Постанова 4857 № 140/10871/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/10871/21 пров. № А/857/3741/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів : Носа С.П., Обрізка І.М., з участю секретаря судового засідання: Кахнич Г.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року (ухвалене головуючим-суддею Волдінером Ф.А. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі ГУ НП, відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП №302 о/с від 30.08.2021 в частині звільнення її, майора поліції, заступника начальника Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції зі служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (далі Закон №580-VIII) у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів з 30.08.2021, зобов`язати відповідача розглянути рапорт про призначення її та призначити на рівнозначну посаду у відділі поліцейської діяльності №1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського відділу поліції з 31.08.2021 та стягнути з ГУ НП на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою повністю задовольнити її позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на бездіяльність відповідача, пов`язана з невиконанням судових рішень, які були ухвалені у справах, предметом яких було протиправність дій та рішень відповідача, пов`язані зі звільненням її з посади заступника начальника Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції ГУ НП та призначенням на посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Маневицького відділу поліції ГУ НП, а також протиправність звільнення її з цієї посади за п.4 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII. При цьому, вказує, що звільнення її на підставі вказаної норми відбулося повторно протягом року. Рішеннями Волинського окружного адміністративного суду в інших справах було встановлено, що жодного підрозділу, підпорядкованого ГУ НП на виконання наказу НПУ №977 від 15.12.2020 не ліквідовано, штатна чисельність особового складу не змінилася, а жодна ліквідаційна комісія створена не була. Крім того, не було повідомлено Волинський центр зайнятості про можливе масове вивільнення працівників. При порівнянні штатних розписів Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції ГУ НП та відділення поліцейської діяльності №1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського відділу поліції ГУ НП, у штаті реорганізованого підрозділу наявна посада, аналогічна за посадовими обов`язками заступника начальника відділення поліції. Судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, що на час її поновлення на виконання вказаних судових рішень, у відповідача виник обов`язок виконати такі рішення негайно. Судом також не встановлено обставин, які б підтверджували факт допуску її до роботи, забезпечивши реальну можливість виконувати визначені посадові обов`язки у порядку та на умовах, що мали місце до звільнення. Відповідач проігнорував подані нею рапорти з проханням перевести на рівнозначну посаду. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано яким чином відповідач вирішував питання пропозицій їй певних вакантних посад, скільки вакантних посад середнього складу поліції були вакантними та скільки з них було їй запропоновано, яким чином вирішувалося питання призначення працівників, які підлягали вивільненню на вакантні посади, чи було враховано відповідачем при пропозиції їй вакантних посад її кваліфікаційний рівень, досвід роботи та продуктивність праці, а також чи здійснювалося відповідачем порівняльний аналіз кваліфікації поліцейських, які перебували на службі в органі, що реорганізовувався, при пропозиції їм вакантних посад та призначення їх на ці посади, в аспекті порівняння їх кваліфікації з її кваліфікацією. Не відповідає фактичним обставинам справи факт скорочення посади, яку вона обіймала. Також зазначає, що при розгляді даного спору суд мав би з`ясувати чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання установи, скорочення чисельності працівників, які є докази про це, а також про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу у тій же установі, чи не користувався працівник переважним правом на залишення на роботі. Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України суд апеляційної інстанції ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадженя. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 перебувала на службі в органах МВС України та Національної поліції на різних посадах з 02.08.2004 по 30.08.2021. Відповідно до послужного списку, ОСОБА_1 у період з 13.10.2017 по 06.08.2020 перебувала на посаді заступника начальника Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції ГУ НП. Наказом ГУ НП №186 о/с від 25.06.2021 «По особовому складу» на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 по справі №140/3510/21, скасовано наказ ГУ НП «По особовому складу» №66 о/с від 05.03.2021, в частині звільнення зі служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів, майора поліції ОСОБА_1 , старшого дільничого офіцера поліції сектору превенції Маневицького відділу поліції, з 05.03.2021. Наказом НПУ №977 від 15.12.2020 «Про організаційно-штатні зміни в ГУ НП у Волинській області» затверджено нову організаційно-штатну структуру територіальних (відокремлених) підрозділів ГУ НП (наказ набрав чинності 01.01.2021). Відповідно до попередження про можливе наступне звільнення від 29.06.2021, ОСОБА_1 було попереджено щодо можливого наступного звільнення працівників та запропоновано одну з вакантних посад в ГУ НП. 01.07.2021 позивач у зв`язку із організаційно-штатними змінами звернулась із рапортом до начальника ГУ НП, у якому просила перевести її, заступника начальника Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції ГУ НП, на аналогічну посаду середнього складу поліції заступника начальника відділу поліцейської діяльності №1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУ НП. Листом за вих. №3335/02/12/1-2021 від 19.07.2021 відповідач повідомив, що посада заступника начальника відділу поліцейської діяльності №1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУ НП не є вакантною. Додатково направлено перелік всіх вакантних посад середнього складу поліції ГУ НП, які можуть бути запропоновані. Вказану відповідь позивач отримала 22.07.2021, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. 09.08.2021 ОСОБА_1 повторно звернулась із рапортом до начальника ГУ НП з проханням перевести її на аналогічну посаду середнього складу поліції заступника начальника відділу поліцейської діяльності №1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУ НП. Листом №3639/05/12/1-2021 від 13.08.2021 відповідач повідомив, що згідно штатного розпису відділу поліцейської діяльності №1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУ НП, яка станом на 13.08.2021 не є вакантною, у зв`язку з чим призначення на таку посаду не є можливим. Додатково направлено перелік всіх вакантних посад середнього складу поліції ГУ НП, які можуть бути запропоновані. Також було роз`яснено, що у випадку відмови від запропонованих посад, її буде звільнено зі служби в поліції, в установлений законом термін за п.4 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII. Вказану відповідь на рапорт ОСОБА_1 отримала 19.08.2021, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Крім того, о 12 год 10 хв 09.08.2021 було складено акт про те, що ОСОБА_1 була ознайомлена з переліком всіх вакантних посад середнього складу поліції станом на 09.08.2021, які їй пропонуються у зв`язку з організаційно-штатними змінами. Проте, позивач відмовилась від написання рапорту про призначення на одну із запропонованих посад. Також, 25.08.2021 позивач знову звернулась до ГУ НП з проханням перевести її на аналогічну посаду середнього складу поліції заступника начальника відділу поліцейської діяльності №1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУ НП. Листом №3804/05/12/1-2021 від 30.08.2021 ГУ НП повідомило, що згідно штатного розпису відділу поліцейської діяльності № 1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУ НП, яка станом на 30.08.2021 не є вакантною, у зв`язку з чим призначення на таку посаду не є можливим. Вказану відповідь на рапорт позивач отримала 03.09.2021, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Наказом ГУ НП №302 о/с від 30.08.2021 «По особовому складу», майора поліції ОСОБА_1 (0109424), заступника начальника Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції, було звільнено зі служби в поліції з 30.08.2021, п.4 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Вважаючи оспорюваний наказ протиправним, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача зі служби в поліції, відповідачем було дотримано встановлені статтями 62, 65, 68, 77 Закону №580-VIII вимоги, зокрема, попереджено про наступне звільнення, запропоновано наявні вакантні посади в ГУ НП, при цьому позивач рапортом не надала згоду призначення її на запропоновані посади, у зв`язку з тим, що такі не відносяться до рівнозначних. З урахуванням висновків про протиправність оспорюваного наказу, суд першої інстанції вважав за необхідне відмовити у задоволенні похідних вимог. Проте, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, до яких суд прийшов з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно частини першої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Спірні правовідносини регулюються Законом №580-VIII, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Згідно ч.1 ст.59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відповідно до ч.2 ст.56 Закону №580-VIII, службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського. Частиною першою статті 60 Закону №580-VIII передбачено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» розпочато процес децентралізації та укрупнення територіальних громад. Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» №807-ІХ від 17.07.2020 на території Волинської області ліквідовано 18 районів та утворено 4 райони (Луцький, Ковельський, Володимир-Волинський та Камінь-Каширський). Наказом №977 затверджено нову організаційно-штатну структуру територіальних (відокремлених) підрозділів поліції ГУ НП, який набрав чинності з 01.01.2021 та утворено на території області 2 районні управління поліції (Луцьке районне управління, Ковельське районне управління) та 2 районні відділи поліції (Володимир-Волинський районний відділ та Камінь-Каширський районний відділ), до складу яких увійшли 7 відділень поліції, 4 відділи поліцейської діяльності та 3 сектори поліцейської діяльності з функцією прямого підпорядкування районному управлінню (відділу) поліції за територіальним розподілом. До складу Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУ НП, увійшли: відділ поліцейської діяльності №1 (селища Любешів) та відділення поліції №1 (селища Маневичі). Частиною першою статті 68 Закону №580-VIII передбачено, що у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. На виконання вимог зазначених норм з попередженням про наступне звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 була ознайомлена 29.06.2021. За змістом ч.2 ст.68 Закону №580-VIII, поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. За загальним правилом, під час вирішення спорів, пов`язаних з проходженням публічної служби, пріоритетними є норми спеціальних законів, у цьому випадку Закону №580-VIII. Але, y випадках не врегульованих спеціальним законодавством, підлягає застосуванню трудове законодавство. Положенням спеціального законодавства, a саме нормами Закону №580-VIII, не врегульовано процедуру звільнення поліцейського у зв`язку зі скороченням чисельності штату, та дотримання трудових гарантій поліцейського, а тому колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин окремі положення Кодексу Законів про працю України (далі КЗпП України). Частиною третьою статті 492 КЗпП України визначено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Як встановлено судом, позивачу пропонувались певні вакантні посади. З матеріалів справи видно, що позивач 01.07.2021, 09.07.2021 та 25.08.2021 зверталась із рапортами до начальника ГУ НП, у яких просила перевести її, заступника начальника Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції ГУ НП, на аналогічну посаду середнього складу поліції заступника начальника відділу поліцейської діяльності №1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУ НП. Відповідач повідомив, що посада середнього складу поліції заступника начальника відділу поліцейської діяльності №1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУ НП не є вакантною, та було запропоновано усі наявні вакантні посади в ГУ НП. Також, відповідач повідомив, що згідно штатного розпису відділу поліцейської діяльності № 1 (сел.. Любешів) Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУ НП, яка станом на 30.08.2021 не є вакантною, а тому призначення на таку посаду не є можливим. Додатково направлено перелік всіх вакантних посад середнього складу поліції ГУ НП, які можуть бути запропоновані. . Відповідно до ч.3 ст.68 Закону №580-VIII поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону. Пунктом четвертим частини першої статті 77 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Так, відповідно до затвердженого наказом №977 штату Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУ НП та станом на 29.06.2021 (день винесення попередження про можливе звільнення) всі посади в територіальних (відокремлених) підрозділах ГУ НП були вакантними. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що затвердженні наказом №977 зміни організаційно-штатної структури територіальних (відокремлених) підрозділів поліції ГУ НП жодним чином не можна розцінювати як обставини, що пов`язані із проведенням організаційних заходів наслідком яких може бути звільнення особи з посади в порядку, передбаченому статтями 68, 77 Закону №580-VIII, так як такі заходи не привели до скорочення чи ліквідації, зокрема тієї посади, на якій перебувала позивач. У даному випадку через так званий процес децентралізації, що стосується укрупнення територіальних громад, внаслідок розширення меж Камінь-Каширського району Волинської області, як адміністративно-територіальної одиниці, ВП ГУ НП перейменовано у РВ ГУ НП, який не зменшив свій штатний склад працівників, а навпаки збільшив. Про те, що класичне скорочення штату в ГУ НП не відбулося свідчить витяг з наказу ГУНП «По особовому складу» №2 о/с від 04.01.2021, яким ОСОБА_2 призначено на посаду заступника відділення поліції з превентивної діяльності відділення поліції №1 (сел.Маневичі) Камінь-Каширського районного відділу поліції, тобто ту ж рівнозначну посаду, яку останній займав у ВП до того часу поки ВП не був перейменований у РВ. Також відповідачем не було надано доказів про те, що при скороченні штату були залишені працівники із більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці ніж позивач. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з`ясовувати сам суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення. Слід також зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про невідповідність позивача займаній посаді (акт відповідного службового розслідування, документи, що характеризують позивача з негативної сторони або вказують на низький професійний рівень тощо). Разом з тим, у спірних правовідносинах, на думку колегії суддів, відповідач, не навів жодного обґрунтування, як підстави для звільнення позивача та не прийняття рішення про її переведення до реорганізованого органу. Відповідач також не навів жодних обгрунтувань та критеріїв звільнення позивача та переведення інших працівників до новоствореного органу, що в свою чергу вказує на дискримінаційне становище щодо неї. З матеріалів справи видно, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021, наказом №173 о/с від 15.06.2021 ОСОБА_1 було поновлено на посаді заступника начальника Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції ГУ НП. Крім того, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2021, наказом ГУ НП №186 о/с від 25.06.2021 ОСОБА_1 було поновлено на службі в органах поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Маневицького відділу поліції. З приводу вказаного, колегія суддів зазначає, що незважаючи на оскарження ОСОБА_1 наказу про звільнення її з посади заступника начальника Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції ГУ НП та наказзу про призначення старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції Маневицького відділу поліції ГУ НП, звільнивши з посади заступника начальника Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції ГУ НП, наказом відповідача №263 о/с від 31.08.2020 призначено іншу особу на посаду заступника начальника Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції ГУНП капітана поліції ОСОБА_2 , тобто на ту, з якої було звільнено позивача. Таким чином, на думку колегії суддів, у відповідача не було правових підстав для призначення на постійну посаду іншої особи, з якої було звільнено позивача, з огляду на оскарження нею наказу про звільнення з посади заступника начальника Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції ГУ НП. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про протиправність дій відповідача при звільненні позивача зі служби в поліції згідно п.4 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Частиною першою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 2401 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось з порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Таким чином, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.05.2018 по справі №П/9901/101/18 (провадження №11-217заі18), постановах Верховного Суду від 15.04.2020 по справі №826/5596/17, від 19.05.2020 по справі №9901/226/19, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи. Отже, з урахуванням встановлених обставин, позивач підлягає поновленню на посаді заступника начальника Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції з 31.08.2021. Стосовно вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш, як за один рік. Середній заробіток працівника згідно із частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100). Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно абз.1 п.8 розділу IV Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Із наявної в матеріалах справи довідки ГУ НП №664/05/29-2022 від 14.06.2022 видно, що сума середньомісячної заробітної плати позивача за червень-липень 2020 року складає 36698,39 грн, середньоденна заробітна плата 601,61 грн. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.08.2021 по 23.06.2022 (204 дні) складає 122728,44 грн. Таким чином, з ГУ НП слід стягнути на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 122728,44 грн. З огляду на визнання судом протиправним та скасування наказу про звільнення і поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції з 31.08.2021, вимога останньої про зобов`язання відповідача розглянути рапорт про призначення її та призначити на рівнозначну посаду у відділі поліцейської діяльності №1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського відділу поліції є безпідставною та задоволенню не підлягає. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Відповідно до ч.1, 4 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.1 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 12, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 по справі №140/10871/21 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області №302 о/с від 30.08.2021 в частині звільнення ОСОБА_1 , майора поліції, заступника начальника Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції зі служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів з 30 серпня 2021 року. Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції з 31 серпня 2021 року. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 122728 (сто двадцять дві тисячі сімсот двадцять вісім) грн 44 коп середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос І. М. Обрізко У зв`язку із перебуванням судді Носа С.П. та судді Обрізка І.М. у відпустці повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 08.08.2022.