Постанова 4824 № 357/6186/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 357/6186/21 провадження № 22-ц/824/6831/2022 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Кирилюк Г.М., суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Радецької Тетяни Петрівни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2022 року в складі судді Кошель Б. І., встановив: 09.06.2021 Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (далі - КП Білоцерківської МР «Білоцерківтепломережа») звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 65 575,90 грн за послуги постачання теплової енергії, суму інфляційних збитків в розмірі 11 874,62 грн та 3% річних - 4 311,17 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що КП Білоцерківської МР «Білоцерківтепломережа» є виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії. Згідно особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 починаючи з 01.10.2016 по 01.05.2021 має заборгованість за теплову енергію в розмірі 65 575,90 грн. Попередження про наявність заборгованості з вимогою сплатити її протягом місяця залишено відповідачем без уваги. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП Білоцерківської МР «Білоцерківтепломережа» борг в сумі 65 575,90 грн, суму на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 11 874,62 грн, три відсотки річних в сумі 4 311,17 грн, а всього 81 761,69 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. 15.02.2022 представник ОСОБА_1 - адвокат Радецька Т. П. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Понесені відповідачем витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу покласти на позивача. Зазначила, що заперечення відповідача проти позову було обґрунтовано такими підставами: відсутністю правових підстав для нарахування плати з теплопостачання в квартиру в зв`язку з не підключенням відповідачем квартири до системи централізованого теплопостачання будинку після набуття права власності на дану квартиру, про що був обізнаний позивач; відсутністю самовільного відключення саме відповідачем квартири від системи централізованого теплопостачання будинку; відсутністю фактичного надання послуги позивачем та відсутністю фактичного споживання послуги відповідачем; необґрунтованістю заявлених обсягів теплової енергії покладених в основу нарахувань загального розміру заборгованості перед позивачем. Зазначила, що право власності відповідача на квартиру АДРЕСА_1 набуто після реконструкції будинку. Квартира знаходилась в непридатному для проживання стані, не була приєднана до системи централізованого теплопостачання. З першого по четвертий поверхи вказаного чотириповерхового будинку квартири відповідача №21 , №27 , №33 , №39 , які знаходяться одна над одною та через які проходить один спільний стояк, не були підключені до системи централізованого теплопостачання, що є технічно можливим з урахуванням розташування даних квартир в будинку, теплова енергія до вказаних квартир фактично не подавалася, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Надані відповідачем докази не підтверджують ні факт самовільного відключення квартири від централізованого теплопостачання відповідачем, ні фактичне надання відповідачу послуг з теплопостачання. Суд не надав оцінки протоколу №4 від 13.05.2015 Загальних зборів ОСББ «Гайок 224» щодо компенсації втрат теплової енергії в розмірі 10% вартості ціни за теплову енергію в квартирах №4,8 , 12,16,18 , 20,21 , 24 , 27 , 30,33,36,39,41,49 , 53 , в яких проходять магістральні трубопроводи теплової енергії, а також Актам комісійного обстеження за 2016-2018 роки, складеним на виконання рішення Загальних зборів ОСББ «Гайок 224» від 13.05.2015. Наданий позивачем Акт, складений 25.05.2016 за участю голови ОСББ «Гайок 224» Коломієць В. М. та сантехніком будинку ОСОБА_2 про те, що 25.05.2016 о 10.00 год. були розпломбовані запірні вентеля системи опалення житлового будинку АДРЕСА_1 , відновлена подача опалення на квартири, не є достатнім доказом для встановлення обставин фактичного надання послуги в квартиру та спростовується наданими відповідачем доказами. Подача опалення в квартири після закінчення опалювального періоду 2015-2016 років є неможливою. Повідомлення Голови правління ОСББ «Гайок 224» від 09.09.2021 про те, що станом на 01.09.2021 всі квартири приєднані до системи централізованого опалення не стосується спірного періоду - з 2016 по 01.05.2021. Наявною в матеріалах справи заявою від 21.09.2021 від власника квартири №21 до власника квартири №27 щодо вжиття дій з підключення квартири до системи теплопостачання підтверджується, що до 2021 року всі квартири, які знаходилися одна над одною по спільному стояку були фактично в непідключеному стані до придбання їх відповідачем. Акт №27/2909/21 від 29.09.2021, складений за участю Голови правління ОСББ «Гайок 224» та власника квартири №27 , підтверджує наявність обставин, якими відповідач обґрунтовував правові підстави бути звільненим віл нарахувань за ненадані йому послуги та підтверджується необґрунтованість їх розмірів, що було залишено судом без уваги. В зв`язку з тим, що розгляд справи 18.01.2022 відбувся без участі представника відповідача, яка з поважних причин не змогла прибути в судове засідання, просила взяти до уваги отриманий 03.12.2021 лист Голови правління ОСББ «АДРЕСА_1», яким додатково підтверджується фактична обізнаність ОСББ «АДРЕСА_1» про факт саме не підключення квартири №39 до системи централізованого теплопостачання з дати введення будинку в експлуатацію. У зв`язку з недоведеністю самовільного відключення квартири від централізованого теплопостачання відповідачем, наявністю в матеріалах справи доказів, якими підтверджується факт не споживання відповідачем вказаних послуг, підлягала застосуванню норма п.9 ч.29 Правил надання послуг з централізованого опалення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 про звільнення споживача від плати за послуги у разі їх ненадання. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про будь-які показники загальнобудинкового лічильника та про обсяги спожитої теплової енергії будинком в цілому за заявлений позивачем період. Повідомила суд про те, що орієнтовний розмір судових витрат, які скаржник очікує понести в зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції, становитиме до 10 000 грн. У відзиві на апеляційну скаргу представник КП Білоцерківської МР «Білоцерківтепломережа» - Мартиненко Т. М. просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що 25.05.2016 в складі комісії: голови правління ОСББ «Гайок224»- Коломієць В. М.; представників КП Білоцерківської МР «Білоцерківтепломережа» - Коваленко О.М., ОСОБА_3 був складений акт про те, що були розпломбовані запірні вентиля системи опалення житлового будинку АДРЕСА_1 , відновлена подача опалення. Таким чином, нарахування за спожиту теплову енергію проводяться з моменту відновлення подачі опалення. Квартира відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, який приєднано до системи централізованого теплопостачання, тому вона є споживачем житлово-комунальних послуг. Між сторонами існують фактичні відносини з приводу надання теплової енергії на підставі відкритого особового рахунку. Відсутність укладеного договору не звільняє споживача від сплати за фактично надані послуги (ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»). Відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, житловий будинок по АДРЕСА_1 , після реконструкції всі квартири мають централізоване опалення. В проектах, які надає відповідач, після реконструкції є централізоване опалення, всі стояки централізованого опалення існують, а відсутність батареї не є доказом відключення квартири від мережі централізованого теплопостачання та доказом ненадання послуг з постачання тепла. Лист за № 2490-Н від 23.10.2021 року, який наданий стороною відповідача, не є достовірним доказом для встановлення обставин фактичного не надання послуг та спростовується листом від 07.09.2021 року про те, що станом на 01.09.2021 року всі квартири будинку приєднанні до системи централізованого опалення згідно існуючого проекту, змін в проект не вносилося. Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири відповідача свідчить про виконання послуг позивачем, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги, він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мережі теплопостачання. Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання. Також зазначає, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, а відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу та також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка належним чином не виконувала зобов`язання щодо оплати послуг з теплопостачання, остання не надала належних доказів ненадання вказаних послуг та неправильності проведених позивачем розрахунків існуючої заборгованості за надані послуги, що дають суду підстави для висновку про порушення відповідачем обов`язків з частині оплати наданих житлово-комунальних послуг, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з теплопостачання. Апеляційний суд не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Судом встановлено, що відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, затвердженої 07.09.2011, "Реконструкції існуючої будівлі під житловий будинок по АДРЕСА_1 ", замовник ПП "Еркер", перелік інженерного обладнання об`єкта: холодне та гаряче водопостачання, водовідведення, опалення, газопостачання, електропостачання - централізоване (а.