Постанова Львівський апеляційний суд № 463/8370/21

Справа № 463/8370/21 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С. Провадження № 22-ц/811/208/22 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. секретаря: Савчук Г.В., з участю представника Львівського комунального підприємства «Рясне 402» - Галаня В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2021 року у справі за позовом Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Львівське комунальне підприємство «Рясне 402» про демонтаж самочинно встановленої площадки,- ВСТАНОВИЛА: У липні 2021 року Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, звернулося з позовом до ОСОБА_1 про демонтаж самочинно встановленої площадки на металевих стовпцях, змонтованої з металевими сходами, та закладення дверного прорізу в капітальній стіні нежитлового приміщення АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що за зверненням ОСОБА_1 наказом директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 27 червня 2019 року №320 (пункт 1.6), дозволено ОСОБА_1 використовувати приміщення квартири АДРЕСА_1 як нежитлове приміщення при умові заборони влаштування у приміщенні квартири закладу грального бізнесу та зобов`язано звернутися в департамент містобудування для розгляду питання щодо технічної можливості використання приміщень власних квартир як нежитлових для власних квартир як нежитлових для інших цілей під конкретні об`єкти. За зверненням ОСОБА_1 від 05 жовтня 2019 року та поданими документами, наказом начальника управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 07 листопада 2019 року №84-2019-АПВ затверджено ОСОБА_1 вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1 під магазин промислових товарів із влаштуванням дверного прорізу на місці віконного отвору та зобов`язано ОСОБА_1 : у встановленому порядку отримати технічні умови на інженерне забезпечення проектованого об`єкту; розробити робочий проект на реконструкцію у спеціалізованій проектній організації або архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат на виконання робіт та провести його експертизу згідно чинного законодавства; звернутися в Інспекцію державного-будівельного контролю у м. Львові для отримання дозвільних документів про початок виконання будівельних робіт та для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Вказували, що ОСОБА_1 розпочала будівельні роботи без відповідних дозволів, нею встановлено металевий каркас та закладено дверний проріз у капітальній стіні нежитлового приміщення, що породило скарги мешканців будинку. Також зазначали, що розпорядженням голови Шевченківської районної адміністрації м.Львова від 01 квітня 2020 року за №189 «Про демонтаж самочинно влаштованої сітчастої огорожі та металевих стовпців» зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати самочинно встановлений металевий каркас та закласти дверний проріз у капітальній стіні нежитлового приміщення АДРЕСА_1 . Згідно розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №256 від 19 травня 2021 року зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати самочинну встановлену площадку на металевих стовпцях, змонтовану з металевими сходами та закласти дверний проріз в капітальній стіні нежитлового приміщення АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 червня 2021 року №516 скасовано Наказ начальника управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 07 листопада 2019 року №84-2019-АПВ «Про затвердження ОСОБА_1 вимог до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1 під магазин промислових товарів із влаштуванням дверного прорізу на місці віконного отвору. Відповідачка розпорядження не виконала, а продовжила будівельні роботи, у зв`язку з чим звернулися до суду за захистом порушеного права. З урахуванням зазначених обставин просили зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати самочинно встановлену площадку на металевих стовпцях, змонтовану з металевими сходами та закласти дверний проріз в капітальній стіні нежитлового приміщення АДРЕСА_1 . Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2021 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати самочинно встановлену площадку на металевих стовпцях, змонтовану з металевими сходами та закласти дверний проріз в капітальній стіні нежитлового приміщення АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради 2270 грн. сплаченого судового збору. Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на те, що реконструкції у приміщенні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 нею не здійснювалось, а було здійснено перенесення дверного прорізу в межах процедури перепланування і отримання жодного дозволу на здійснення такого перепланування не передбачено нормами чинного законодавства. Вказує, що відповідно до ст. 152 Житлового кодексу, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не погребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Також зазначає, що вона є власником зазначеного майна, її право власності зареєстроване компетентними органами в установленому порядку, а тому підстав для визнання цього майна самочинним немає, як і підстав для його знесення. Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради відмовити. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції призначався на 16 червня 2022 року та 21 липня 2022 року. В судові засідання ОСОБА_1 не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи за допомогою наданої нею електронної адреси (а.с.233) Зокрема, ОСОБА_1 знайомилася з матеріалами справи, 11 травня 2022 року (а.с.233) і була ознайомленою з ухвалою про призначення справи до розгляду на 16 червня 2022 року (а.с.с.225). 13 червня 2022 року ОСОБА_1 подала до Львівського апеляційного суду додаткові пояснення у яких зазначила, що вона не подавала заяви про надіслання їй судової повістки за допомогою SМS повідомлення, їй до цього часу не вручено рішення суду першої інстанції від 24 грудня 2021 року, саме рішення суду першої інстанції на її думку не достатньо мотивоване, зокрема не зазначено доказів щодо втручання нею в несучу стіну будинку (а.с.234-244). 13 червня 2022 року у Львівському апеляційному суді зареєстровано заяву представника ОСОБА_1 адвоката Пигель Л.І. про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.257). 14 червня 2022 року у Львівському апеляційному суді зареєстровано додаткові пояснення ОСОБА_1 до апеляційної скарги у яких зазначала, що ЛКП «Рясне402» самовільно демонтували сходи до її приміщення, без попередження і рішення суду, у зв`язку з чим вона звернулася в поліцію про порушення кримінального провадження. Крім того, вважає, що нею було здійснено перепланування, а не реконструкцію у приміщенні. Зокрема: нею встановлено двері на місці існуючого віконного отвору та добудовано балкон, що відноситься до елементів перепланування (а.с.259). 16 червня 2022 року від представника ОСОБА_1 адвоката Пигель Л.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи призначену на 14 год.30 хв,16 червня 2022 року у зв`язку із перебуванням на похоронах, колеги по роботі. Зазначене клопотання колегією суддів було задоволено, розгляд справи відкладено на 21 липня 2022 року. В судове засідання призначене на 21 липня 2022 року ОСОБА_1 не з`явилася. 21 липня 2022 року ОСОБА_1 подала письмове клопотання, у якому просила не проводити розгляд справи без її участі, звертала увагу на необґрунтованість рішення суду першої інстанції та додатково наголошувала на тому, що ЛКП «Рясне 402» незаконно демонтувала та викрала її балкон і сходи. У зв`язку з чим, позовні вимоги позивача вважала щонайменше неактуальними. Також 21 липня 2022 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 380/10352/21 за її позовом до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Львові про визнання протиправними і скасування приписів та їх зупинення. 21 липня 2022 року від представника ОСОБА_1 адвоката Пигель Л.І. надійшло клопотання, в якому просила відкласти розгляд справи, покликаючись на те, що не може прибути в судове засідання через зайнятість у зв`язку із залученням до проведення слідчих дій у м. Самборі. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України"). Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Протокольними ухвалами Львівського апеляційного суду від 21 липня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 та її представника адвоката Пигель Л.І. про відкладення розгляду справ зважаючи на те, що це призведе до порушення розумного строку вирішення справи, крім того, за клопотанням адвоката Пигель Л.І. 16 червня 2022 року вже відкладався розгляд справи. Також протокольною ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 липня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 380/10352/21 за її позовом до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Львові про визнання протиправними і скасування приписів та їх зупинення, оскільки в цій іншій справі не вирішувалися питання, що стосується підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить її розгляд. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Львівського комунального підприємства «Рясне 402» - Галаня В.М. на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власницею нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_2 , що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.55) За зверненням ОСОБА_1 наказом директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 27 червня 2019 року №320 (пункт 1.6), дозволено ОСОБА_1 використовувати приміщення квартири АДРЕСА_1 як нежитлове приміщення при умові заборони влаштування у приміщенні квартири закладу грального бізнесу та зобов`язано звернутися в департамент містобудування для розгляду питання щодо технічної можливості використання приміщень власних квартир як нежитлових для власних квартир як нежитлових для інших цілей під конкретні об`єкти (а.с.8). За зверненням ОСОБА_1 від 05 жовтня 2019 року та наданими документами, наказом начальника управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 07 листопада 2019 року № 84-2019-АПВ затверджено гр. ОСОБА_1 вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1 під магазин промислових товарів із влаштуванням дверного прорізу на місці віконного отвору. Цим же наказом зобов`язано гр. ОСОБА_1 : - у встановленому порядку отримати технічні умови на інженерне забезпечення проектованого об`єкту; - розробити робочий проект на реконструкцію у спеціалізованій проектній організації або архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат на виконання робіт та провести його експертизу згідно чинного законодавства; - звернутися в Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові для отримання дозвільних документів про початок виконання будівельних робіт та для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (а.с9). ОСОБА_1 вимоги наказу управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 07 листопада 2019 року № 84-2019-АПВ не виконала, самовільно роздовбала частину несучої стіни восьмиповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , із влаштуванням на місці віконного отвору дверного. Перевіряючи підставність скарги мешканців будинку АДРЕСА_3 , працівниками ЛКП «Рясне-402», у березні 2020 року було виявлено, що відповідачка розпочала будівельні роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_4 у згаданому будинку самочинно, не маючи дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на виконання будівельних робіт. 01 квітня 2020 року головою Шевченківської районної адміністрації видано розпорядження від 01 квітня 2020 року № 189, яким зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати самочинно встановлений металевий каркас та закласти дверний проріз у капітальній стіні нежитлового приміщення АДРЕСА_1 (а.с.11). Постановою адміністративної комісії при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради №55 від 14 травня 2020 року ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за ст.150 КУпАП. Як видно із мотивувальної частини постанови, ОСОБА_1 , 26 березня 2020 року за адресою: АДРЕСА_3 , здійснила перепланування нежитлового приміщення із розташуванням на місці віконного отвору дверного (а.с.151) Не погоджуючись із зазначеною постановою ОСОБА_1 оскаржила її до суду. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 вересня 2020 року залишеного без змін постановою восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування постанови №55 від 15 травня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення відмовлено (а.с.152-161). Також встановлено, що у травні 2021 року, для влаштування окремого входу у приміщення №2, зі сторони влаштованих перед будинком зелених насаджень на прибудинковій території, ОСОБА_1 встановила площадку на металевих стовпцях, змонтовану з металевими сходами. Головою Шевченківської районної адміністрації видано розпорядження від 19 травня 2021 року №256, яким зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати самочинно встановлену площадку на металевих стовпцях, змонтовану з металевими сходами та закласти дверний проріз в капітальній стіні нежитлового приміщення N2 в будинку АДРЕСА_3 (а.с.12) 31 травня 2021 Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у м. Львові було складено акт перевірки №309-пп. На підставі вказаного акту відповідачем винесено припис від 31 травня 2021 про зупинення підготовчих та будівельних робіт та припис від 31 травня 2021 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 червня 2021 року № 516 скасовано Наказ начальника управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 07 листопада 2019 року № 84-2019-АПВ «Про затвердження громадянці ОСОБА_1 вимог до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1 під магазин промислових товарів із влаштуванням дверного прорізу на місці віконного отвору» (а.с.10). Підставою скасування Наказу начальника управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 07 листопада 2019 року № 84-2019-АПВ було те, що ОСОБА_1 не розробила робочий проект на реконструкцію у спеціалізованій проектній організації або архітектора який має кваліфікаційний сертифікат на виконання робіт, не провела експертизу згідно чинного законодавства, не звернулася і інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, не отримувала дозволів про початок виконання будівельних робіт, і самостійно влаштувала дверний проріз на місці віконного отвору у капітальній стіні будинку. Станом на день розгляду справи ОСОБА_1 не виконала розпорядження районної адміністрації від 19 травня 2021 року № 256, самочинно встановленої площадки на металевих стовпцях, змонтованої з металевими сходами не демонтувала та не заклала дверного прорізу в капітальній стіні нежитлового приміщення АДРЕСА_1 . Статтею 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно з частиною другою статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Відповідно до ст.6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників. Відповідно до ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники зобов`язані: додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Тобто при здійсненні будівництва власник зобов`язаний дотримуватися норм та правил, встановлених законодавством України. За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через ознаки, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Разом з тим положення статті 376 ЦК України передбачають різні підстави для знесення самочинного будівництва. Пунктом 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, передбачено, що власник, наймач (орендар) приміщень житлових будинків має право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку. Порядок здійснення переобладнання та перепланування жилого приміщення визначено у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила). Відповідно до підпунктів 1.4.1, 1.4.5, 1.4.6 пункту 1.4 вказаних Правил переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень у жилих будинках дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Проведення вказаних будівельних робіт власником житла без отримання дозволу вважається самовільним переобладнанням або переплануванням. Поняття переобладнання та перепланування визначені у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №

76. Переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. Перепланування - до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. Крім того, відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 до самочинного будівництва не належать: 1) при будівництві будинків садибного типу - зведення на земельній ділянці тимчасових будівель (навісів, палаток, кіосків, накриття, літніх душових, теплиць, покритих поліетиленовою плівкою, споруд тощо), які не потребують виконання робіт з улаштуванням фундаментів; перестановка обладнання в межах призначених приміщень; улаштування чи закриття дверних або віконних прорізів; збільшення або зменшення площ за рахунок демонтування чи влаштування перегородок, комор, знесення печей та грубок; перепланування, не пов`язані зі змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ; 2) у квартирах (багатоповерхових будинках) - перепланування, не пов`язані зі змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ, без порушення несучих конструкцій; збільшення житлової чи допоміжної площ за рахунок демонтування перегородок, комор, знесення печей, камінів та грубок, засклення балконів, лоджій, улаштування дверних прорізів у внутрішніх некапітальних стінах; перестановка в межах призначених приміщень, обладнання; 3) поточний ремонт будівель та споруд без змін призначення приміщень; 4) заміна матеріалу стін будинків садибного типу, будівель без збільшення розміру фундаменту чи поверховості (допустиме відхилення площі 5 %). Відповідно до ст.179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року № 45, передбачено, що проведення переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій можливо тільки за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, та з дозволу власника будинку (квартир) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку. Переобладнання й перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень згідно з п.п. 1.4.1 - 1.4.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 р. № 76, дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради відповідно до законодавства. До елементів перепланування житлових приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків тощо. Переобладнання і перепланування житлових приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування житлових приміщень, що погіршує умови експлуатації проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається. Відповідно до ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК). Відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Згідно ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до об`єктів благоустрою населених пунктів належать зокрема, території загального користування, вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; інші території загального користування; прибудинкові території тощо. Відповідно до ст.14 згаданого Закону, об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством. Згідно ст. 16 Закону, на об`єктах благоустрою забороняється зокрема, виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов`язковість його отримання передбачена законом; складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання за межами будівельних майданчиків; самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо. Відповідно до п.п. 1-3 ч. 2 ст. 17 вищевказаного Закону, громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів. Згідно п. 19.3.5 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 р № 376, визначено, що районні адміністрації забезпечують демонтаж самовільно встановлених МАФ, торговельного, холодильного та іншого обладнання, парканів, тимчасових споруд, обмежувальних паркувальних пристроїв, які перешкоджають під`їзду автомобілів швидкої медичної допомоги, міліції, пожежної, рятувальної, аварійно-відновлювальної техніки до житлових будинків, обмежувачів швидкості руху автотранспорту тощо та інших визначених споруд у м. Львові. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем проведено перепланування не в середині квартири, а шляхом втручання у зовнішню стіну дев`ятиповерхового будинку, яка без сумніву приймає на себе навантаження від перекриттів і даху будинку і передає її фундаменту, тобто є несучою, а тому влаштування у такій на місці віконного отвору - дверного потребувало отримання відповідного дозволу. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати самочинно встановлену площадку на металевих стовпцях, змонтовану з металевими сходами, та закласти дверний проріз в капітальній стіні нежитлового приміщення №2 в будинку АДРЕСА_3 оскільки такі споруди здійснені самочинно і несуть загрозу для мешканців будинку. Демонтаж самочинних споруд не позбавляє ОСОБА_1 права повторно звернутися у відповідні інстанції для отримання технічних умов на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 під магазин промислових товарів. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 29 липня 2022 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.