Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/5072/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/5072/21 пров. № А/857/2137/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Іщук Л.П., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року (ухвалене головуючою-суддею Дорошенко Н.О. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУ ПФУ, пенсійний орган, відповідач) та зобов`язати відповідача здійснити йому виплату пенсії за понаднормовий стаж роботи у розмірі 1% за кожний рік роботи понад 20 років, починаючи з 01.03.2021, виплачуючи з розрахунку заробітної плати у розмірі 12398,91 грн, що застосовується при призначенні пенсії. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду 31.12.2021 позовні вимоги були задоволені повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що перерахунок пенсії з 01.03.2021 проведено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №127 від 22.02.2021 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» та з урахуванням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 по справі №460/4846/20. Оскільки в рішенні зобов`язання щодо проведення перерахунку пенсії у разі внесення наступних змін до нормативно-правових актів відсутні, то з 01.03.2021 пенсію позивачу було перераховано з урахуванням вимог вказаної постанови Уряду та з урахуванням судового рішення. Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 05.12.2002 Рівненською обласною державною адміністрацією та перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду, де з 30.04.2011 отримує пенсію за віком із зниженням пенсійного віку за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі Закон №796-XII). Крім того, постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07.08.2017 по справі №565/1226/17, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017, територіальний орган Пенсійного фонду було зобов`язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 07.04.2017 пенсії за віком із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище 75% заробітку, на підставі ч.2 ст.56 Закону №796-XII, по день припинення права на вказаний вид збільшення пенсії на таких підставах . Вищевказані судові рішення були залишені без змін постановою Верховного Суду від 11.09.2018. На виконання даного судового рішення пенсійний орган здійснив перерахунок пенсії позивача з урахуванням ч.2 ст.56 Закону №796-XII. Така доплата здійснювалася до 31.01.2018. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 по справі №460/3060/19, яке набрало законної сили 09.04.2019, територіальний орган Пенсійного фонду було зобов`язано відновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.02.2018, з урахуванням ч.2 ст.56 Закону №796-XII, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку та виплачувати пенсію за віком з урахуванням проведеного перерахунку пенсії. На виконання вказаного судового рішення відповідач відновив виплату доплати за понаднормовий стаж з 01.02.2018. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 по справі №460/4846/20, яке набрало законної сили 16.12.2020, було зобов`язано ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.05.2020 підвищення до пенсії за понаднормовий стаж відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796-XII, виходячи з розміру заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії, в сумі 11170,19 грн, та з кількості років понаднормового стажу, визначеного на момент здійснення перерахунку. 20.03.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою, в якій просив переглянути нарахування і виплату до пенсії 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років з урахуванням ч.2 ст.56 Закону №796-XII. Листом ГУ ПФУ №2582-2026/0-02/8-1700/21 від 19.04.2021 на звернення ОСОБА_1 було повідомлено, що перерахунок пенсії з 01.03.2021 проведено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №127 від 22.02.2021 та з урахуванням судових рішень. Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно застосовано при обрахунку з 01.03.2021 підвищення до пенсії позивача, передбаченого ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, розміру заробітку для обчислення пенсії, який встановлено станом на 01.05.2020, а не з 01.03.2021, оскільки такі здійснені не у спосіб, визначений чинним законодавством України, чим порушено гарантоване державою право на пенсію, яке підлягає судовому захисту. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначає Закон №796-ХІІ, який створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заперечень з приводу недостатності у позивача необхідного для реалізації такого права стажу роботи (служби) - понад 20 років, у відповідача немає. Положеннями ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону. У зв`язку із набранням чинності 11.10.2017 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017, було виключено ч.1 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а частину другу цієї статті викладено в такій редакції: «Для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини». Тобто, починаючи з 11.10.2017, підвищується розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством до дня її призначення в порядку, передбаченому ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно абзацу 2 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону №2148-VIII, яка набрала чинності з 11.10.2017, за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений. У той же час, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, на нього розповсюджується дія статті 56 Закону №796-ХІІ, тому перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватися за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.01.2020 по справі №560/3256/19, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи. Відтак, безпідставними є доводи апелянта про те, що у зв`язку із зміною правового регулювання спірних правовідносин він правомірно відмовив позивачу у перерахунку пенсії відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ. Як вірно враховано судом першої інстанції, право позивача на перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, встановлено в судових рішеннях, зокрема, постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області по справі №565/1226/17 та рішеннями Рівненського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 по справі №460/3060/19 та від 07.08.2020 по справі №460/4846/20, і не заперечується відповідачем. Разом з тим, розмір підвищення до пенсії, передбаченого ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, не є сталим, оскільки залежить від розміру заробітної плати, що враховується при обчисленні пенсії та обсягу понаднормового стажу. Відтак, у разі збільшення розміру вказаних величин, відповідно і розмір підвищення до пенсії також збільшується. Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що з моменту проведення перерахунку пенсії позивача на виконання судових рішень, розмір заробітної плати, що враховується при обчисленні пенсії, та обсяг понаднормового стажу позивача збільшувалися. Як вірно встановлено судом першої інстанції, з моменту проведення перерахунку пенсії позивача відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, розмір заробітної плати, що враховується при обчисленні пенсії та обсягу понаднормового стажу позивача збільшувалися, а саме : розмір заробітної плати станом на 07.04.2017 становив 4529,99 грн, на 01.04.2018 - 10063,24 грн, на 01.05.2020 - 11170,19 грн. З 01.03.2021 позивачу було проведено перерахунок пенсії автоматизованим способом відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №127 від 22.02.2021 згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11. Колегія суддів зазначає, що перерахований з 01.03.2021 розмір заробітної плати для обчислення пенсії позивача становить 12398,91 грн, а тому підвищення до його пенсії, передбачене ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, також підлягає обрахунку з цього розміру. Враховуючи викладене, доплата до пенсії позивача за 18 років понаднормового стажу повинна становити 2231,80 грн (12398,91 грн - розмір заробітку для обчислення пенсії х 18% - відсоток за кожен рік роботи понад 20 років, тобто за 18 років понаднормового стажу). Проте, супереч наведеному, з 01.03.2021 відповідач здійснює розрахунок підвищення до пенсії, передбачене ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, в такому ж розмірі, що й станом на 01.05.2020, тобто з розрахунку розміру заробітної плати для обчислення пенсії 11170,19 грн. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату йому пенсії за віком з 01.03.2021 відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, виходячи з розміру заробітної плати, що враховується для обчислення його пенсії на момент її перерахунку - 12398,91 грн, з урахуванням раніше виплачених сум. Разом з тим, безпідставними є доводи скаржника з покликанням на те, що суд не врахував майновий стан відповідача щодо стягнення з нього судового збору, оскільки такий є суб`єктом владних повноважень та відповідно до імперативних вимог статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006). ЄСПЛ у справі «Трегубенко проти України» (Рішення від 02.11.2004, п.53) зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». У Рішенні від 20.11.2011 у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (п.70). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року по справі №460/5072/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Л. П. Іщук С. М. Шевчук