Постанова 4824 № 752/21453/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №752/21453/20 Головуючий у І інстанції Шевченко Т.М. Провадження №22-ц/824/5070/2022 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 серпня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегія суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О., за участі секретаря судового засідання Шаламая Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон»на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ), Державного Спеціалізованого Підприємства «Об?єднання «Радон» (ДСП «Об`єднання «Радон») про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення премії, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що 18 липня 2019 року між ОСОБА_1 та Державним агентством України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) укладено контракт №

1. Відповідно до контракту позивач призначений на посаду генерального директора державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» терміном з 18 липня 2019 року по 24 липня 2024 року. 18 липня 2019 року ДАЗВ видало наказ № 126-ОС про призначення ОСОБА_1 генеральним директором ДСП «Об`єднання «Радон». Згідно наказу № 01-к/тр від 18 липня 2019 року ОСОБА_1 приступив до виконання обов?язків генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон». Відповідно до ухвал Вищого антикорупційного суду України у кримінальному провадженні № 52020000000000175 від 10 березня 2020 року ОСОБА_1 відсторонено від посади генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон» на період з 05 травня 2020 року по 20 вересня 2020 року. За час відсторонення від посади заробітна плата позивачу не виплачувалась. 01 вересня 2020 року згідно наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) № 111-ОС ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон» у зв?язку із анулюванням допуску до виконання особливих робіт на ядерних установах з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізування випромінювання за першою категорією, відповідно до вимог ст. 66 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» та на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Також, 01 вересня 2020 року згідно наказу № 172-к/тр ДСП «Об`єднання «Радон» припинено трудові відносини з ОСОБА_1 . Позивач вказував на протиправність його звільнення за п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, оскільки дана норма була внесена до законодавства на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників», що виключає можливість її застосування до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачами. Крім того, позивач зазначає, що ст. 66 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» містить поняття «досудове слідство», однак чинний кримінальний процесуальний закон такого поняття не містить, відтак, звільнення позивача за вказаною статтею порушує право позивача на працю. У зв?язку із вказаними обставинами, позивач просив суд: - поновити ОСОБА_1 на роботі у ДСП «Об`єднання «Радон» на посаді генерального директора ДСП «Об`єднання «Радон»; - скасувати наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження від 1 вересня 2020 року № 111-ОС; - скасувати наказ ДСП «Об`єднання «Радон» від 1 вересня 2020 року № 172-к/тр; - стягнути з ДСП «Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 середньомісячній заробіток за час вимушеного прогулу, який на день пред`явлення позову становить 629 290 грн. 50 коп.; - стягнути з ДСП «Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 премію за 1 квартал у розмірі 217 962 грн. 00 коп. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача премію за 1 квартал 2020 року у розмірі 217 962 грн. В задоволенні позову про поновлення на роботі відмовлено. Сторони подали апеляційні скарги. ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог. В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, що призвело до передчасного висновку про відмову в задоволенні позову про поновлення його на роботі. Так, ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тій обставині, що фактично Контракт № 1 з генеральним директором ДСП «Об`єднання «Радон» від 18 липня 2019 року, на підставі якого він був прийнятий на роботу та відповідно із розірванням якого і мав би бути звільнений із займаної посади, залишився чинним та у встановленому порядку не був розірваний на момент розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому позивач посилається на положення ЦК України щодо розірвання договорів (ст.ст. 651-654 ЦК України). Вважає, що обов`язковою умовою звільнення позивача із займаної посади має бути вчинення правочину на розірвання контракту, однак такий правочин сторонами не укладався. Крім того, зазначає, що саме по собі анулювання допуску позивачу з підстав визначених ст. 66 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» не може бути безумовною підставою для звільнення позивача, оскільки закон регулює виключно порядок надання та анулювання відповідного допуску. Контрактом не передбачено обов`язок позивача мати відповідний допуск. Разом з тим, сторонами не надано суду доказів, які б свідчили про покладення на позивача такого обов`язку. На підставі викладеного в апеляційній скарзі , ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. ДСП «Об`єднання «Радон» оскаржило рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення премії. Судом безпідставно прийнято рішення про стягнення з ДСП «Об`єднання «Радон» коштів невиплаченої