Постанова 4873 № 910/13899/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" липня 2022 р. Справа№ 910/13899/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гаврилюка О.М. суддів: Майданевича А.Г. Ткаченка Б.О. за участю секретаря судового засідання: Дерій В.В. за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання від позивача: Бондаренко Михайло Михайлович; від відповідача: не з`явився; розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021, повне рішення складено 28.12.2021 у справі № 910/13899/21 (суддя Ващенко Т.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про розірвання договору За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: Короткий зміст рішення місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про розірвання договору № 259/2021 на постачання природного газу від 01.03.21., укладений між позивачем та відповідачем. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 910/13899/21 в задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення мотивоване тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в ч. 2 ст. 652 ЦК України, відповідно до яких укладений між сторонами Договір може бути розірваний за рішенням суду. При цьому, наведені у позові підстави для розірвання Договору за своєю природою не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне виконання зобов`язань позивачем за Договором, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності. Отже, позивачем не доведено та не обґрунтовано наявність підстав для розірвання Договору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 910/13899/21 до розгляду. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 910/13899/21 в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Стягнути з відповідача на користь позивача 3 405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. Скаржник вказує на те, що з моменту проведення тендерних закупівель на 2021р. на ринку природного газу відбулись кардинальні зміни, ціна природного газу зросла в 10 разів. Якщо вживати заходи щодо збільшення ціни природного газу шляхом укладення додаткових угод задля приведення ціни за вказаним договором до рівня ринку, то це призведе до зменшення обсягів постачання природного газу, що у свою чергу, передбачає залишення відповідача в опалювальний період без природнього газу. У зв`язку зі зміною ситуації на ринку природного газу позивач вважав свої права порушеними існуванням зобов`язання виконати договір № 259/2021 від 01.03.2021 на викладених у ньому щодо ціни газу, тому звернувся до суду із відповідним позовом. Також скаржник вказує на те, що на виконання умов даного договору між сторонами газ не придбавався позивачем одномоментно на весь 2021р. Постачальник поетапно щомісячно здійснював закупівлю ресурсу з метою подальшої реалізації природнього газу споживачу. Позивач, починаючи з травня 2021р. несло прямі збитки за договором № 259/2021 на постачання природного газу від 01.03.2021, укладеним з відповідачем. Скаржник зазначає про те, що постачальник не міг усунути обставини, що склалися на ринку природного газу, оскільки він лише купує природний газ для його подальшої поставки споживачам, а ТОВ "Оператор ГТС України" надає послуги з транспортування природного газу, то коригувати закупівельну ціну газу на ринку позивач не має ніякої можливості. Скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не підтверджено документально, що виконання ним договору, як постачальником, та поставка відповідачу, як споживачу, природного газу за ціною обумовленою договором дійсно порушило б співвідношення майнових інтересів сторін та позбавило б позивача того, на що воно розраховувало при укладенні договору, оскільки позивач є суб`єктом підприємницької діяльності, спрямованої на отримання прибутку, однак, при зміні ринкової ціни на газ, виконуючи постачання природного газу на умовах договору, в обсягах травня-жовтня 2021р., постачальник через зростання ціни на природний газ, у цей період вимушений був постачати його за ціною в 5-6 разів менше за ринкову; позивач не лише не отримував доходу, а отримував гарантовані істотні збитки, що дійсно не дозволяє постачальнику, як потерпілій стороні, отримати очікуване при укладення договору, в даному випадку різниця між тим, на що розраховував постачальник, укладаючи договір, і тим, що в дійсності він отримує, є істотною. На думку скаржника, суд дійшов неправомірного висновку щодо ненадання позивачем належних та допустимих доказів, на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в ч. 2 ст. 652 ЦК України, оскільки позивачем було надано всі належні та допустимі докази, що підтверджують наявність одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, які є підставою для розірвання договору № 259/2021 на постачання природного газу природного газу від 01.03.2021 у судовому порядку. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що позивач в односторонньому порядку, без наявності судового рішення, відмовилось від виконання умов договору, і саме перед початком опалювального сезону, а саме: 05.10.2021 на адресу відповідача надійшло повідомлення від АТ "Київгаз" про припинення (обмеження) газопостачання у зв`язку із не включенням відповідача до Реєстру споживачів жодного з постачальників природного газу, яким на той момент для відповідача був позивач. Зазначені дії значно погіршили умови проходження служби, а також призвели до того, що велика кількість сімей працівників відповідача, які проживають в гуртожитках відповідача, залишились без тепла в домівках майже на місяць. На думку відповідача, позивач опускає той факт, що господарська діяльність здійснюється на власний ризик і одержання прибутку є метою, а не обов`язковою ознакою підприємництва, крім того, відповідач зазначає, що позивач від початку укладення договору могло отримувати збитковий фінансовий результат. Так, довідкою визначено, що середньозважена ціна на умовах післяплати (з урахуванням ПДВ), станом на 05.01.2021 становила 7573,23 грн за 1000 куб.м, а цінова різниця договір/довідка становить 783,23 грн за 1000 куб.м, таким чином, позивач врахував наявність різниці в ціні, визначив її для себе як прийнятну та уклав договір. Позивачем жодним чином не підтверджено наявність збитків, понесених ним в результаті виконання договору. Також відповідач зазначає, що строк дії договору закінчився 31.12.2021, а подання апеляційної скарги, на думку відповідача, здійснено скаржником лише з одною метою, а саме встановлення можливої судової практики щодо розірвання зазначених договорів в судовому порядку, яка в подальшому може бути використана недобросовісними постачальниками з метою ігнорування положень Закону України "Про публічні закупівлі". Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/13899/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз постач" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 910/13899/21. Призначено справу № 910/13899/21 до розгляду у судовому засіданні 24.02.2022. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022, у зв`язку з перебуванням судді Суліма В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022, для розгляду справи №910/13899/21 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 прийнято справу № 910/13899/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. У зв`язку із викладеним, судове засідання у справі № 910/13899/21, призначене на 24.02.2022, не відбулось. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 на 19.05.2022. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. На підставі ст. 216 ГПК України, відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/13899/21 на 07.07.2022. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Однак, згідно із довідкою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022, складеною секретарем судового засідання Дерій В.В., причиною неможливості встановлення відеоконференцзв`язку зазначено те, що на момент проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою додатку EASYCON, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач", Найдьонова Катерина Вадимівна, не вийшла на зв`язок. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин. Враховуючи викладене, введення воєнного стану в Україні, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/13899/21 розглядалась протягом розумного строку. Позиції учасників справи Представник відповідача у судовому засіданні 07.07.2022 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 910/13899/21 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 01.03.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір № 259/2021 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач, за договором постачальник, зобов`язався з 01.03.2021 по 31.12.2021 поставляти відповідачу, за договором споживачу, товар: "ДК 021:2015 код 09120000-6 Газове паливо (Природний газ) у власність (далі - "Газ" або "Товар"), в обсягах і порядку, передбачених Договором, а відповідач зобов`язався прийняти газ та оплатити позивачу його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором. Пунктом 1.2. Договору встановлено річний плановий обсяг постачання газу 123,456 тис. куб.м. Згідно з п. 2.1. Договору ціна на момент укладення Договору становила 5 658,33 грн за 1 000 куб.м, крім того ПДВ - 1 131,67 грн., всього з ПДВ - 6 790,00 грн. В подальшому сторонами укладені додаткові угоди до Договору № 1 від 30.04.2021, № 2 від 27.05.2021, № 3 від 29.06.2021 та № 4 від 21.07.2021, відповідно до яких сторонами змінено обсяг природного газу та ціну за 1 000 куб.м у сторону збільшення у зв`язку з коливанням ціни на ринку природного газу. Так, додатковою угодою № 4 від 21.07.2021 внесено зміни з 01.07.2021, а саме обсяг природного газу складає 96,65386 тис.куб.м та ціна газу за 1 000 куб.м - 9 935,70 грн з ПДВ. 27.07.2021 позивач надіслав відповідачу повідомлення від 21.07.2021 вих. № 787 про розірвання Договору. Листом від 05.08.2021 вих. № 7101-4942/012 відповідач відмовив позивачу у розірванні Договору. Оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо розірвання Договору, позивач звернувся до суду з даним позовом. Позивач посилається як на підстави для розірвання Договору на приписи ст. 652 ЦК України. На думку позивача, наявні всі чотири умови для розірвання Договору, а саме: - в момент укладення Договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; укладаючи Договір, позивач не розраховував на значне збільшення ціни природного газу; - зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; позивач вживав заходи спрямовані на збільшення ціни, укладаючи додаткові угоди з відповідачем, однак, на думку позивача, якщо вживати заходи щодо збільшення ціни природного газу, шляхом укладення великої кількості додаткових угод, то це призведе до зменшення обсягів постачання природного газу, а тому, внаслідок укладення великої кількості додаткових угод до Договору, відповідач може залишитися без природного газу в опалювальний період; - виконання Договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні Договору; при укладенні Договору, на думку позивача, майнові інтереси сторін перебували в збалансованому стані, проте з істотною зміною обставин відбулося порушення цього балансу; в результаті позивач не задовольняє свої майнові інтереси, а отримує збитковий фінансовий результат діяльності за результатами постачання природного газу за Договором; - із суті Договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона; на думку позивача, із суті Договору не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, в даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач". У свою чергу, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені позову, з огляду на наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Відповідно до ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з пропозицією розірвати Договір, яка була відхилена останнім. Згідно з ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). За частинами першою, четвертою, сьомою статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина перша статті 180 ГК України). Статтею 26 Віденської конвенції "Про право міжнародних договорів" 1969 р. (ратифікована Україною 14 травня 1986 р.) закріплено, що "кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись" (pacta sunt servanda). Принцип pacta sunt servanda в Україні закріплений ст. 1 Закону України "Про міжнародні договори України". Крім того, він міститься в статті 629 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Укладаючи основний договір, сторони спору мали право очікувати, що все, обумовлене укладеним між ними правочином, буде виконано контрагентом зацікавленої сторони. Це випливає з норми статті 629 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами та відповідає загальноприйнятому принципу pacta sunt servanda. (постанова Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 910/22752/17). Таким чином, сторони, уклавши Договір, узгодили всі істотні умови та були вільні у виборі контрагента та на власний розсуд узгодили ціну Договору та ціну природного газу. Крім того, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується ані позивачем, ані відповідачем, останній йшов на зустріч позивачу та погоджувався із внесенням змін до Договору щодо збільшення ціни природного газу шляхом укладення відповідних додаткових угод. Так, ринкова ціна природного газу є більшою, ніж та, яка узгоджена сторонами у Договорі та можливо припустити, що позивач не розраховував на таке збільшення, однак, для розірвання Договору на підставі ст. 652 ЦК України необхідна наявність всіх чотирьох умов. Позивачем не надано доказів відмови відповідача укладати додаткові угоди щодо збільшення ціни природного газу. Верховний Суд висловив позицію, відповідно до якої обставина, яка залежить від волі третіх осіб не може вважатись такою, що має ознаки надзвичайності і невідворотності (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2342/16). Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачем документально не підтверджено, що виконання ним Договору, як постачальником, та поставка відповідачу, як споживачу, природного газу за ціною обумовленою Договором дійсно порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б Товариство з обмеженою відповідальність "Мегагаз Постач" того, на що воно розраховувало при укладенні Договору, а твердження позивача про те, що ним були понесені збитки у зв`язку із виконанням Договору не підтверджено належними і допустимими доказами. Так, із суті Договору та звичаїв ділового обороту випливає, що саме постачальник, який пропонує товар до продажу та поставляє його споживачу несе ризик зміни ринкової ціни природного газу. Відповідно до ст. ст. 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій. Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19. Відповідно до п. 11.1 Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VІІІ (із змінами). Передбачаючи в Договорі підстави його припинення, які обмежуються закінченням строку, на який його було укладено, та достроковим розірванням у разі невиконання позивачем зобов`язань за цим договором, і не визначаючи можливості і підстав для безумовного дострокового розірвання такого Договору на вимогу позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" та Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві шляхом вільного волевиявлення приймали на себе ризик настання обставин, що унеможливлять виконання ним взятих на себе зобов`язань. Тому наслідки реалізації такого ризику мають бути покладені на сторін рівною мірою. Крім того, у листі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 11.12.2018 № 3304-04/54265-06, наданому позивачем, рекомендовано замовникам у разі здійснення закупівлі природного газу зазначати порядок зміни істотних умов в проекті договору та договорі про закупівлю з використанням механізму ціноутворення на природний газ у вигляді формули, наведеної у листі. Натомість позивач не був позбавлений права скористатись такими рекомендаціями. Також слід зазначити, що позивачем до складу тендерної пропозиції додано цінову довідку, видану Харківською промисловою палатою, від 06.01.2021 № 22/21, відповідно до якої середньозважена ціна на умовах післяплати (з урахуванням ПДВ), станом на 05.01.2021 становить 7 573,23 грн за 1000 куб.м. Цінова різниця договір/довідка становить 783,23 грн за 1 000 куб.м. Окрім того, в довідці визначено розмір коливання (зростання) середньозваженої ціни в період грудень 2020р. - січень 2021р. (станом на 05.01.2021) у розмірі 19,36%, тобто значне коливання і із зазначеним фактом позивач був ознайомлений і міг передбачити подальше зростання ціни. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновками господарського суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в ч. 2 ст. 652 ЦК України, відповідно до яких укладений між сторонами Договір може бути розірваний за рішенням суду, при цьому, наведені у позові підстави для розірвання Договору за своєю природою не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне виконання зобов`язань позивачем за Договором, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності. Таким чином, позивачем не доведено та не обґрунтовано наявність підстав для розірвання Договору. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає позовні вимоги про розірвання договору № 259/2021 на постачання природного газу від 01.03.2021, укладеного між Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" та Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. З приводу доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації"). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 910/13899/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 910/13899/21 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 910/13899/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 910/13899/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/13899/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Текст постанови складено та підписано 02.08.2022, в перший робочий день після відпусток суддів. Головуючий суддя О.М. Гаврилюк Судді А.Г. Майданевич Б.О. Ткаченко