Постанова Київський апеляційний суд № 369/8033/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №369/8033/19 Головуючий у І інстанції - Дубас Т.В. апеляційне провадження №22-ц/824/4813/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С., за участю секретаря Линок В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на землю,- встановив: Позивач ОСОБА_2 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом. Позивач зазначила, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.06.2016 року визнано за нею, ОСОБА_2 , право власності на 1/6 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 119,2 кв. м., житловою площею 63,8 кв. м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, №166365996 від 13.05.2019, на підставі даного рішення суду 30.01.2017 за нею проведено державну реєстрацію права власності на 1/6 частину вищезазначеного спадкового майна. Позивач послалася, що відповідно до положень частин першої, другої статті 120 ЗК України та частини першій статті 377 ЦК України, уразі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти і що в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, позивач звернулась із заявою від 05.12.2018 року до Віто-Поштової сільської ради, в якій просила сприяти в вирішенні питання що до виділення їй земельної ділянки для обслуговування 1/6 частини будинку яка належить їй на підставі рішення суду Києво - Святошинського району Київської області від 23.06.2016 року згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 79432200 від 02.02.2017 року за адресою АДРЕСА_1 . На дану заяву позивачу надійшов лист - відповідь від 18.02.2019р. за №04-12/35 за підписом сільського голови с. Віта - Поштова Шульгана Д.Ю., в якому зокрема зазначено, що її заява про сприяння у вирішенні спірного питання з співвласниками будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , відноситься до приватно-правового сектору та розглядається в судовому порядку. Позивач зазначає, що в інвентаризаційній справі №57 на будинок АДРЕСА_1 , міститься Ухвала Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20.09.1988 року, якою була затверджена мирова угода укладена між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . За даною мировою угодою ОСОБА_9 став власником 1/4 частини даного житлового будинку, ОСОБА_6 - 1/2 частини, а ОСОБА_7 - 1/4 частини. ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач посилається, що згідно Архівної довідки № 06-04/435 від 18.06.2018, виданої на її заяву від 18.06.2018, у документах архівного фонду «Віто-Поштова сільська рада» зберігається рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради від 30.12.1998 року № 11/8 згідно списку, що додається до рішення, за № 15 гр. ОСОБА_7 , яка проживає АДРЕСА_1 передана безкоштовно у приватну власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку площею - 0,2282 га та для ведення особистого підсобного господарства площею - 0,0470 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 . В інвентаризаційній справі АДРЕСА_2 міститься копія Державного акту на право приватної власності на землю серії II-КВ №031944, виданого Віто-Поштовою сільською Радою 29 квітня 1999 року, згідно якого, ОСОБА_7 на підставі рішення виконкому В. Поштової сільської ради від 30.12.1998 року №11/8, передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2752 га, розташовану на території АДРЕСА_1 . Землю передано для ведення ОПГ - 0,0252 га, обслуговування житлового будинку - 0,02500 га. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №891. У вищезазначеній інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №166365996 від 13.05.2019 відсутня інформація про державну реєстрацію речового права власності на земельну ділянку площею 0,2752 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що означає, що після смерті ОСОБА_7 , речове право на дану земельну ділянку її можливими спадкоємцями не оформлялось. Крім того, як зазначає позивач, вищезазначені рішення Віто-Поштової сільської ради від 30.12.1998 року № 11/8 та Державний акт на право приватної власності на землю серії II-КВ №031944, виданого Віто-Поштовою сільською Радою 29 квітня 1999 року вказують на те, що право власності на земельну ділянку площею 0,2752 га, розташованої на території АДРЕСА_1 , а саме для ведення ОПГ - 0,0252 га, та обслуговування житлового будинку - 0,2500 га, було передано ОСОБА_7 на всю ділянку для обслуговування житлового будинку, без врахування того, що на час приватизації земельної ділянки вона була власником не всього житлового будинку, який був розташований на цій земельній ділянці, а тільки 1/3 його частини. Згідно матеріалів інвентаризаційної справи №57 на будинок АДРЕСА_1 , а також листа - повідомлення КП "БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області" від 27.07.2015 №665 зареєстровано за ОСОБА_7 право власності на 1/3 частину даного житлового будинку: на 1/12 частину - на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.02.1998 посвідченого державним нотаріусом Києво-Святошинської державної нотаріальної контори зареєстрованим в реєстрі за №402 (зареєстровано в БТІ 18.02.1998 за реєстраційним №7 в реєстраційній книзі №1) та на 1/4 частину - на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.10.1988 (зареєстровано в БТІ 18.02.1998 за реєстраційним №7 в реєстраційній книзі №1). Позивач вказував, що іншим співвласником даного житлового будинку в 1/6 його частині був ОСОБА_5 , згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.01.1998 року, посвідченого державним нотаріусом Києво-Святошинської державної нотаріальної контори та зареєстрованим в реєстрі за №228, після смерті ОСОБА_9 (зареєстровано в БТІ 06.02.1998 за реєстраційним №150 в реєстраційній книзі №1 та в погосподарській книзі Віто-Поштової сільської Ради о/р №216). Посилаючись на ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу України в редакції 1990 року, позивач зазначає, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. А також згідно з частинами 1 та 2 ст. 67 цього земельного кодексу передбачено, що громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач. Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара. Згідно рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради від 30.12.1998 року №11/8, надісланого на адвокатський запит Архівним сектором Києво-Святошинської РДА, у частині пункту 15 списку в Додатку №1 до рішення, що до передачі ОСОБА_7 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки в межах В.Поштової сільської ради, їй передано у власність земельну ділянку всього площею - 0,2752 га, з них для будівництва та обслуговування житлового будинку площею - 0,2282 га, та для ведення особистого підсобного господарства площею - 0,0470 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі даного рішення Віто-Поштовою сільською радою ОСОБА_7 29 квітня 1999 року виданий Державний акт серії II-КВ №031944, на право власності на земельну ділянку площею 0,2752 га, розташованої на території АДРЕСА_1 , а саме для ведення ОПГ - 0,0252 га, та обслуговування житлового будинку - 0,2500 га. За висновком позивача, з даних Рішення та Державного акту на право приватної власності на землю вбачається, що при передачі Віто-Поштовою сільською радою права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_7 в порядку приватизації, не було враховано та порушено право ОСОБА_5 на 1/6 частку цієї земельної ділянки. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 1/6 частина житлового будинку АДРЕСА_3 перейшла у спадок позивача, ОСОБА_2 . Позивач вважає, що із-за вищезазначеного порушення, допущеного відповідачем в процесі приватизації спірної земельної ділянки ОСОБА_7 , порушуються і її права на дану земельну ділянку, як власника 1/6 частини житлового будинку, який розташований на даній земельній ділянці. Позивач зазначає, що в зв`язку з цим вона вимушена звернутись до суду про визнання незаконним та скасування рішення Віто-Поштової сільської Ради від 30.12.1998 року № 11/8 у відповідній частині та визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, виданого на ім`я ОСОБА_7 . Про порушення її прав позивачу стало відомо після ознайомлення з інвентаризаційною справою, яку вона отримала на запит адвоката. КП "БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області" було надано копію інвентаризаційної справи №57 на будинок АДРЕСА_1 , в якій міститься копія Державного акту на право приватної власності на землю серії II-КВ №031944, виданого Віто-Поштовою сільською Радою 29 квітня 1999 року, на ім`я ОСОБА_7 . Згідно Облікової картки об`єкта господарського обліку на 2016-2020 роки Віто-Поштової сільської ради голова домогосподарства ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також в даній обліковій картці зазначено, що станом на 2018 рік за даним домогосподарством значиться земельна ділянка всього площею - 0,2752 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку площею - 0,2500 га, та для ведення особистого підсобного господарства площею - 0,0252 га, Виходячи з матеріалів вищезазначеної інвентаризаційної справи №57 на будинок АДРЕСА_1 , а також інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №166365996 від 13.05.2019, право власності на 1/3 частину житлового будинку, яка належала померлій ОСОБА_7 її можливими спадкоємцями в порядку спадкування не оформлялось. На підставі викладеного позивач просила суд: Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради від 30.12.1998 року №11/8 у частині пункту 15 списку в Додатку №1 до рішення, що до передачі ОСОБА_7 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки в межах В.Поштової сільської ради всього площею - 0,2752 га, з них для будівництва та обслуговування житлового будинку площею - 0,2282 га, та для ведення особистого підсобного господарства площею - 0,0470 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;. Визнати недійсним державний акт на право власності на землю серії II-КВ №031944, виданий 29.04.1999р. ОСОБА_7 на підставі рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради від 30.12.1998 року №11/8, на земельну ділянку площею 0,2752 га: для ведення ОПГ - 0,0252 га, обслуговування житлового будинку - 0,02500 га, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №891. В процесі розгляду справи позивач посилаючись на зміни в законодавстві щодо державної реєстрації речових прав, а саме на статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка викладена в новій редакції, доповнила позовні вимоги та просить суд Припинити речове право ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , на земельну ділянку площею 0,2752 га, в тому числі: для ведення ОПГ - 0,0252 га, обслуговування житлового будинку - 0,02500 га, зареєстрованого за ОСОБА_7 на підставі рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради від 30.12.1998 року №11/8 та виданого 29.04.1999р. державного акту на право власності на землю серії II-КВ №031944, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №891. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 листопада 2021 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради від 30.12.1998 року №11/8 у частині пункту 15 списку в Додатку №1 до рішення, що до передачі ОСОБА_7 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки в межах В.Поштової сільської ради всього площею - 0,2752 га, з них для будівництва та обслуговування житлового будинку площею - 0,2282 га, та для ведення особистого підсобного господарства площею - 0,0470 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним державний акт на право власності на землю серії II-КВ №031944, виданий 29.04.1999р. ОСОБА_7 на підставі рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради від 30.12.1998 року №11/8, на земельну ділянку площею 0,2752 га: для ведення ОПГ - 0,0252 га, обслуговування житлового будинку - 0,02500 га, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №891. Припинено речове право ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , на земельну ділянку площею 0,2752 га, в тому числі: для ведення ОПГ - 0,0252 га, обслуговування житлового будинку - 0,02500 га, зареєстрованого за ОСОБА_7 на підставі рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради від 30.12.1998 року №11/8 та виданого 29.04.1999р. державного акту на право власності на землю серії II-КВ №031944, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №891. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що оскаржуване рішення ухвалене з порушеннями норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельні ділянки є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядком. Зазначає, що за життя ОСОБА_5 не реалізував своє право на приватизацію частини земельної ділянки, яка відповідала його частці житлового будинку. Також дана особа не скористалась своїм правом на звернення до суду та скасування в частині рішення виконавчого комітету Віто-Поштовської сільської ради від 30.12.1998 року №11/8. Наголошує, що до спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Окрім іншого зазначає, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Судом встановлено, що згідно рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.06.2016 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/6 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 119,2 кв. м., житловою площею 63,8 кв. м., в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, №166365996 від 13.05.2019, на підставі даного рішення суду 30.01.2017 проведено державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на 1/6 частину вищезазначеного спадкового майна. Згідно заяви позивача ОСОБА_2 від 05.12.2018 року до Віто-Поштової сільської ради, вона просила сприяти в вирішенні питання що до виділення їй земельної ділянки для обслуговування 1/6 частини будинку яка належить їй на підставі рішення суду Києво - Святошинського району Київської області від 23.06.2016 року згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 79432200 від 02.02.2017 року за адресою АДРЕСА_1 . В листі - відповіді від 18.02.2019р. за №04-12/35 на дану заяву ОСОБА_2 за підписом сільського голови с. Віта - Поштова Шульгана Д.Ю., зазначено, що її заява про сприяння у вирішенні спірного питання з співвласниками будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , відноситься до приватно-правового сектору та розглядається в судовому порядку. Судом встановлено, що в інвентаризаційній справі №57 на будинок АДРЕСА_1 , міститься Ухвала Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20.09.1988 року, якою була затверджена мирова угода укладена між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . За даною мировою угодою ОСОБА_9 став власником 1/4 частини даного житлового будинку, ОСОБА_6 - 1/2 частини, а ОСОБА_7 - 1/4 частини. ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . З дослідженої судом копії спадкової справи №42 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 , встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.02.1998р., ОСОБА_11 , державний нотаріус Києво-Святошинської державної нотаріальної контори, посвідчила, що на підставі статті 529 Цивільного кодексу України спадкоємицею майна гр-на ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 є його дружина ОСОБА_7 і що спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з 1/2 частини жилого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , належної померлому гр-ну ОСОБА_10 на підставі ухвали Києво - Святошинського райсуду від 20.09.1988р., зареєстрованої в Київському міжміському бюро технічної інвентаризації за №7. Згідно матеріалів інвентаризаційної справи №57 на будинок АДРЕСА_1 , а також листа - повідомлення КП "БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області" від 27.07.2015 №665 за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на 1/3 частину даного житлового будинку: на 1/12 частину - на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.02.1998 посвідченого державним нотаріусом Києво-Святошинської державної нотаріальної контори зареєстрованим в реєстрі за №402 (зареєстровано в БТІ 18.02.1998 за реєстраційним №7 в реєстраційній книзі №1) та на 1/4 частину - на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.09.1988 (зареєстровано в БТІ 18.02.1998 за реєстраційним №7 в реєстраційній книзі №1). Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 24.09.2019р. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином ОСОБА_7 на час відкриття спадщини була власником 5/6 частин (1/4 + 1/2 + 1/12) житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Судом встановлено, що іншим співвласником даного житлового будинку в 1/6 його частині був ОСОБА_5 , згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.01.1998 року, посвідченого державним нотаріусом Києво-Святошинської державної нотаріальної контори та зареєстрованим в реєстрі за №228, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 (зареєстровано в БТІ 06.02.1998 за реєстраційним №150 в реєстраційній книзі №1 та в погосподарській книзі Віто-Поштової сільської Ради о/р №216). Відповідно до Архівної довідки № 06-04/435 від 18.06.2018, виданої на заяву ОСОБА_2 від 18.06.2018, у документах архівного фонду «Віто-Поштова сільська рада» зберігається рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради від 30.12.1998 року № 11/8 згідно списку, що додається до рішення, за № 15 гр. ОСОБА_7 , яка проживає АДРЕСА_1 передана безкоштовно у приватну власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку площею - 0,2282 га та для ведення особистого підсобного господарства площею - 0,0470 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 . В інвентаризаційній справі АДРЕСА_2 міститься копія Державного акту на право приватної власності на землю серії II-КВ №031944, виданого Віто-Поштовою сільською Радою 29 квітня 1999 року, згідно якого, ОСОБА_7 на підставі рішення виконкому В. Поштової сільської ради від 30.12.1998 року №11/8, передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2752 га, розташовану на території АДРЕСА_1 . Землю передано для ведення ОПГ - 0,0252 га, обслуговування житлового будинку - 0,02500 га. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №891. В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №166365996 від 13.05.2019 відсутня інформація про державну реєстрацію речового права власності на земельну ділянку площею 0,2752 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно спадкової справи №207/2016 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 , із заявами про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_7 звернувся син померлої ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом та онуки спадкодавця: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як спадкоємці за заповітом складеним ОСОБА_7 та посвідченим від 24.06.2015р. секретарем виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за реєстровим номером

20. В даній спадковій справі міститься Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. №2015/02-31 від 01.08.2018 року, згідно якої ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченим від 24.06.2015р. секретарем виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за реєстровим номером 20, на 1/2 частку спадкового майна, що належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 , а саме на 5/12 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , та на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0252 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , наданої для ведення особистого селянського господарства, так як не надано оригіналу заповіту та правовстановлювальних документів на вказане вище спадкове нерухоме майно. Згідно дослідженої судом спадкової справи №207/2016 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 , жодному із спадкоємців, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 , тобто ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , свідоцтва про право на спадщину на спірне спадкове майно: земельні ділянки площею 0,2500 га та 0,0252 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , не видавались. Отже, досліджені вищезазначені судом докази, в тому числі рішення Віто-Поштової сільської ради від 30.12.1998 року № 11/8 та Державний акт на право приватної власності на землю серії II-КВ №031944, виданий Віто-Поштовою сільською Радою 29 квітня 1999 року вказують на те, що право власності на земельну ділянку площею 0,2752 га, розташованої на території АДРЕСА_1 , а саме для обслуговування житлового будинку - 0,2500 га, та для ведення ОПГ - 0,0252 га, було передано ОСОБА_7 на всю ділянку для обслуговування житлового будинку, без врахування того, що на час приватизації земельної ділянки вона була власником не всього житлового будинку, який був розташований на цій земельній ділянці, а тільки 5/6 його частини. Також на час прийняття оскаржуваного рішення Віто-Поштової сільської ради від 30.12.1998 року № 11/8 та видачі Віто-Поштовою сільською Радою 29 квітня 1999 року оскаржуваного Державного акту на право приватної власності на землю серії II-КВ №031944, власником 1/6 частини житлового будинку був ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після смерті якого, 1/6 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 успадкувала позивач ОСОБА_2 на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.06.2016 року. Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при передачі Віто-Поштовою сільською радою права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_7 в порядку приватизації, не було враховано та порушено право ОСОБА_5 на 1/6 частку цієї земельної ділянки. Наслідком вищезазначеного порушення, допущеного Віто-Поштовою сільською радою в процесі приватизації спірної земельної ділянки ОСОБА_7 , є порушення прав позивача на дану земельну ділянку, як власника 1/6 частини житлового будинку, який розташований на даній земельній ділянці, так як вона не має можливості реалізувати своє право на виділення їй у користування, або власність тієї частини земельної ділянки, яка відповідає її частці у праві власності на житловий будинок. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд враховуючи наступне. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, інформування населення щодо вилучення (викупу) та інші. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Відповідно до частин першої, другої статті 30 ЗК України (1990 року), який діяв на час прийняття Віто-Поштовою сільською радою оскаржуваного рішення від 30.12.1998 року № 11/8 та видачі Віто-Поштовою сільською Радою 29 квітня 1999 року оскаржуваного Державного акту на право приватної власності на землю серії II-КВ №031944, при переході права власності на будівлю і споруду разом із цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку у разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів. Згідно зі статтею 42 ЗК України (1990 року) громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об`єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 67 ЗК України (1990 року) передбачено, що громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач. Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара. Згідно з частинами першою, четвертою статті 120 ЗК України (у редакції чинній на час отримання позивачкою у власність 1/6 частини житлового будинку), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній. Викладене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду зазначеними у Постанові від 04 грудня 2018 року у справі N 910/18560/16. Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. За нормою статті 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку, виникає, зокрема, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини або за рішенням суду. Частиною першою статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Відповідно до частини четвертої статті 88 ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання у його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. Також, відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припи­нення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Згідно частини третьої статті 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Згідно ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Частиною першою ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Згідно ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений ст.16 ЦК України. Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Водночас особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким, на свій розсуд, а цілком конкретним способом захисту свого порушеного права, який, як правило, визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини чи договором (п.5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц. Поскільки обраний позивачем спосіб захисту свого права - визнання визнання незаконним рішення, визнання недійсним державного акту на землю передбачений ст.16 ЦК України, то підстави для відмови в задоволенні позову на підставі невірно обраного способу захисту на який посилається апелянт відсутні. Оскаржуваним рішенням Віто-Поштової сільської ради та виданим Державним актом на право приватної власності на землю порушуються права позивача на користування спірною земельною ділянкою, а також право на одержання її у власність в порядку приватизації. Їх чинність створює явні перешкоди у відновленні позивачем її порушених прав, тому суд першої інстанції вірно прийшов до висновку , що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а Державний акт на право приватної власності на землю, з вищезазначених підстав, підлягає визнанню недійсним. Враховуючи викладене є обґрунтованими і висновки суду першої стосовно того, що в наслідок задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на землю, підлягає і задоволенню позовна вимога про припинення речового права ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 на земельну ділянку площею 0,2752 га, в тому числі: для ведення ОПГ - 0,0252 га, обслуговування житлового будинку - 0,02500 га, відповідно до положення пункту 3 частини 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції, яка набрала чинності з 20.01.2020р., яким передбачено, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Суд критично ставиться і до доводів апеляційної скарги стосовно того, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку оскільки при цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 листопада 2021 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий В.В. Гуль Судді Ю.О. Матвієнко Я.С. Мельник