Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/12438/17

Справа № 308/12438/17 П О С Т А Н О В А Іменем України 21 липня 2022 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Джуги С.Д. суддів: Кожух О.А., Фазикош Г.В. з участю секретаря : Кекерчень М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 вересня 2021 року у складі судді Бенци К.К., у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт Владислава Івановича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк», МВ ДВС Ужгородського МРУЮ про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- встановив: У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 06 грудня 2017 року від державних виконавців МВ ДВС Ужгородського МРУЮ їй стало відомо, що на виконанні ДВС перебуває виконавчий напис, вчинений 23 листопада 2011 року (зареєстрований в реєстрі за № 1574) приватним нотаріусом Вімертом В.І. про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 - на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в рахунок заборгованості за кредитним договором № 08/207-88 від 18 грудня 2007 року в розмірі 349863,79 грн. Вказує на те, що вищезазначений виконавчий напис було подано на виконання та відкрито виконавче провадження по його виконанню 28 вересня 2017 року (постанова ВП № 54771256) , про що їй не було відомо до 06 грудня 2017 року. Оскільки вона була позбавлена можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, просить поновити строк звернення до суду із позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Позивач вважає виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт В.І. 23.11.2011 року та зареєстрований в реєстрі за №1574 незаконним, безпідставним та таким, що не підлягає виконанню. Позивач вказує на те, що 06 грудня 2009 року приватним нотаріусом Вімерт В.І. вже вчинявся виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором №08/207-88 від 18 грудня 2007 року в сумі 31626,49 дол. США - 294795,90 грн., який нею було оскаржено в судовому порядку та рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 29 червня 2011 року, було визнано виконавчий напис від 06.12.2009 року таким, що не підлягає до виконання, та встановлено незаконність стягнення предмета іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт В.І. 23.11.2011 року суперечить вимогам чинного законодавства України, вказуючи, зокрема, що документами не підтверджується безспірність розміру заборгованості. Зазначає, що на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса судами першої та апеляційної інстанції вже було встановлено, що сума заборгованості є спірною, а звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса за даними кредитними відносинами є незаконним. Вважає, що повторний виконавчий напис від 23 листопада 2011 року вчинено не тільки з порушенням нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, а й за відсутності підстав правомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Крім того, вказує на те, що на момент подання даного позову у суді розглядається по суті спір щодо розміру заборгованості за кредитним договором № 08/207-88 від 18 грудня 2007 року за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» (Справа № 712/4178/2012), що також говорить про те, що виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, оскільки стягувач сам визнав спірність суми заборгованості та звернувся з питанням про її стягнення в позовному порядку. За наведених обставин, позивач, вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням приписів чинного законодавства, заборгованість, зазначена у виконавчому написі, на момент його вчинення була спірною, а відтак просить суд ухвалити рішення, яким визнати виконавчий напис вчинений 23.11.2011 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт В.І. та зареєстрований в реєстрі за №1574, таким, що не підлягає виконанню, поновивши при цьому строк на його оскарження. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 вересня 2021 у заявленому позові ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок що заборгованість перед банком була безспірною, оскільки рішенням суду від 30 березня 2011 року, яке було залишено без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 29 червня 2011 року встановлено, що заборгованість за договором кредиту та іпотеки №08/297-88 від 18.12.2007 року є спірною, однак нотаріус у листопаді 2011 року повторно вчинив незаконно виконавчий напис. Також зазначає, що заборгованість за спірним виконавчим написом нотаріуса вже стягнута судовим рішенням, а питання про звернення стягнення на предмет іпотеки у даний час вирішується по суті у суді. Суд неправильно вказав, що нею пропущено строки звернення до суду і не врахував, що подаючи позовну заяву, заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду і таке було задоволено ухвалою судді від 14.12.2017 року при відкритті провадження у справі, при цьому відповідачі поновлення строку звернення до суду не оскаржували. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Апелянт ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час місце розгляду справи належним чином повідомлена. Справа на підставі ч.2 ст 372 ЦПК України розглянута у її відсутності. Представник АТ «Альфа-Банк» Дорош І.І. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Матеріалами справи встановлено, що 18.12.2007 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №08/297/88, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 суму грошових коштів в розмірі 35000,00 доларів США, строком до 17.12.2017 року. ( а.с. 64-66). В забезпечення виконання позичальником зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», було укладено іпотечний договір № 08/297-88 від 18 грудня 2007 року, згідно якого ОСОБА_1 передано в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . ( а.с. 61-62) Пунктом 4.1 договору іпотеки передбачено, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно з пунктом 4.5 договору іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із таких способів: 4.5.1 на підставі рішення суду; 4.5.2 на підставі виконавчого напису нотаріуса; 4.5.3 шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки за рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; 4.5.4 шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-які особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; 4.5.5 шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». У зв`язку з порушенням позивачем умов договору кредиту та виникненням заборгованості, ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт В.І. із заявою про вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі № 08/297-88 від 18 грудня 2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , посвідченого 18.12.2007 року приватним нотаріусом Ужгородського МНО Капітула Г.Д. за реєстровим №2964, з метою звернення стягнення на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_1 ( а.с. 63) 23.11.2011 року за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт Владиславом Івановичем було вчинено виконавчий напис №1574, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищезазначеного нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства „УКРСОЦБАНК до ОСОБА_1 в наступному розмірі: заборгованості по кредиту в розмірі - 31626,49(тридцять одна тисяча шістсот двадцять шість) доларів США 49 центів, заборгованості по відсотках в розмірі - 11742,20(одинадцять тисяч сімсот сорок два) доларів США 20 центів, всього в сумі - 43368,69(сорок три тисячі триста шістдесят вісім) доларів США 69 центів США, що в еквіваленті по офіційному курсу НБУ, станом на 23 листопада 2011 року становить 346 463,79(триста сорок шість тисяч чотириста шістдесят три) гривень 79 коп. та понесених ПАТ "Укрсоцбанк витрат по вчиненню виконавчого напису в розмірі - 3400(три тисячі чотириста) грн.(а.с.11) 28.09.2017 року постановою головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт В.І. від 23.11.2011 року, зареєстрованого в реєстрі за №1574.(а.с.9) 06.12.2017 року постановою головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області при примусовому виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт В.І. від 23.11.2011 року, зареєстрованого в реєстрі за №1574, описано та арештовано майно боржника ОСОБА_1 (а.с.6-7). Відмовляючи в задоволенні заявленого позову суд першої інстанції виходив з того, що нотаріусом порушено порядок вчинення виконавчого напису та порядок повідомлення іпотекодавця про усунення порушення, що є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, однак позивачем пропущено строки звернення до суду. З такими висновками суду повністю погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права . Порядок вчинення виконавчих написів визначено положеннями Закону України «Про нотаріат»(в редакції яка діяла станом на час вчинення виконавчого напису), Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року N 20/5 (в редакції яка діяла станом на час вчинення виконавчого напису); постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Згідно із ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною третьою даної статті визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому, відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» (в редакції яка діяла станом на час вчинення виконавчого напису),для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів. При цьому для отримання виконавчого документу при стягненні заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна , а також право звернення стягнення на заставлене майно та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції яка діяла станом на час вчинення виконавчого напису), визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Пункт 284, 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року (в редакції яка діяла станом на час вчинення виконавчого напису),встановлює, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів. Згідно з пунктом 283 Інструкції для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Вчинення виконавчого напису за заявою одного з іпотекодержателів здійснюється нотаріусом після спливу десяти днів з дня одержання іншими іпотекодержателями письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі отримання письмової заяви від попереднього іпотекодержателя, який має вищий пріоритет, про припинення звернення стягнення на предмет іпотеки виконавчий напис нотаріусом не вчиняється. Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. У пункті 1-1 Переліку зазначено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису та порядку повідомлення іпотекодавця про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц(провадження 14-706 цс19). Судом першої інстанції встановлено, що у витребуваних судом документів, на підставі яких приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт Владиславом Івановичем було вчинено виконавчий напис №1574 від 23.11.2011 р., відсутні докази про направлення та отримання позивачем ОСОБА_1 будь яких письмових вимог про усунення порушення. За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку і з таким погоджується колегія суддів, що нотаріусом порушено порядок вчинення виконавчого напису та порядок повідомлення іпотекодавця про вимогу про усунення порушення, що є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Рішення суду в цій частині АТ «Альфа-Банк» не оскаржено. Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що виконавчий напис приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт Владиславом Івановичем №1574 було вчинено - 23.11.2011 року ( а.с.11). З позовом про визнання даного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач ОСОБА_1 вперше звернулась до суду 29.02.2012 року. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 11.06.2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт В.І. про визнання виконавчого напису вчиненого 23.11.2011 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт В.І. та зареєстрований в реєстрі за №1574, таким, що не підлягає виконанню залишено без розгляду, що стверджується оглянутими матеріалами справи № 712/4178/2012 та вбачається з постанови Закарпатского апеляційного суду від 24.05.2018 року у справі № 712/4178/2012, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 05.05.2020 року Повторно до суду з позовом про визнання даного виконавчого напису від 23.11.2011 року №1574 таким, що не підлягає виконанню, позивач звернулась 08.12.2017 року. АТ «Альфа-Банк» в суді першої інстанції до ухвалення рішення заявлено про застосування строку позовної давності. За приписами ст. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч.1 ст.261 ЦК України) Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»). Оскільки матеріалами справи доведено, що про вчинений 23.11.2011 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт В.І, зареєстрований в реєстрі за №1574 виконавчий напис, який є предметом спору, та порушення своїх прав, позивач дізналась ще 29.02.2012 року (при першому зверенні до суду про оспорювання вказаного виконавчого напису), а з даним позовом до суду позивач звернулася у грудні 2017 року, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що позивачем пропущено строки звернення до суду та обґрунтовано з цих підстав відмовив у заявленому позові. Доводи апелянта, що суд не врахував, що подаючи позовну заяву, нею заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду і таке було задоволено ухвалою судді від 14.12.2017 року при відкритті провадження у справі, і при цьому відповідачі поновлення строку звернення до суду не оскаржували, є безпідставними і не зслуговують на увагу, оскільки у даній ухвалі про відкриття праводження у справі питання про поновлення строку звернення до суду не вирішувалося і не могло вирішуватися, оскільки дане питання є предметом розгляду справи по суті. Окрім того, слід зауважити, що позивач у позовній заяві просить поновити їй строки зверення до суду із даним позовом посилаючись, що про оспрюваний виконавчий напис вона дізналася 06.12.2017 року від державних виконавців, проте, такі твердження є надуманими, оскільки про наявність оспорюваного виконавчого напису позивачці достеменно було відомо 29.02.2012 року, при її першому зверненню до суду з позовом про оспорення вказаного виконавчого напису, при цьому про таке звернення до суду позивачка взагалі не указує, що свідчить про недобросовісність її процесуальної поведінки. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що інші наведені доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 28 липня 2022 року. Головуючий : Судді: