Постанова 4815 № 566/1126/13-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 жовтня 2021 року м. Рівне Справа № 566/1126/13-ц Провадження № 22-ц/4815/1203/21 Головуючий у Млинівському районному суді Рівненської області: суддя Хомицька А.А. Ухвалу суду першої інстанції постановлено (вступна і резолютивна частини) 14 червня 2021 року у смт. Млинів Рівненської області (фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось). Повний текст ухвали складено: 18 червня 2021 року Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Хилевич С.В. судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С. секретар судового засідання: Пиляй І.С. учасники справи: заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекшн"; заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра та ОСОБА_1 ; за участі: представника ОСОБА_1 адвоката Боярчук Жанни Володимирівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Млинівського районного суду Рівненської області від 14 червня 2021 року в цивільній справі за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекшн", заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" і ОСОБА_1 ; про заміну стягувача, в с т а н о в и в : У грудні 2020 року в суд звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекшн" (далі ТОВ "Преміум Лігал Колекшн") із заявою про заміну стягувача в порядку ст. 442 ЦПК України. Мотивуючи необхідність здійснення заміни сторони правонаступником, покликалось на ухвалене 25.11.2013 Млинівським районним судом Рівненської області було в цивільній справі № 566/1126/13-ц рішення, яким задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі ПАТ "КБ "Надра" або банк) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 44 037,07 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі НБУ) станом на 25.11.2013 становило 351 988,30 грн., за кредитним договором 2704/07-204Б від 27.04.2007. Стверджувалося, що рішення суду не виконано. При цьому 17.07.2020 між ПАТ "КБ "НАДРА", як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (надалі - ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп") укладено Договір №GL48N718070_l_2 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого фактор набув право вимоги за кредитним договором 2704/07-204Б від, договорами поруки, а також права іпотекодержателя та заставодержателя за відповідними договорами, укладеним задля забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань. Того ж дня ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" та ТОВ "Преміум Лігал Колекшн" було укладено Договір №GL48N718070_I_2-N про відступлення прав вимоги, згідно з яким до нового фактора перейшли від клієнта усі зазначені права вимоги за відповідними договорами. З наведених обставин просило замінити стягувача у справі № 566/1126/13-ц, з ПАТ "КБ "Надра" на ТОВ "Преміум Лігал Колекшн" у зв`язку з переходом до нього прав кредитора за кредитним договором 2704/07-204Б від 27.04.2007. Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 14 червня 2021 року заяву задоволено. Замінено стягувача у справі № 566/1126/13-ц, з ПАТ "КБ "Надра" на ТОВ "Преміум Лігал Колекшн" у зв`язку з переходом до нього прав кредитора за кредитним договором 2704/07-204Б від 27.04.2007. Ухвалюючи своє судове рішення, суд попередньої інстанції виходив із того, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав та обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Тому заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Також суд зазначив, що посилання боржника на відсутність доказів, які б підтверджували набуття права кредитора за договорами, спростовуються матеріалами справи. На ухвалу суду боржником подано апеляційну скаргу, де вона покликалася на незаконність та необґрунтованість судового рішення, які полягала в порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Прізвище із " ОСОБА_4 " змінено на " ОСОБА_5 " згідно з свідоцтвом про шлюб, виданого 30.08.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Млинівського районного управління юстиції Рівненської області. На обґрунтування апеляційної скарги вказувалось про залишення судом поза увагою те, що ТОВ "Преміум Лігал Колекшн" для вирішення суду поставив питання про процесуальне правонаступництво в порядку, не передбаченому процесуальним законодавством. На її переконання, у справі, де рішення набрало законної сили і провадження в якій закінчене, не можуть вчинятися жодні процесуальні дії. При цьому правонаступник не конкретизував, де саме має бути замінено стягувача на його правонаступника: у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження відповідно до положень ч. 5 ст. 442 ЦПК України чи у виконавчому провадженні. Також йшлося про відсутність доказів набуття ТОВ "Преміум Лігал Колекшн" права грошової вимоги до боржника, у зв`язку з чим у суду першої інстанції не було підстав до задоволення заяви. Вважає, що відсутність нотаріально посвідченого додатку до договору з зазначенням боржника за кредитним договором № 2704/07-204Б від 27.04.2007 доводить неправомірність вимог, викладених заявником в заяві про заміну стягувана, і є самостійною та достатньою підставою для відмови задоволенні заяви про заміну стягувача, що відповідає викладеній правовій позиці у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 910/16109/14. З викладених підстав просила оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Преміум Лігал Колекшн" про заміну стягувача у справі № 566/1126/13-ц з ПАТ "КБ "Надра" на ТОВ "Преміум Лігал Колекшн" у зв`язку з переходом до такого прав кредитора у кредитному договорі за №2704/07-2045 від 27.04.2007. У поданому відзиві ТОВ "Преміум Лігал Колекшн" просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін. Товариство вважало хибними аргументи боржника про те, що поставлене перед судом питання про процесуальне правонаступництво не відповідало процесуальному законодавству. Зазначалося, що заміна учасника справи здійснюється після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення у порядку, передбаченому ст. 442 ЦПК України, зважаючи при цьому на ст. 55 ЦПК України. Тобто вказані правові норми застосовуються разом, а до відкриття виконавчого провадження чи після його закінчення зазначені зміни провадяться в порядку ст. 55 ЦПК України. З приводу підтвердження свого права грошової вимоги до ОСОБА_1 , то пояснювалося, що відповідно до п. 10 Договору про відступлення прав вимоги він набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення. Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, що з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи боржника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги. Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області у справі № 566/1126/13-ц від 25 листопада 2013 року, що набрало законної сили, позов ПАТ "КБ "Надра" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 2704/07-204Б від 27.04.2007 року в розмірі 44 037,07 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.11.2013 року становило 351 988,30 грн. Відповідно до копії договору № GL48N718070_I_2 про відступлення прав вимоги, укладеного 17.07.2020 між ПАТ "КБ "НАДРА" та ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., і зареєстровано в реєстрі за № 928 (а.с. 2), фактор набув права вимоги, в т.ч. за кредитним договором 2704/07-204Б від 27 квітня 2007 року, договорами поруки, права іпотекодержателя за договором іпотеки, права заставодержателя за договором застави, укладеними на забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань позичальника (а.с. 2-5). Того ж дня ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" та ТОВ "Преміум Лігал Колекшн" укладено договір № GL48N718070_I_2-N про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстровано в реєстрі за № 929, відповідно до якого ТОВ "Преміум Лігал Колекшн" набуло права вимоги, зокрема, за кредитним договором 2704/07-204Б від 27 квітня 2007 року, договорами поруки, права іпотекодержателя за договором іпотеки, права заставодержателя за договором застави, укладеними на забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань позичальника (а.с. 6, 7). Пунктами 2, 4, 5 цього договору передбачено, що новий кредитор в день укладення цього договору набуває усі права кредитора за основними договорами, ціна договору складає 11 100 000 грн., які були сплачені первісним кредитором новому кредитору у повному обсязі до підписання цього договору, майнових чи фінансових претензій у первісного кредитора до нового кредитора, не має. Новий кредитор підтверджує, що в момент укладення цього договору отримав від первісного кредитора усі наявні у первісного кредитора документи, що підтверджують право вимоги до боржників, наведені у додатку № 1 до цього договору. На виконання умов договору 12 червня 2020 року ТОВ "Преміум Лігал Колекшн" сплатило 1 500 000 грн. на користь ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" згідно з платіжним дорученням № 60 (а.с. 11), згідно з платіжним дорученням № 61 від 15.06.2020 7 225 000 грн. (а.с. 12), згідно з платіжним дорученням № 62 від 16.06.2020 2 375 000 грн. (а.с. 13). Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч.1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Норми частин 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України вказують, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 ч.1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у т.ч. й право бути стороною виконавчого провадження. Положення ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 442 ЦПК України свідчать, що заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо; до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у т.ч. бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім іншого, норма ст. 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Тому заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження". Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження". Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10, підстави для відступу від якого відсутні. За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Окрім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті 9 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частиною 1 ст. 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження 61-39193св18). Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зроблено висновок про те, що навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів. Правонаступництво, як інститут цивільного процесуального права, нерозривно пов`язане з правонаступництвом, як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду. Правонаступництво, як інститут цивільного процесуального права, має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво. Закінчення виконавчого провадження, у т.ч. й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва. У цій постанові Великою Палатою Верховного Суду досліджувалося питання застосування правового механізму, передбаченого ст.ст. 52, 334 ГПК України, які не відрізняються за своїм змістом від приписів ст.ст. 55 та 442 ЦПК України відповідно та передбачають підстави та умови заміни особи у правовідносинах, у яких виник спір, та наслідки вибуття однієї із сторін виконавчого провадження. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а, отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Отже, заміна у разі вибуття сторони виконавчого провадження правонаступником (ст. 334 ГПК України) має відбуватися з одночасною заміною правонаступником відповідного учасника справи. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі ст. 52 ГПК України (аналогічна норма - ст. 55 ЦПК України). У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Тому особа, яка вважає себе правонаступником позивача/стягувача та бажає набути та реалізувати існуючі процесуальні права, притаманні позивачу/стягувачу (на оскарження судового рішення та/або постанови державного виконавця, подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), може заявити про заміну сторони у справі, ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу. З огляду на зазначене, встановивши, що відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, у зв`язку з чим ТОВ "Преміум Лігал Колекшн" є новим кредитором у фінансових правовідносинах з боржниками, то наявні правові підстави для заміни стягувача ПАТ КБ "Надра" у справі №566/1126/13-ц на ТОВ "Преміум Лігал Колекшн". Висновки щодо правильного застосування норм права при вирішенні процесуального питання викладені в постанові Верховного Суду від 15.09.2021 в справі № 727/9430/13-ц, (провадження № 61-10801св21), яка є подібною з даною справою за обставинами, складом учасників, їхніми доводами та запереченнями. Суд касаційної інстанції взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, де йдеться про те, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, рішення від 20 лютого 2014 року). Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що відмова в задоволенні заяви ТОВ "Преміум Лігал Колекшн" про заміну стягувача у справі з підстав незазначення про те, що така заміна повинна бути здійснена у виконавчому листі, а також з підстав того, що заявник в своїй заяві не посилався на ст. 55 ЦПК України, за встановлених судами обставин переходу до заявника права вимоги за кредитним договором, заборгованість за яким стягнута в цій справі, вказує на формальний підхід суду до розгляду заяви та порушення норм процесуального права. Помимо того, звернув увагу на те, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Також послався на постанову Великої Палати Верховного Суду 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) де зроблено висновок, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про відсутність нотаріального посвідченого додатку до договору про відступлення права вимоги із зазначенням боржника за кредитним договором. Так, додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз`яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов. З урахуванням зазначеного для цього документу нотаріальне посвідчення не вимагається. Тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду попередньої інстанції, позаяк зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, що, зокрема, суперечить встановленій практиці Верховного Суду. Підставою для залишення оскаржуваної ухвали без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при її постановленні. Судовий збір, що понесений заявником при поданні апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно віднести на її ж рахунок. Керуючись ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Млинівського районного суду Рівненської області від 14 червня 2021 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено: 20.10.2021 Головуючий : С.В. Хилевич Судді: Н.М. Ковальчук С.С. Шимків