Постанова 4805 № 278/305/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/305/22 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є.О. Категорія 36 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Трояновської Г.С. суддів: Галацевич О.М., Микитюк О.Ю. з участю секретаря судового засідання Дяченко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 278/305/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий газ за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Татуйка Є.О. у м. Житомирі, в с т а н о в и в : У лютому 2022 року ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» звернулося до суду із названим позовом та просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за спожитий природний газ в сумі 2522, 14 грн, інфляційні втрати в сумі 447, 81 грн, 3% річних в сумі 241, 61 грн та судовий збір в сумі 2481, 00 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 та на її ім`я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . В період з 01.01.2019 по 31.12.2021 споживач не в повному обсязі здійснювала оплату за спожитий газ, у зв`язку із чим утворилась заборгованість перед ТОВ «Житомиргаз збут» у сумі 2522, 14 грн, а тому позивач просив стягнути суму заборгованості з відповідача на свою користь разом із сплаченим судовим збором у розмірі 2481,00 грн. Крім того, посилаючись на положення ст. 625 ЦК України ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ», позивач просив стягнути із відповідача за період з 01.01.2019 по 31.12.2021 інфляційні втрати в сумі 447, 81 грн та 3% річних в сумі 241, 61 грн. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" заборгованість за спожитий природний газ в сумі 2 522,14 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) гривень, 447,81 (чотириста сорок сім) гривень інфляційних втрат та 241,61 (двісті сорок одна) гривень 3% річних, а також судові витрати в розмірі 2 481 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що заборгованість не визнає повністю, вважає її необгрунтованою, оскільки вона її не допускала. Зокрема вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що споживачем не в повному обсязі здійснювалась оплата за спожитий природний газ є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо розбіжності у об`ємах спожитого та оплаченого газу згідно показників лічильника, а отже, розрахунки обсягів природного газу без наведення показників лічильника можуть бути необгрунтованими і приховувати подвійні нарахування споживачу. Оскільки споживачем сплата за використані об`єми газу здійснювалась на підставі показників лічильника, факт їх відсутності у розрахунках, наданих суду позивачем, унеможливлює спростування здійснених нарахувань, а саме надання споживачем копій квитанцій підтверджуючих оплату використаного газу. Крім того, матеріали справи не містять доказів відключення від газопостачання належного їй домоволодіння саме через заборгованість, як зазначив суд у своєму рішенні. Натомість вказує, що причиною відключення газопостачання у попередні періоди було порушення правил Кодексу ГРМ та Правил безпеки системи газопостачання, а не наявність заборгованості. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Житомиргаз Збут» просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо питання обсягів спожитого природного газу було висвітлено в позовній заяві. Наголошує, що TOB «Житомиргаз Збут» як постачальник природного газу здійснює нарахування виключно за даними Оператора ГРМ (AT «Житомиргаз»), а відтак проведення будь-яких перерахунків за поставлений природний газ є можливим лише після корегування Оператором ГРМ даних про об`єми (обсяги) розподіленого природного газу. Таким чином, вважає, що доводи відповідача стосуються безпосередньо її взаємовідносин та Оператора ГРМ (AT «ЖИТОМИРГАЗ») у розрізі визначення обсягів спожитого природного газу та жодним чином не спростовують законність та обгрунтованість винесеного Житомирським районним судом Житомирської області рішення від 13.04.2022 року у справі №278/305/22. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі. Наголосила, що припинення газопостачання до її квартири відбувалось не через наявність заборгованості за спожитий природний газ, а через аварійну ситуацію, пов`язану з витоком газу. Вказала, що сплату за використані об`єми газу вона здійснювала на підставі показників лічильника, а тому заборгованості за спожитий природний газ вона не має. Представник позивача Шароварський В. проти доводів апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу. Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до даних АТ "Житомиргаз Збут" особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 відкрито на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 11-12). Розрахунком споживання природного газу ТОВ «Житомиргаз Збут» підтверджено, що у споживача ОСОБА_1 за період із 01.01.2019 по 31.12.2021 утворилась заборгованість за спожитий природний газ в сумі 2522, 14 грн. (а.с.12). Звертаючись до суду із позовом, позивач крім суми наявної заборгованості просив стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України за період з 01.01.2019 по 31.12.2021 інфляційні втрати в сумі 447, 81 грн та 3% річних в сумі 241, 61 грн згідно поданого розрахунку (а.