Постанова Київський апеляційний суд № 759/16137/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 липня 2022 року м. Київ Справа №759/16137/21 Провадження № 22-ц/824/5517/2022 Резолютивна частина постанови оголошена 27 липня 2022 року Повний текст постанови складено 01 серпня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря Стешенко М.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, В С Т А Н О В И В: Історія справи Короткий зміст позовних вимог 16 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Позов мотивував тим, що 11 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики №

1. Відповідно до пункту 1 договору позики, позикодавець передає у власність позичальнику грошову суму в розмірі еквівалентному 14 560,00 доларів США, за курсом продажу долара США, встановленому ПАТ «Креді Агріколь Банк», на дату укладання цього договору (1 долар США становить 26,45 грн), що становить 385 112,00 грн, а позикодавець зобов`язується повернути у терміни та на умовах, передбачених договором. Відповідно до пункту 2 договору позики, позичальник зобов?язується повернути отриману суму позики в повному обсязі до 12 грудня 2016 року включно. За домовленістю сторін позика є безпроцентною (пункт 3 договору позики). Згідно пункту 5 договору сторони погодили, що у випадку зміни у бік збільшення або зменшення курсу гривні до долару США від зазначеного у пункті 1 договору, позика підлягає поверненню таким чином, щоб розмір повернутої позики або її частини відповідав доларовому еквівалентові суми позики за комерційним курсом продажу долара США в ПАТ «Креді Агріколь Банк», станом на день здійснення кожного платежу за цим договором (в тому числі у випадку дострокового повернення, або погашення в порядку звернення стягнення на предмет закладу та/або примусового стягнення заборгованості, та/або погашення заборгованості будь-яким іншим шляхом). Відповідно до пункту 9 договору, за прострочення виконання зобов`язань за цим договором (в тому числі при застосуванні пункту 8 цього договору) позичальник виплачує пеню в розмірі 2 % річних від суми позики за кожен день прострочення. У забезпечення виконання зобов`язань за договором позики № 1 від 11 листопада 2016 року, між сторонами по справі укладено договір закладу транспортного засобу від 21 листопада 2016 року. 15 жовтня 2019 року між сторонами по справі укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору позики № 1 від 11 листопада 2016 року, яким змінено кінцеву дату повернення коштів до 01 лютого 2020 року. ОСОБА_1 вказував, що відповідач у період з 17 травня 2019 року по 21 травня 2021 року повернув лише 71 253,00 грн У порушення взятих на себе зобов?язань, ОСОБА_2 свої зобов?язання за договором позики в повному обсязі не виконав, суму боргу в повному обсязі не повернув. За наведених обставин, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики № 1 від 11 листопада 2016 року у розмірі 326 396,16 грн, з яких: 313 859,00 грн - сума заборгованості по позиці та 12 537,16 грн - 3 % річних. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання. В судове засідання викликано учасників справи. Ухвалою святошинського районного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Призначено справу до судового розгляду по суті. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 11 листопада 2016 року в розмірі 136 300,15 грн, 3 % річних в розмірі 5 444,54 грн та судовий збір у розмірі 1 417,45 грн, а всього стягнуто на загальну суму 143 162,14 грн. Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_2 в повному обсязі не виконав умови договору позики, позичені кошти в повному обсязі не повернув, а тому наявні правові підстави для стягнення в судовому порядку з відповідача заборгованості за договором позики в розмірі 136 300,15 грн та 5 444,54 грн - 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги 17 січня 2022 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано розписки про отримання ним коштів, що в свою чергу вказує на виконання відповідачем зобов?язання перед позивачем в повному обсязі. Судом першої інстанції не було встановлено справжню правову природу договору позики укладеного між сторонами. Рух апеляційних скарг та матеріалів справи Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20січня 2022 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 21січня 2022 року витребувано з Святошинського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи 759/16137/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. 10 лютого 2022 року матеріали цивільної справи № 759/16137/21 надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 травня 2022 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи. Доводи інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Позиція Київського апеляційного суду Ковальчук О.В. в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду. За правилами частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з?явився, до суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За викладених обставин, Київський апеляційний суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи № 759/16137/21за відсутності ОСОБА_2 . Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Фактичні обставини справи Встановлено, що 11 листопада 2016 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , було укладено договір позики № 1, відповідно до умов якого позикодавець передає у власність позичальнику грошову суму в розмірі еквівалентному 14 560,00 доларів США, за курсом продажу долара США, встановленому ПАТ «Креді Агріколь Банк», на дату укладання цього договору (1 долар США становить 26,45 грн), що становить 385 112,00 грн, а позикодавець зобов`язується повернути у терміни та на умовах, передбачених договором. Згідно пункту 2 договору, позичальник зобов`язується повернути отриману ним суму позики в повному обсязі до 12 грудня 2016 року. Згідно пункту 3 договору позика є безпроцентною. Згідно пункту 5 договору сторони погодили, що у випадку зміни у бік збільшення або зменшення курсу гривні до долару США від зазначеного у пункті 1 договору, позика підлягає поверненню таким чином, щоб розмір повернутої позики або її частини відповідав доларовому еквівалентові суми позики за комерційним курсом продажу долара США в ПАТ «Креді Агріколь Банк», станом на день здійснення кожного платежу за цим договором (в тому числі у випадку дострокового повернення, або погашення в порядку звернення стягнення на предмет закладу та/або примусового стягнення заборгованості, та/або погашення заборгованості будь-яким іншим шляхом). Відповідно до пункту 9 договору, за прострочення виконання зобов`язань за цим договором (в тому числі при застосуванні пункту 8 цього договору) позичальник виплачує пеню в розмірі 2 % річних від суми позики за кожен день прострочення. Для забезпечення виконання зобов`язань за договором позики № 1 від 11 листопада 2016 року, між сторонами по справі укладено договір закладу транспортного засобу від 21 листопада 2016 року. 15 жовтня 2019 року між сторонами по справі укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору позики № 1 від 11 листопада 2016 року, яким змінено кінцеву дату повернення коштів на 01 лютого 2020 року. Відповідачем до суду надано копії квитанцій про перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 на загальну суму 71 253,00 грн, дана обставина учасниками справи не оспорювалась. Згідно оригіналу розписки, яка знаходиться в матеріалах справи ОСОБА_1 , отримав від ОСОБА_3 грошові кошти, які еквівалентні 6 713,00 доларам США, згідно підписаному між ними договору позики, що становить 177 558,85 грн. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України). Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України). Положеннями частини першої статті 1051 ЦК України передбачено право позичальника оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 цього Кодексу). Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц та від 23 жовтня 2019 року у справі № 638/18231/15-ц. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Так частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується і апеляційний суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм належну оцінку, установив, що укладений сторонами письмовий договір позики підтверджує не лише факт укладення договору, а й факт передачі позикодавцем позичальнику грошової суми, часткове виконання відповідачем своїх зобов?язань, зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на корись позивача суму боргу в розмірі 136 300,15 грн та 3 % річних в розмірі 1 417,45 грн, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правозалишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року -залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна