Постанова 4873 № 910/12983/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" травня 2026 р. Справа№ 910/12983/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гаврилюка О.М. суддів: Крижного О.М. Ткаченка Б.О. при секретарі судового засідання: Ніконенко Є.С. за участю представників сторін: від позивача: Сергеєв П.О. (в залі суду); від відповідача: не з`явився; за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Агропродопт» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025, повний текст рішення складено 01.01.2026 у справі № 910/12983/25 (суддя Демидов В.О.) за позовом Приватного підприємства «СБ Плюс» до Приватного підприємства «Агропродопт» про стягнення 2 143 467,61 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст рішення місцевого господарського суду 17.10.2025 в системі «Електронний суд» представником Приватного підприємства «СБ ПЛЮС» сформовано позовну заяву до Приватного підприємства «АГРОПРОДОПТ» про стягнення заборгованості за Договором поставки № 1-08/25 від 26.08.2025 у розмірі 2 143 467,61 грн з яких: - 2 052 245,26 грн - сума основного боргу; 6 156,74 грн - сума інфляційних втрат; 7 921,82 грн - 3% річних; 77 143,79 грн - пеня та була передана 20.10.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі № 910/12983/25 позовні вимоги задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення з Приватного підприємства «Агропродопт» основного боргу у розмірі 585 880 грн 56 коп закрито. Стягнуто з Приватного підприємства «Агропродопт» на користь Приватного підприємства «СБ Плюс» суму основного боргу у розмірі 1 466 364 грн 70 коп., пеню у розмірі 77 143 грн 79 коп, 3% річних у розмірі 7 921 грн 82 коп, інфляційні втрати у розмірі 6 156 грн 74 коп та судовий збір у розмірі 25 721 грн 61 коп. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із рішенням, Приватне підприємство «Агропродопт» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі № 910/12983/25 в частині стягнення пені у розмірі 77 143 грн 79 коп, 3% річних у розмірі 7 921 грн 82 коп, інфляційні втрати у розмірі 6 156 грн 74 коп та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. На думку скаржника, судом не враховано, що відповідно до розділу 5 договору № 1-08/25 від 26.08.2025 Сторонами узгоджено: п. 5.3. договору - покупець оплачує вартість партії Товару на умовах встановлених даним договором шляхом перерахування 86% вартості партії протягом одного банківського дня після підписання Сторонами договору або отримання покупцем рахунку - фактури за товар. Тобто п. 5.3 договору надає право покупцю на власний розсуд здійснити оплату після підписання договору або дочекатись відповідного рахунку-фактури та здійснити оплату на підставі рахунку-фактури, більше того, п. 5.3 Договору зазначено: « 14% вартості партії Товару після реєстрації постачальником податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.», тобто, для 14% вартості партії - взагалі строк оплати фактично не встановлений, а лише встановлює початок права вимоги для такої оплати. Також на думку скаржника, направляючи лист № 34 від 30.09.2025 та встановлюючи строк виконання грошових зобов`язань до 03.10.2025 без нарахування будь яких штрафних санкцій, позивач фактично встановив для відповідача строк оплати за поставлений товар, таким чином, враховуючи вимоги листа № 34 від 30.09.2025 початком строк нарахування пені у розмірі 77 143 грн, 3% річних у розмірі 7 921 грн 82 коп. та інфляційних втрат у розмірі 6 156 грн є саме 03.10.2025, а не 30.08.2025, як помилково визначено судом. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказав на те, що з врахуванням п. 5.3, 5.6 договору та положень законодавства (692 ЦК України), покупець мав би оплатити вартість отриманого Товару фактично на наступний день з дати його отримання. При цьому, позивач звертає увагу, що нарахування були здійснені ним з наступного дня після здійснення останньої поставка, тоді як прострочення в оплаті мало місце і щодо попередніх поставок. Надсилання чи не надсилання вимоги позивачем відповідачу жодним чином не впливає на вказаний строк оплати. Більше того, право на нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних передбачене умови договору п. 6.6. договору та ст. 625 ЦК України, і тому в будь якому випадку, можливе не правильне визначення строку від якого нараховується пеня, є підставою для його перерахунку, а не для скасування рішення повністю. Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив про наявність підстав для відшкодування понесених Приватним підприємством «СБ ПЛЮС» в майбутньому судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді такої справи в Північному апеляційному господарському суді у розмірі щонайменше 8 500,00 грн (підготовка відзиву на апеляційну скаргу та участь в одному засіданні у справі) проте остаточний розмір буде визначений на підставі надання всіх послуг в рамках такої справи, після надання останнім відповідного звіту по факту остаточного надання послуг. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/12983/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агропродопт» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі № 910/12983/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду: - докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 3 633,60 грн; 29.01.2026 о 16:49 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 було доставлено Приватному підприємству «Агропродопт» в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026. 09.02.