Постанова 4852 № 204/381/19(2-а/204/23/19)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 липня 2022 року м. Дніпросправа № 204/381/19(2-а/204/23/19) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Бишевської Н.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2019 року (суддя Книш А.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції батальйону № 2 роти №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Гужви Володимира Тимофійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора патрульної поліції батальйону № 2 роти №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Гужви В. Т., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову серії АЕВ №852382 від 11 січня 2019 року, що була винесена відповідачем. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 11 січня 2019 року відповідачем було винесено оскаржувану постанову, згідно якої позивач 11 січня 2019 року о 16 год. 41 хв. керував транспортним засобом марки Hyundai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Дніпро по пр. Пушкіна біля будинку 14, в темну пору доби з непрацюючим ближнім світлом фар, не маючи при собі дійсного страхового полісу, чим порушив п.2.1ґ Правил дорожнього руху. Позивач вказує на необґрунтованість оскаржуваної постанови та просить скасувати її оскільки у відповідача не було підстав для зупинки автомобіля, так як він рухався без порушень правил дорожнього руху в щільному потоці транспорту та світло фар було увімкнене, відповідно у відповідача були відсутні правові підстави для перевіри документів. При цьому стверджує, що відповідач не роз`яснив позивачу його права та обов`язки, визначені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, чим позбавив можливості скористатися своїми правами, зокрема і правом на юридичну допомогу. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2019 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову. Висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ґрунтуються на доведеності вчинення позивачем адміністративного правопорушення та правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами наявності підстав для зупинки транспортного засобу, яким керував позивач, а тому не інспектор не мав права вимагати документи для перевірки та виносити оскаржувану постанову. Також вказує на те, що судом першої інстанції не було надано оцінки доводам позивача про те, що відповідачем не було роз`яснено позивачу його права та обов`язки визначені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, чим позбавив можливості скористатися своїми правами, зокрема і правом на юридичну допомогу, що свідчить про порушення прав позивача, а тому постанова є протиправною та підлягає скасуванню. У відповідності до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено, що постановою інспектора патрульної поліції батальйону № 2 роти №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Гужви В. Т., АЕВ №852382 від 11 січня 2019 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Відповідно до змісту постанови ОСОБА_1 11 січня 2019 року о 16 год. 41 хв., керував транспортним засобом марки Hyundai, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в м. Дніпро по пр. Пушкіна біля будинку 14, в темну пору доби з непрацюючим ближнім світлом фар, не маючи при собі дійсного страхового полісу, чим порушив «ґ» п. 2.1 Правил дорожнього руху. Вказана постанова відповідача є предметом оскарження у даній адміністративній справі. Статтями 8, 18, 23 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що на поліцію покладено завдання регулювати дорожній рух та здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху України та його учасниками, при цьому поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції. Частиною 1 ст. 35 вищевказаного Закону встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (частина 2). Відповідно до ч. 1 ст. 32 цього ж Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення. Відповідно до пп. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Підпункт 2.4 зазначених Правил встановлює, що на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пп. 2.1. Отже аналіз вищенаведених норм чинного законодавства, яке регулює правовідносини, що виникли між сторонами у справі, дає можливість зробити висновок про те, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби, серед іншого, у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху, при цьому поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, а водій, що на вимогу працівника поліції повинен зупинитися з дотриманням вимог Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пп. 2.1. Правил. Згідно підпунктом «ґ» п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність; адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Позивач стверджує, що правила дорожнього руху не порушував, доказів зворотного відповідачем не надано. Враховуючи, що інспектором не було надано доказів порушення Правил дорожнього руху, останній не мав права вимагати пред`явлення документів для перевірки. Надаючи оцінку доводам позивача відповідно до наведених положень правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується з обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи (пункт 2.4 ПДР України). При цьому відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі №127/19283/17, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи позивача щодо відсутності у інспектора права вимагати пред`явлення водієм відповідних документів для перевірки. Водночас апеляційний суд зазначає, що враховуючи те, що предметом оскарження у даній справі є постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, що складена відповідачем у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, то, з урахуванням положень ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення та дотримання встановленої чинним законодавством процедури (порядку) розгляду справи певної категорії, нормами чинного процесуального законодавства покладено саме на суб`єкта владних повноважень, тобто на відповідача у даній справі. Вирішуючи спірні відносини, суд першої інстанції фактично виходив з того, що факт вчинення правопорушення, суть якого зазначена в оскаржуваній постанові, є доведеним, у зв`язку з чим суд дійшов до висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Натомість, суд першої інстанції не звернув уваги на підстави заявленого позову, які, зокрема, стосувалися того, що відповідачем порушено процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності, в частині не роз`яснення позивачеві його прав та не надання можливості реалізувати права, в тому числі і право на правову допомогу. Водночас, лише встановлений факт вчинення особою правопорушення, який зафіксований належними та допустимими доказами, та за умови дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, може свідчити про правомірність та обґрунтованість рішень суб`єктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зазначене право на правову допомогу гарантується статтею 59 Конституції України: «Кожен має право на правову допомогу… Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав». Дане право є непорушним та не може бути обмежене в жодному випадку згідно зі ст. 64 Конституції України: «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.» Отже законодавством визначено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зокрема, право на юридичну допомогу при розгляді справи. Вказане право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, кореспондується з обов`язком посадової особи, яка розглядає справу, забезпечити реалізацію такого права. Такий обов`язком посадової особи, зокрема, передбачено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України №1395 від 07.11.2015р. Так, відповідно до п.4 Розділу ІІІ Інструкції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП. Пунктом 5 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, таке питання: чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Позивач, у спірному випадку, стверджує, що відповідачем не було роз`яснено його права та не надано можливості реалізувати свої права, в тому числі право на юридичну допомогу. Водночас відповідачем під час розгляду даної справи, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не надано суду жодних доказів, які б свідчили про дотримання відповідачем процедури розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, за результатами якого винесено спірну постанову. Отже враховуючи те, що у справах даної категорії обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення покладено на суб`єкта владних повноважень, суд апеляційної інстанції констатує те, що у спірному випадку суб`єктом владних повноважень не було доведено дотримання прав позивача та процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що не дозволяє стверджувати про правомірність оскаржуваної постанови, як про те зазначив суд першої інстанції. Порушення прав особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності та порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, є окремою підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Такий висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, викладеній у ряді постанов. Так, 18 лютого 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 524/9827/16-а, досліджував правомірність постанови поліцейського складеної на місті зупинки ТЗ без надання права водію скористатися правовою допомогою адвоката. Верховний Суд проаналізувавши положення статей 280, 268, ст.271 КУпАП зазначив, що у наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. В рамках вказаної справи було встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення водій виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що надав інспектору усне клопотання, однак, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Вказаними діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, а тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення." Враховуючи наведене, колегія суддів, дійшла висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у ході судового розгляду справи не доведено дотримання прав позивача, передбачених ст. 268 КУпАП, а отже і процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині. Згідно пунктів 4 частини 1 статті 317 цього ж Кодексу підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з`ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду з прийняттям нової постанови про задоволення позову. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2019 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції батальйону № 2 роти №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Гужви Володимира Тимофійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову серії АЕВ №852382 від 11 січня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425грн.Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та за приписами частини 3 статті 272 КАС України є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя Н.А. Бишевська