Ухвала КАС ВС № 280/8442/20

УХВАЛА 18 липня 2022 року м. Київ справа №280/8442/20 адміністративне провадження №К/990/16284/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Данилевич Н.А., суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В. перевірив касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року у справі №280/8442/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення суддівської винагороди, в с т а н о в и в : Позивачка звернулася з позовом до суду в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застуванням обмеження нарахування у сумі 47230,00 грн, а також відмову відповідача виплатити при звільненні судді у відставці суми обмеження в розмірі 159509,14 грн; зобов`язати відповідача провести нарахування суддівської винагороди позивачу на підставі частини другої, третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді в розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2020 року та щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу і за перебування на адміністративній посаді (голова суду) в суді - 10% від посадового окладу з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 47230,00 грн, а також відмови Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області виплатити при звільненні судді у відставці ОСОБА_1 суми обмеження в розмірі 159509,14 грн. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на користь судді Приазовського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду з 18 квітня по 27 серпня 2020 року в розмірі 159509 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`ять) гривень 14 коп. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Оскаржуючи судові рішення, відповідач посилається на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та частину другу статті 353 КАС України. Так, відповідно до пункту 1 частини четвертої цієї статті скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20; від 29 липня 2021 року у справі №340/1727/20; 28 липня 2021 року у справі №340/1901/20; від 28 липня 2021 року у справі №160/6740/20 щодо застосування статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», положень статей 135, 148-149, 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зіставленні з положеннями частини першої, пункту 1 частини другої, частини п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. В обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження судових рішень відповідач вказує, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин статтю 19, частину другу статті 152 Конституції України», частину другу статті 152 Конституції України та статтю 91 Закону України «Про конституційний суд України», неправильно розтлумачили положення статті 130 Конституції України та не застосували до спірних правовідносин частину першу статті 23, 51 Бюджетного кодексу України, частини першу і третю статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Зазначає про порушення норми процесуального права, що полягає у недотриманні вимог пункту 3 частини четвертої статті 246 КАС України. Верховний Суд наголошує, що пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України є відсильною нормою, тому обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний підпункт та частину статті 353 КАС України. Заявник касаційної скарги вказав частину другу статті 353 КАС України, проте не зазначив відповідного пункту частини другої цієї статті. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Касаційну скаргу подано 28 червня 2022 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. Одночасно з касаційною скаргою заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що станом на дату прийняття Верховним Судом ухвали про повернення скаржнику первинної касаційної скарги строк, протягом якого відповідач мав право на касаційне оскарження рішення судів попередніх інстанцій, був пропущений Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області з незалежним від нього підстав. При цьому, ухвалами Верховного Суду від 18 квітня 2022 року, 30 травня 2022 року, 06 червня 2022 року, касаційні скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області були повернуті особі, яка їх подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки у касаційній скарзі не були викладені, передбачені цим Кодексом, підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та довести ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Також Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України. Проте касаційна скарга подана вчетверте через чотири місяці після її повернення вперше Верховним Судом, що свідчить про неналежне користування своїми процесуальними правами та виконання процесуальних обов`язків. Сукупність цих обставин свідчить про допущення відповідачем необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак зазначені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження є неповажними. Отже, скаржник не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. У зв`язку з цим, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, а отже відповідачу необхідно довести наявність об`єктивних перешкод, які не дозволили подати касаційну скаргу в строк, передбачений статтею 329 КАС України. Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України в частині необхідності надання документу про сплату судового збору. Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Зі скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що позивач у цій справі є фізичною особою і, звернувшись до суду в 2021 році, заявив одну позовну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру. Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка була чинна на час звернення позивача до суду, ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою на рівні 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270,00 гривні. Одночасно із касаційною скаргою заявлено клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про відстрочення сплати судового збору. За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. При цьому відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Враховуючи наведене, беручи до уваги суб`єктний склад учасників цієї справи та предмет спору, автор касаційної скарги не є суб`єктом, на якого в даному випадку розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати. Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 1816,00 гривень (200% від 908,00) за одну вимогу немайнового характеру та 3190,18 гривень (200% від 1595,09 (1% від 159509,14) за одну вимоги майнового характеру, що разом складає 5006,18 гривень. Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 37993783; код класифікації доходів бюджету: 22030102; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); найменування додатку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)", номер справи, у якій сплачується судовий збір. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційну скаргу необхідно залишити без руху й установити скаржникові строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі, подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, вказавши поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаного клопотання, а також вказати конкретний пункт частини другої статті 353 КАС України, як на підставу касаційного оскарження. Керуючись статтями 169, 332 КАС України, у х в а л и в :

1. Визнати неповажними підстави для поновлення строку касаційного оскарження.

2. Відмовити у задоволенні клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про відстрочення сплати судового збору у справі №280/8442/20.

3. Залишити без руху касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року у справі №280/8442/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення суддівської винагороди,

4. Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

5. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк буде відмовлено у відкритті касаційного провадження. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.А. Данилевич Судді В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова