Постанова Львівський апеляційний суд № 454/84/22

Справа № 454/84/22 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В. Провадження № 33/811/504/22 Доповідач: Урдюк Т.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Кузьміна Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Кузьміна Євгена Олександровича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 27 квітня 2022 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп. судового збору. Згідно з постановою судді, водій ОСОБА_1 , 3 січня 2022 року о 16:15 год., в порушення п. 2.9а Правил дорожнього руху, на автодорозі сполучення с.Добрячин-с.Борятин Червоноградського району, керував автомобілем марки «Рено», р.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 27 квітня 2022 року на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник покликається на те, що суддею місцевого суду допущено спрощений підхід до розгляду цієї справи, не надано правової оцінки наявним доказам, не допитано самого ОСОБА_1 , що призвело до ухвалення незаконного рішення. Як зазначає апелянт, ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду алкотестера. Однак поліцейський в ультимативній формі, погрожуючи ОСОБА_1 тим, що забере автомобіль на штрамайданчик і доставить його в кайданках до райвідділу, змушує останнього змінити свою думку та висловити згоду з результатами огляду. Вважає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів згоди ОСОБА_1 з результатами пройденого огляду, а це виключає можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові. Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №125426 від 3 січня 2022 року (а.с. 1), згідно з яким водій ОСОБА_1 3 січня 2022 року о 16:15 год. на трасі «Добрятин-Борятин Червоноградського району» керував автомобілем марки «Рено», р.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у присутності двох свідків, з використанням технічного засобу алкотестер «Драгер» 6820 ARLJ-0510, тест №1954, результат позитивний, 0,43% проміле. Зі змістом складеного протоколу ОСОБА_1 ознайомився та підписав вказаний протокол у відповідних графах, зазначивши, що зобов`язується автомобілем не керувати до повного протверезіння. Викладені у протоколі обставини також підтверджуються наявним у матеріалах справи записом з камер спостереження патрульних, з якого слідує, що ОСОБА_1 погодився пройти та пройшов огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою пристрою «Drager Alcotest». Відповідно до роздруківки приладу «Drager 6820», прилад ARHK-0510, тест №1954 (а.с. 2) за результатом проведеного на місці зупинки транспортного засобу огляду в освідуваної особи ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп`яніння 0,43‰, та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3), відповідно до даних якого огляд ОСОБА_1 проводився у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. З результатом 0,43‰ ОСОБА_1 погодився, про що розписався у відповідній графі акта. Покликання апелянта на відсутність доказів згоди водія з результатом пройденого огляду та його бажання пройти огляд у медичному закладі не ґрунтується на вимогах закону, оскільки проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі здійснюється лише у передбачених законом випадках. Так, п. 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 9 листопада 2015 року за № 1452/735 встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. З наявного у матеріалах справи відеозапису з камер спостереження патрульних вбачається, що працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, він погодився пройти огляд на місці зупинки. Після проходження огляду останньому повідомили результат його проходження та запропонували пройти огляд у медичному закладі, на що ОСОБА_1 спочатку відповів ствердно. В подальшому працівник поліції уточнила, чи справді ОСОБА_1 бажає пройти огляд у медичному закладі, на що останній відповів, що якщо їхній тест є точним, то ні. Після цього інспектор неодноразово питала у ОСОБА_1 чи він бажає проїхати до медичного закладу для проходження огляду, на що останній кілька разів відповів відмовою. Безпідставними апеляційний суд вважає і доводи апелянта про те, що працівники поліції спілкувались з ОСОБА_1 в ультимативній формі, погрожували йому застосуванням кайданків та вилученням автомобіля для поміщення на штрафмайданчик, оскільки наявним відеозаписом чи будь-якими іншими доказами зазначені доводи не підтверджені. Доказів оскарження ОСОБА_1 чи його захисником дій працівників поліції, які, як зазначає апелянт, є протиправними, апеляційному суду не представлено. Не вбачає апеляційний суд підставою для скасування оскаржуваної постанови розгляд справи суддею першої інстанції без участі ОСОБА_1 , адже, як слідує з наявних матеріалів, суддя задовольнила клопотання адвоката Кузьміна Є.О. від 11 березня 2022 року про відкладення розгляду справи, а також належним чином повідомила особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, про судове засідання, призначене на 27 квітня 2022 року. Втім, ОСОБА_1 та його захисник Кузьмін Є.О. у таке засідання не з`явились, подали повторні клопотання про відкладення судового розгляду, однак суддя відмовила у задоволенні таких, покликавшись на їх безпідставність та спрямованість на затягування розгляду справи. Крім того, порушене право ОСОБА_1 на безпосередню участь у судовому засіданні відновлене шляхом подачі апеляційної скарги та реалізації ним процесуальних прав на дачу пояснень, клопотань та зауважень. На переконання апеляційного суду, досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою, є належними та допустимими, та такими в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст.130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено. З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для задоволення апеляційних вимог відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 27 квітня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката Кузьміна Євгена Олександровича в його інтересах - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк