LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4811465/7126/20

від 28.07.2022 ·

Справа № 465/7126/20 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М. Провадження № 22-ц/811/725/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П., при секретарі Ждан К.О., з участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 18 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа на стороні відповідача - Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про визнання права перебувати на квартирному обліку та зобов`язання вчинити дії щодо зарахування на квартирний облік,- В С Т А Н О В И В : 05 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа на стороні відповідача - Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про визнання права перебувати на квартирному обліку та зобов`язання вчинити дії щодо зарахування на квартирний облік, посилаючись на те, що з 10.05.2018 звільнений з військової служби та виключений із списків особового складу військової частини № НОМЕР_1 у запас за станом здоров`я, із правом набуття права на пенсійне забезпечення із загальною вислугою 26 років 10 місяців 29 днів. Він являється учасником бойових дій. 30.12.1998 р. разом із сім`єю зарахований на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_2. У 2001р. на сім`ю у складі 4-ох осіб надано службову квартиру по АДРЕСА_1 , яка складається з 2-х кімнат, площею 27,8 кв.м, без зняття з квартирного обліку. Вказане житло не відповідало за своєю площею нормам забезпечення житловою площею на кожного члена сім`ї. 26.03.2012 на підставі наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської Ради вказана квартира вилучена з обліку службових і його визнано основним квартиронаймачем. 17.08.2012 рішенням житлово-побутової комісії він зарахований на квартирний облік зі складом сім`ї із збереженням часу перебування на квартирному обліку з 30.12.1998. Разом з тим, згідно з витягом з протоколу засідання житлово-побутової комісії від 31.03.2017 № 44 його зі складом сім`ї знято з квартирного обліку у військовій частині як такого, що немає права перебувати на квартирному обліку з 30.12.1998, оскільки при зарахуванні на квартирний облік комісія не зауважила, що він не проходив службу у військах з 2004р. по 2009р., не перейшов в іншу організацію, а був звільнений. Вказане було встановлено рішенням Франківського районного суду м. Львова від 08.11.2017 у справі №465/2232/17, постановою апеляційного суду Львівської обл. від 19.06.2018 та постановою ВС від 20.11.2019, згідно якої зазначено, що якщо житло не відповідає встановленим законодавством нормам, то позивачу надано можливість перебувати на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, з часу отримання квартири, яка не відповідає за своєю площею нормам забезпечення житловою площею на кожного члена сім`ї. Позивачем та членами його сім`ї не реалізовано право власності на нерухоме майно, вказану квартиру вони не приватизовували. Враховуючи, що він був забезпечений житлом 08.11.2001, не набув на це житло права власності, 23.06.2020 він звернувся до відповідача та Департаменту житлового господарства та інфраструктури щодо зарахування його на квартирний облік громадян, потребуючих поліпшення житлових умов з 08.11.2001, що відповідає позиції Верховного Суду. Згідно ст.12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» право на забезпечення житловими приміщеннями є однією із гарантій соціального захисту військовослужбовців. Просить визнати його та членів його сім`ї право перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи , у зв`язку з виходом на пенсію, зобов`язати в/ч № НОМЕР_1 в особі житлово-побутової комісії зарахувати їх на квартирний облік як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах, з 08.11.2001р. Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 18 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа на стороні відповідача - Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про визнання права перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи та зобов`язання зарахувати його та членів сім`ї на квартирний облік як громадян,потребуючих поліпшення житлових умов, на загальних підставах, з 08.11.2001- відмовлено. Рішення суду в апеляційному порядку через свого представника - ОСОБА_2 , оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Звертає увагу, що згідно правової позиції висвітленої Верховним Судом в постанові від 20.11.2019 (провадження №61-40551св18), він має право перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої місця праці (проходження військової служби). Зазначає, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла та на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених п.30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Кабінетом Міністрів України №1081 від 03.08.2006. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Франківського районного суду міста Львова від 18 лютого 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги ОСОБА_1 . Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави щодо перебування позивача на квартирному обліку за місцем попередньої роботи, у зв`язку з виходом на пенсію та зобов`язання військової частини зарахувати позивача на квартирний облік, як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, з 08.11.2001. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України у чинній на даний час редакції суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що позивач по справі є учасником бойових дій, з 1993 року по 2004 рік проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_3. Згідно розпорядження Личаківської райадміністрації м. Львова від 30 грудня 1998 року №1326 ОСОБА_1 разом із сім"єю зарахований на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_2. У 2001 році на склад сім`ї - позивач у справі, його дружина - ОСОБА_4 , донька - ОСОБА_5 , донька - ОСОБА_6 отримали службову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , без зняття з квартирного обліку у в/ч НОМЕР_3. 20.09. 2004 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України,у зв`язку із скороченням штатів . Наказом в/ч № НОМЕР_1 від 25 березня 2009 року № 69 ОСОБА_1 зарахований в списки військової частини № НОМЕР_1 на всі види забезпечення для подальшого проходження військової служби. 17 серпня 2012 року рішенням Житлово-побутової комісії в/ч № НОМЕР_1 ОСОБА_1 був зарахований на квартирний облік зі складом сім`ї - 4 особи із збереженням часу перебування на квартирному обліку у в/ч НОМЕР_3, тобто з 30.12.1998 . Згідно витягу з протоколу №44 засідання житлово-побутової комісії військової частини № НОМЕР_1 від 31.03.2017 ОСОБА_1 , з родиною знято з квартирного обліку військової частини № НОМЕР_1, як такого, що немає право перебувати на квартирному обліку у військовій частині з 30.12.1998 (пп.5 п.26 постанови №470 від 11.12.1984 «Правил обліку громадян…»), оскільки, при зарахуванні на квартирний облік комісія не зауважила, що ОСОБА_1 не проходив службу у військах з 2004р. по 2009р. і не перейшов в іншу організацію, а був звільнений. Як вбачається з витягу з наказу командира в/ч № НОМЕР_1 №103 від 10.05.2018 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення в запас за станом здоров`я. 23.