с.6-9). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що позивач з метою захисту своїх порушених прав, що знайшли своє відображення у порушенні відповідачем умов публічного договору та взятих на себе зобов`язань, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, як одним із способів та видів такого захисту. Відповідачем не дотримано зобов`язань по оплаті спожитого природного газу. Також суд встановив, що тривале порушення боргових зобов`язань у причинно-наслідковому зв`язку потягнуло за собою появу вищевказаної заборгованості. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. У відповідності до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Відповідно до пункту 37 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина третя статті 13 Закону України «Про ринок природного газу». Згідно вимог статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. У відповідності до частин 1, 2 статті 40 вищевказаного Закону розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. 27 липня 2015 року набрали чинності Правила постачання природного газу, затверджені Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1382/27827, а також Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року за № 2494, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824. До обов`язків споживача згідно з пунктом 26 Правил належить укладення договору постачання природного газу з постачальником, а за відсутності укладеного договору - припинення відбору (споживання) природного газу з газорозподільної системи. У разі незгоди споживача укладати договір з постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт. Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2500 та № 2498 було затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам і Типовий договір розподілу природного газу (дата набрання чинності вищевказаних постанов НКРЕКП 1 грудня 2015 року). З матеріалів справи вбачається, що у газеті «Житомирщина» за 22 та за 25 грудня 2015 року опубліковано Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам. Згідно з пунктом 1.1. Типового Договору він є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу, як товарної продукції, постачальником. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Правил постачання природного газу та є однаковими для всіх побутових споживачів України (пункт 1.2. Типового Договору). Пунктом 1.3. Типового Договору передбачено, що цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору. Згідно вимог пункту 2.1 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць, крім випадків зміни постачальника природного газу. Об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається одним із нижче наведених способів: 1) за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу; 2) або за плановими величинами середньомісячного споживання газу в опалювальний або міжопалювальний період. Якщо об`єми (обсяги) постачання та споживання природного газу будуть визначатись за плановими величинами, постачальник зобов`язується не рідше одного разу на шість місяців здійснювати звіряння фактичного об`єму (обсягу) споживання природного газу за даними Оператора ГРМ та проводити відповідний перерахунок споживачу (п.п. 4.3, 4.4 Типового договору). Якщо споживач не погоджується з рахунком постачальника (не згоден із розрахованою сумою тощо) та має намір оскаржувати його, споживач сплачує рахунок у тій частині, що ним не оспорюється. При цьому, споживач у зручний для нього спосіб (за телефоном, визначеним на сайті постачальника, через особистий кабінет або письмово) має звернутися до постачальника за відповідними роз`ясненнями. У разі отримання такого звернення постачальник зобов`язується невідкладно та у термін, достатній для його аналізу (не перевищуючи терміни, встановлені законодавством), надати відповідне роз`яснення чи здійснити перерахунок споживачу. До вирішення спору по суті величина нарахування встановлюється відповідно до даних постачальника (п. 4.11 Типового договору). Згідно з пунктом 5.3 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2498, при здійсненні обліку спожитого природного газу побутовим споживачем за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться кубічні метри (м куб.) природного газу, визначені відповідно до фактичних показів лічильника природного газу або відповідно до норм споживання природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України. Відповідно до пункту 1 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань. Згідно з пунктом 2 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ періодом, за який по об`єкту побутового споживача визначається об`єм та обсяг спожитого (розподіленого) природного газу, є календарний місяць. При цьому відповідно до вимог Кодексу ГТС Оператор ГРМ на щоденній основі забезпечує передачу Оператору ГТС через його інформаційну платформу інформації про прогноз відборів/споживання природного газу по побутовому споживачу на кожну наступну газову добу протягом газової доби (оновлені прогнози), а також надає дані про фактичний (попередній) обсяг природного газу, спожитий за кожну попередню газову добу. Згідно з пунктом 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ побутовий споживач, який розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 1 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 5 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу. Відповідно до пункту 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ дані про об`єм (м куб.) та обсяг (кВттод, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (газовий місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті споживача на сайті Оператора ГРМ (за наявності) та/або в рахунку про сплату послуги за договором розподілу природного газу. Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача. Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Закон України «Про житлово-комунальні послуги»визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки. Відповідно до пункту першого частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг із газопостачання за адресою АДРЕСА_1 , їй відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , вона здійснювала фактичне споживання природного газу та оплачувала кошти за спожитий газ, що підтверджується довідкою про надання послуг з постачання природного газу (а.с. 11), розрахунком споживання природного газу ТОВ «Житомиргаззбут» (а.с. 12), витягом з персоніфікованих даних про фінансовий стан абонента по рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , однак не проводила оплату в повному обсязі, допустивши наявність заборгованості. Виходячи із наведеного, колегія суддів, встановивши, що ТОВ «Житомиргаз Збут» виконало в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, зокрема, провело пуск газу в газове обладнання у будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відкрило відповідачу особовий рахунок № НОМЕР_1 , здійснювало постачання природного газу, а ОСОБА_1 отримувала послуги з газопостачання, проводила часткову оплату послуг за спожитий газ, проте належним чином своїх зобов`язань за договором не виконала, у зв`язку з чим у неї станом на 31.12.2021 утворилася заборгованість, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказана заборгованість зі сплати за спожитий природний газ підлягає стягненню на користь ТОВ «Житомиргаз Збут». У статті 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України(висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15). З огляду на те, що відповідач, як встановив суд першої інстанції, прострочила виконання грошового зобов`язання, вона на вимогу позивача повинна сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми згідно поданого позивачем розрахунку, які суд першої інстанції обгрунтовано стягнув на користь позивача. Колегія суддів зазначає, що відповідач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження незаконних дій ТОВ «Житомиргаз Збут» щодо нарахування їй заборгованості за природний газ, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу. Встановлено, що ТОВ «Житомиргаз Збут» як постачальник надає споживачам виключно послуги з постачання природного газу, тобто, забезпечує споживачів ресурсом природного газу, а інші послуги, зокрема, облік газу, своєчасне технічне обслуговування газопроводів, газових приладів і пристроїв, лічильників газу та технічні види робіт з підключення, обмеження, локалізації і ліквідації аварійних ситуацій тощо, здійснює Оператор ГРМ - АТ «Житомиргаз», до якого відповідач вимог щодо неправомірності обліку обсягу спожитого газу не заявляла. ТОВ «Житомиргаз Збут» отримує дані щодо обсягів споживання побутовими споживачами природного газу від АТ «Житомиргаз», тому позивач як постачальник зобов`язаний здійснювати відповідне визначення вартості вказаного оператором ГРМ об`єму газу та зазначати його в рахунках на оплату. Відповідно до пункту 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником. Розбіжності у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ. Отже, визначення обсягів спожитого побутовими споживачами природного газу є виключною компетенцією Оператора ГРМ. Проте, посилаючись на правильні дані про обсяг використаного спожитого газу відповідачем не надано доказів, які б підтверджували її намагання врегулювати розбіжності в частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу, а також доказів оплати за спожитий природний газ в повному обсязі за період, вказаний в позові. Доводи відповідача про те, що відключення від газопостачання її квартири здійснювалось через витоки газу, а не по причині наявності заборгованості за спожитий природний газ, не впливають на вирішення спору, оскільки ОСОБА_1 не доведено відсутності заборгованості за спожитий природний газ. Доводи ОСОБА_1 , що за період відключення її житла від газопостачання проводилось нарахування об`ємів газу, не може бути враховано, оскільки такі заперечення, по-перше, стосується її правовідносин з АТ «Житомиргаз», а, по-друге, зі змісту фінансового стану її рахунку НОМЕР_1 вбачається, що такі нарахування не проводились (а.с.13). Оскільки рішення місцевого суду містить належні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, то колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм чинного процесуального законодавства, а тому в силу вимог ст. 375 ЦПК України скасуванню не підлягає. Керуючись ст.ст.259,268,367,368, 374,375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 01.08.2022. Головуючий Судді