Постанова Львівський апеляційний суд № 450/354/22

Справа № 450/354/22 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.В. Провадження № 22-ц/811/1126/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Мікуш Ю.Р. Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. З участю: позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу № 450/354/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину ,- в с т а н о в и в : позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягувати з відповідача аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2100,00 грн., щомісячно, з індексацією відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття; допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. Позовні вимоги мотивує тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12.03.2021 року. У шлюбі народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Неповнолітня дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її повному утриманні. Відповідач проживає окремо, матеріальної допомоги у добровільному порядку на утримання дитини не надає, жодним чином не займається вихованням дитини та не виконує свої батьківські обов`язки. Оскаржуваним рішенням позов задоволено . Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2100,00 (дві тисячі сто гривень 00 копійок) гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.01.2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави 992,40 гривень судового збору. Рішення оскаржив відповідач.В апеляційній скарзі зазначає, що суд при ухваленні рішення неповно встановив та дослідив обставини,які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що він має можливість сплачувати аліменти в розмірі 2100 грн. , що становить 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Судом в порушення вимог ст.182 СК України не враховано його матеріальне становище, зокрема те, що з 01.11.2021 року він не працює, є студентом другого курсу денної форми навчання Львівської національної музичної академії імені М.В.Лисенка. Навчання є платним, що підтверджується довідкою №65 від 21.03.2022 року. Стверджує, що не має жодних доходів, під час воєнного стану знайти роботу просто неможливо. Зазначає, що фактично він перебуває на утриманні своїх батьків, а тому сплата аліментів ляже на них. Судом не враховано доходи позивачки та обов`язок обох батьків утримувати дитину. Процесуальні порушення полягають у тому, що він позбавлений права подати докази, що порушило принцип змагальності. Просить рішення суду скасувати та ухвали нове рішення,яким встановити аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини. Позивач ОСОБА_1 подала Відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що суд ухвалив законне і справедливе рішення, а апеляційна скарга є необгрунтованою. Відповідач є особою працездатного віку , а тому зобов`язаний надавати фінансову допомогу на утримання дитини. Звертає увагу, що станом на день розгляду справи відповідач закінчив навчання, а тому може більше часу приділяти роботі. Стверджує, що вона в даний час не працює, а тому часто змушена користуватися кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку, які потім необхідно повертати. Просить рішення суду залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено такі обставини. Відповідно до копії Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 12.03.2021 року сторони у справі перебувають у шлюбі,який укладений 12.03.2021 року у Пустомитівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №

12. З копії свідоцтва про народження дитини, виданого Пустомитівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, серія НОМЕР_4 від 20.05.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина зареєстрована та проживає з матір`ю у будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7). Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є підставними, оскільки неповнолітня дитина проживає разом з позивачем, відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини добровільно не надає, чим ухиляється від виконання обов`язку з утримання неповнолітніх дітей. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що їх не спростовують. Статтею 51 Конституції України та статтею180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно із ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу. Згідно із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Згідно із ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року, ч.ч. 7, 8 СК України під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей. Обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків. У разі їх ухилення від його виконання аліменти можуть стягуватись за рішенням суду. Обов`язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття. З врахуванням принципу справедливості, колегія суддів вважає, розмір аліментів визначений позивачем і судом відповідає якнайкращому забезпеченню дитини і є пропорційним до ринкових цін станом на час розгляду справи. Згідно з ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з матеріалів справи, позивач належними та допустимими доказами довела суду необхідність у стягненні аліментів у розмірі 2100 грн., зокрема надала чеки придбання для дитини необхідних речей та продуктів харчування, натомість відповідач лише посилається на прожитковий мінімум, який встановлений законом та на відсутність у нього доходів, не додаючи до своїх заперечень на позов та апеляційної скарги жодних доказів про свій майновий стан. Зокрема, відповідачем не надано відомостей з відповідних органів про відсутність доходів та про відсутність у його власності нерухомого майна чи цінного рухомого майна, а відтак його доводи про скрутне матеріальне становище, суд сприймає як припущення. Крім цього, колегія суддів зазначає, що відповідач є особою молодого віку, працездатним, жодних протипоказань до праці за станом здоров`я у нього не має, на його утриманні не перебуває інших осіб, а тому зобов`язаний дбати про добробут та матеріальне забезпечення свої дитини та не зважати на прожитковий мінімум, який є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення є законним, обгрунтованим та справедливим, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст.375 ЦПК). Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 1 ; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 березня 2022 рокузалишити без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст рішення складений 01 серпня 2022 року. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк