Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/16233/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16233/21 Суддя першої інстанції: Кармазін О.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - Відповідач, ГУ ПФ в м. Києві) про: - визнання протиправними дій ГУ ПФ в м. Києві щодо не формування та не подання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 17 458 грн 70 коп, сплаченого згідно квитанції від 06.05.2021 № 32172266; - зобов`язання ГУ ПФ в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 17 458 грн 70 коп, сплаченого згідно квитанції від 06.05.2021 № 32172266. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - Третя особа, ГУ ДКС у м. Києві). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2022 позов задоволено повністю: - визнано протиправною відмову ГУ ПФ у м. Києві у формуванні та направленні до ГУ ДКС України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 суми помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 17 458,70 грн, сплаченого згідно з квитанцією від 06.05.2021 №32172266; - зобов`язано ГУ ПФ у м. Києві сформувати та подати до ГУ ДКС у м. Києві подання щодо повернення ОСОБА_1 суми помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 17 458,70 грн, сплаченого згідно з квитанцією від 06.05.021 №32172266. Крім того, стягнуто з ГУ ПФ в м. Києві на користь ОСОБА_1 908,00 грн на відшкодування судового збору та 3 000,00 грн на відшкодування витрат на правову допомогу. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується факт придбання Позивачем житла вперше, що Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень спростовано не було, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог. Крім того, суд підкреслив, що ОСОБА_1 були надані документи, зміст яких у своїй сукупності дає підстави для висновку, що квартира придбана Позивачем вперше. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, постановою Кабінету Міністрів від 23.09.2020 №866, яка набрала чинності 26.09.2020, суттєво змінено підходи для визначення підстав та порядку звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу майна, по-друге, на підтвердження придбання житла вперше на виконання вимог чинного законодавства Позивачем не було надано заяву та документи про те, що ОСОБА_1 не приватизувала, не успадковувала, не отримувала в дар, не купувала як частку у спільному майні подружжя, в тому числі не було надано довідку з місць проживання про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, по-третє, факт придбання житла не вперше був встановлений нотаріусом при посвідченні договору, по-четверте, в порушення норм КАС України судом першої інстанції прийнято рішення про стягнення судового збору з Відповідача, а не за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ в м. Києві, по-п`яте, розмір витрат на правовому допомогу не співмірний із складністю цієї справи. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Свою позицію обґрунтовує тим, що по-перше, постановою Кабінету Міністрів від 23.09.2020 №866 винесено зміни до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій положень, проте такі зміни є не обов`язковими для виконання Позивачем, оскільки застосовуються щодо тих громадян, які виявили бажання подати документи на стадії нотаріального посвідчення, по-друге, до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» не вносилися зміни щодо спеціальних умов звільнення від сплати такого збору, по-третє, з посиланням на постанову Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №819/33/17 зазначає, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше, саме ГУ ПФ в м. Києві зобов`язане доводити, що Позивач придбав житло не вперше, по-четверте, нотаріуси не наділені правом встановлювати юридичні факти, по-п`яте, посилається на практику ЄСПЛ щодо необхідності дотримання принципу «належного урядування», згідно яким державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати вигоду від своїх протиправних дій. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, згідно договору купівлі-продажу від 06.05.2021, укладеного між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з іншої сторони, який було посвідчено приватним нотаріусом і зареєстровано в реєстрі за № 200, Позивач придбала квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 10-14). Позивачем згідно квитанції від 06.05.2021 № 32172266 було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості придбаного житла в сумі 17 458,70 грн (а.с. 17). Із змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (індексний номер довідки 256489082), сформованої 14.05.2021 вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 06.05.2021 квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу. Відомості щодо придбання чи наявності у власності іншого нерухомого (житлового) майна за Позивачем відсутні (а.с. 15-16). 14.05.2021 Позивач звернувся до ГУ ПФ в м. Києві із заявою про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 17 458,70 грн, у зв`язку із придбанням житла вперше (а.с. 19-22). Відповідач листом від 26.05.2021 за вих. № 2600-0603-8/85540 залишив заяву ОСОБА_1 без задоволення з посиланням на зміни, які були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 та у зв`язку із встановленням нотаріусом при посвідченні договору факту придбання житла не вперше (а.с. 23-24). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 45 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 1, 4 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740, постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій положень», Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 № 43, положень Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 25.09.2013 № 1650/24182, Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету», суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що Позивач придбав житло вперше та має право на повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна. Однак з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке. Відповідно до п. 9 ч. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 Закону встановлено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна. Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій на виконання Закону №400/97-ВР регулює Порядок сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740), із змінами, які внесені постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», яка набрала чинності 26.09.2020 (далі - Постанова №866). Згідно з п. п. 15-2, 15-3 Порядку №1740 (у редакції Постанови №866) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо, зокрема: - право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (пп. «б»); - особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року) (пп. «в»); - особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (пп. «г»). Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Колегія суддів наголошує, що аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави вважати, що з 26.09.2020 визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла) при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. У зазначених положеннях пункту 15-2 Порядку №1740 (в редакції Постанови №866) деталізовано зміст поняття «придбаває житло вперше», яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі в результаті приватизації. З огляду на наведене під час вирішення питання чи є операція купівлі-продажу житла об`єктом сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, термін «придбавання майна» треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об`єкт, а і його безоплатну приватизацію. Із змісту пункту 15-2 Порядку №1740 вбачається, що з 26.09.2020 фізична особа звільняється від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, якщо подає нотаріусу заяву про те, що вона не має та не набула права власності на житло, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованого права власності на житло, а також дані невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду. За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Колегія суддів наголошує, що якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі використати його вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №280/9714/20. У розрізі наведеного колегія суддів критично оцінює доводи Позивача про те, що положення п. 15-2 Порядку №1740 (в редакції Постанови №866) є не обов`язковими для виконання ОСОБА_1 , оскільки застосовуються щодо тих громадян, які вивили бажання подати документи на стадії нотаріального посвідчення. Також судова колегія критично оцінює посилання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №819/33/17, оскільки вказаний висновок суду касаційної інстанції є нерелевантним щодо спірних правовідносин у зв`язку із зміною їх правового регулювання, а саме прийняття Постанови №866. За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду. Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз. У рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2010 від 10.06.2010 надано офіційне тлумачення ч. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з яким, зокрема, кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: - громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю. Судова колегія звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 виконала вимоги підпункту «в» пункту 15-2 Порядку №1740 щодо подання нотаріусу при посвідченні договору купівлі-продажу квартири відповідної заяви та документів, у тому числі документів, які підтверджують не використання останньою житлових чеків для приватизації державного житлового фонду. Колегія суддів наголошує на тому, що вказані документи не були надані Позивачем чи її адвокатом ні підчас звернення до Відповідача із заявою про повернення збору, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції. Таким чином, за відсутності подання Позивачем документів, визначених пунктом 15-2 Порядку №1740 у редакції Постанови №866, колегія суддів констатує не виконання ОСОБА_1 вимог, необхідних для повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна, а тому, на переконанні колегії суддів, є правомірною відмова ГУ ПФ в м. Києві у формуванні та направленні до ГУ ДКС у м. Києві подання щодо повернення Позивачу суми помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 17 458,70 грн, сплаченого згідно квитанції від 06.05.2021 № 32172266. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у вже зазначеній вище постанові Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №280/9714/20. За таких обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є передчасним, оскільки у ньому не враховано, що Позивачем не виконані у повному обсязі вимоги п. 15-2 Порядку №1740 в редакції Постанови №866. Водночас, колегія суддів зауважує, що Позивач не позбавлений права повторно звернутися до ГУ ПФ в м. Києві із заявою про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 17458,70 грн, виконавши вимоги п. 15-2 Порядку №1740 в редакції Постанови №866 в частині надання документів, які підтверджують придбання ОСОБА_1 житла вперше. Крім того, судова колегія погоджується із доводами Апелянта про те, що в порушення норм КАС України, судом першої інстанції прийнято рішення про стягнення судового збору та витрат на правову допомогу з Відповідача, а не за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ в м. Києві, у зв`язку із наступним. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, нормами КАС України імперативно визначено, що судові витрати, втому числі витрати на правову допомогу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, а не безпосередньо з нього. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи цей спір, не врахував, що Позивачем не були надані всі документи, визначені пунктом 15-2 Порядку №1740 в редакції Постанови №866, що унеможливлює встановлення факту придбання чи не придбання ним житла вперше, а тому твердження про наявність правових підстав для повернення Позивачу сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 17 458,70 грн є передчасним. Наведені вище обставини є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, у задоволенні позову - відмовити. Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2022 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Н.П. Бужак М.І. Кобаль Повний текст постанови складено та підписано 27 липня 2022 року.