Постанова Львівський апеляційний суд № 463/3523/22

Справа № 463/3523/22 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н.Л. Провадження № 33/811/675/22 Доповідач: Гончарук Л. Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю захисника Малишака А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Малишака А.С. захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 03 червня 2022 року, встановив: цією постановою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обрано йому покарання у виді адміністративного штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,в користь держави судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок. Згідно постанови, ОСОБА_1 30 квітня 2022 року о 21 год. 35 хв. у м. Львові на вул. Костомарова-Шота Руставелі, керуючи автомобілем «Honda CR-V», р.н. НОМЕР_2 , при зустрічному роз`їзді не врахував дорожньої обстановки, не дотримався бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем «Dacia Sandero», р.н. НОМЕР_3 , який рухався назустріч, при ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги пункту 13.3 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Малишак А.С. захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вказує, що суд першої інстанції фактично вийшов за межі протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки фактично зазначив, що водій ОСОБА_1 також порушив пункт 16.11. ПДР, незважаючи на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не встановлено та не передбачено при обставинах дорожньо-транспортної пригоди факту порушення учасником ДТП саме цього правила дорожнього руху і суд таким способом вийшов за межі протоколу про адміністративне правопорушення, що є недопустимим. Звертає увагу, що висновки суду про те, що водій автомобіля «Dacia Sandero» д.н.з. НОМЕР_3 до моменту зіткнення подолав більшу відстань ніж автомобіль Honda CR-V д.н.з. НОМЕР_2 суперечить іншому висновку суду. Так, суд встановив, що зіткнення автомобілів сталося на лінії розмежування смуг по вулиці Шота Руставелі, а тому фактично ДТП мало місце посередині вулиці Шота Руставеллі, а тому незрозуміло чому суд робить висновок, що автомобіль Dacia Sandero» д.н.з. НОМЕР_3 подолав більшу відстань до моменту зіткнення, якщо врахувати, що обидва автомобілі виїжджали з другорядних доріг і фактично до лінії зіткнення подолали однакову відстань від виїзду з другорядних доріг. Вважає, що суд зробив висновок, який не грунтується на матеріалах справи, а виключно на припущеннях, що автомобіль потерпілого на момент виїзду іншого автомобіля вже знаходився на головній дорозі. Проте, такі обставини нічим не підтверджені, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо швидкості руху учасників ДТП та жодних доказів, з яких можна було б встановити таку, зокрема відеофіксації події до суду не надано. Вказує, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, вважаємо, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 124 КУпАП слід закрити, за відсутності в діях останньої складу адміністративного правопорушення. На думку апелянта, гр. ОСОБА_1 вправі був розраховувати на те, що водій автомобіля буде належним чином виконувати вимоги п. 10.1 та 16.13 ПДР України та, як наслідок, надасть автомобілю гр. ОСОБА_1 перевагу у русі, оскільки такий автомобіль рухався прямо, а автомобіль марки Dacia Sandero» д.н.з. НОМЕР_3 здійснював поворот ліворуч на перехресті. Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання апеляційного суду не прибули, про причини неявки не повідомляли, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за ст. 124 КУпАП, не є обов`язковою. З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Заслухавши виступ захисника Малишака А.С., перевіривши доводи апеляційної скарги, та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №236936 від 30 квітня 2022 року, схемою місця ДТП від 30 квітня 2022 року, письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 30 квітня 2022 року, письмовими поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 від 30 квітня 2022 року, письмовими поясненнями останнього, поданими до суду 30 травня 2022 року, зокрема наявними в них фото з місця події, а також поясненнями потерпілого, даними в судовому засіданні в суді першої інстанції. Покликання в апеляційній скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, те, що висновок суду ґрунтується на припущеннях, апеляційний суд вважає необґрунтованими й до уваги не бере. Апеляційний суд не бере до уваги доводи апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки вони спростовуються наведеними вище доказами. Судом першої інстанції вказано, що матеріали справи не місять відомостей щодо швидкості руху учасників ДТП та жодних доказів, з яких можна було б встановити таку, зокрема відеофіксації події, суду не надано, відтак покликання апелянта з даного приводу є безпідставними. Стосовно доводів захисника про те, що суд першої інстанції фактично вийшов за межі протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки фактично зазначив, що водій ОСОБА_1 також порушив пункт 16.11. ПДР, незважаючи на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не встановлено та не передбачено при обставинах дорожньо-транспортної пригоди факту порушення учасником ДТП саме цього правила дорожнього руху і суд таким способом вийшов за межі протоколу про адміністративне правопорушення, що є недопустимим, слід вказати наступне. Так, в постанові суду зазначено, що автомобіль потерпілого як такий, що на момент виїзду іншого автомобіля вже знаходився на головній дорозі, мав відповідно по положень п. 16.11. ПДР перевагу в русі. Зокрема оскільки автомобілі обох учасників у даному випадку здійснювали виїзд з другорядних доріг на перехрещення з головною дорогою за даних обставин в першу чергу водії мали дотриматись саме вказаного вище пункту ПДР, згідно з яким на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. Положення ж п. 16.13 ПДР застосовуються у випадку руху транспортних засобів по рівнозначній дорозі. Дані мотиви суду першої інстанції жодним чином не вказують на порушення ОСОБА_1 п.16.11 ПДР України, судом першої інстанції встановлено лише порушення останнім п. 13.3 ПДР України, таким чином, доводи захисника щодо цього є безґрунтовними. На переконання колегії суддів, пояснення потерпілого ОСОБА_2 надані ним у суді першої інстанції є логічними послідовними та узгоджуються з протоколом про адміністративне правопорушення та схемою ДТП, пошкодженнями, які отримали транспортні засоби під час ДТП. Наведеними вище доказами підтверджується, що ОСОБА_1 будучи учасником дорожнього руху, порушив п. 13.3 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Водночас, апеляційний суд не бере до уваги висновок експерта №24 від 27.06.2022 р., оскільки судовий експерт Давидович О.О. не попереджався про кримінальну відповідальність. Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, є належним та допустимим доказом. Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ст. 124 КУпАП. Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу адвоката Малишака А.С. захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 03 червня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Л.Я.Гончарук