Ухвала КАС ВС № 260/7723/21

УХВАЛА 04 серпня 2022 року м. Київ справа №260/7723/21 адміністративне провадження № К/990/18748/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу 94 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року у справі №260/7723/21 за позовом ОСОБА_1 до 94 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність 94 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1), щодо непроведення повного розрахунку при звільненні, невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (25 червня 2021 року) грошової компенсації вартості за не отримане речове майно. - стягнути із 94 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1) та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 25 червня 2021 року по 06 грудня 2021 року. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність 94 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1) щодо затримки повного розрахунку при звільненні та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Стягнуто з 94 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 25 червня 2021 року по 06 грудня 2021 року у розмірі 65442,56 грн. Стягнуто з 94 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн. 20 липня 2022 року відповідач через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Відомостей про те, що позивач є посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня. Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судом касаційної інстанції не встановлено. У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на виключні обставини, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які надають можливість оскарження в касаційному порядку судових рішень, ухвалених в зазначеній у справі, як справі незначної складності. Зокрема, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки є існування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в аналогічній справі з протилежними правовими висновками. Суд наголошує, що з огляду на те, що поняття фундаментального значення справи є оціночним, воно потребує належного обґрунтування з боку скаржника. Сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі, без відповідного підкріплення прикладами/доказами, не дає підстав для відкриття касаційного провадження. Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. При цьому, скаржник не посилається на різноманітність практики, та не вказує судові рішення у даній категорії справ, як доказ неоднакового застосування судами норм права при вирішенні вказаних спорів. Також скаржник указує, що справа становить значний суспільний інтерес, яким в даному випадку проявляється у відсутності єдиного підходу з боку судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування актів законодавства у вказаній категорії справ та справа має виняткове значення. Суд відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки у касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки. Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права , що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення. Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою 94 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року у справі №260/7723/21 за позовом ОСОБА_1 до 94 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб їх надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: О.Р. Радишевська С.А. Уханенко