Постанова 4807 № 331/2672/19

Дата документу 23.11.2021 Справа № 331/2672/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №331/2672/19 Головуючий у 1 інстанції: Антоненко М.В. Провадження № 22-ц/807/3782/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «23» листопада 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Концерну «Міські теплові мережі» про проведення перерахунку вартості послуг з централізованого постачання гарячої води, ВСТАНОВИВ: В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Концерну «Міські теплові мережі» про проведення перерахунку вартості послуг з централізованого постачання гарячої води. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що що в належній йому квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено прилад обліку типу КВ-1,5 заводський номер 056021. Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито на його ім`я. З моменту встановлення вказаного прибору обліку і до вересня 2018 року ним проводились оплати вартості послуг централізованого водопостачання гарячої води виходячи з показань прибору обліку. Починаючи з вересня 2018 року на його адресу почали находити рахунки на сплату послуг гарячого водопостачання в яких розрахунок вартості вказаних послуг проведений виходячи з нормативів (норм) споживання. Ним на адресу відповідача було направлено Вимогу про проведення перерахунку вартості послуг з централізованого постачання гарячої води. За результатами розгляду вказаної Вимоги відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку із виконанням в грудні 2018 року повірки квартирного лічильника гарячої води, встановленого в квартирі АДРЕСА_2 , лічильник гарячої води 21.12.2018р. опломбовано та прийнято на комерційний облік представником Філії. Також спеціалістом Філії по даній квартирі за послугу гарячого водопостачання в квітні 2019 року проведений перерахунок за січень - березень 2019 року в сумі 3301,06 грн., який відображено в рахунку на сплату житлово-комунальних послуг за квітень 2019 року у графі «Перерахунок», в травні 2019 року буде знято нарахування в період з 21 по 31 грудня, яке здійснювалось за нормами (нормативами) споживання, що буде відображено у графі «Перерахунок». Одночасно відповідачем повідомлено, що у філії відсутні підстави для проведення перерахунку за період з вересня до 21 грудня 2018 року за послугу з централізованого постачання гарячої води. Вважав, що дії відповідача щодо нездійснення перерахунку вартості послуг з централізованого постачання гарячої води за період з вересня до 21 грудня 2018 року є протиправними, оскільки відповідальність за строки та порядок проведення повірки квартирних засобів обліку у відповідності до вимог діючого законодавства покладено на Концерн «Міські теплові мережі». Відповідач своєчасно не повідомив його про закінчення строку міжповіркового інтервалу приладу обліку типу КВ-1,5 заводський номер 056021, який встановлено в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що в свою чергу свідчить про відсутність його вини у порушенні строку проведення планової повірки лічильника. На підставі зазначеного просив зобов`язати Концерн «Міські теплові мережі» провести перерахунок нарахувань за послуги з централізованого постачання гарячої води за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на його ім`я, з 01 вересня 2018 року з урахуванням показань лічильника гарячої води, встановленого в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2021 року позов задоволено. Зобов`язано Концерн «Міські теплові мережі» провести перерахунок нарахувань за послуги з централізованого постачання гарячої води за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 , з 01 вересня 2018 року з урахуванням показань лічильника гарячої води, встановленого в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з Концерну «Міські теплові мережі» на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Концерн «Міські теплові мережі» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на повідомлення позивача про необхідність проведення повірки ще в 2013 році та наслідки її непроведення, про що зазначено в акті про встановлення та приймання до експлуатації лічильника гарячої води від 05 травня 2009 року, здійснення обслуговування та заміни вузлів розподільного обліку за рахунок власників таких вузлів, здійснення нарахувань по нормам споживання через не проведення державної повірки лічильника та зняття його з комерційного обліку, зазначення в рахунках на сплату житлово-комунальних послуг попередження про проведення повірки приладу обліку, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, вирішити питання про судові витрати. ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що відповідальність за проведення періодичної повірки покладається на суб`єктів господарювання, показання лічильника не змінювались, відповідач своєчасно не повідомив його про закінчення строку міжповіркового інтервалу приладу обліку, за результатами повірки не було встановлено несправність лічильника, після встановлення бойлеру він послуг від відповідача не отримував. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що прилад обліку на момент розгляду справи пройшов державну повірку та є справним, відповідач своєчасно не повідомив позивача про закінчення строку міжповіркового інтервалу приладу обліку, що свідчить про відсутність вини позивача у порушенні строку проведення планової повірки лічильника. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . З метою обліку обсягів постачання гарячої води у вказаній квартирі встановлено прилад обліку типу КВ-1,5 заводський номер 056021, що підтверджується актом приймання в експлуатацію лічильника гарячої води від 29.04.2006 року. На ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . З вересня 2018 року на адресу ОСОБА_1 . Концерном «Міські теплові мережі» направлялись рахунки на сплату послуг гарячого водопостачання в яких розрахунок вартості вказаних послуг проведений виходячи з нормативів (норм) споживання. З вересня 2018 року Концерном «Міські теплові мережі» здійснювалось нарахування за послуги централізованого гарячого водопостачання не на підставі показань лічильника, а на підставі норм споживання гарячої води. Після звернення ОСОБА_1 . Концерном «Міські теплові мережі» на адресу ОСОБА_2 був надісланий лист № А-1415/п від 16.11.2018 року, яким повідомлено про те, що позивачем не було своєчасно проведено планову державну повірку лічильника, показники обліку вважаються недостовірними, лічильник з 2018 року знято з комерційного обліку та плата за послугу централізованого гарячого водопостачання нараховується за нормами (нормативами) споживання (0,140 куб.м на одну особу на добу). Також повідомлено про те, що Концерн «Міські теплові мережі» виконує повірку лічильників гарячої води у 2018 році за кошти підприємства. 17.12.2018 року представником Концерну «Міські теплові мережі» в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено зняття квартирного приладу обліку гарячої води, про що було складено відповідний Акт. Після проведення повірки приладу обліку гарячої води його було встановлено, про що складено відповідний Акт від 21.12.2018 року, згідно з яким механічні пошкодження відсутні. Листом №484/04 від 08.05.2019 року Концерном «Міські теплові мережі» відповідачем повідомлено, що у філії відсутні підстави для проведення перерахунку за період з вересня до 21 грудня 2018 року за послугу з централізованого постачання гарячої води. Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" (у редакції, станом на 02 серпня 2017 року) періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання, якщо інше не встановлено договором, укладеним відповідно до законів, що регулюють відносини у сферах електроенергетики та газопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) покладається на суб`єктів господарювання, що здійснюють обслуговування відповідних засобів вимірювальної техніки. Періодична повірка засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну енергію і газ) проводиться за рахунок тарифів на електро- і газопостачання або за рахунок постачальника послуг комерційного обліку. Періодична повірка засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) проводиться за рахунок внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку, встановлених відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання". Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630, засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. Пунктами 9, 30, 32 Правил № 630 передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства. Відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", який набрав чинності 02 серпня 2017 року та Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1344 від 02 листопада 2017 року, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг виконала перерахунок вартості тарифів та вилучила з них витрати, пов`язані з обслуговуванням та повіркою загальнобудинкових та індивідуальних засобів обліку, тим самим поклавши обов`язок на власника індивідуального засобу обліку води за власний рахунок здійснювати їх періодичну повірку, обслуговування та ремонт, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Таким чином, до 28 листопада 2017 року періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, що є власністю фізичних осіб, здійснювалась за рахунок суб`єктів господарювання, а з 29 листопада 2017 року повірка та ремонт засобів квартирних приладів обліку води, які знаходяться у власності фізичних осіб, здійснюється за кошти абонентів. З матеріалів справи вбачається, що згідно з актом прийняття до експлуатації лічильника гарячої води від 29 квітня 2006 року був встановлений лічильник гарячої води в квартирі позивача, наступний строк держповірки - 2009 рік. Відповідно до акту прийняття до експлуатації лічильника гарячої води від 05 травня 2009 року наступний строк держповірки - другий квартал 2013 року. За приписами ч. 2 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. Відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» № 1747 від 13.10.2016 року міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями лічильники води становить чотири роки. Представник Концерну «Міські теплові мережі» в судовому засіданні апеляційного суду не заперечував, що наступні повірки повинні були проведені в 2013 році та 2017 році. Отже, на час виникнення обов`язку здійснити повірку засобу квартирного приладу обліку води (другий квартал 2017 року), така повірка мала бути здійснена відповідачем за його рахунок. Процедуру подання засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) визначено Порядком подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2015 № 474 (далі - Порядок). Відповідно до п.7 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №474 від 08 липня 2015 року виконавець не пізніше ніж за місяць до настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки або протягом трьох робочих днів з дня отримання відомостей про необхідність його ремонту інформує про це споживача шляхом надсилання повідомлення за встановленою формою рекомендованим листом з повідомлення про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання його споживачем. ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, виконавцем яких є Концерн "Міські теплові мережі", тому саме відповідач повинен був відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у квартирі позивача, його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки до 29 листопада 2017 року. Відповідно до Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, виконавець зобов`язаний проінформувати споживача про настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки, і надання вказаної інформації чітко регламентовано, а саме шляхом надсилання повідомлення за встановленою формою рекомендованим листом з повідомлення про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання його споживачем. Таким чином, законодавством зроблено акцент на належне повідомлення споживача, яке повинно бути підтверджено. Посилання відповідача про належного повідомлення позивача про настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки шляхом надсилання рахунків про сплату з відповідною інформацією не можна вважати належним повідомленням позивача, оскільки в такому разі відсутні підтвердження отримання таких повідомлень, які і не були надані відповідачем на підтвердження своїх доводів. За таких обставин, без надання підтверджень належного повідомлення позивача про настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки і невжиття заходів щодо своєчасної повірки засобу обліку води, встановленого у квартирі позивача, в другому кварталі 2017 року, дії відповідача щодо нарахування вартості послуг з постачання гарячої води по місячній нормі споживання є безпідставними. Колегія суддів також приймає до уваги той факт, що за результатами проведеної повірки лічильник гарячої води був повторно встановлений в квартирі позивача, механічні пошкодження лічильника не встановлені, а отже відсутні підстави для неврахування показань лічильника, який є справним. Посилання в апеляційній скарзі на частину четверту статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" в редакції станом на 03 липня 2019 року є неприйнятним, оскільки спірні правовідносини в частині проведення повідки стосуються періоду другого кварталу 2017 року. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 26 листопада 2021 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова