Постанова 4807 № 335/1705/21

Дата документу 21.07.2022 Справа № 335/1705/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/1705/21 Провадження №22-ц/807/1175/22 Головуючий в 1-й інстанції Фетісов М.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2022 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З,, розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2021 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2021 року представник позивача ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в якому просила стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) в сумі 76917,25 гривень. В обґрунтування позову зазначила, що відповідачі є співвласниками квартири, а відтак і споживачами послуг, які Концерн «Міські теплові мережі» надає у квартиру АДРЕСА_1 . Позивачем за вказаною адресою за період з 01.12.2015 до 31.12.2020 було надано послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на загальну суму 76917,25 гривень. Відповідачами за вказаний період нарахування не сплачувались, а тому станом на 01.01.2021 сума накопиченої непогашеної заборгованості за вказаний період становить 76917,25 гривень. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2021 року, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) у сумі 49533 (сорок дев`ять тисяч п`ятсот тридцять три) гривні 18 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір у сумі 1461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) гривня 83 копійки в рівних частках - по 730 (сімсот тридцять) гривень 92 копійки з кожного. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що позовна заява про стягнення заборгованості була складена з порушеннями процесуального законодавства, а саме відсутні належні підтвердження повноважень представника позивача, копії документів долучені до позову не засвідчені відповідним чином, не зазначено ціну позову та не сплачено судовий збір. Судом першої інстанції не взято до уваги відсутність укладеного між сторонами у справі договору і у зв`язку із цим необґрунтовано визначено коло відповідачів. При ухваленні рішення неправомірно застосовно норми про встановлення карантину на території України в контексті застосування строку позовної давності. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2022 року це 248 100 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2481,00 грн. (2481,00 грн. Х 100 = 248 100 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з інформаційною довідкою з ДРРП № 240086533 від 12.01.2021 квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Відповідно до довідки позивача ним відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на відповідачку ОСОБА_4 як на особу, яка є споживачем послуг, які за адресою: АДРЕСА_2 , надає Концерн «МТМ». Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстровані за вищевказаною адресою, що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади м. Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи від 18.02.2021. Відповідно до Довідки щодо заборгованості за надані послуги та розрахунку боргу за послуги з централізованого опалення та водовідведення по особовому рахунку № НОМЕР_1 позивач за період часу з 01.12.2015 до 31.01.2021 надавав відповідачам послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на суму 76917,25 гривень. Відповідачі період вартість спожитих послуг не оплачували, а тому станом на 01.02.2021 мають заборгованість у сумі 76917,25 гривень. Свої зобов`язання з надання комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води позивач виконав належним чином. Відповідачі, у свою чергу, порушили свої зобов`язання та своєчасно не вносили оплату за спожиті комунальні послуги, у зв`язку з чим за період з 01.12.2015 до 31.01.2021 мають заборгованість у сумі 76917,25 гривень. З даним позовом позивач звернувся до суду 17.02.2021, у зв`язку з чим позовна давність спливла за вимогами за період з 01.12.2015 до 16.02.2018. Проте, відповідно до п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12, набрав чинності 02.04.2020. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин. Вказаний карантин продовжений постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», продовжений до 31 серпня 2021 року. Станом на 02.04.2020 спливла позовна давність за вимогами за період з 01.12.2015 до 01.04.2017, а за вимогами з 02.04.2017 її строк продовжується на строк дії карантину. Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що згідно з розрахунку боргу за послуги з централізованого опалення та водовідведення по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованість відповідачів за період з 02.04.2017 до 31.01.2021 перед Концерном «МТМ» складає 49533,18 гривень, яку необхідно стягнути з відповідачів солідарно. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного. Відповідно до пункту 2.1. Статуту Концерну «Міські теплові мережі», затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови № 1589 р. від 26.07.2002 року, зазначено, що основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну. Згідно п.1 Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, з наступними змінами та доповненнями, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною та юридичною особою(споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відносяться до комунальних послуг. Відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги"(у обох редакція, які були чинні у певному періоді утворення заборгованості): житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Крім того, вказаним законом передбачено передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. З інформаційною довідкою з ДРРП № 240086533 від 12.01.2021 квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Концерн «Міські теплові мережі» по відношенню до відповідачів, як споживачів послуг є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Договір між сторонами про надання послуг не укладався, проте Концерн «МТМ» надавав відповідачам як споживачам за вказаною адресою послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а відповідач такі послуги прийняли, від їх отримання не відмовлялись. Фактичне надання цих послуг слід вважати фактичним укладанням договору на умовах, передбачених Законом України «Про теплопостачання» та Правил. Між сторонами виникли фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідачів від обов`язку оплати за надані такі послуги (вказане відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8916/17 від 7 липня 2020 р.). Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до п. 18 вище вказаних Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем. На підтвердження вартості надання послуг та отримання таких споживачами, Концерн «МТМ» надало розрахунок заборгованості за надані послуги по особовому рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 згідно якої відповідачам нараховано заборгованість з оплати за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання води за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2020р. в сумі 76917 грн. 25 коп. (а.с. 7-9). Контррозрахунку відповідачами подано не було. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статей 67, 68 ЖК УРСР наймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно, не пізніше за 10 число наступного місяця вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води. Відповідно до статей 19, 25 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості. У частині першій статті 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Враховуючи дані про власників квартири, в яку позивачем було надано відповідні послуги, відповідачами у справі залучено повнолітніх осіб власників житла. Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з приводу доведеності вимог позову. Що стосується застосування строку позовної давності до заявлених вимог, то слід зазначити наступне. Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Частинами 1, 5 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно з ч.1 ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Частинами 1, 2 ст.264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. В силу ч. 2 статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. В розрахунку заборгованості, наданому позивачем, в графі «оплата за послуги» жодного платежу не відображено. А тому не можна вважати, що заборгованість в такий спосіб визнавалась відповідачами, а відтак й що строки якимось чином переривались діями останніх. Суд першої інстанції встановив, що з даним позовом позивач звернувся до суду 17.02.2021, у зв`язку з чим позовна давність спливла за вимогами за період з 01.12.2015 до 16.02.2018. Між тим, законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби СОVID-19» від 30.03.2020 № 540-IX, що набрав чинності 02.04.2020, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Карантин в Україні у зв`язку з поширенням коронавірсуної хвороби вперше введено постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. з 12.03.2020р., та з того часу він продовжувався до теперішнього часу, коли постановою КМУ № 630 від 27.05.2022р. його дію в Україні продовжено до 31.08.2022р. Відтак, строки позовної давності по заборгованості, що виникла станом на 02.04.2020р. призупинились. Станом на 02.04.2020р. в межі трирічної давності входить останнє щомісячне нарахування, датоване квітнем 2017р. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з приводу того, що станом на 02.04.2020 спливла позовна давність за вимогами за період з 01.12.2015 до 01.04.2017, а за вимогами з 02.04.2017 її строк продовжується на строк дії карантину, і згідно з розрахунку боргу за послуги з централізованого опалення та водовідведення заборгованість відповідачів за період з 02.04.2017 до 31.01.2021 перед Концерном «МТМ» складає 49533,18 гривень. Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу неповноважного представника позивача, яки подав позовну заяву, то слід зазначити, що до позовної заяви долучено копію довіреності на представника ОСОБА_3 , яка є дійсною на момент подання позову, при цьому участь представника за довіреності враховуючи малозначність справи не суперечить вимогам процесуального законодавства. Крім того, при подання позову позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1781 від 09 лютого2021 року, за текстом позову зазначена ціна позову 76917,25 грн. Ухвалюючи рішення і задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем надавалися послуги із централізованого опалення та постачання гарячої води у квартиру відповідачів. У зв`язку із неналежним виконанням обов`язку відповідачами по оплаті наданих послуг утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з урахуванням строку позовної давності. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 21 липня 2022 року. Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар Судді: О.В. Крилова О.З. Поляков