с. 138-141). З 13.12.2013 ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 є ОСББ «Гайок 224». Виконавцем послуг з централізованого опалення є КП Білоцерківської МР «Білоцерківтепломережа». Відповідно до наданих позивачем відомостей по відкритому ним особовому рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , за період з 01.10.2016 по 01.05.2021 рахується заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в сумі 65 575 грн 90 коп. Згідно наданогоКП Білоцерківська МР «Білоцерківтепломережа» акту від 25.05.2016, складеного за участю голови ОСББ "Гайок 224" Коломійця В.М., відповідального за теплове господарство будинку ОСОБА_2 , представників КП БМР «Білоцерківтепломережа» Коваленка О.М. та ОСОБА_3 , 25 червня 2016 року о 10 год. були розпломбовані запірні вентиля системи опалення житлового будинку АДРЕСА_1, відновлена подача опалення на квартири, в тому числі в квартиру №39 (а.с.115). На підтвердження постачання теплової енергії (опалення) за вказаною адресою надано акти готовності теплового господарства до роботи в опалювальний період 2017/2018, 2018/2019, 2020/2021 (а.с.151-160). Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб. Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 13 цього Законом України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відповідно до пунктів 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. 17 вересня 2019 року набрав чинності наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 «Про затвердження Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води» (далі - Порядок № 169). Пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 169 визначає, що власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до мережі (системи) централізованого опалення (теплопостачання) (далі - ЦО) та системи (мережі) постачання гарячої води (далі - ГВП), мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні. Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 169). Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (пункт 4 розділу ІІІ Порядку № 169). Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків. За потреби, власник забезпечує виготовлення проєкту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні, виготовленого відповідно до державних будівельних норм і правил (пункт 7 розділу ІІІ Порядку № 169). Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Доказів на підтвердження звернення відповідача до органу місцевого самоврядування із заявою про відключення належної їй квартири від мережі централізованого опалення матеріали справи не містять. Ненадання відповідачем акта встановленої форми, затвердженого комісією з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення, вказує на самовільне відключення її квартири від централізованого опалення, що законом не передбачено. Доводи відповідача про те, що на момент набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 , вказана квартира не була підключена до системи централізованого теплопостачання будинку, не позбавляли її обов`язку з`ясувати питання правових підстав для такого відключення з огляду на те, що у вказаний будинок надавались послуги з постачання теплової енергії (опалення). Відповідно до положень частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Відповідно до протоколу Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 10.02.2015, попередньо було досліджено і в минулому встановлено, що у квартирах №4 , 8 , 12 , 16 , 18 , 20 , 21 , 24 , 27 , 30,33 , 36 , 38 , 39 , 41 , 49 , 54 відсутні прилади опалення, транзитні стояки утеплені, користування тепловою енергією, холодним та гарячим водопостачанням відсутнє. Представник ОСОБА_1 виступив з ініціативою про добровільне відшкодування 10% від номінальної вартості витрат на опалення квартир , що не опалюються, на користь власників квартир, що опалюються, у вигляді відшкодування на користь ОСББ з наступним пропорційним розподілом на користь власників квартир, що опалюються, в залежності від площі опалення їх квартир. За результатами обговорень загальним зборами було вирішено звернутися до КП БМР «Білоцерківтепломережа» з цим рішенням про нарахування та розподіл вартості опалювання з метою інформування постачальника послуг (а.с. 54). Згідно Протоколу № 4 від 10.02.2015, витрати на опалення квартир, що не опалюються, в яких ніхто не проживає, не перебуває та в яких ніхто не зареєстрований, здійснювалося та здійснюється по теперішній час в розмірі 10% від тарифу на опалення квартир, що опалюються в будинку, на користь власників квартир, що опалюються у вигляді відшкодування на рахунок ОСББ з наступним пропорційним розподілом на користь квартир, що опалюються. Станом на 01.03. 2019 заборгованість з оплатив розмірі 10% від тарифу на опалення квартир, що опалюються, відшкодована власником квартир №18 , 21 , 24 , 27 , 30 , 33 , 36 , 38 , 39 на користь ОСББ «Гайок 224» в повному обсязі (а.с. 58). Відповідно до довідки ОСББ «Гайок 224» від 01.03.2019, оплата витрат на опалення квартир №18 , 21 , 24 , 27 , 30 , 33 , 36 , 38 , 39 здійснювалася власником даних квартир ОСОБА_1 з 10.01.2015 в розмірі 10% від тарифу на опалення квартир, що опалюються в будинку АДРЕСА_1 , відповідно до прийнятого рішення на загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку, затвердженого Протоколом №4 від 10.02.2015 р. Вказані докази свідчать про те, що відповідачка погодилась відшкодовувати відсоток від номінальної вартості витрат на опалення інших квартир, які знаходяться у вказаному будинку, та спростовує доводи останньої про те, що послуги з теплопостачання позивачем не надавались. Не є доказами, що спростовують презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна не залежно від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні, надані відповідачем : акт приймання-передачі частини житлового комплексу з балансу ТОВ «Комунальник-2013» на баланс ОСББ «Гайок 224» від 16.02.2015, відповідно до якого центральним опаленням облаштовано 37 квартир з 56 (а.с. 52); акт обстеження не підключених до централізованого опалення квартир в будинку АДРЕСА_1 , складеного комісією у складі голови та членів правління ОСББ «Гайок 224» (а.с. 53); звернення 23.02.2015 голови правління ОСББ «Гайок 224» до КП БМР «Білоцерківтепломережа» з проханням розглянути пропозицію щодо відшкодування 10% від номінальної вартості витрат на опалювання квартир, що не опалюються (а.с.57); акти № 297-БТ-дог від 01 жовтня 2015 року, № 350-БТ-дог від 10 листопада 2016 року, № 548-БТ-дог від 08 жовтня 2018 року, якими встановлено, що в квартирах №18 , 21 , 24 , 27 , 30 , 33 , 36 , 38 , 39 транзитні стояки теплопостачання та ЦГВП утеплені (огорнуті) шаром утеплювача; прилади опалення відсутні, демонтовані та від`єднанні від мереж централізованого теплопостачання; прилади споживання ЦГВП відсутні, послуги з централізованого теплопостачання та ЦГВП не надаються, споживання послуг з теплопостачання та ЦГВП відсутнє (а.с. 67-69). Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо доведеності позовних вимог в частині розміру нарахованої заборгованості. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, серед іншого, посилалась на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є необґрунтований, оскільки в ньому відсутні показники розміру (обсягу) в гігакалоріях спожитого тепла. Показники обсягу спожитого тепла викладено лише загальною цифрою в грошовому еквіваленті. На спростування вказаних доводів відповідач лише зазначив, що в будинку АДРЕСА_1 був встановлений будинковий лічильник теплової енергії. Нарахування споживання теплової енергії за будинковим лічильником відповідають показанням теплового лічильника. Разом з тим, доказів щодо показників будинкового засобу обліку теплової енергії та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку суду надано не було, що позбавляє як суд, так і іншу сторону перевірити правильність здійснених розрахунків. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд першої інстанції не врахував вищевказані заперечення відповідача та дійшов помилкового висновку про те, що наданий суду розрахунок заборгованості, який не містить обсягу спожитого тепла та методики, за якою було здійснено нарахування, є належним доказом по справі. Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав його недоведеності. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. За приписами ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання апеляційної скарги, відповідачем сплачено судовий збір в сумі 3 405 грн, який підлягає стягненню з відповідача на її користь. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норма частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, представник ОСОБА_1 - адвокат Радецька Т. П. зазначала, що відповідач очікує понести витрати у зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції в розмірі до 10 000 грн. Будь-якого попереднього розрахунку, з чого складається вказана сума, в апеляційній скарзі наведено не було, а також не наведено причин неможливості подання вказаного розрахунку разом з апеляційною скаргою, а також суду не заявлялось про те, що відповідний розрахунок та докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Виходячи з вищевикладеного, правові підставі для покладення на позивача витрат на правничу допомогу за наслідками розгляду апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Радецької Тетяни Петрівни задовольнити частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2022 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. В задоволенні позову Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу відмовити. Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (код ЄДРПОУ: 046543636, адреса: вул. Мережна, 3,м. Біла Церква, Київська обл., 09100) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк