Ухвала КГС ВС № 810/1643/17

УХВАЛА 01 серпня 2022 року м. Київ cправа № 810/1643/17 Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Зуєв В.А. розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 (у складі колегії суддів: Андрієнко В.В. (головуючий), Буравльов С.І., Шапран В.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 (суддя Пукшин Л.Г.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до:

1. Державного реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" Мельника Дмитра Сергійовича,

2. Публічного акціонерного товариства "Златобанк",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпродукт" третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: 13.07.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 (повний текст складено 28.06.2022) та рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі № 810/1643/17, подана 11.07.2022 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобами поштового зв`язку. Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд вирішив залишити зазначену скаргу без руху, виходячи з наступного. Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним. Отже, системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: за пунктом 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; за пунктом 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; за пунктом 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній. У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Крім того, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Як вбачається з касаційної скарги, заявник в якості обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень господарських судів попередніх інстанцій зазначає пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, ним наведено підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Однак, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України в якості підстав для подання касаційної скарги, скаржником не наведено конкретної норми права, яку суд застосував (або повинен був застосувати) при розгляді справи та щодо якої, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім загального посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити безпосередньо зазначення норми права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Оскільки у касаційні скарзі скаржником не зазначено підстави (підстав) її подання відповідно до змісту вимог статті 287 Господарського процесуального кодексу України, то згідно з частиною другою статті 292 цього кодексу зазначена скарга підлягає залишенню без руху. Крім цього, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір". За змістом підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. У 2017 році Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" Мельника Дмитра Сергійовича, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" Мельника Дмитра Сергійовича від 28.12.2016 про внесення запису № 18368404 від 27.12.2016 про іпотеку нерухомого майна: рибного ярмарку та комплексу по зберіганню, виробництву продуктів харчування для Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік центр "Скандинавія", розташованого за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р- н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а (відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: адміністративний комплекс, літера А, загальною площею 1237,2 кв. м, рибний ярмарок, літера Б, загальною площею 2983 кв. м, комплекс по зберіганню продуктів харчування, літера В, загальною площею 16522,2 кв. м, насосна підстанція, літера Г, загальною площею 37,5 кв. м, механічна майстерня, літера Д, загальною площею 128,7 кв. м), внесеного на підставі дублікату договору іпотеки № 1881 від 07.11.2016, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика". Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 в частині позовних вимог до Державного реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" Мельника Дмитра Сергійовича провадження у справі закрито. В частині позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Златобанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпродукт" задоволено та визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" Мельника Дмитра Сергійовича, індексний номер рішення 3239922 від 28.12.2016 про внесення запису №18368404 від 27.12.2016 про іпотеку нерухомого майна: рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістік центр "Скандинавія", який розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а. Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: адміністративний комплекс, літера А, загальною площею 1237,2 кв. м, рибний ярмарок, літера Б, загальною площею 2983 кв. м, комплекс по зберіганню продуктів харчування, літера В, загальною площею 16522,2 кв. м, насосна підстанція, літера Г, загальною площею 37,5 кв. м, механічна майстерня, літера Д, загальною площею 128,7 кв.м., що внесений на підставі дублікату договору іпотеки № 1881 від 07.11.2016, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика". У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" просить Суд змінити мотивувальну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №810/1643/17 виключивши з них відповідача-3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Біпродукт". Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву або скаргу було подано до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2017 установлюється у розмірі 1 600,00 грн. Таким чином, оскільки заявник просить змінити мотивувальну та резолютивну частини вказаних судових рішень (часткове оскарження), то за подання касаційної скарги йому необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 3 200,00 грн (1 600,00 грн * 200%). Однак, на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги заявником не додано документу про сплату судового збору у встановленому законом розмірі та порядку, що, відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для залишення її без руху. У зв`язку з цим, Акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" необхідно надати Суду належні докази, які підтверджують сплату судового збору у розмірі 3 200,00 грн, за наведеними нижче реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007 Код банку отримувача (МФО): 899998 Код класифікації доходів бюджету: 22030102 Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) у справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд)(назва суду, де розглядається справа). Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подачі: - нової редакції касаційної скарги із чітким зазначенням і належним обґрунтуванням підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України (із урахуванням змісту цієї ухвали); - документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі. При цьому Суд звертає увагу скаржника на те, що нову редакцію касаційної скарги, подану на виконання вимог цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи № 810/1643/17, надавши Суду докази такого надіслання. Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі № 810/1643/17 залишити без руху до 31.08.2022. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В.А. Зуєв