Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/4743/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" липня 2022 р. Справа№ 910/4743/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Куксова В.В. суддів: Яковлєва М.Л. Шаптали Є.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙС ТІМ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №910/4743/21 (суддя Мельник В.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙС ТІМ» до Концерну «Військторгсервіс» про стягнення 42 455,86 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙС ТІМ» (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Концерну «Військторгсервіс» (далі - відповідач) про стягнення 42455,86 грн. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором №83 від 22.05.2019. Рішенням Господарського суду № 910/4743/21 від 20.09.2021 задоволено позовні вимоги. 27.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙС ТІМ» звернулось із заявою про ухвалення додаткового рішення. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 в задоволенні заяви відмовлено. Відмовляючи в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙС ТІМ» про ухвалення додаткового рішення, суд виходив з того, що не можна дійти достовірного висновку про сплату вартості наданих послуг, оскільки позивачем не надано доказів понесених витрат на правничу допомогу. Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙС ТІМ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №910/4743/21 скасувати та ухвалити нове рішення, стягнути судові витрати на правову допомогу. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до порушення судом норм процесуального права, а саме - ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також неврахування судом позиції Об`єднаної Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.01.2021 у справі №925/1137/19. Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному головуючому судді від 22.11.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙС ТІМ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №910/4743/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Шаптали Є.Ю., Скрипки І.М. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у зв`язку перебування судді Скрипки І.М. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/4743/21. Відповідно до витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному головуючому судді від 23.11.2021 для розгляду справи №910/4743/21 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙС ТІМ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №910/4743/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/4743/21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙС ТІМ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №910/4743/21 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині. Від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення від 25.10.2021 у справі №910/4743/21. Суддя Шаптала Є.Ю. перебував у відпустці з 28.12.2021 по 14.01.2022. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «АЙС ТІМ» строк для подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №910/4743/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙС ТІМ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №910/4743/21. Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. 22.02.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити оскаржуване додаткове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вважає, що надані адвокатом позивача документи не доводять понесені судові витрати у розмірі 14 301,00 грн., що було правильно встановлено судом першої інстанції. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 341/2022 від 23 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права зазначає наступне. Рішенням Господарського суду № 910/4743/21 від 20.09.2021 задоволено позовні вимоги у вказаній справі. У подальшому, 27.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙС ТІМ» звернулось до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якому просило суд стягнути з відповідача 14 301,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу. Також заявник просив суд врахувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 22.01.2021 у справі №925/1137/19. З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2021 між позивачем (клієнт) та адвокатом Шахрай В.В. був укладений договір про надання правової допомоги №1/12-03-231 від 12.03.2021, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Витяг з вказаного договору додано позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення. Крім того, позивачем було надано Детальний опис робіт від 22.09.2021, виконаних адвокатом, Розрахунок гонорару за договором про надання правової допомоги №1/12-03-231 від 12.03.2021 та Акт прийому-здачі робіт від 22.09.2021 за договором про надання правової допомоги №1/12-03-231 від 12.03.2021. Відповідач у свою чергу надав заперечення на вимоги позивача про відшкодування судових витрат на професійну правову допомогу, у яких посилався на те, що не можна стверджувати, що надані адвокатом документи доводять понесені судові витрати у розмірі 14301,00 грн. Оскаржуваним додатковим рішенням було відмовлено позивачеві в задоволенні заяви про відшкодування судових витрат на професійну правову допомогу. Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙС ТІМ», колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно з ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Скаржник наголошує, що судом при винесенні оскаржуваного додаткового рішення не враховано позиції Об`єднаної Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.01.2021 у справі №925/1137/19. За приписами частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За змістом 126 ГПК України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Як було зазначено вище, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявником надано: витяг з договору про надання правової допомоги №1/12-03-231 від 12.03.2021, Детальний опис робіт від 22.09.2021, виконаних адвокатом, Розрахунок гонорару за договором про надання правової допомоги №1/12-03-231 від 12.03.2021 та Акт прийому-здачі робіт від 22.09.2021 за договором про надання правової допомоги №1/12-03-231 від 12.03.2021. Колегія суддів також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц, де зазначено, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, а також у справі №607/4341/20 (постанова від 23.06.2022). Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ГПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують). Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом враховано та перевірено доводи відповідача, що з наданих документів не можна встановити, що правова допомога надавалась саме в даній справі. Колегія суддів, враховуючи вищезазначені норми та правові висновки Верховного Суду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про те, що з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в їх сукупності не можна дійти достовірного висновку понесення таких витрат позивачем саме в даній справі. Разом з тим, як правильно зауважив суд першої інстанції, оскільки позивачем не надано доказів понесених витрат на правничу допомогу, суд не може дійти достовірного висновку про сплату вартості наданих послуг. За таких обставин, судовою колегією відхиляються доводи скаржника щодо порушення судом норм процесуального права та в контексті вищезазначеного вище відхиляються також доводи щодо неврахування позиції Об`єднаної Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.01.2021 у справі №925/1137/19. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙС ТІМ» про ухвалення додаткового рішення. Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №910/4743/21 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙС ТІМ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №910/4743/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 2, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙС ТІМ» - залишити без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №910/4743/21 - залишити без змін. Матеріали справи №910/4743/21 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Головуючий суддя В.В. Куксов Судді М.Л. Яковлєв Є.Ю. Шаптала