премії без належних доказів виконання позивачем показників ефективності згідно з вимогами п.2 Порядку преміювання керівника, що свідчить про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Суд втрутився у дискреційні повноваження ДАЗВ щодо оцінки ефективності роботи позивача на займаній посаді, призначивши максимально можливий розмір премії у 300% від місячного посадового окладу, що вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права. Суд задовольнив вимогу про стягнення коштів з ДСП «Об`єднання «Радон» без урахування того, що суб`єктом прийняття рішення про виплату відповідних коштів є виключно ДАЗВ, в той час як рішення/бездіяльність ДАЗВ щодо прийняття подібних рішень не були предметом судового розгляду та не оскаржувались. Суд безпідставно не взяв до уваги заперечення відповідача проти позовних вимог про стягнення премії які також обґрунтовувались тим, що в той період, коли позивачу мала бути виплачена премія, діяли законодавчі обмеження у виплаті заробітної плати у розмірі 47230 грн., які були встановлені ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Просить рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення премії і відмовити в їх задоволенні. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Красновський В.М. підтримали апеляційну скаргу та просили суд апеляційної інстанції її задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги ДСП «Об`єднання «Радон» заперечували.. Представники відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечували проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та підтримали апеляційну скаргуДСП «Об`єднання «Радон». Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів викладених в апеляційних скаргах, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ДСП «Об`єднання «Радон» підлягає до задоволення з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 18 липня 2019 року між ОСОБА_1 та Державним агентством України з управління зоною відчуження укладено контракт № 1, згідно якого ОСОБА_1 наймається (призначається) на посаду генерального директора державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» на термін з 18 липня 2019 року до 24 липня 2024 року (т. 1 а.с. 5). Згідно п. 5.2 контракту останній припиняється: після закінчення терміну його дії; за угодою сторін; до закінчення терміну його дії у випадках, передбачених пунктами 5.3 і 5.4 цього Контракту; з інших підстав, передбачених законодавством та цим Контрактом. Відповідно до п. 5.3 контракту керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Уповноваженого органу управління, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії, зокрема, з інших підстав, передбачених законодавством (п.п. «г»). Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження № 126-ОС від 18 липня 2019 року ОСОБА_1 призначено на посаду генерального директора державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон», терміном на 5 років, з 18 липня 2019 року по 18 липня 2024 року (т. 1 а.с. 15). Згідно наказу № 01-к/тр від 18 липня 2019 року ОСОБА_1 приступив до роботи на посаді генерального директора державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» (т. 1 а.с. 16). Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження № 45-20 від 04 березня 2020 року генеральному директору державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» ОСОБА_1 надано допуск до виконання особливих робіт на ядерних установках з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання за першою категорією (т. 1 а.с. 140). 07 серпня 2020 року начальник Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки А. Трипілка звернувся з листом на ім?я Голови Державного агентства України з управління зоною відчуження С. Калашника, в якому повідомив про те, що за інформацією Національного антикорупційного бюро України, останнім здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000175 від 10 березня 2020 року, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. На підставі ст. 66 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» порушено питання про вжиття заходів анулювання допуску генеральному директору державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» ОСОБА_1 та звільнення останнього згідно з трудовим законодавством (т. 1 а.с. 141). Згідно службової записки, складеної головним спеціалістом сектору режиму, фізичного захисту та мобілізаційної роботи державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» ОСОБА_5 , ініційовано питання щодо видання наказу про анулювання допуску до виконання особливих робіт генеральному директору державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 142). Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження № 172-20 від 27 серпня 2020 року анульовано допуск до виконання особливих робіт на ядерних установках з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання за першою категорією генеральному директору державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 143). Листом Державного агентства України з управління зоною відчуження № 02-2822/10-20 від 28 серпня 2020 року повідомлено ОСОБА_1 про анулювання допуску (т. 1 а.с. 144). Вказаний лист повернувся без вручення адресату ОСОБА_1 , згідно довідки поштового відділення, у зв?язку із закінченням встановленого строку для зберігання (т. 1 а.с. 145). Листом Голови Київської міської державної адміністрації від 01 вересня 2020 року № 001-2812 погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» (т. 1 а.с. 148). Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження № 111-ОС від 01 вересня 2020 року ОСОБА_1 , генерального директора державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон», звільнено 01 вересня 2020 року у зв?язку із анулюванням допуску до виконання особливих робіт на ядерних установках з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання за першою категорією, відповідно до вимог ст. 66 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України. Відповідно до п.п. «в» п. 5.2, п.п. «ї» п. 5.3 контракту, вважати його розірваним. Підставами прийняття наказу зазначено: лист СБУ від 07серпня 2020 року № 8/2/2/-4320, лист КМДА від 01 вересня 2020 року № 001-2812, наказ ДАВС від 27 серпня 2020 року № 172-20 «Про анулювання допуску до виконання особливих робіт», службова записки від 26 серпня 2020 № СЗ-173-20 (т. 1 а.с. 27). Наказом державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» № 172-к/тр від 01 вересня 2020 року припинено трудові відносини з ОСОБА_1 , з 01 вересня 2020 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, з підстав передбачених іншими законами, а саме у зв?язку із анулюванням допуску до виконання особливих робіт на ядерних установках з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання за першою категорією відповідно до вимог ст. 66 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», та п. 27 Постанови КМУ від 25.12.1997 № 1471 «Про затвердження Порядку проведення спеціальної перевірки для надання фізичним особам допуску до виконання особливих робіт на ядерних установках, з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання» (т. 1 а.с. 28). Оцінюючи доводи позивача про протиправність наказів Державного агентства України з управління зоною відчуження № 111-ОС від 01 вересня 2020 року та державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» № 172-к/тр від 01 вересня 2020 року суд першої інстанції виходив з того, що 28 лютого 2018 року Державним агентством України з управління зоною відчуження спільно з Держатомрегулювання затверджено перелік посад Державного агентства України з управління зоною відчуження, керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, які підлягають оформленню на допуск до особливих робіт, до якого включено посаду генерального директора державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» (т. 1 а.с. 132-137). За змістом положень ст. 66 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», допуск до роботи не може бути надано або раніше наданий допуск анулюється, якщо особа, зокрема, перебуває під слідством. У разі, коли особа отримала допуск до роботи, але згодом виникли обставини, за якими цей допуск не надається, існуючий допуск анулюється посадовою особою, яка його надавала. Звільнення осіб, яким допуск анулюється, здійснюється без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Рішення про відмову в наданні допуску до роботи або про його анулювання адміністрація підприємства, установи, організації приймає після співбесіди з особою, щодо якої воно приймається, з зазначенням підстав прийняття такого рішення та з письмовим повідомленням цієї особи. Це рішення може бути оскаржено в судовому порядку у встановлений термін. Доказів оскарження у судовому порядку наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження № 172-20 від 27 серпня 2020 року про анулювання допуску ОСОБА_1 та його скасування судом, в розпорядження суду позивачем не надано. Наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження № 172-20 від 27 серпня 2020 року, яким ОСОБА_1 анульовано допуск до виконання особливих робіт на ядерних установках з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання за першою категорією, станом на час розгляду справи є чинним та не скасованим. Анулювання допуску до виконання особливих робіт на ядерних установках з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання за першою категорією генеральному директору державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» ОСОБА_1 було вказано підставою його звільнення із займаної посади. Відтак, враховуючи, що законом регламентована окрема процедура оскарження рішення адміністрації підприємства про анулювання допуску до виконання особливих робіт, а, відповідно, і підстав прийняття такого рішення, і з огляду на те, що вказаним вище правом позивач не скористався, суд першої інстанції відхилив доводи позивача про протиправність застосування положень ст. 66 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», як підстави для його звільнення. Крім того, суд взяв до уваги, що Першим відділом детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 5202000000000175, відомості про яке 10 березня 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 27 квітня 2020 року у кримінальному провадженні № 5202000000000175 від 10 березня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 ч. 4 Кримінального кодексу України. 05 жовтня 2020 року прокурором прийнято рішення про закінчення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження і надання стороні захисту можливості з ними ознайомитись. Наведене стверджується інформацією, викладеною у листі старшого детектива Національного антикорупційного бюро України від 16.11.2020 року № 0431-142/39775 (т. 1 а.с. 175). Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача премії у розмірі 217 962 грн. суд першої інстанції виходив з такого. Підпунктом б) пункту 3.2. контракту № 1 з генеральним директором державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» від 18 липня 2019 року, визначено що керівнику ДСП «Об`єднання «Радон» за умови виконання показників визначених додатком 2 до цього Контракту, виплачується премія до трьох посадових окладів. Відповідно до п. 2.1.6 контракту керівник підприємства щокварталу, що настає за звітним періодом, подає Уповноваженому органу управління, з яким укладено цей Контракт, звіт про результати виконання показників, передбачених додатком 1 до цього Контракту, за встановленою формою. З матеріалів справи вбачається, що ДСП «Об`єднання «Радон» у відповідності до додатку №1 до Контракту, листом від 06 травня 2020 року № 534вих-20 подало до Державного агентства України з управління зоною відчуження «Звіт про виконання показників ефективності управління державним майном і використання прибутку, а також майнового стану підприємства за І квартал 2020 року» для прийняття рішення про виплату премії керівнику з огляду на повне виконання показників преміювання. Передбачена умовами контракту премія за І квартал 2020 року ОСОБА_1 виплачена не була. Вирішуючи дану позовну вимогу, суд відхилив посилання відповідачів на положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», яким введено обмеження щодо розміру заробітної плати керівників суб?єктів господарювання державного сектору економіки, оскільки вказаний закон було прийнято 13 квітня 2020 року, набрав чинності 18 квітня 2020 року, тобто після спливу першого кварталу 2020 року, у якому повинно було бути вирішено питання про преміювання працівника ОСОБА_1 згідно умов укладеного з ним контракту. Доказів невиконання показників, визначених додатком 2 до контракту, як умови, обов?язкової для виплати премії керівнику, в розпорядження суду не надано. Відтак, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» на користь позивача ОСОБА_1 премії за І квартал 2020 року згідно умов укладеного контракту у розмірі 217 962 грн. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі,однак не може погодитись ізвисновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення премії враховуючи наступне. Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Підстави припинення трудового договору встановлено ст. 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника ст. 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу ст.40, 41, 43, 431 і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) ст. 45 цього Кодексу. Відповідно до п.9 ч.1 ст. 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами. Такі підстави передбачені, зокрема, ст. 66 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» відповідно до якої проводиться звільнення працівника, якому анулюється раніше наданий допуск до роботи на об`єктах, призначених для поводження з радіоактивними відходами. Судова колегія не погоджується із думкою позивача, що оскільки норма п.9 ч.1 ст. 36 КЗпП України була введена до КЗпП України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», то вона не може бути застосована до трудових правовідносин сторін, оскільки при застосуванні конкретної норми права, не досліджується правова підстава для внесення даної норми до закону. Стаття 36 КЗпП України доповнена додатковою підставою для звільнення працівників з відсилкою до інших законів. Дана норма не містить будь яких обмежень щодо її застосування, отже може бути застосована до усіх працівників, право на звільнення яких передбачено іншими законами. Також судова колегія не погоджується із доводами апеляційної скарги позивача в тій частині, що трудовий контракт з ним не розривався з посиланням на норми ЦК України. Дані правовідносини є трудовими і регулюються трудовим законодавством. Саме на підставі трудового законодавства трудовий контракт з позивачем був розірваний, про що видані відповідні накази. З врахуванням наведеного, судова колегія не знайшла підстав для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції в цій частині не спростували. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, то при їх оцінці колегія суддів виходить з такого. Суд першої інстанції обґрунтував своє рішення тим, що виплата премії за 1 квартал 2020 року була передбачена умовами контракту, а також додатком № 2 до контракту, який містить порядок преміювання керівника. 06 травня 2020 року Голові ДАЗВ Державним спеціалізованим підприємством «Радон» був наданий звіт про виконання показників ефективності управління державним майном і використання прибутку, а також майнового стану підприємства» за 1 квартал 2020 року для прийняття рішення про виплату премії за підсумками роботи за 1 квартал. (а.с.106-107 т.1). Разом із тим премія не була виплачена. Відповідно до ст.ст. 1, 20 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов`язана з виконанням умов контракту. За змістом ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить: - основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки).Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. - додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій, - інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Наказом Мінпраці № 23 від 29 січня 2003 року затверджено Методичні рекомендації щодо організації матеріального стимулювання праці працівників підприємств і організацій. Згідно з преамбулою методичних рекомендацій: премія основний вид додаткової, понад основну заробітну плату, винагороди, яка виплачується працівникам за результатами їх трудової діяльності та виробництва в цілому за показниками та умовами оцінки цих результатів, визначених підприємством. Пунктами 7,8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Таким чином на відміну від основної заробітної плати, премія є «умовною» виплатою: її нарахування здійснюється за умови досягнення особою показників ефективності, встановлених іншими актами. Як вбачається із змісту контракту, виплата премії та її розмір не є безумовною, та залежить від показників виконання ОСОБА_1 умов контракту та показників фінансового плану підприємства. Крім того, згідно з п.1 Порядку преміювання керівника, рішення про розмір премії за підсумками роботи за квартал та за рік, а також винагороди Керівника приймає Голова Державного агентства України з управління зоною відчуження ( або уповноважений ним заступник). Тобто відповідач ДСП «Радон» не приймає рішень про виплату керівнику цього підприємства заохочувальних виплат. Цим же порядком (пункт 2) встановлені умови виплати квартальної премії та їх розмір, який лише за умови досягнення усіх семи показників може становити 300% від розміру місячного посадового окладу. Першим показником є виконання показників фінансового плану підприємства, своєчасність та якість надання звіту про виконання фінансового плану. Максимальний процент преміювання за цим показником становить 50% місячного посадового окладу. Однак умовою виплати передбачено, що цей розмір зменшується на % недовиконання фінансового плану та на 10% у разі несвоєчасного або з помилками подання звіту. Другим показником є виконання загальних показників додатку 1 до контракту. Максимальний розмір преміювання з цим показником становить 40% місячного посадового окладу. Умовою виплати є виконання всіх показників. Невиконання одного з показників зменшує розмір преміювання на 10%. Третім показником є виконання індивідуальних показників додатку 1 до контракту. Максимальний розмір преміювання за цим показником становить 60% місячного посадового окладу. Умовою оплати є виконання всіх показників. Невиконання одно або більше показників зменшує розмір преміювання на 20% за кожен невиконаний показник. Четвертим показником є виконання умов контракту, своєчасність та якість виконання доручень ДАЗВ. Максимальний розмір преміювання за цим показником становить 50% місячного посадового окладу. Умовою оплати є рішення Голови ДАЗВ або уповноважений ним заступник. П`ятим показником є усунення безспірних порушень, встановлених під час перевірок Уповноваженого органу управління та контролюючих органів. Максимальний розмір преміювання за цим показником становить 40% місячного посадового окладу. Умовою оплати є рішення Голови ДАЗВ або уповноважений ним заступник. Шостим показником є наявність менше 50% заходів, не вжитих у встановлені терміни за наданими рекомендаціями проведених аудитів. Максимальний розмір преміювання за цим показником становить 40% місячного посадового окладу. Умовою оплати є рішення Голови ДАЗВ або уповноважений ним заступник. Сьомим показником є наявність більше 50% заходів, не вжитих у встановлені терміни за наданими рекомендаціями проведених аудитів. Максимальний розмір преміювання за цим показником становить 20% місячного посадового окладу. Умовою оплати є рішення Голови ДАЗВ або уповноважений ним заступник. Проаналізувавши Додаток 2 до контракту, яким визначається розмір премії за кожен виконаний показник, колегія суддів встановила, що 6 та 7 показники є взаємовиключними і не можуть бути застосовані одночасно. Тобто премія нараховується у різних розмірах 40% або 20% в залежності від проценту виконання рекомендацій проведених аудитів. Таким чином загальний розмір премії може становити або 260% або 280 %, але ніяк не може становити 300%. Тому посилання позивача на те, що оскільки підпунктом б) п.3.2. Контракту премія передбачена до 300%, то саме в такому розмірі має бути виплачена ДСП «Об`єднання «Радон» за відсутності наказу ДАЗВ про її зменшення не можуть бути сприйняті судовою колегією, оскільки Контрактом передбачений також і додаток, який визначає її розмір, відповідно до якого максимальний розмір при виконанні усіх зазначених в Додатку умов може становити лише 280%. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що визначення розміру премії відноситься до дискреційних повноважень голови ДАЗВ, отже суд визначивши розмір премії перебрав на себе повноваження керівника ДАЗВ, то з ними судова колегія погоджується. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. З наведеного вище слідує, що прийняття рішення щодо 150% з максимально можливих 280% премії належить до дискреційних повноважень Голови ДАЗВ чи уповноваженого ним заступника. Суд не може оцінити своєчасність та якість виконання доручень ДАЗВ керівником, оскільки відповідна оцінка неможлива без суб`єктивного фактору. Крім того, матеріали справи не містили даних, що за звітний період проводились перевірки Уповноваженого органу правління та контролюючих органів, отже за усунення порушень, встановлених цими перевірками не може відбуватись преміювання. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідача позивач посилався на п.3.6 Контракту, відповідно до якого не нарахування або зменшення розміру премії Керівнику проводиться на підставі наказу Уповноваженого органу управління з обґрунтуванням підстав її не нарахування або зменшення, з яким Керівник ознайомлюється під підпис. Контракт не містить норми щодо того, яким чином оформлюється рішення Уповноваженого органу про виплату премії у максимальному розмірі. Наголошував на тому, що оскільки Контракт містить обов`язкову умову для невиплати премії як-то видання відповідного наказу з мотивами такої невиплати, то відсутність такого наказу свідчить про прийняте Уповноваженим органом рішення про виплату премії у максимальному розмірі. Заперечуючи проти таких доводів позивача представник ДСП «Об`єднання «Радон» наголосив на тому, що підприємство не може виплатити премію без відповідного розпорядження Уповноваженого органу управління. Зазвичай такі розпорядження оформлюються листами, які надходять на адресу ДСП Об`єдання «Радон» копії яких вона надала для огляду суду. З цих листів вбачається, що за 3-й квартал 2019 року ОСОБА_1 була виплачена премія у розмірі 300%, а за 4-й квартал 2019 року у розмірі 290%. При цьому наказу ДАЗВ про зменшення розміру премії за 4-й квартал 2019 року також не видавалось. За таких обставин рішення суду про стягнення з ДСП Об`єднання «Радон» премії у розмірі 300% відсотків є помилковим, оскільки визначення розміру премії не належить до повноважень суду. Крім того, представник ДСП Об`єднання «Радон» додатково звернула увагу суду на те, що питання про виплату премії взагалі не розглядалось у зв`язку із наявністю карантинних обмежень у виплаті заробітної плати, отже не ухвалювалось відповідне розпорядження. Колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції в тій частині, що оскільки премія виплачувалась за 1 квартал 2020 року, то на її виплати не розповсюджувались «карантинні обмеження». Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в редакції Закону № 553 у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року (з 01 січня 2020 року становить 4723 грн.). Таким чином, нарахована заробітна плата, грошове забезпечення працівників обмежується максимальним розміром 47230 грн. на місяць. Міністерство економіки у своєму листі № 3502-06/26135-01 від 23 квітня 2020 року роз`яснило, що враховуються у максимальному розмірі заробітної плати компенсаційні та стимулюючі виплати (надбавки, доплати, премія). Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. До максимального розміру заробітної плати премії, що виплачуються за квартал і більший проміжок часу, включаються в частині, що припадає пропорційно на один місяць такого періоду. Як встановлено судом, після закінчення 1 кварталу, тобто після 31 березня позивач мав надати ДАЗВ звіт про свою роботу за три місяці. В судовому засіданні сторони пояснили, що такий звіт надається до 25 числа наступного за звітним періодом місяця. Без отримання такого звіту ДАЗВ не міг прийняти рішення про нарахування премії керівнику ДСП «Обєднання «Радон». Як встановлено судом, такий звіт ДСП «Об`єднання «Радон» подало лише 06 травня 2020 року. Тобто премія могла бути нарахована лише в травні 2020 року. Однак з 18 квітня 2020 року почав діяти Закон та постанова Кабміну про обмеження розміру заробітної плати, отже в квітні, травні 2020 року премія не могла бути виплачена позивачу, хоча б і за попередній період. Суд пославшись у своєму рішенні на те, що оскільки премія мала бути виплачена за 1 квартал 2020 року не врахував, що період її виплати припадав вже на час дії ч. 1 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в редакції Закону № 553, який не містив виключень в частині виплати премій за попередній період. Посилання представник позивача на те, що ч.1 ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» була визнана рішенням Конституційного суду від 28 серпня 2020 року неконституційною, отже не може бути використана судом при розгляді даної справи є помилковими, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, станом на травень 2020 року обмеження у розмірі заробітної плати діяли, отже премія позивачу не могла бути виплачена. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ДСП «Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 премії у розмірі 21792 грн. та ухвалення в цій частині нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ДСП «Об`єднання «Радон» судовий збір звернення до суду з апеляційною скаргою у розмірі 3269 грн. 43 коп. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» задовольнити. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ), Державного Спеціалізованого Підприємства «Об?єднання «Радон» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення премії скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення премії і ухвалити в цій частині нове рішення. В задоволенні позову про стягнення з Державного Спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 премії за 1 квартал 2020 року у розмірі 217962 грн. відмовити. В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва в даній справі залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного Спеціалізованого Підприємства «Об'єднання «Радон» судовий збір у розмірі 3269 грн. 43 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Реквізити сторін: Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ; Відповідачі: Державне Спеціалізоване підприємство «Об`єднання «Радон», зареєстроване місце знаходження: вул. Пирогівський Шлях, 50, м. Київ, 03083, код ЄДРПОУ 43068161; Державне агентство України з управління зоною відчуження, зареєстроване місце знаходження: бульв. Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 01133; Повне судове рішення складено 04 серпня 2022року. Суддя-доповідач Судді: