Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/8382/19

Дата документу 26.07.2022 Справа № 335/8382/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/684/22 Головуючий у 1-й інстанції: Воробйов А.В. Є.У.№ 335/8382/19 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Дашковської А.В., Кримської О.М., секретар: Рикун А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Перша Запорізька державна нотаріальна контора про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк», (далі Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_3 , Перша Запорізька державна нотаріальна контора про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначав, що 14.09.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №014/17-16/7122-11, за умовами якого останньому було надано кредит на суму 79 386 доларів США на строк до 13.09.2017 з виплатою 13,500 % річних. 14.02.2012 між Банком та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №014/17-16/7122-11/1, якою сторони погодили нові умови погашення заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим графік погашення кредиту, а також розрахунок сукупної вартості кредиту було викладено у новій редакції. В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором 14.09.2007 між Банком, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 11.04.2019 заборгованість ОСОБА_3 перед Банком за кредитним договором становить 58 654,77 доларів США, із яких: за тілом кредиту 33 966,08 доларів США, за відсотками 24 688,69 доларів США. В ході проведення претензійної роботи з боржником Банк дізнався про смерть співвласника іпотечного майна ОСОБА_5 та 08.07.2019 направив запит до Першої Запорізької державної нотаріальної контори для з`ясування спадкоємців іпотекодавця, проте відповіді не отримав. Позивач з посиланням на ч. 3 ст. 1268 ЦК України зазначав, що правонаступником всіх прав та обов`язків ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_1 , яка спільно проживала за однією адресою з померлим на час відкриття спадщини, а отже фактично прийняла спадщину і у відповідності до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» до неї перейшли всі права і обов`язки за іпотечним договором. Банк направив досудову вимоги боржникові і іпотекодавцям про погашення кредитної заборгованості, яка останніми не була виконана. Посилаючись на вказані обставини, Банк просив суд у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні позову. Судове рішення мотивовано тим, що іпотекодавець ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з відповідним позовом до суду Банк звернувся тільки у 2019 році, з пропуском встановленого ст. 1281 ЦК України строку пред`явлення претензії до спадкоємців померлого боржника, що є підставою для відмови у позові. Не погоджуючись з рішенням суду АТ «Райффайзен Банк Аваль» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі. Вважає помилковими висновки суду першої інстанції про пропуск Банком строку пред`явлення претензії до спадкоємців померлого іпотекодавця. Зазначає, що зобов`язання за основним договором не виконані, Банком не пропущено строк звернення з вимогою до спадкоємців ОСОБА_1 , оскільки про смерть останнього Банк дізнався тільки у 2019 році. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, заперечення представника відповідачів адвоката Трачук Н.І. і третьої особи ОСОБА_3 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає. Встановлено, що 14.09.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/17-16/7122-11, за умовами якого Банк надав ОСОБА_3 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 79 386,00 дол. США, строком до 13.09.2017, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 13,500 % річних згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором (том.1, а.с. 12-15). З метою забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором 14.09.2007 між Банком, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира, загальною площею: 77,96 кв. м., житловою: 52,1 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на праві спільної сумісної власності іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради 21.08.1997 (том 1, а.с.27). 14.02.2012 між Банком і ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №014/17-16/7122-11/1 до кредитного договору №014/17-17/7122-11 від 14.09.2007, за умовами якої сторони погодили, що з 15.02.2012 погашення заборгованості за кредитом здійснюється позичальником шляхом здійснення щомісячних ануїтентних платежів відповідно до графіку погашення кредиту. Пунктом 5 додаткової угоди сторони визначили, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням кредитного договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у 70 років(т.1, а.с.16-17). Додаткова угода укладена за згодою іпотекодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується їх підписами на додатковій угоді (т.1, а.с. 17 зворот). 24.04.2011 іпотекодавець ОСОБА_5 (том. 2, а.с. 3). Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_1 , яка 20.06.2011 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Свдоцтво про право на спадщину не видавалося (том. 2, а.с. 2, 21-31). Із розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, видно, що ОСОБА_3 до липня 2014 регулярно вносив платежі на погашення кредиту, а з липня 2014 жодного платежу не здійснював, внаслідок чого станом на 11.04.2019 утворилася заборгованість на суму 58 654,77 доларів США 77, із яких заборгованості за кредитом 33 966,08 доларів США, заборгованості по відсоткам 24 688,69 доларів США (том 1, а.с.9-10). 08.04.2019 Банк поштою надіслав на адресу ОСОБА_3 та відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогу про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, що підтверджується копією вимоги (том.1 а.с.32) та реєстром поштового відправлення з фіскальним чеком пошти (том.1, а.с.34- 36). Досудову вимогу Банку ні позичальник, ні відповідачі не виконали, що не заперечувалося останніми у суді. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем як кредитором пропущено строк пред`явлення вимоги до спадкоємців померлого ОСОБА_5 , через що в силу приписів ст. 1281 ЦК України (в редакції на час спірних правовідносин) Банк позбавлений права вимоги щодо частки ОСОБА_5 в предметі іпотеки, яка є об`єктом спільної сумісної власності. За висновками суду першої інстанції, відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця настає лише за умови додержання кредитором вимог статей 1281, 1282 ЦК України, які ним не дотримані. Проте суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позичальником за кредитним договором був не ОСОБА_5 , а третя особа ОСОБА_3 , правила ст. 1281 ЦК України на правовідносинип, що виникли між Банком і іпотекодавцем, не розповсюджуються. Смерть одного із іпотекодавців у відповідності до ст.17 Закону України «Про іпотеку» не припинила іпотеку і не позбавила Банк права задовольнити свою вимогу за рахунок іпотечного майна. За положенням ст.23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі і в порядку спадкування, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома останнього не доведена інформація про обтяження спадкового майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ними права власності на предмет іпотеки. Зважаючи на те, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 є його дружина відповідачка ОСОБА_1 , яка також є іпотекодавцем за договором іпотеки від 14.09.2007, прийняла спадщину і у відповідності до ст.ст.1218, 1268 ч.5 ЦК України набула всі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, незалежно від часу прийняття спадщини, до складу якої увійшла частка в іпотечній квартирі, ця частка належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а отже у відповідності до ст.23 Закону України «Про іпотеку» спадкоємиця набула статусу іпотекодавця і стосовно спадкового майна. Доводи відповідачів про пропуск Банком строку позовної давності є неспроможними, оскільки п.5 додаткової угоди від 14.02.2012 до кредитного договору сторони визначили, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням кредитного договору застосовується строк позовної давності тривалістю 70 років (том 1, а.с. 16). Додаткова угода укладена між Банком і позичальником ОСОБА_3 за письмової згоди іпотекодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується їх заявами та підписами на тексті договору (том 1, а.с.17 зворот). Пред`явлення Банком у 2009 році вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про дострокове повернення кредиту в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України, визнання судом мирової угоди, якою визначався новий порядок погашення кредитної заборгованості у розмірі 126 033, 45 доларів США щомісячними платежами до 15 жовтня 2017 року, не призвело до припинення кредитного договору і не припинило право Банку нараховувати проценти за користування кредитом після 2009 року. За обставинами справи 14.02.2012 між Банком і ОСОБА_3 за згодою іпотекодавців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода до кредитного договору, якою сторони визначили, що станом на 14.02.2012 залишок заборгованості за тілом кредиту становить 44 985,40 доларів США, узгодили порядок нарахування Банком відсотків на залишок заборгованості після 15.02.2012 та затвердили новий графік внесення щомісячних платежів. Вказана додаткова угода у передбачений законом спосіб недійсною не визнавалася, а отже у відповідності до ст.204 ЦК України вона є правомірною. Разом з тим, при визначенні розміру заборгованості за кредитом Банк не врахував, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, натомість, за обставинами справи позивач нараховував відсотки за кредитом до квітня 2019 року. Оскільки за умовами кредитного договору строком остаточного повернення кредиту є 13.09.2017, нарахування Банком відсотків після закінчення строку кредитування є неправомірним. За таких обставин заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором становить 51 431,16 доларів США, із яких: 33 966,08 доларів США за тілом кредиту, 14 465,08 доларів США за відсотками, нарахованими станом на 13.09.2017. В рахунок зазначеної заборгованості Банк правомірно вимагає звернення стягнення на предмет іпотеки у обраний ним спосіб. Доводи адвоката Трачук Н.І. про те, що договором іпотеки визначено позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, є неспроможними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи і вимогам закону. Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, шо оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому на підставі ст. 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову. Апеляційний суд враховує, що згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», на території України діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України. Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту: «5-2. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону». Враховуючи, що на момент ухвалення апеляційним судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на те, що апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове про часткове задоволення позову, витрати Банку по сплаті судового збору підлягають компенсації за рахунок відповідачів пропорційно частці задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» задовольнити. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2021 року у цій справі скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» задовольнити частково. В рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором №014/17-16/7122-11 від 14.09.2007, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк», та ОСОБА_3 , у сумі 51 431,16 доларів США (п`ятдесят одна тисяча чотириста тридцять один долар США 16 центів) , із яких: 33 966,08 доларів США за тілом кредиту, 14 465,08 доларів США за відсотками, нарахованими станом на 13.09.2017, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: квартиру, загальною площею: 77,96 кв. м., житловою: 52,1 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «РОайффайзен Банк» компенсацію витрати зі сплати судового збору у розмірі по 10 527,95 гривень (десять тисяч п`ятсот двадцять сім гривень 95 копійок) з кожної. Зупинити виконання постанови Запорізького апеляційного суду у частині звернення стягнення на предмет іпотеки на електронних торгах на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 28 липня 2022 року. Головуючий І.В. Кочеткова Судді А.В. Дашковська О.М. Кримська