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту житлового господарства Львівської міської Ради із заявою про зарахування його з членами сім`ї на квартирний облік до виконавчого комітету за місцем проживання як осіб, які потребують поліпшення житлових умов, з 08.11.2001. Дана заява управлінням житлового господарства перенаправлена у військову частину № НОМЕР_1 для розгляду по суті. У зв`язку з чим позивач 11.09.20 із заявою про зарахування його на квартирний облік звернувся до Департаменту житлового господарства Львівської міської Ради повторно. У відповідь на вказане звернення управлінням житлового господарства Департаменту житлового господарства Львівської міської Ради 05.10.2020 позивача повідомлено про необхідність надання ряду документів для взяття на квартирний облік, а також про відсутність правових підстав для зарахування на квартирний облік з 2001року. Постановою апеляційного суду Львівської області від 19.06.2018 скасовано рішення Франківського районного суду м. Львова від 08.11.2017, яким визнано незаконним рішення житлово-побутової комісії військової частини № НОМЕР_1 від 31.03.2017 в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку та в задоволені позову відмовлено. Дана постанова в цій частині залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.11.2019. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, виходив з того, що, у позивача з часу отримання квартири, яка не відповідала за своєю площею нормам забезпечення житловою площею на кожного члена сім`ї, виникло право на поліпшення житлових умов. Однак вказане право він раніше не реалізував і лише 23.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту житлового господарства Львівської міської Ради із заявою про зарахування його з членами сім`ї на квартирний облік до виконавчого комітету за місцем проживання як осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що рішенням житлово-побутової комісії військової частини № НОМЕР_1 від 31.03.2017 ОСОБА_1 із сім`єю був знятий з квартирного обліку військової частини № НОМЕР_1, а на час звернення до суду з позовом звільнений з військової частини в запас за станом здоров`я. Крім того, будучи військовослужбовцем військової частини № НОМЕР_1, до військової частини з питання зарахування на квартирний облік як особи, що потребує поліпшення житлових умов, не звертався. Натомість суд першої уваги залишив поза увагою, що позивач по справі пред`явив позов, який стосується забезпечення його житлом як військовослужбовця, тобто забезпеченням соціальних гарантій у зв`язку з проходженням військової (публічної) служби. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України). Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у чинній редакції). Відповідно до частин першої та четвертої ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У спірних правовідносинах, як за Інструкцією, затвердженою Наказом № 737, так і за Інструкцією, затвердженою Наказом № 380, відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова. Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів. Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У Постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів з приводу проходження військової служби, а саме щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, викладеного у її постановах від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 488/1176/14-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 815/2551/15, від 23 січня 2019 року у справі № 806/5217/15, від 4 вересня 2019 року у справі № 826/17556/16, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 127/15109/18 і від 24 вересня 2021 року у справі № 748/303/20, а також у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2139цс15 і від 02 березня 2016 року у справі № 6-14цс16а, вказавши, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів. Позивач по справі, мотивуючи позов приписами Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» оскаржив дії відповідача, житлова комісія якого не зарахувала позивача на квартирний облік як військовослужбовця. Соціальна гарантія, якої, як він вважав, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, котрі проходять військову, тобто публічну службу, тобто право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби. Тому спір військовослужбовця з військовою частиною щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори, з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов`язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців). Оскільки спір у справі, що переглядається, пов`язаний з реалізацією позивачем права на отримання соціальної гарантії (пільги) у вигляді забезпечення житлом, яка передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв`язку з проходженням військової (публічної) служби, правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Суд першої інстанції, помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства, чим порушив норми процесуального права. Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України). Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частина друга статті 377 ЦПК України). Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, судове рішення суду першої інстанції - скасуванню, а провадження у справі - закриттю у зв`язку із розглядом справи з порушенням юрисдикції. На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_2 , представнику ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду та скаржник має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою підсудністю. Керуючись: п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. 367, п.4 ч.1 ст.374, ст.ст.377, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Франківського районного суду м.Львова від 18 лютого 2022 року скасувати. Ухвалить нову постанову, якою провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа на стороні відповідача - Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про визнання права перебувати на квартирному обліку та зобов`язання вчинити дії щодо зарахування на квартирний облік - закрити. Роз`яснити позивачу, що за його заявою в порядку письмового провадження суд може постановити ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 04 серпня 2022 року. Головуючий: О.Я.Мельничук Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»