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну квитанцію № 3023318813 від 06.02.2026 у розмірі 3 633,60 грн, що свідчить про сплату судового збору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 у справі № 910/12983/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Агропродопт» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі № 910/12983/25. Призначено справу № 910/12983/25 до розгляду у судовому засіданні 10.03.2026. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026, у зв`язку із участю судді Суліма В.В. у ХХ черговому з`їзді суддів України, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2026, для розгляду справи № 910/12983/25 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Крижний О.М., Ткаченко Б.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 прийнято справу № 910/12983/25 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Крижний О.М., Ткаченко Б.О. На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 оголошено перерву у розгляді справи № 910/12983/25 за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Агропродопт» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 до 05.05.2026. Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/12983/25 розглядалась протягом розумного строку. Явка учасників у судове засідання та правова позиція Представник позивача у судовому засіданні 05.05.2026 просив рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі № 910/12983/25 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення. Представник відповідача у судове засідання 05.05.2026 не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вбачається із матеріалів справи, 26.08.2025 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 1-08/25 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, Сторони погодили, що позивач, за договором постачальник, зобов`язався поставити і передати у власність відповідача, за договором покупця, а відповідач прийняти і оплатити зерно українського походження (надалі - Товар). Культура та клас Товару зазначається в додаткових угодах до договору, які є його невід`ємними частинами. Згідно із п. 2.1 договору загальна кількість Товару становить 385 100,00 кг. (+/_10%). Кількість Товару зазначається в додаткових угодах до договору, які є його невід`ємними частинами. Одиницею виміру Товару, що поставляється на умовах договору, є кілограм. Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що загальна вартість договору становить суму вартості поставленого Товару протягом строку дії договору, відповідно до додаткових угод до договору, видаткових накладних та/або актів приймання-передачі товару. Відповідно до п. 4.2. договору зазначено, що передача товару супроводжується наступними документами: 1) Видатковою накладною; 2) ТТН у 3-х примірниках; 3) Зареєстрованою податковою накладною, оформленою відповідно до чинного законодавства України, та квитанцію № 1 про підтвердження реєстрації. Згідно п. 4.3. договору право власності на товар за цим договором виникає у відповідача на складі відповідача. Підписання видаткової накладної є підтвердженням отримання кількості товару. За умовами п.5.3 договору відповідач оплачує вартість партії товару на умовах встановлених даним договором шляхом перерахування 86% вартості партії товару, на поточний рахунок позивача протягом одного банківського дня після підписання сторонами договору або отримання відповідачем рахунку-фактури за товар та 14% вартості партії Товару після реєстрації позивачем податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог податкового законодавства. У випадку порушення відповідачем строку проведення оплати за поставлений Товар відповідно до умов договору, він сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла на період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми (п.6.6 договору). Відповідно до п.10.2 договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін та скріплення печатками обох Сторін і діє до « 31» грудня 2025р. Закінчення строку дії договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії. Додатковою угодою № 1 від 26.08.2025 до договору поставки № 1-08/25 сторонами погоджено поставку пшениці у загальній вартості 208 527,66 грн, в т.ч. ПДВ 14% - 25 608,66 грн. Додатковою угодою № 2 від 27.08.2025 до договору поставки № 1-08/25 сторонами погоджено поставку пшениці у загальній вартості 678 352,90 грн, в т.ч. ПДВ 14% - 83 306,50 грн. Додатковою угодою № 3 від 28.08.2025 до договору поставки № 1-08/25 сторонами погоджено поставку пшениці у загальній вартості 973 338,16 грн, в т.ч. ПДВ 14% - 119 532,76 грн. Додатковою угодою № 4 від 29.08.2025 до договору поставки № 1-08/25 сторонами погоджено поставку пшениці у загальній вартості 1 493 026,54 грн, в т. ПДВ 14% - 183 354,14 грн. Так, як вбачається із наданих позивачем товарно-транспортних накладних, підписаних сторонами без зауважень, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем у період з 26.08.2025 по 29.08.2025 відвантажено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 3 353 245,26 грн. Також, на виконання умов договору позивачем зареєстровані податкові накладні № 119 від 26.08.2025 на суму 208 527,66 грн; № 130 від 27.08.2025 на суму 678 352,90 грн; № 132 від 28.08.2025 на суму 973 338,16 грн; № 133 від 29.08.2025 на суму 1 493 026,54 грн, про що свідчать квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Як стверджує позивач у позовній заяві, в момент здійснення поставки товару ним передано повний пакет документів відповідачу для підписання, також про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки пшениці. Водночас, відповідачем частково, на суму 1 301 000,00 грн, виконано зобов`язання щодо оплати отриманого товару, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів № 1818 від 03.09.2025 на суму 300 000,00 грн; № 1812 від 03.09.2025 на суму 300 000,00 грн; № 1811 від 02.09.2025 на суму 311 000,00 грн; № 1806 від 02.09.2025 на суму 300 000,00 грн; № 1798 від 29.08.2025 на суму 90 000,00 грн. Також між сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період серпень 2025 - вересень 2025, із якого вбачається наявність заборгованості відповідача перед позивачем за товар отриманий за договором поставки №1-08/25 у розмірі 2 052 245,26 грн. Позивачем на адресу відповідача надіслано лист з вих. № 34 від 30.09.2025, в якому зазначив про наявність заборгованості у розмірі 2 052 245,26 грн та просив виплатити зазначену заборгованість, однак, зазначений лист залишений відповідачем без відповіді, доказів відсутності заборгованості відповідачем не надано, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом. Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України). Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як вже зазначалось, відповідач своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати отриманого товару у встановлений пунктом 5.3 договору строк не здійснив, доказів відсутності заборгованості перед позивачем відповідачем не надано. Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару у розмірі 2 052 245,26 грн, підтверджений матеріалами справи та належним чином доведений. Водночас, відповідач у заяві від 03.12.2025 повідомив, що після звернення позивача до суду, ним здійснено часткове погашення основної суми боргу на суму у розмірі: 585 880,56 грн. З огляду на викладене, позивач підтримав вимоги в частині заборгованості відповідача перед позивачем на суму у розмірі 1 557 587,05 грн, з яких: 1 466 364,70 грн - основний борг; 77 143,79 грн - пеня; 7 921,82 грн - 3% річних; 6 156,74 грн - інфляційні втрати, натомість у частині стягнення з відповідача 585 880,56 грн предмет спору відсутній, і позивач вважає наявними підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Отже, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 585 880,56 грн, сплачених після відкриття провадження у даній справі, підлягає закриттю за відсутністю предмета спору. Натомість, заборгованість у розмірі 1 466 364,70 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як така, що підтверджена матеріалами справи. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України). В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним. Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3). Згідно із п. 6.6 договору у випадку порушення відповідачем строку проведення оплати за поставлений Товар відповідно до умов договору, він сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла на період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми. Здійснивши перерахунок пені за період з 30.08.2025 по 16.10.2025, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що за відсутності можливості виходу за межі позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 77 143,79 грн. Також позивачем заявлено до стягнення 6 156,74 грн інфляційних втрат та 7 921,82 грн 3% річних, з огляду на порушення відповідачем грошового зобов`язання. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши розрахунки позивача, наведений у позовній заяві, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що суми 3% річних та інфляційних втрат у розмірах 7 921,82 грн та 6 156,74 грн, відповідно, є арифметично правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, доведення позивачем своїх позовних вимог, водночас не представлення відповідачем більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 466 364,70 грн основного боргу, 77 143,79 грн пені, 7 921,82 грн 3% річних та 6 156,74 грн інфляційних втрат, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі № 910/12983/25, відсутні. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне. Доводи скаржника про те, що п. п. 5.3 договору надає право покупцю на власний розсуд здійснити оплату після підписання договору або дочекатись відповідного рахунку-фактури та здійснити оплату на підставі рахунку-фактури, а для 14% вартості партії - взагалі строк оплати фактично не встановлений, а лише встановлює початок права вимоги для такої оплати, є безпідставними, оскільки п. 5.3 встановлено обов`язок оплатити поставлений товар - 86% шляхом одного банківського дня після підписання договору або отримання відповідачем рахунку-фактури за Товар та 14% вартості партії Товару після реєстрації позивачем податкових накладних. Умовами договору не передбачено виникнення обов`язку з оплати поставленого товару саме фактом пред`явлення вимоги. Зазначений лист № 34 направлено позивачем відповідачу саме з метою позасудового вирішення спору, однак відповідач не скористався правом вирішити спір у позасудовому порядку, без застосування до нього штрафних санкцій. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду містка Києва від 23.12.2025 у справі № 910/12983/25, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування своїх рішень за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі № 910/12983/25, відсутні. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Приватного підприємства «Агропродопт» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі № 910/12983/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі № 910/12983/25 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агропродопт» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі № 910/12983/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі № 910/12983/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/12983/25 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Постанова підписана 24.06.2026. Головуючий суддя О.М. Гаврилюк Судді О.М. Крижний Б.О. Ткаченко