Постанова Полтавський апеляційний суд № 541/493/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 541/493/22 Номер провадження 22-ц/814/2462/22Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М., за участю секретаря судового засідання Коротун І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 травня 2022 року (час ухвалення судового рішення з 10:56:32 год до 11:16:11 год, дата виготовлення повного тексту судового рішення - 03 червня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради про скасування заборгованості за послуги з гарячого водопостачання, зобов`язання відповідача провести повірку лічильника та стягнення моральної шкоди. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд В С Т А Н О В И В: У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким зобов`язати КП «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради здійснити перевірку лічильника гарячої води індивідуального споживача, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; - зобов`язати КП «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради скасувати заборгованість за послуги з гарячого водопостачання, надані ОСОБА_1 у розмірі 3 347 грн 14 коп. - стягнути з КП «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. В обґрунтування позову зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_2 і з 2011 року у зазначеному житлі ніхто не проживає, комунальні послуги не споживаються. В той же час, у квітні 2020 року позивач отримав повідомлення про сплату боргу за постачання гарячої води, де також було зазначено, що термін проведення метрологічної повірки лічильника закінчився 01.10.2020 року, а тому нарахування сплати за послуги з постачання гарячої води до квартири буде здійснюватися по нормам споживання встановлених міською радою. Наголошує, що термін повірки лічильника закінчився під час дії Типового договору, який діяв у період з 2020 по2021 роки, який передбачав, що обов`язок повірки вузла розподільного обліку покладався на виконавця послуг. Вважає, що заборгованість виникла не з його вини, адже відповідач порушив умови договору та не провів повірку лічильника, в результаті чого протиправно здійснює нарахування згідно з нормами споживання, тому нарахована заборгованість у розмірі 3347,14 грн підлягає скасуванню. Вжиті позивачем заходи досудового врегулювання спору позитивного результату не дали, що зумовило необхідність звернення до суду. Окрім того, позивач наголошує, що через тривалі неправомірні дії відповідача, у нього з`явилися ряд захворювань та постійний стан психологічної напруги, що призвело до заподіяння йому моральної шкоди. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 травня 2022 року відмовлено за недоведеністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції взагалі не прийняв до уваги рішення Верховного Суду від 15.07.2019 року у справі № 235/499/17, позбавив його права надати пояснення та докази, порушивши вимоги ЦПК щодо його участі у справі, не прийняв до уваги його доводів щодо пункту № 28 типового договору. Зазначав, що судом не встановлено, кому саме належить вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік води в його квартирі та чи включено до плати за абонентське обслуговування вартість повірки спірного лічильника. Відповідач КП «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради правом подачі відзиву не скористався. Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з таких підстав. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с.11). Сторонами не заперечується, що житло позивача обладнане вузлом розподільного обліку, встановленого 19.08.2013 року (а.с.52). Міжповірочний інтервал вказаного засобу вимірювальної техніки визначено 3 роки. Згідно довідок відділу реєстрації місця проживання громадян № 4443 від 19.06.2013 року та №03-01/12761 від 01.11.2017 року за адресою: АДРЕСА_3 ніхто не зареєстрований (а.с.20-21). Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, КП «Миргородтеплоенерго» є виконавцем послуг з гарячого водопостачання до кв. АДРЕСА_4 , особовий рахунок споживача № НОМЕР_1 . За вказаним особовим рахунком обліковується заборгованість (а.с.22). В рахунку на оплату послуг за квітень 2020 року позивача було повідомлено про закінчення терміну повірки лічильника, запропоновано її провести до 01 липня 2020 року (а.с.22). Повірка лічильника гарячої води проведено не була. У квітні 2021 року відповідачем на адресу позивача направлено повідомлення, з якого вбачається, що термін проведення метрологічної повірки лічильника закінчився 01.10.2020 року, нарахування плати за послуги з гарячого водопостачання з 01.04.2021 року буде проводитись згідно норм споживання, які затверджені рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради № 173 від 17.06.2020 року. Підприємство не буде здійснювати розрахунки по лічильнику води з простроченим терміном повірки. В разі відсутності у квартирі повіреного та опломбованого підприємством лічильника, вже за квітень 2021 року буде проведено нарахування небалансів. Отже, різниця між показниками загальнобудинкового приладу обліку та сумарним об`ємом води за показниками квартирних лічильників гарячої води (в разі її виникнення) буде розподілятися між споживачами, в яких немає лічильників води або закінчився термін їх повірки (а.с.22). Повторно, відповідач повідомив абонента, що з травня 2021 року нарахування здійснюватиметься, виходячи із норм споживання, з додатковим нарахуванням небалансів (різниця між показниками загальнобудинкового приладу обліку та сумарним об`ємом води за показниками квартирних лічильників гарячої води) (а.