові підстави для нарахування позивачу додаткових платежів після судового рішення, в зв`язку з чим, доводи відповідача про наявність у ОСОБА_1 заборгованості перед Банком не грунтуються на вимогах Договору і закону, а тому підлягають відхиленню. Так як забезпечене заставою зобов`язання, відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про заставу», ст.ст. 593, 599 ЦК України є припиненим, то і право застави припиняється. Згідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 із аналогічних правовідносин зазначено: «Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання». У постанові від 14.02.2018 року у справі № 564/2199/15-ц Верховний Суд вказав: «Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» в частині стягнення заборгованості за відсотками та підвищеними відсотками в сумі 17 000,86 доларів США, суд першої інстанції правильно виходив із того, що після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором. Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, є безпідставними, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України». Аналізуючи вищевикладене, те, що висновки Печерського районного суду міста Києва не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 376 ЦПК України скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про визнання правовідносин припиненими та припинення обтяження транспортного засобу задовольнити. За приписами ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3 200 (три тисячі двісті) грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382. 383, 384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання правовідносин припиненими та припинення обтяження транспортного засобу задовольнити. Визнати припиненими правовідносини за кредитно-заставним договором № КІN0AE000058001 від 21 березня 2008 року, який укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «ПриватБанк». Зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк» припинити обтяження рухомого майна та вчинити дії щодо внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про припинення обтяжень на рухоме майно: автомобіль марки Mersedes-Benz, модель - С- 200, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ:14360570; місце знаходження: 01133, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 3 200 (три тисячі двісті) гривень. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: І.М.Білич Т.А.Слюсар