Постанова Львівський апеляційний суд № 441/818/22

Справа № 441/818/22 Головуючий у 1 інстанції: Малахова-Онуфер А.М. Провадження № 33/811/43/23 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Гриня М.І. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Городоцького районного суду Львівської області від 26 грудня 2022 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 20 коп. Згідно з постановою, ОСОБА_1 18.06.2022 о 17 год. 59 хв. на вул. Авіаційна, 119 в м. Городок Львівської області, в порушення вимог п. 2.9 «а» ПДР України, керував автомобілем «Ford Mondeo», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, був зупинений інспектором СРПП відділення поліції №1 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області Фостяк Р.І. Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, адвокат Гриньо М.І. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Городоцького районного суду Львівської області від 26 грудня 2022 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що висновки суду є необґрунтованими, а вина ОСОБА_1 є недоведеною. Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 заперечує факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, оскільки 18.06.2022 о 17:59 год. у м. Городку на вул. Авіаційній, 119 автомобілем він не керував, автомобіль напередодні 17.06.2022 припаркував на прибудинковій території будинку де проживає, а 18.06.2022 присів за кермо автомобіля, оскільки прибирав у ньому та забирав із нього свої речі і документи, проте ним не керував. Жодних доказів перебування автомобіля в русі, поліцейськими не надано, а долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудних камер поліцейських не підтверджує факту керування автомобілем. Звертає увагу на те, що судом безпідставно не враховано доводи захисту, що стосуються недійсності проведеного поліцейськими огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , оскільки огляд проведено з порушенням встановленого в Інструкції шестимісячного строку експлуатації приладу, а саме без проведення відповідного калібрування. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його адвокат Гриньо М.І. у судові засідання 20.01.2023 та 06.02.2023, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення таких, не з`явилися. Від захисника Гриня М.І. 19.01.2023 року надійшло клопотання про відкладення апеляційного розгляду у зв`язку з його захворюванням. Таке клопотання було задоволено апеляційним судом, а розгляд справи відкладено на 06 лютого 2023 року. Попри наведене, 06 лютого 2023 року адвокат Гриньо М.І. подав повторне клопотання про відкладення апеляційного розгляду у зв`язку з хворобою та перебуванням на стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 . Разом з тим апеляційному суду не було надано відповідних підтверджень про хворобу захисника Гриня М.І. 19.01.2023 та ОСОБА_1 станом на день апеляційного розгляду. Крім того у поданому клопотанні про відкладення розгляду справи захисник Гриньо М.І. не зазначає про причини неможливості його прибуття у судове засідання. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відтак, з метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення ОСОБА_1 та його захисника Гриня М.І. про судове засідання, відсутності підтверджень поважності причин неявки ОСОБА_1 та не зазначення причин неявки захисника Гриня М.І. у судове засідання, апеляційний суд дійшов висновку, що подане клопотання спрямоване на затягування розгляду справи, тому вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у їх відсутності. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові. Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ № 125935 від 18.06.2022 (а.с. 4) згідно з яким ОСОБА_1 18.06.2022 о 17:59 год. на вул. Авіаційна, 119 у м. Городок Львівської області, керував автомобілем «Ford Mondeo», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest ARL-0415», що підтверджується тестом №896 від 18.06.2022, результат огляду становить 0,66%о, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Статтею 256 КУпАП встановлені вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, у такому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. На переконання апеляційного суду, складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП, у такому містяться вся необхідна інформація. Викладені в протоколі обставини підтверджуються даними акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 6), огляд ОСОБА_1 проводився у зв`язку із виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення покриву обличчя. Проба проведеного за допомогою приладу «Alcotest 6820» огляду показала позитивний результат 0,66 ‰, що також стверджується роздруківкою приладу (а.с. 5). З даними огляду ОСОБА_1 ознайомився, з таким результатом погодився, про що розписався у відповідній графі акта, а також у протоколі у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначив: «випив пиво, провину визнаю, суд прошу суворо не карати». Доводи апеляційної скарги про те, що прилад «Драгер» не пройшов належну повірку та калібрування апеляційний суд вважає безпідставним та обгрунтовує наступним. Відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки, до яких відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається. Частиною 1 статті 17 цього Закону визначено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту, тобто законом не встановлено вимог до засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації. Відповідно до переліку технічних засобів, до спеціальних технічних засобів для проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння належать газоаналізатори: «AlcoQuant 6020», «Alcotest 6510», «Alcotest 6820», «Alcotest 6810», «Alcotest 7410 Plus com», «Алконт 01». Всі види газоаналізаторів «Drager Alcotest» зареєстровані та внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення згідно з переліком, затвердженим наказом Державної служби України з лікарських засобів від 29 грудня 2014 року № 1529, що свідчить про правомірність використання приладу Драгер «Alcotest 6820» поліцейським під час виконання своїх службових обов`язків. Відповідно до інструкції з використання та технічних характеристик приладу, міжповірочний інтервал приладу «Drager Alcotest 6820» становить один рік. Як вбачається з роздрукованого результату приладу «Drager Alcotest 6820», останнє калібрування вищевказаного приладу проводилось 18.11.2021, а ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння 18.06.2022, тобто до закінчення терміну повторної повірки та калібрування приладу «Drager Alcotest 6820». Таким чином, відсутні підстави вважати, що результати тесту зазначеного приладу є недостовірними. Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що з наявного у матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 після проведення огляду, було роз`яснено право проходження огляду у медичному закладі, але ОСОБА_1 погодився з результатами приладу «Драгер», та від огляду у медзакладі відмовився. За таких умов, результат тесту приладу «Drager Alcotest 6820»є допустимим доказом у справі, тому суд обгрунтовано поклав такий в основу доведеності вини останнього. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, апеляційний суд розцінює, як форму захисту з метою уникнення від адміністративної відповідальності та звертає увагу на те, що під час проходження огляду ОСОБА_1 не висловлював жодних зауважень працівникам поліції про те, що не керував автомобілем. Натомість підписав роздруківку приладу «Драгер», акт огляду, а у протоколі у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначив: «Випив пиво, провину визнаю, суд прошу суворо не карати». Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Наведеними письмовими доказами, достовірність яких в апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП всебічно і повно з`ясовано всі обставини справи. Співставивши усі наявні у справі докази з фактично дослідженими у справі обставинами, та й зі змістом обставин, що ставляться у вину ОСОБА_1 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що матеріалами провадження доведено наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, чим спростовуються доводи апеляційної скарги. Ураховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги про те, що суддею першої інстанції не з`ясовано всі фактичні обставини справи, не досліджено та не надано належної оцінки доказам, є безпідставними. Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, зі сторони працівників поліції, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду. Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст.130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді місцевого суду - без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: постанову судді Городоцького районного суду Львівської області від 26 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката Гриня М.І. в його інтересах - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.