Постанова Львівський апеляційний суд № 462/1717/21

Справа № 462/1717/21 Головуючий у 1 інстанції: Пилип"юк Г.М. Провадження № 22-ц/811/406/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія: 76 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Івасюти М.В. з участю: представника Львівського міського комунального підприємства «Львівобленерго» Бекерської О.І., представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 листопада 2021 року, - ВСТАНОВИВ: у березні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», третя особа: ОСОБА_4 , про стягнення невиплаченої заробітної плати померлого працівника членам його сім`ї. В обгрунтування позовних вимог покликаються на те, що ОСОБА_5 , який є чоловіком ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_2 , починаючи з 1992 року по 01 березня 2018 року працював на різних посадах у Львівському міському комунальному підприємстві «Львівтеплоенерго», в тому числі і слюсарем з ремонту устаткування котельних та пилипідготовчих цехів по п`ятому розряду Франківського РТМ Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» з 09 квітня 2016 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, у зв`язку з чим виключений зі списку особового складу працівників Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго». Вважають, що суми заробітної плати, пенсії стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя передаються членам його сім`ї,а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. Зазначають, що відповідач самовільно визначав мінімальну заробітну плату на підприємстві, що була нижчою від передбаченої Законом України «Про Державний бюджет України», а відтак нарахування її проводилося неправильно із суттєвим її заниженням, всупереч вимогам законодавства та колективних договорів і угод. Зазначають, що за період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2015 року сума невиплаченої заробітної плати ОСОБА_5 становить 11 235.76 грн., відтак з відповідача на їхню користь слід стягнути по 5 617.88 грн., крім цього вони мають право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2015 року у розмірі 14 900.59 грн., тобто по 7 454 .80 грн. Наголошують на тому, що право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком. З наведених підстав просять: стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 5 617.88 грн. невиплаченої заробітної плати ОСОБА_5 та 7 454.80 грн. компенсації втрати частини заробітної плати ОСОБА_5 у зв`язку з порушенням строків її виплати; стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_2 5 617.88 грн. невиплаченої заробітної плати ОСОБА_5 та 7 454.80 грн. компенсації втрати частини заробітної плати ОСОБА_5 у зв`язку з порушенням строків її виплати. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 5 617.88 грн. недораховану заробітну плату померлому ОСОБА_5 та 7 454.80 грн. компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати померлому ОСОБА_5 без врахування утримання податків та інших платежів. Стягнуто з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_2 5 617.88 грн. недораховану заробітну плату померлому ОСОБА_5 та 7 454.80 грн. компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати померлому ОСОБА_5 без врахування утримання податків та інших платежів. Стягнуто з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. Стягнуто з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908 грн. Стягнуто з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн. Рішення суду оскаржило Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що суми заробітної плати, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини, однак для того, щоб ставити вимоги про виплату недорахованої заробітної плати, необхідно, щоб така була нарахована на час виконання трудових обов`язків. Зазначає, що оскільки ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та виключений зі списку особового складу ЛМКП Львівтеплоенерго», йому за березень 2018 року нараховано 895.44 грн., з врахуванням податків та зборів 870.46 грн., які передаються членам сім`ї померлого. Вважає, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком право на звернення до суду саме працівника, відтак, звернувшись з позовними вимогами щодо стягнення заробітної плати спадкодавця більше ніж через три роки після смерті ОСОБА_5 , позивачі пропустили строк позовної давності.З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ЛМКП «Львівтеплренерго» Бекерської О. І. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_6 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі, як спадкоємці померлого ОСОБА_5 після його смерті мають право на нарахування та отримання недонарахованої за його життя заробітної плати та право на нарахування та отримання компенсації втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке. Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 з 08.04.1992 року до 01.03.2018 року працював на різних посадах в ЛМКП «Львівтеплоенерго», у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 був виключений зі списку особового склад, що підтверджується наказом № 125к від 06.03.2018 року /а.с. 25-26/. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 46 років, актовий запис № 75 (а.с. 21). Згідно зі ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уклав шлюб із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прізвище після одруження: ОСОБА_8 . Позивач ОСОБА_1 проживала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 спільно, однією сім`єю, тому є членом його сім`ї (а.с. 22). Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 /а.с. 23/. Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями померлого ОСОБА_5 . Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» неправильно нараховував ОСОБА_5 під час його роботи в ЛМКП «ЛЬвівтеплоенерго» заробітну за період з 01.01.2010 року до 31.01.2015 року, розмір недонарахованої заробітної плати становить 11 235, 76 грн. /а.с. 10-12/, а у зв`язку із порушенням строків її виплати компенсація втрати частини заробітної плати становить 14900.55 грн. (а.с. 13-14), що підтверджується розрахунками, які відповідачем, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не спростовані належними та допустимими доказами. Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував те, що відповідно до ст.1227 ЦК України, що до складу спадщини входять тільки цивільні права та обов`язки, та не переходять у спадщину права і обов`язки спадкодавця в адміністративних, трудових, інших правовідносинах, якщо вони не набули цивільно-правового майнового змісту Судом не враховано, що не переходять у спадщину також цивільні права і обов`язки, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, які він не міг би нікому передати і за життя. Колегія суддів вважає, що право на отримання або перерахунок заробітної плати у зв`язку з неправильним її нарахуванням, на стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, має особистий характер, оскільки покликане забезпечити наявність засобів існування для конкретних осіб. У статі 1227 ЦК України визначається доля тих платежів, право на які виникло за життя спадкодавця, а відтак до членів сім`ї не переходить право на перерахунок таких сум, на яку за життя мав спадкодавець, проте з будь яких причин не скористався своїм правом. А відтак, позивачі, як спадкоємці, не мають права на перерахунок заробітної плати померлого ОСОБА_5 , який за життя за її перерахунком не звертався, як і не звертався за нарахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. Оскільки заборгованість відповідача по заробітній платі померлого ОСОБА_5 відсутня, то відсутні й правові підстави для стягнення на користь позивачів недонарахованої заробітної плати, за перерахунком якої він за життя не звертався, та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, за нарахуванням якої він за життя не звертався. Слід зазначити і те, що право на перерахунок заробітної плати, у зв`язку з неправильним її нарахуванням, та право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, нерозривно пов`язано з особою спадкодавця ОСОБА_5 , яке він не міг би нікому передати і за життя. Безпідставним та необґрунтованим є посилання суду на ч.2 ст. 233 КЗпП України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, і на рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 що стосується строку звернення до суду, оскільки положення цієї статті стосуються лише працівників, а не спадкоємців. З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід відмовити за їх безпідставністю. З огляду на положення ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» слід стягнути по 1362.00 грн. з кожної судового збору за подання апеляційної скарги. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» задовольнити. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 листопада 2021 року скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» по 1362 грн. судового збору з кожної за подання апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 04.08.2022 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк