Ухвала КГС ВС № 908/1215/21

УХВАЛА 01 серпня 2022 року м. Київ cправа № 908/1215/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г. розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2022 (у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А. (головуючий), Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2021 (суддя Азізбекян Т.А.) за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прозрєніє" про розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна, ВСТАНОВИВ: 24.06.2022 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2022 (повний текст складено 18.05.2022) та рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2021 у справі № 908/1215/21. Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2022 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення касаційної скарги або залишення її без руху за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2022 та рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2021 у справі № 908/1215/21 до надходження до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду матеріалів справи № 908/1215/21 та витребувано матеріали цієї справи із Господарського суду Запорізької області/Центрального апеляційного господарського суду. 25 липня 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 908/1215/21. Розглянувши матеріали касаційної скарги та її доводи, Суд, з урахуванням матеріалів справи, що надійшли на його вимогу, вирішив залишити зазначену скаргу без руху, виходячи з наступного. Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Відповідно до пункту 7 частини другої, пункту 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, яке оскаржується. Крім того, до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності. Статтею 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. Предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2022 (повний текст складено 18.05.2022), тобто останнім днем подання касаційної скарги відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України є 07.06.2022. Касаційну скаргу заявником подано до Касаційного господарського суду 24.06.2022, тобто із пропуском зазначеного процесуального строку. Водночас, у касаційній скарзі заявником викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що повний текст постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2022 по цій справі складено 18.05.2022 та було отримано його представником нарочно у вказаному суді лише 03.06.2022 (хоча він зазначає 03.08.2021, що очевидно є опискою), про що, на його думку, свідчить відмітка реєстрації вхідної кореспонденції на копії першої сторінки зазначеного судового рішення. Крім того, скаржник зазначає, що внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України було введено воєнний стан. Тобто, на думку заявника, вказані вище обставини зумовили неможливість подання касаційної скарги до 24.06.2022. Однак, колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими, з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 161 т. 1), постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2022 скаржником отримано 02.06.2022 (штриховий ідентифікатор поштового відправлення № 4900096613550). Тобто, передбачений положенням частини другої статті 288 Господарського процесуального кодексу України двадцятиденний строк, який обчислюється з дня вручення скаржнику повного тексту оскаржуваного судового рішення, закінчився 22.06.2022, а касаційну скаргу було подано 24.06.2022. Також заявник посилається на отримання повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду 03.06.2022, однак на підтвердження наведеної обставини він жодних доказів не подає, про що Канцелярією Касаційного господарського суду складено акт № 29.1-11/232 від 24.06.2022. При цьому Суд зазначає, що відмітка реєстрації вхідної кореспонденції на копії першої сторінки зазначеного судового рішення про його отримання не може вважатися належним доказом дати фактичного отримання постанови апеляційного господарського суду, оскільки є внутрішнім документом скаржника, а отже не може об`єктивно підтверджувати дату його отримання. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що навіть у випадку обрахування двадцятиденного строку на касаційне оскарження, встановленого частиною другою статті 288 Господарського процесуального кодексу України, з 03.06.2022, скаржником все одно пропущено зазначений строк, оскільки в такому разі він сплив 23.06.2022, а касаційну скаргу було подано 24.06.2022. Отже, скаржником не надано належних доказів на підтвердження наявності особливих та непереборних обставин неможливості звернутися до суду з касаційною скаргою в період з 22.06.2022 до дати її подачі - 24.06.2022. Водночас, саме лише посилання заявника у клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку на введення воєнного стану на території України не є безумовним доказом наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження. Колегія суддів наголошує, що статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Враховуючи вищевикладене, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови, у зв`язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Так, у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008). Таким чином, розглянувши зазначене клопотання та оцінивши наведені доводи скаржника, ураховуючи дату подання касаційної скарги (24.06.2022), зважаючи на юридичну адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Суд визнає неповажними підстави, викладені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження. Відповідно до частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Крім того, пунктом 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір". За змістом підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. У 2021 році Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про: розірвання договору купівлі-продажу об`єкта аукціону №1219, укладеного 02.03.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прозрєніє" (код ЄДРПОУ 37255841); повернення з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Прозрєніє" (код ЄДРПОУ 37255841) об`єкту незавершеного будівництва - малоповерхової житлової забудови блок-будинок БД-10/1-9 (квартири з №1 по №9), площею 1423,0 кв.м., за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, провулок Таврійський, буд. 2 разом із земельною ділянкою державної власності за договором купівлі-продажу від 02.03.2012 №1219 та передання за актом приймання-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях. Тобто, предметом позову у цій справі є 2 вимоги немайнового характеру. Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву або скаргу було подано до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За змістом абзацу 2 частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлюється у розмірі 2 270,00 грн. Таким чином, за подання касаційної скарги заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 9 080,00 грн (2 270,00 грн * 2 * 200%). Скаржник в касаційній скарзі в додатках зазначив перелік документів, що подає разом з нею, зокрема, клопотання про звільнення від сплати судового збору. Однак, ним не було додано зазначеного клопотання, про що Канцелярією Касаційного господарського суду складено акт № 29.1-11/232 від 24.06.2022. Додатково суд касаційної інстанції інформує заявника, що відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначається статтею 8 Закону України "Про судовий збір". Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Згідно з частиною другою статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. З системного аналізу змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" убачається, що положення цієї статті, не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18). Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57). Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Таким чином, за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено звільнення від сплати судового збору юридичним особам. Виходячи із положень частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху. У зв`язку з цим, Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях необхідно надати Суду належні докази, які підтверджують сплату судового збору у розмірі 9 080,00 грн, за наведеними нижче реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007 Код банку отримувача (МФО): 899998 Код класифікації доходів бюджету: 22030102 Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) у справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд)(назва суду, де розглядається справа). Крім того, згідно зі статтею 291 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Разом із цим, доказів належного виконання вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги скаржником не додано, про що Канцелярією Касаційного господарського суду складено акт № 29.1-11/232 від 24.06.2022. Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом: - наведення інших причин пропуску строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням поважності підстав його пропуску; - подачі документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі; - доказів належного виконання вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2022 та рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2021 у справі № 908/1215/21 залишити без руху до 31.08.2022. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В.А. Зуєв Судді І.С. Берднік В.Г. Суховий