с.52, зворот). З інформації з реалізації послуг по о/р № 05305190 ОСОБА_2 за період з січня 2021 року по березень 2022 року, з травня 2021 року розпочато додаткові нарахування (ГВ по ком.розп.), що призвело також до збільшення розміру вартості послуг (а.с.54-56). 15.09.2020 року на офіційному сайті Миргородської міської ради, опублікована оферта відповідача на укладення договору на постачання послуг, з якої вбачається, що споживачам пропонуються різні моделі організацій договірних відносин та для різних категорій споживачів, проекти яких розміщені на сайті КП «Миргородтеплоенерго» (а.с.53, зворот). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив того, що повірка лічильника води (гарячої) має проводитися за рахунок споживача (позивача), проте останній, діючи на власний розсуд, цей обов`язок не виконав, а тому відповідач правомірно проводив обрахунок вартості наданих послуг з гарячого водопостачання, виходячи із норм середнього споживання. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 11 травня 2021 року (справа №215/6483/19) викладені такі правові висновки. «Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (у редакції, станом на 02 серпня 2017 року) періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання, якщо інше не встановлено договором, укладеним відповідно до законів, що регулюють відносини у сферах електроенергетики та газопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) покладається на суб`єктів господарювання, що здійснюють обслуговування відповідних засобів вимірювальної техніки. Періодична повірка засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну енергію і газ) проводиться за рахунок тарифів на електро- і газопостачання або за рахунок постачальника послуг комерційного обліку. Періодична повірка засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) проводиться за рахунок внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку, встановлених відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630). Пунктами 9, 30, 32 Правил № 630 передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства. Відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який набрав чинності 02 серпня 2017 року та Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1344 від 02 листопада 2017 року, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг виконала перерахунок вартості тарифів та вилучила з них витрати, пов`язані з обслуговуванням та повіркою загальнобудинкових та індивідуальних засобів обліку, тим самим поклавши обов`язок на власника індивідуального засобу обліку води за власний рахунок здійснювати їх періодичну повірку, обслуговування та ремонт, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.» «Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що до 28 листопада 2017 року періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, що є власністю фізичних осіб, здійснювалась за рахунок суб`єктів господарювання, а з 29 листопада 2017 року повірка та ремонт засобів квартирних приладів обліку води, які знаходяться у власності фізичних осіб, здійснюється за кошти абонентів.» У справі, що переглядається, судом першої інстанції встановлено і визнається обома сторонами, що термін повірки лічильника гарячої води у помешканні позивача настав у серпні 2016 року, проте така повірка проведена не була. На той час періодична повірка лічильників води, що є власністю фізичних осіб, здійснювалась за рахунок суб`єктів господарювання. Матеріали справи не містять даних про те, що позивач як споживач, який би мав діяти добросовісно, вживав заходи для проведення повірки лічильника - звертався до виконавця послуг з повідомленням про закінчення міжповірочного інтервала, вимагав провести повірку лічильника; у справі також відсутні дані про те, що відповідач як виконавець послуг, діючи добросовісно, вживав заходів з повірки лічильника. Отже, обидві сторони у період з серпня 2016 року по листопад 2017 року виявили недобросовісну бездіяльність. Разом з тим, при вирішенні цього спору слід виходити з того, що після з 29 листопада 2017 року обов`язок з оплати робіт, пов`язаних з повіркою лічильника, був покладений законом на споживачів. Істотним є те, що відповідач як виконавець послуг до липня 2020 року не здійснював обрахування вартості наданих послуг з гарячого водопостачання за нормами споживання, така вимога і попередження споживачу направлені у квітні 2020 року. Відповідно до пункту 15 Правил № 630, засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. Пунктом 20 Правил № 630 передбачено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Відповідно до пункту 21 Правил № 630, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства. Отже, починаючи з липня 2020 року, обрахування відповідачем обсягу гарячої води у помешканні позивача, виходячи із норм споживання, за відсутності відомостей про повірку лічильника є законним. Посилання позивача на п.28 Типового договору не може бути прийняте до уваги, оскільки, світлокопія договору, що надана позивачем у справу (а.с.23-27), стосується іншого помешкання. Інші доводи апеляційної скарги, зважаючи на предмет позову, не мають істотного значення для правильного вирішення цього спору. Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів. Європейський суд з прав людини вказав що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року), а тому оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Зважаючи на наведене, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на законі, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 травня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 08 серпня 2022 року. Головуючий суддя О. А.Лобов Судді А.І.Дорош В.М.Триголов