Постанова Львівський апеляційний суд № 464/8571/21

Справа № 464/8571/21 Головуючий у 1 інстанції: Горбань О.Ю. Провадження № 22-ц/811/1221/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Цяцяк Р.П., Шеремети Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 08 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- в с т а н о в и в: В грудні 2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 18083,42 грн., судових витрат, пов`язаних із оцінкою пошкодженого автомобіля в сумі 3000 грн. та судового збору в сумі 908 грн. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 14.11.2020 року у місті Львові на перехресті вулиць П.Мирного-Тернопільська відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі належного йому автомобіля марки «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_1 та автомобіля марки «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням відповідачки ОСОБА_1 . Оскільки на місці дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 визнала свою винуватість, ними складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 14.11.2020 року. Внаслідок даної ДТП його автомобіль марки «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_1 , отримав значні технічні пошкодження. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_2 , на момент вказаної події була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ України» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №201162849. У зв`язку з наведеним, він звернувся із заявою до відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ України» про виплату страхового відшкодування, долучивши усі необхідні документи, зокрема і рахунок- фактуру ДП «Автотрейдінг-Львів» №ДПС-004399 від 12.12.2020. Згідно вказаного рахунку розмір відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 56 169,57 грн. Разом з тим, страховою компанією йому перераховано 31 916,58 грн. страхового відшкодування. Однак, він не погоджуюсь із розміром виплаченого страхового відшкодування в сумі 31 916,58 грн. та вважає, що такий розмір є недостатнім для відновлення технічного стану його автомобіля, який зазнав пошкоджень 14.11.2020 року, внаслідок ДТП. Він звернувся в ТзОВ «Експертиза» із заявою про проведення судової автотоварознавчої експертизи та відповідно до висновку експерта Галамая Б.І. №72 від 05.05.2021 року, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля марки «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_1 , з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових від виявлених при обстеженні 20.04.2021 року його пошкоджень внаслідок ДТП 14.11.2020 року у вартості нових складових (запчастин), без врахування (включення) ПДВ у вартості матеріалів та із середньостатистичною регіональною вартістю ремонтно-відновлювальних робіт (ні з, ні без ПДВ) становить 55 262,57 грн. Із врахуванням наведеного, невиплачена сума коштів для відновлювального ремонту автомобіля становить 23 345,99 грн. (55 262,57 - 31 916,58). Вважає, що із відповідачів підлягає стягненню в солідарному порядку недоплачений розмір завданих збитків в розмірі 18 083, 42 грн., який слід вираховувати таким чином: 50 000 грн. (ліміт страхового відшкодування у разі складення Європротоколу) мінус 31 916,58 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування страховою компанією). Крім того, ним 05.05.2021 року сплачено 3 000 грн. на рахунок ТзОВ фірма «Експертиза» за проведення судової автотоварознавчої експертизи, а також 908 грн. судового збору, які також підлягають стягненню з відповідачів. Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 08 квітня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 недоплачене страхове відшкодування в розмірі 18083 (вісімнадцять тисяч вісімдесят три) грн. 42 коп., витрати, пов`язані з оцінкою пошкодженого автомобіля в розмірі 3000 грн. та судові витрати в розмірі 908 грн. В позовних вимогах ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено. Вказане рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає таке рішення ухвалено судом внаслідок неповного з`ясування обставин справи. Покликається на те, що страхова компанія взяла на себе обов`язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі. Згідно з розпорядженням Нацкомфінпослуг від 29.12.2015 № 3471 максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих при складанні Європротоколу становить 50 000 грн. Відтак, позивач, підписавши Європротокол, погодився на страхове відшкодування в межах передбаченого нормативним документом ліміту - 50 000 грн. Оскільки страховиком виплачено позивачу страхове відшкодування 31916,58 грн., тому заявлена до солідарного стягнення сума позовних вимог в розмірі 18083,42 грн. не перевищує вказаний ліміт страхового відшкодування (50 000 - 31 916,58 = 18 083,42). Вважає, що висновок експерта не може бути підставою для перегляду розміру страхового відшкодування, оскільки розмір завданого позивачу матеріального збитку (з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу) встановлений страховиком відповідно до вимог закону та Методики, а інший огляд автомобіля відбувся експертом за його власним розсудом через 5 місяців після ДТП без заподіювача шкоди та страховика. Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є стягнення суми, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Виключно бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки текст постанови складено 26 липня 2022 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 25 липня 2022 року, датою ухвалення постанови є саме 26 липня 2022 року. З апеляційної скарги вбачається, що рішення Сихівського районного суду м.Львова від 08 квітня 2022 року оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, відтак в іншій частині рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не перевіряється. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам. Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виплатив позивачу страхове відшкодування шкоди, завданої з вини ОСОБА_1 з врахування фізичного зносу та податків в межах ліміту відповідальності. Покладати на страховика обов`язок доплатити різницю між фактичним розміром шкоди (вартість матеріальних збитків) і отриманим страховим відшкодуванням не має правових підстав. Відповідач ОСОБА_1 жодними належними і допустимими доказами не довела, що розмір завданої нею матеріальної шкоди позивачу є значно меншим тій сумі, яку виплатила її страхова компанія в користь позивача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Матеріалами справи та судом встановлено, що 14.11.2020 року у місті Львові на перехресті вулиць П.Мирного-Тернопільська відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням відповідачки ОСОБА_1 . На місці дорожньо-транспортної пригоди водії склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 14.11.2020 року, в якому зазначено, що відповідач ОСОБА_1 визнала свою вину у вчиненні ДТП. Отже, факт вини водія ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди є встановленим і її вина не підлягає доказуванню. За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України. За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Відносини між відповідачем та його страховиком ПрАТ СК "ПЗУ Україна" регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та правилами статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля марки «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_2 , застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», згідно полісу № 201162849. У зв`язку із цим, позивач звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» з заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно висновку автотоварознавчої експертизи №72 від 05.05.2021 року, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля марки «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_1 , з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових від виявлених при обстеженні 20.04.2021 року його пошкоджень внаслідок ДТП 14.11.2020 року у вартості нових складових (запчастин), без врахування (включення) ПДВ у вартості матеріалів та із середньостатистичною регіональною вартістю ремонтно-відновлювальних робіт (ні з, ні без ПДВ) становить 55 262,57 грн. ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виплатила позивачу страхове відшкодування на загальну суму 31 916,58 грн., що підтверджується довідкою про безготівкове зарахування вказаної суми. Належних та допустимих доказів на спростування розрахунку страхового відшкодування, проведеного ПрАТ СК «ПЗУ Україна», відповідач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, не надала. Велика Палата Верховного Суду не відступила від правового висновку, зробленого у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6 - 691 цс15 про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці. Верховний Суд зазначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає в межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту відповідальність несе безпосередній винуватець. На думку колегії суддів, з врахуванням положень ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового відшкодування розраховано вірно, враховано коефіцієнт фізичного зносу, що відповідає нормам закону, а відтак у страховика в цьому випадку не виник обов`язок з відшкодування такої різниці. Оскільки ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виплатило позивачу страхове відшкодування у визначеному нею розмірі з врахуванням вимог ст. 29 згаданого Закону вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, то у страховика не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, такий обов`язок виник у винної особи, яким є відповідач ОСОБА_1 . Такий висновок узгоджуються з висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, висловленими у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц, провадження № 61-18840 св18). Наведене спростовує доводи апелянта щодо відсутності у нього обов`язку сплатити позивачу різницю між вартістю відновлювального ремонту та сумою виплаченого страхового відшкодування. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який підставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача ОСОБА_1 18 083 грн. 42 коп. різниці між фактичною вартістю ремонту (понесених витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу) і страховою виплатою, та витрати пов`язані з оцінкою пошкодженого автомобіля в розмірі 3000 грн. Відповідач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження іншого реального матеріального збитку, ніж той, який встановлено судом першої інстанції на підставі наданих позивачем доказів, твердження апелянта з приводу іншого розміру матеріального збитку є голослівними, є його припущенням. Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 08 квітня 2022 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови. Постанова складена 26.07.2022 року. Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.