Постанова Київський апеляційний суд № 752/2394/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 752/2394/17 Головуючий у суді І інстанції Слободянюк А.В. Провадження № 22-ц/824/238/2022 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 7 липня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ігнатченко Н.В., суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні по цивільній справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування заяви зазначив, що 24 січня 2018 року Голосіївський районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі № 752/2394/17, яким з нього на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 20 156 грн та судовий збір в сумі 1 600 грн. 15 листопада 2018 року Голосіївським РВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 57692804 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 19 липня 2018 року на виконання вказаного судового рішення. 30 серпня 2019 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 30082019п, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором, позичальником за яким є заявник, перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а останнє у свою чергу на підставі договору факторингу № 30082019ДФП від 30 серпня 2019 року передало право вимоги ТОВ «ФК «Прем`єра». У зв`язку з цим, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, а саме: ТОВ «ФК «Прем`єра»стало новим кредитором у правовідносинах із заявником як боржником та отримало право грошової вимоги до нього, у тому числі право на отримання всіх платежів, передбачених кредитним договором та відповідним рішенням суду. 5 лютого 2021 року ТОВ «ФК «Прем`єра» надало заявнику довідку про відсутність претензій за кредитним договором № 2002563123 від 6 лютого 2013 року. З наведених вище підстав ОСОБА_2 просив суд замінити стягувача ТОВ «ОТП Факторинг України» на його правонаступника ТОВ «ФК «Прем`єра» у виконавчому провадженні № 57692804, відкритого на виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2018 року. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник не довів належними та достовірними доказами того, що ТОВ «ФК «Прем`єра» є законним правонаступником стягувача у справі №752/2394/17 та набуло право вимоги за кредитним договором, за яким боржником є ОСОБА_2 , тому відсутні підстави для заміни сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду. Не погоджуючись з даним судовим рішенням, заявник звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального і неправильного застосування норм матеріального права, та ухвалити судове рішення, яким вимоги заяви задовольнити. Аргументація апеляційної скарги є повністю ідентичною змісту та доводам заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні. Відзиви учасників справи на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року у справі № 752/2394/17 задоволено позов ТОВ «ОТП Факторинг України» та стягнуто з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором № 2002563123 від 6 лютого 2013 року в сумі 20 156 грн та судовий збір в сумі 1 600 грн (а.с. 56-58). Постановою головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Бабковою Т.І. відкрито виконавче провадження № 57692804 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 19 липня 2018 року на виконання вказаного вище судового рішення (а.с. 119, 120). Заявник зазначав, що 30 серпня 2019 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 30082019п, а останнє у свою чергу на підставі договору факторингу № 30082019ДФП від 30 серпня 2019 року передало вимоги за кредитним договором, позичальником за яким є він, до ТОВ «ФК «Прем`єра», на підтвердження чого надав копії перших сторінок відповідних договорів (а.с. 121, 122). Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У виконавчому провадженні заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі статті 442 ЦПК України, а саме: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Таким чином, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20). Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Заміна сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти будь-які дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. На правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 6 серпня 2020 року у справі № 2029/2-2180/11 (провадження № 61-4475св20). Так, розглядаючи заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі на предмет їх нікчемності. У постанові від 1 квітня 2020 року в справі № 344/14408/15-ц (провадження № 61-1777св20) Верховний Суд зазначив, що розглядаючи заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі - на предмет їх нікчемності. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні, суд першої інстанції вірно вказав, що боржником не надано належних та достовірних доказів в розумінні положень статей 77, 79 ЦПК України на підтвердження факту правонаступництва у даній справі № 752/2394/17, а саме: набуття ТОВ «ФК «Прем`єра» замість первісного стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна»права грошової вимоги за кредитним договором № 2002563123 від 6 лютого 2013 року, позичальником за яким є заявник, не підтверджено належними правовими підставами, тому перехід права вимоги до зазначеної юридичної особи є недоведеним. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 разом із заявою подано до суду лише перші сторінки вказаних вище договорів факторингу від 30 серпня 2019 року, які не свідчать про перехід прав стягувача за кредитним договором, за яким відбувалось стягнення заборгованості в судовому порядку, від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ТОВ «ФК «Прем`єра», тоді як заявником не надано, зокрема: реєстрів боргових зобов`язань із зазначенням в них відомостей про кредитний договір, боржником за яким є заявник; акту прийому-передачі реєстру боржників до вказаних договорів факторингу тощо. Згідно з положеннями статті 12 ЦПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України). Посилання заявника на довідку ТОВ «ФК «Прем`єра»від 5 лютого 2021 року про відсутність претензій за кредитним договором № 2002563123 від 6 лютого 2013 року не дають достатніх підстав вважати, що ця фінансова компанія стала новим кредитором у правовідносинах із боржником та отримала право грошової вимоги до нього, у тому числі право на отримання всіх платежів, передбачених кредитним договором та відповідним рішенням суду, яке набрало законної сили. Інших доказів переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Прем`єра» за кредитним договором заявником не надано і матеріали справи не містять. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у червні 2021 року вже звертався до суду з повністю аналогічною заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні (а.с. 88-89), за результатом розгляду якої 24 червня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва постановив ухвалу про відмову у задоволенні вимог про заміну стягувача ТОВ «ОТП Факторинг України» на його правонаступника ТОВ «ФК «Прем`єра» у виконавчому провадженні № 57692804 (а.с. 108-110). За таких обставин, розглядаючи заяву боржника в межах даного судового провадження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні, оскільки докази того, що ТОВ «ФК «Прем`єра» стала правонаступником ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у матеріальних правовідносинах відсутні. Районний суд правильно встановив правову природу питання заміни сторони (стягувача) з примусового виконання рішення у цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, в результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстав для її скасування не вбачається. З урахуванням того, що аргументи апеляційної скарги є повністю ідентичними доводам заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, яким суд надав належну оцінку, висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому враховуючи, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). У відповідності до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат у вигляді сплаченого боржником судового збору за розгляд справи в апеляційному суді відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться. Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Ігнатченко Судді: М.В. Мережко С.І. Савченко